Logo
Print this page

Геральдист Олег Толкушин презентував доповнений історичний герб Золотоноші

27 березня в Золотоніському будинку дитячої і юнацької творчості відбулася презентація повного герба Золотоноші, представлена його автором Толкушиним Олегом Геннадійовичем, головою Черкаської геральдичної спілки, відомим істориком та краєзнавцем. Представила гостя заступник міського голови Золотоноші Світлана Василівна Суддя. У залі на цікаву зустріч зібралися представники громадськості, місцеві краєзнавці й працівники музею імені М.Пономаренка, вчителі і дуже багато учнів. Розповідь Олега Толкушина слухали затамувавши подих і, як кажуть, з відкритим ротом.
Почав він її з 80-х років, коли був задум відновити герб Золотоноші, який у 1992 році був затверджений сесією міської ради після того, як  Верховна Рада України присвоїла Золотоноші статус міста обласного підпорядкування. Збереглася символіка сотенної печатки - завдяки цьому й було відновлено старовинний герб міста. Але тоді ще не знали, що існує повний герб міста - по крихтах збираючи матеріали, до такого відкриття за останні три десятки років  дійшов геральдист Олег Толкушин. Це має під собою історичну й правову основу.
Символіка щита - як основа прапора. У центрі - золотий хрест, що символізує сіяння куполів - на території міста було аж три монастирі. Зліва - монахиня з книгою в руках як символом просвіти, справа - кравець-ремісник, цеховик, представник майстровитих людей, котрі тоді були заможними й на них трималась міська казна. Зверху - корона міста-фортеці. Це місто - фортецю змалював ще Боплан. Розташовувалось воно на острові, обнесеному фортечною стіною, з двох сторін омите водами. То були води річки Золотоношки, дно якої було встелене молюсками, від чого й мало золотий колір. На тому острові розташовувалась і церква. По один бік від острова у 1924 році хотіли спорудити ГЕС. А з протилежного боку, на місці засипаної кузні  розмістився залізничний вузол - тут сходились 3 залізничні гілки і , якби не перша світова війна, то тут мала б бути велика залізнична станція. Місто було сильне ремісниками-цеховиками, які займалися різним промислом. Із 1627 року зберігся статут ремісничого братства, якому вже понад 250 років. А перша згадка про Золотоношу датована 1576 роком. В межах міста розташовувався і Красногірський монастир, і жіноче єпархіальне училище. А в 1912 році в Золотоноші був споруджений театр, який мав свій дизель-генератор, який виробляв електрику і нею приміщення освітлювалось. Крім театру ще такий генератор мав винокурний завод і це було великою дивиною й досягненням. Поза межами герба - земна основа, на якій впізнаються чорнобривці. Це вже ознаки сьогодення, як бажання жителів Златокраю зберегти своє місто заможним і красивим.
Герб Золотоноші  чеканився на марках земської пошти, на документах зборів Полтавської губернії, на козацьких печатках. За плином часу багато чого кануло в лету, але авторові вдалося завдяки дослідженням повернути Золотоноші її історичний герб без використання змін. Вивчав документи в музеях та архівах Києва, Санкт-Петербурга, Варшави. Олег Геннадійович стверджує, що на Черкащині йому вдалося історично  відтворити герби Золотоноші, Канева, Чигирина, Звенигородки, Умані. А також 4 сотень населених пунктів, історичні артефакти яких добувались по крупинках.
Автор показував велику книгу своєї праці - «Гербовник і вексилумарій Черкаського краю» називається. Вже коли представлення герба офіційно завершилося, автора не відпусками з тісного кола зацікавлених, охочих подивитися цю книгу й до неї торкнутися. Олега Геннадійовича супроводжував його товариш і шанувальник скульптор Владислав Володимирович Димьйон, відгукувався  про друга як про надзвичайно творчу й талановиту людину, що через геральдику досліджує історію рідного краю.

Template Design © Joomla Templates | GavickPro. All rights reserved.