Свіжий подих новизни на борцівському святі, на якому не бракувало сенсацій

На нього з’їхалося понад 2 тисячі учасників. Проходило за оновленим сценарієм. У борцівському турнірі взяли участь майстри спорту, імениті спортсмени у двох дорослих категоріях з різних куточків України. Прибули чемпіони попередніх турнірів, серед яких і Олімпійський чемпіон ігор у Римі в 1972 році Іван Богдан, а також володар зовсім свіжої срібної нагороди на Олімпіаді в Ріо де Женейро Сергій Куліш. Сцену встановили поряд із борцівським килимом, на великому екрані демонструвався хід свята, а перед початком - документальний фільм про Івана Піддубного.
 Відкрив свято голова оргкомітету, голова Чорнобаївської райдержадміністрації Сергій Джоболда.З рук олімпійського чемпіона Андрія Хіміча прийняв факел і запалив вогонь свята чемпіон попереднього турніру Євген Совєта. Ветерани спорту внесли прапор і підняли його на флакштоці. Вітав учасників Микола Томенко, який щоразу привозив на батьківщину когось з відомих спортсменів; цього разу з ним прибув триразовий чемпіон світу Микола Ткачук, який пообіцяв встановити рекорд з підняття гирі - за 10 хвилин двопудову гирю (32 кг) підняти 145 разів! Співголова організаційного комітету Петро Душейко нагадав про той епізод в біографії Івана Піддубного, коли борець виправив запис у паспорті, що він українець і як українською пишеться його прізвище. Мужність і сила волі  підкріплювали його фізичну силу. Рецепт від Петра Григоровича: тепер нам потрібна економічна могутність, котра досягається рутинною роботою. Він подарував музеєві палицю вагою 19,5 кг - точну копію тієї, з якою до останніх літ ходив Іван Максимович. А ще пообіцяв подарувати копію штанги вагою 75 кг, з якою той постійно тренувався.
  Свято проходило динамічно, імпульсивно. Багато бажаючих ринули в музей подивитись оновлену експозицію. Інші - до криниці, що на місці колишньої садиби Піддубних - там людей зустрічали з хлібом - сіллю й пирогами, задушевними піснями. Біля криниці - свіжотесаний зруб. А цього дня посадили ще й саджанець дуба - міцного дерева, у якого корінь роду Піддубних. Саджанець привезли із Золотоніського лісництва. Ще частина - на сільський стадіон, де проходили змагання з кількох видів на найспортивніше село, а також - різні забави. Можна було покататись на бричці, повправлятись у влучних кидках, пострибати на батуті, помилуватись різноманітними виставками чи пройти майстер - клас в рукодільниць, в’язальниць з бісеру, спробувати ткати полотно на верстаті, якому понад 100 років (разом з ним прибула й наша давня знайома поважного віку Олена Григорівна Січкар із Малих Канівців разом зі своїм потчом - внуками й правнуками). Не можна було відірвати погляду від виставки короваїв з кожного господарства Чорнобаївського району. Коли запахи розлоскотали нюх - тоді охочі  поспішали до казанів з юшкою, кулішем та кашею, якими їх безкоштовно пригощали від родини Душейків. На святі було що почути й побачити, присутні старалися набратися побільше неповторних вражень. Старалися скрізь встигнути.
  Навпроти борцівського килима й сцени - зал під відкритим небом на сільському майдані, заставлений дерев’яними лавами. У залі повнісінько глядачів, коли на сцені з гирею Микола Ткачук. Йому 23 роки, хлопець родом із Буковинського села вже став триразовим чемпіоном світу з гирьового спорту. Перед глядачами він взявся повторити свій рекорд - за 10 хвилин 145 разів підняти гирю вагою 32 кілограми. Тут же представниця національного Комітету рекордів з секундоміром і повноваженнями рекорд зареєструвати. Двопудову гирю Микола спершу підкидає як пір’їну, потім вона починає важчати і за хлопця люди у залі переживають, щоб він вклався у відведений час. За вісім з половиною хвилин він 145 разів піднімає гирю, отже - достроково! Але не зупиняється, продовжує й далі вижимати її та сили з своїх мускулів . За 10 хвилин він 173 рази підняв двопудову гирю, побивши свій попередній рекорд.
  З глядацького залу люди не розходяться, коли триває вікторина про Івана Максимовича Піддубного. Багато охочих дати вірну відповідь на поставлене запитання. Людей старших і ще зовсім молодих. По цьому вгадується,що Піддубний - не герой минулої епохи, а ніби їх сучасник.Серед тих, кого відзначили подарунком за правильну відповідь - хлопчина-восьмикласник Сергій Капля з Білоусівки сусіднього Драбівського району (на фото). Наздоганяю його, щоб поцікавитись, як же сюди добрався. Виявляється, він не сам - їх ціла сімейна команда: тато Анатолій, мама Наталя, молодший братик Богдан і дід Михайло, приїхали всі разом власним авто. А Сергій всерйоз займається боротьбою.
  За перебігом подій на борцівському килимі заворожено спостерігали як спортсмени - любителі, так і ветерани спорту, адже це були змагання майстрів. Вистачало гострих ситуацій, за призові місця розгорілися запеклі поєдинки. У вазі до 97 кг перше місце зайняв Євген Совета, представляючи Київ і Донецьк. (На другому місці Андрій Дегтяров із Запоріжжя, на третьому - Дмитро Кременєв із Луганська). У вазі до 130 кг перше місце виборов і став абсолютним чемпіоном Борцівського свята - 2016 Микола Кучмій, представляючи Київ і Донецьк. На другому місці - Ігор Дідик із Вінниці та Запоріжжя, на третьому - Владислав Вороний із Дніпра. Переможців та призерів нагородили кубком, медалями, грошовими преміями і грамотами. Відзначили також подяками й преміями тренерів та арбітрів.
 Приплив нових глядачів на свято відбувся надвечір, коли після 17-ої години проводилось популярне шоу «Найсильніша людина свята-2016».Площу з усіх сторін оточили вболівальники, визначившись, звідки найвище та найкраще видно. Дуже багато людей було з дітьми - найщирішими вболівальниками. Помірятися силами зголосилися п’ятеро силачів, не новачків у цій справі: Сергій Юхно з Ірклієва, Валентин Гонтар із Чорнобая, Андрій Шляма з Канева,  Віктор Качур з Богодухівки, Роман Науменко з Красенівки. Їм було запропоновано 4 конкурси: «прогулянка фермера»-- на 10 метрів віднести і з такої ж віддалі принести металеві конструкції по 100 кг в кожній руці; на таку ж віддаль перекинути 350-кілограмове колесо; ззаду підняти і чимдалі заштовхати автомобіль «Славута» ; за трос протягнути 4-тонний автомобіль ГАЗ-53.На цих конкурсах емоції зашкалювали. Роман Науменко був безумовним лідером по перекиданню колеса - в його руках воно як пір’їна гепало. Під силою Віктора Качура був піддатливішим вантажний автомобіль. Так як ці два претенденти на першість набрали однакову кількість балів, то був влаштований ще й додатковий конкурс - «качина прогулянка»--на швидкість перенести по 75-кілограмовому снаряду в кожній руці. Перше місце виборов Роман Науменко із Красенівки, ставши найсильнішою людиною свята - це основна його цьогорічна сенсація. На другому місці - Віктор Качур, рідний брат Валентина Качура з Богодухівки, який 10 років поспіль утримував звання найсильнішої людини свята (на фото). Тепер Валентин був у ролі консультанта й найближчого вболівальника, не рахуючи того, що за обома синами з натовпу слідкував батько Василь Качур, хороший господар і сім’янин. Третє місце дісталось Андрію Шлямі з Канева.
Сенсація на конкурсі на найсильнішу людину - не єдина на цьогорічному святі. Шестеро сіл у фіналі претендували на звання найспортивнішого села району. Серед них - і Хрестителево, яке це звання утримувало кілька років підряд, нікому не поступаючись. А тут перше місце завоювала команда Крутьків, що на радощах стрибала на трибуні, --вони «посунули» Хрестителево на друге місце . А на третьому місці вже в конкурсі «Смажений кабанчик» з міні-футболу серед ветеранів – команда Красенівки, що робить честь для їхньої громади.
 Був ще фото–конкурс на кращу вишиванку і переможців нагородили. Не забули відзначити тих, хто доклав зусиль для влаштування такого змістовного й великого свята у маленькому селі. На цьому фоні якось по-новому засвітилися меценати - керівник місцевого сільгосптовариства «Красенівське» Леонід Циба, асоціація незалежних товаровиробників –керівник Петро Душейко, народний депутат Володимир Зубик та інші.
Валентина Андрійченко.