«Світлячок-2016» - хореографічний конкурс пам’яті Руслана Шеремета віднині відбуватиметься щоосені

Світлячком називали Руслана, сина завідуючої сільським будинком культури в селі Піщане Любові Петрівни Шеремет - хлопець ще змалечку танцював , можна сказати виріс у хореографічному ансамблі й був невіддільним від «Любави». А навесні у травні 2014-го року, коли на сході України почалися бойові дії, молодий нежонатий хлопець пішов добровольцем на фронт у складі батальйону Нацгвардії «Київщина». А 5 жовтня 2014 року під містом Сватово Луганської області він загинув - із проїжджаючого автомобіля під ноги нацгвардійцям кинули дві гранати і Руслан своїм тілом заслонив від вибуху товаришів. Енергійний, щирий , відкритий – на присутніх того дня він дивився з експонатів влаштованої у фойє виставки, з розгорнутого на сцені плаката, де зі своїх звичайних мирних буднів Руслан у військовій формі бійця робить останній крок у безсмертя. Його подвиг живий - про це має нагадувати фестиваль «Світлячок-2016», започаткований у другу річницю його пам’яті, зініційований побратимами—атовцями, районною владою, Руслановою родиною. У хореографічному конкурсі взяли участь 19 колективів із Золотоніського району й міста Золотоноші, Канева й Канівського району, з Драбівського, Чорнобаївського, Смілянського, Черкаського, Катернопільського районів. Конкурс проходив серед трьох вікових категорій: між 6-10-річними учасниками, 11—15-річними та змішаною категорією; у чотирьох номінаціях-класичного, народного, сучасного танцю та в стилі—модерн. Більш як дві години тривали захоплюючі виступи, було продемонстровано 39 хореографічних номерів. Їх оцінювало компетентне журі на чолі з головною суддею Тетяною Пазіненко, працівником Канівського коледжу культури і мистецтв .У складі журі працювала й Русланова мама - Любов Петрівна Шеремет, Заслужений працівник культури України. Виступи оцінювались за 5-бальною системою, переможців було непросто визначити - наскільки високохудожніми, професійно відточеними, емоційно насиченими були хореографічні номери учасників. Так що журі деякий час радилося, а в проміжку цього часу на сцену поперемінно виходили ансамблі «Любава», «Усмішка» та «Канівчанка», у хвилях їхнього іскрометного танцю здавалося, що серед учасників танцює й Руслан, він, Світлячок, у красномовних рухах широко й високо розправляє свою чисту, відкриту й вірну душу.
 Великий успіх серед глядачів мали золотоніські танцюристи зі студії «Успіх», «Тандем», «Сузір’я». Ансамбль «Мозаїка» з Антипівського будинку культури, «Едельвейс» із причеркаського села Леськи, «Ритм» з Гельмязівської музичної школи, «Берег надії» з Червоної Слободи, «Дивоцвіт» з Драбова, з районної школи мистецтв, «Діти козацького роду»з села Подільського, «Вербиченька» з Катеринопольського району, «Файєр-Денс» із Чорнобая, «Камелія» з Пальмірського будинку культури, «Барвінок» з Канівського будинку культури, «Веселі техробки» з Дмитрівського будинку культури, «Сміляночка» зі Смілянської школи мистецтв. Концерт був схожий на барвисту, різнокольорову веселку, патріотичний і піднесений - він нікого не залишав байдужим, глядачі не шкодували долонь, нагороджуючи юних артистів палкими оплесками. «Любіть Україну, на світі єдина вона!» - звучало потужним рефреном в мелодіях і танцях на конкурсі; любіть Україну, як любив її Світлячок - пісенну присвяту йому наостанку заспівала й ведуча і зал вже стоячи підтримав її оплесками. А потім на сцену піднялися всі артисти, аж там стало тісно від їхнього багаточисельного кола. Там же й нагороджували переможців. Цю місію виконували голова журі Тетяна Пазіненко разом з мамою Руслана Любов’ю Шеремет та головами Золотоніської райдержадміністрації й районної ради Олександром Лісовим і Валерієм Саранчою. Призами й подарунками нагородили всіх учасників конкурсу. Гран-прі дістався колективу «Сміляночка» (керівник Любов Васильєва). Приз від родини Шереметів - зразковому колективу «Сузір’я» із Золотоніського будинку дитячої творчості (керівник Людмила Федина). Приз та корзина достатку від агрофірми «Маяк» та від родини Окіпняків з Піщаного (в колективі «Любава» танцює Русланова хрещена мама Тетяна) - зразковому колективу «Канівчанка».
 Любов Петрівна дуже дякувала спонсорам за підтримку, висловлювала надію, що стартувавши цієї осені, цей конкурс проводитиметься щороку. Заради пам’яті, заради шани до захисників Вітчизни й любові до своєї Батьківщини.                           Валентина Андрійченко. Фото автора