Корзинка з квітами

 Пізній вечірній автобус сполученням Черкаси –Комінтерн у будень в 20-х числах лютого підбирав своїх пасажирів вже в нічних сутінках. Цей невтомний рейс якимсь чином зберігся й втримався протягом кількох десятків років і пережив різні реформації. Від обласного центру діставав тоді й донині  аж до крайніх степових сіл Чорнобаївського району під Полтавщиною.Ним люд вирушав на роботу, а ввечері смерком повертався додому. Так що ніколи цей рейс не буває напівпорожнім. В ньому здебільшого всі одне одного знають, або ж встигають познайомитись.
 У салоні їхала жінка. Моложава й вродлива, якась небуденно - піднесена й тримала в руках корзинку з квітами. Корзинку елегантну, в котрій квіточка до квіточки, стебельце до стебельця були підібрані зі смаком, квіти рожеві, пурпурові,лілові - букет як з вишуканого салону.На корзинку з квітами здивувально - запитальними поглядами натикались пасажири, що були в салоні та підсідали на частих зупинках по дорозі. Милувалися квітковим дивом серед будня та ще й всередині лютого.Аж поки до салону заскочив гурт щебетливих жінок до Красенівки, що впізнали в ній свою односельчанку . Защебетали-зарозпитували, привідкриваючи й для інших її таємницю.
- Це тобі від твого бельгійця подарунок? - милувалися диво-букетом і допитувалися , як же весілля відзначатимуть. Ще більше нагнали цікавості.
 Вона їм у відповідь - відзначать при нагоді, бо нині вона на курсах підвищення кваліфікації, проте додому їздить щодня, бо як же без неї її господарство –кури та свині.Її попутниці жартували й сміялись, і в дівочих веселощах вчувалося, що їм ще все по плечу.
  Жінку було звати Надія. Як ми згодом познайомилися. Надія Володимирівна Овечко , медпрацівник з Красенівки. Раніше вона працювала медсестрою і в Богодухівській лікарні, і в Красенівському ФАПі, а тепер в Красенівському навчально - виховному комплексі медпрацівником і викладає предмет захист Вітчизни. То це була на тижневих курсах в області й додому доїздила. Вона родом місцева, красенівська, як і її «бельгієць» - чоловік Анатолій Опанасович. Сповнилась 38-а річниця їхнього одруження, зовсім не кругла дата. Вони з чоловіком виростили двох дітей, доньку і сина,Інну та Ігоря. Син юристом в Черкасах. А донька із зятем Володею проживають в Португалії, вже й внучок Антоніо є. Її чоловік Анатолій за професією будівельник, виконроб, у селі працював і на молочному блоці, і завідуючим током. А в теперішні нестабільні часи подався у Європу, зараз із зятем працюють у Бельгії. Про річницю їхнього весілля тепер вже не забувають діти. Тепер син провів її до автобуса і вручив оцю корзинку з квітами. Від них, дітей, і від батька - «бельгійця».Так ,проживши чвертку столітню разом душа в душу, вони тепер у силу обставин мусять жити на відстані. Але все-рівно разом - з огляду на цю корзинку з квітами, - по тому,як світилась ця жінка радістю зсередини. Сільський голова Красенівки Олександр Вишня розповів,що подружжя Надія й Анатолій Овечко - зразкова пара, у них би вчитися молодим.
- Мої приїздили погостювати на Новий рік, а ще збираються на 8-е березня, - живе надіями Надія Володимирівна.
 Для почуттів кордони і віддалі - не перепона. Всім перешкодам назло прості люди освоюють Європу.  
В.Андрійченко