КОМУ З КИМ ПО ДОРОЗІ (складний процес об’єднання сіл в громади)

В інтернет-новинах останнім часом можна було прочитати повідомлення про те, що село Левченкове бунтує.Це  щодо питання об’єднання в територіальну громаду. На одних із останніх зборів, скликаних в цьому селі в середу, 08.08.2018 року побував і наш кореспондент. Зібралися збори не в будинку культури, де затягнувся ремонт, а в бібліотеці, в тіснуватому залі , де було в рази напруженіше й спекотніше від висловлених пропозицій і емоцій. Збори з приводу цього зібралися вже не перший раз. У лютому 2018-го вони прийняли рішення про відмову  приєднуватися до майбутньої Драбівської територіальної громади, а на зборах у квітні вирішили залишатися самостійною громадою. Потім, коли серед літа щойно була створена з чотирьох сіл Плешканівська громада й до неї ввійшли їхні сусіди з Безпальчого їхнього ж Драбівського району, почали розповсюджуватися чутки, що їхнє Левченкове автоматично включать до Плешканівської ОТГ. Тому й зібралися на ці збори, щоб почути думку своїх сільчан та прозоро й відкрито прийняти рішення.
Зібрались на збори здебільшого люди старшого віку, активні пенсіонери. Скидалось на те, що вони прийшли вже з готовим рішенням, кимсь зарані переконані чи загітовані. Взявся секретарювати на зборах енергійний Сергій Степанович Мірошніченко, сам же й признався, що він приймак із села Тополі, тут його пуп закопаний і тут він думає віка доживати, тому налаштований, щоб його дітям жилося краще. Скільки не добивається, щоб йому гектар сіножаті виділили, та не може добитись, бо питання вирішує одна людина— сільський голова, при якому думка депутатів до уваги не береться. Головою зборів хоч і обрали Наталію Мельник, але вона була в основному присутньою за столом президії, а віжки голови як попервах взяв у свої руки  Сергій Степанович, так нікому іншому протягом зборів і не передавав, будучи, на його думку, досить підкованим в цьому питанні для його справедливого вирішення.
На зборах були присутні представники районної влади—з Драбівської районної ради і райдержадміністрації. Був присутній і селищний голова Драбова Василь Іванович Хмара, який раніше головував у Левченках. Звісно, ці люди агітували за приєднання до майбутньої Драбівської ОТГ: туди ближче, там розвиненіша інфраструктура, туди на дорозі «ям менше». А нинішній Левченківський сільський голова Володимир Григорович Ткач, який нині у відпустці, агітував за приєднання до Плешканівської громади. Напевно, маючи до нього якісь претензії й зауваження по роботі, односельці слухали його дещо скептично і з сумнівами та підозрами.
Із молодих людей поодинокий присутній на зборах висловився АТОвець Володимир Вікторович, який недавно повернувся із зони бойових дій:
--Я однозначно за Плешкані, бо під Драбовом ми вже були і що бачили? У мене ні роботи, ні землі, а я хотів би вдома «вкалувати» і заробляти на сім’ю,-сказав він коротко, але старші про нього, напевно подумали, що молодо та зелено.
 Коли слово надали голові села з Плешканів Галині Міховій, її слухали уважно й зацікавлено. Розповідала Галина Іванівна суто про справи, не вдаючись до пропаганди й агітації, й була певна, що люди не мають повної й достовірної інформації, тому приймають рішення інтуїтивно або й за чиєюсь підказкою. Не залежно від того, яке люди приймуть рішення, Галина Іванівна наголошувала, що об’єднання повинне людей гуртувати, а не роз’єднувати, а тим більше доводити до ворогування.Бо ми ж в одній країні живемо. Гіркий приклад—їхні стосунки з добрими сусідами Калениками: хтось посіяв зерно недовіри й тепер навіть на Івана Купала, яке завжди святкували разом на Супої, ті перебралися на річечку Булатицю.
  Були із залу запитання на зразок «забивання кілочків»: «А де наші діти навчатимуться?»--викрикнула одна жіночка, в якої судячи з її віку вже є не тільки онуки, а й правнуки. В цьому запитанні відповідь лежала на поверхні: з приєднанням до Плешканівської ОТГ село втратить свою школу. Спробуй переконай, як буде насправді. Тим часом над Левченківським НВК вже нависла  сьогоднішня загроза: в місцевому господарстві трапився якийсь збій, тому дехто втратив роботу і подався на заробітки до Польщі, а деякі переметнулися на «Нашу Рябу» в Канів і  стали їздити туди на роботу, де деяким виділили місце в гуртожитку. То такі здебільшого молоді сім’ї забрали з собою й дітей. Тому із 20 дітей, котрі були в Левченківському дитсадку, залишилося 8, а 12 подалися у Канів разом з батьками. Стався «відсів» і серед школярів, який і наскільки—ось це покаже початок нового навчального року.
  Тобто, у питанні з ОТГ на перший план виходить наше загальнодержавне питання—роботи й зарплати, від якого вже похідні й надходження до бюджету. Кажуть, у Левченках землі багато. Але хто і як її оброблятиме—це ще те питання.
  Коли наближався полудень, на зборах у залі запропонували вже голосувати, бо пора корів забирати з пастівника та доїти. Голосування показало, що більшість рук піднялося за приєднання до Драбівської ОТГ, одиниці серед тих, хто був проти й утримався. Плешканям було відмовлено у приєднанні Левченок.Наступного дня, враховуючи позицію зборів, відбулась позачергова сесія Левченківської сільської ради  й підтвердила це рішення голосуванням депутатів. Проте сипались ще й зауваження, що депутати повинні були обійти своїх виборців і дізнатися їх думку під підпис.Так як під підпис на сесії завіряли думку кожного із 11 депутатів. Чи це вже остаточну крапку поставлено в цьому питанні, чи ще будуть його переглядати, як було вже двічі? Поживемо—побачимо. Але в людей з Левченок і маленького села Тополі це питання ще й досі щодня і щогодини нині на слуху.
   Що стосується Плешканівської ОТГ, яка зацікавлена в бажаючих до неї приєднатися, то  з облдержадміністрації їм надійшов лист про покрокове просування їхнього питання з часу створення їхньої ОТГ(зміст листа на знімку). А із Києва вже повідомили, що на 28 жовтня в них призначено вибори.