Баяніст Валерій Скляр став ще й піснярем

У ці березневі дні в селі Придніпровському Чорнобаївського району влаштував концерт для  своїх землячок їх односелець Валерій Якович Скляр і вони ніби  заново його для себе відкрили. Дарма що в нього посріблені скроні, чоловік на заслуженому відпочинку, йому йде  76-ий рік, а раніше він  керував сільським хором і жіночим ансамблем «Степовичка», акомпанував на баяні.А цього разу  під власний акомпанемент на баяні він співав свої пісні, на самим написані мелодії. Виконав він пісень з десяток,  такі  проникливо щирі, мелодійні, що беруть за душу, доходять до серця. Пісні  надзвичайно патріотичні, зворушливі,  такі як «Батьківська хата», «Гроза», «Спокута», «Абрикоси цвітуть» та інші. Грає цей чоловік на баяні неперевершено, віртуозно, як професіонал, а тут ще й виявилось, що мелодії  він сам складає. У нього є вже дві музичні  збірки своїх пісень.
Валерій Якович Скляр – дитина війни: народився 1941-го року в Усурійську Приморського  краю у сім’ї  військовослужбовця. 10 класів закінчив у 1957 році вже на Україні, куди переїхали батьки. Потім – самотужки освоював музичну грамоту. Повернувшись на Україну, зокрема в Золотоношу, закінчив 10-місячні курси хормейстерів і вже не розлучався з баяном. Працював баяністом уЗолотоніській дитячій музичній школі, в селі Іркліїв. А в 1975 році вступив  до Київського музичного училища імені Глієра  й закінчив його по класу баяна.
Потім доля його закинула в Казахстан. 20 років там жив у місті Шевченко (тепер Актау) й викладав музичну грамоту, навчав дітей гри на баяні, сам на ньому грав і співав пісні рідного краю.А з 1994 року й сам повернувся на Україну й проживає в селі Придніпровське. Тут працював художнім керівником в будинку культури, керував сільським хором і жіночим ансамблем «Степовичка». Із 2005 року на заслуженому відпочинку, а без пісні жити не може.
Він пише музику на слова як місцевих авторів Ніни Гусак, Василя Приза, так і відомих поетів, зокрема, Володимира Калашника, викладача  Харківського університету.Його пісні співають як аматори сцени, так і  відомі артисти. Наприклад, у виконанні  артиста Андрія  Сиротенка часто звучить пісня «Абрикоси цвітуть». Написана на слова Володимира Калашника їхнім односельцем  Валерієм Скляром. Народилася пісня  після зустрічі випускників 1966-го року, які зустрілись  через 40 років після закінчення школи.
 Ця презентація пісень місцевого композитора дуже сподобалася присутнім. Йому за мелодійні й змістовні пісні дякували голова районної ветеранської ради Раїса Омелечко й вчителька математики місцевої школи Любов Жицька. Висловлювали побажання, щоб він часто пускав свої  пісні між люди.