Є така професія - слідчий

1 липня сучасні Шерлоки Холмси відзначають 51-річницю створення своєї служби. Слідчі – це, без перебільшення, люди з особливими аналітичними здібностями та вміннями. Найголовнішою рисою справжніх слідчих є - об’єктивність. Саме на них покладено тягар відповідальності у вирішенні долі інших людей, що переступили закон.
Про професію слідчого більшість людей знає з телесеріалів і детективів. Але кіношні й слідчі з детективів відрізняються від справжніх. Якими вони є в реальному житті, зрозуміла, поспілкувавшись із Ростиславом Орисенком та Ростиславом Ковтуном, слідчими РВГУМВС України в Черкаській області. Обоє в один голос говорять, що робота для слідчих часто стає сенсом життя, так само трапилося і з ними. Незважаючи на невисоку зарплату, ненормований робочий день, вони не жалкують про свій вибір, адже слідчий - професія за покликанням. Ростислав Орисенко працює слідчим із 2014 року, за цей цас встиг напрацювати неабиякий авторитет серед колег та місцевих, уміє розплутати злочин, який поки що не під силу молодим колегам. Ростислав Ковтун справлятиме першу річницю роботи у слідстві, молодий та завзятий уже вдало розслідує справи, серйозно відноситься до своєї роботи та уважний до рекомендацій старших колег.
Ростислав Ковтун розповідає, що слідчий повинен бути перш за все, розумною і творчою людиною, добре знати специфіку роботи системи правоохоронних органів і процесуальне законодавство, вміти застосовувати його в роботі. Слідчий повинен мати  розвинений інтелект, уміння використовувати у мисленні закони логіки, високий рівень відповідальності, комунікабельності, моральної культури, - ми бачимо, що слідчі золотоніського районного віддіку якраз такими і є.
Наймолодший із слідства пригадує, що закінчив Національну академію внутрішніх справ, потім був направлений дільничним у драбівський відділ поліції, пригадує і першу справу на посаді слідчого - крадіжка 2 акумуляторів, з якою ще зовсім юний і недосвідчений швидко впорався. До поліції прийшов, бо любить справедливість, - зізнається Ростислав, отримує задоволення від того, що злочинці опиняються за гратами і суспільство, натомість, спокійніше.
Багато паперової робити, здогадуємося, заважає слідчим належно розслідувати справи, але вони своєю виконаною роботою переконують, що усе встигають за рахунок особистого часу.
У кабінеті слідчого роздається телефонний дзвінок і, йому ставлять запитання до котрої години він сьогодні працюватиме, на що Ростислав відповідає:"До 21. 00 зможете мене ще тут застати". Потім із напарником домовляються, що о пів на 8 ранку поїдуть до підозрюваної. Дивує, що робота слідчого забирає особистий час і не попереджає про можливі виклики уночі.
Ростислав говорить, що більшість справ (80%) крадіжки, можливо це пов'язане із низьким соціальним рівнем життя.
Запитуємо про останні справи Ростислава: "Нещодавно розслідував справу про збут наркотиків у великій кількості, до того ж це була жінка 1957 року народження, навіть дивно, що у такому поважному віці люди здатні вчиняти злочини повязані із наркоторгівлею. Зараз розслідує справу двох сусідок, які не змогли примиритися на своїх обійстях. Жінка, 1960 року народження нанесла легкі тілесні ушкодження, сусідка звернулася до поліції", - розповідає слідчий. Ростислав Ковтун нарікає, що, на жаль, багато справ із збутом наркотиків і вони доступні та знаходяться у вільному продажу, говорить, що зараз їх можна купити навіть у соціальних мережах, але запевняє, що Золотоніський відділ поліції максимально бореться із цією чумою. Разом із товаришами-слідчими зізнаються, що найпроблемніші райони у Золотоноші - РМЗ та БАХА, там наркотики можна купити швидко і доступно.
Ростислав Орисенко уже досвідчений слідчий, група злочинів, які він розсліждує - вбивства, розбої, крадіжки, фінансові махінації та інші тяжкі злочини. До службюи у поліції на посаді слідчого працював у податковій поліції, аж доки цю структуру не розформували. Будучи уже капітаном, Ростислав Орисенко жив у казармі 5 місяців, проходив курси професійної підготовки і прийшов працювати дільничним інспектором. Робота Ростиславу приносить задоволення, не зважає він навіть на ненормований робочий день і радіє, коли додому вдається потрапити о 20. 00, зізнається, що якщо пригода трапляється вночі, то добу доводиться не спати: "Важко планувати і сімейне дозвілля, домашню роботу, обіцяти дружині побачення, бо не розпоряджаюся своїм часом. Але мені пощастило із дружиною, бо вона мене підтримує у моїй роботі та розуміє таку зайнятість, завжди входить у положення та бачить мій настрій", - говорить Ростислав.
Також слідчий розповідає про слабкі сторони служби, перш за все це матеріальне забезпечення: "Самому доводиться купувати папір, заправляти катрідж фарбою, на це щомісяця витрачаю близько 500 гривень. Одне вбивство займає 5 томів, а найбільша моя справа - 7 томів по 250 сторінок, це у загальному 1500 сторінок". Жартуємо, що справи ці можна видавати повноцінними книгами, бо ж не усі детективні романи можуть похизуватися такою кількість сторінок заплутаного сюжету.
Цікавими справами називає ті, що змушують до довгої та кропіткої роботи і розповідає про крадія-рецидивіста: "Злочинець учинив 17 епізодів крадіжок, складність справи була у тому, що крадіжки скоєні у різних населених пунктах і слідчому треба було опитати усіх потерпілих, які проживають у різних містах та селах, зокрема це Ковтуни, Подільське, Домантово, Дібрівка, Антипівка, Золотоноша та Згарі. Злочини були різних категорій: крадіжка та шахрайство. Наприклад, чоловік шукав пенсіонерів та купував у них горіхи та насіння гарбуза, а їм, натомість, платив гроші на яких написано: "Це не гроші, це прикол",  старі люди, які не знали про таке шахрайство навіть подумати не могли уважніше роздивитися купюру. Викрадав тварин із домашнього господарства: кіз, курей, коня, та, як годиться у крадіїв, метал. Нині справа знаходиться у суді і злочинцю загрожує до 7 років позбавлення волі", - розповів слідчий.
Також нашумілою справою було привласнення людський коштів поштаркою у с. Підставки, які призначалися ветеранам до свята Дня Перемоги, після оприлюднення злочину жінка, яка займала посаду поштарки швидко віддала пенсіонерам їхні кошти, але це її не врятувало, бо злочин скоєний службовою особою і викрадено було державні кошти, зараз справа знаходиться на розгляді у суді.
Крайня справа Ростислава Орисенка - вбивство жінки у Ярках. Чотири місяці тому удень, у Ярках було скоєно жорстоке вбивство. Жінка, працювала на фермі дояркою і поверталася додому після раннішнього доїння, по дорозі додому зустріла чоловіка, який приїхав у Золотоношу із Чернігівської області. Чоловік заготовляв дрова на зиму. Вбивця попросив сигарету у жінки, і, з його слів, вона відповіла у грубій формі, що сигарет немає, а сама палила, це неабияк розізлило чоловіка і він наніс їй 5 ударів ножем у область грудей, шиї, живота. Прикраси, які були на жінці злочинець не узяв, єдине, що йому знадобилося - телефон, що ненавмине випав із кишені жінки. Цей телефон став розв'язкою до злочину. Чоловік розповідає, що продав його випадковій людині за 75 гривень. Також говорить, що після вбивства узяв-таки декілька сигарет із кишені жінки та пішов геть із місця події.
Слідчий говорить, що спочатку відпрацьовували інші версії - вбивство сусідом, або його сином, який нещодавно повернувся із АТО, слідчу групу дивувало, що прикраси залишилися на жінці, отже вбивство відбулося не з метою пограбування. Ростислав зізнається, що такі справи розплутувати найважче, бо вбивцею виявився невідомий чоловік, якого із потерпілою нічого не пов'язувало, вийти на його слід було б не можливо, аби не продаж мобільного телефону. Тим більше, свідків убивсва немає. Вбивця показав, де викинув ножа, зізнався у вбивстві та відтворив реальну картину на слідчому експерименті. Поспілкувалися ми і з попередніми підозрюваними, які легко йшли на контакт і запевнили, що слідству розповіли усі подробиці того дня, АТОвець Олександр розповів, що мали звичайні сусідські стосунки із жінкою, тим більше, це була мама його приятеля і він співчуває такій втраті, наголошує, що ніякого стосунку до цієї трагедії його родина не мала.     
Доки розмовляємо про вбивство -  їдемо до Дмитрівки - там сусід викрав у бабусі 500 гривень. Він і раніше брав у позику у пенсіонерки, а цього разу, аби випити пляшку горілки, пішов до бабусі по гроші, вона йому показала, що сотні немає, є лише пятсот гривень, а таку суму вона позичити не може, тому сусід вирвав гршоші із рук бабусі та побіг до магазину, аби скоріше витратити їх на горілку. Слідчий примирив обидві сторони, але говорить, що це все вони повинні будуть підтвердити ще і  у суді
Блізніков Віктор Сергійович - переселенець із Доцецька , учасник АТО, майор поліції із досвідом розповідає про свої гучні справи, зокрема про рибне бракон'єрство: "Двоє чоловіків умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи нестання їх наслідків використали заборонене знаряддя лову, зо що потім відповідали перед судом".  
Неабияка допомога слідчим і від секретаря слідчого відділу Кошулько Любові Антонівни, яка усіляко підтримує та допомагає, її робота заслуговує на вдячність від усього колективу.
Згадує колектив слідчих і інспекторів-криміналістів, без яких робота слідства була б неможлива - це Костюченко Ігор Миколайович, Жила Ростислав Володимирович, Орлов Віктор Сергійович.
Також уклінно дякує колектив начальнику слідчого відділу Половому Віталію Анатолійовичу, якого їм зараз дуже не вистачає, він "тримав у руках" увесь відділ слідства, є надзвичайно людяним, добрим та висококваліфікованим керівником, зараз виконує обов'язки начальника відділу Матвієнко Олександр Миколайович, про нього теж добрим словом відгукуються слідчі, розповідаєть, що за порадою звертаються до нього.
Загалом, помітно, що у слідчому відділі панує дружня, тепла родинна атмосфера, яка додомагає розкривати злочини та робити життя у місті та районі спокійнішим. Слідчі віддають службі свій вільний час, аби ми могли  спокійно жити.
Слідчі повинні бути об’єктивними. Адже від їх рішення залежить доля людини. Робота слідчого – складна, але водночас неймовірно цікава. Не слід забувати про те, що у ході розслідування у нас є певні терміни, а тому слідчому часто доводиться жертвувати вільним часом. Слідчий має бути дуже відповідальним та працьовитим, а також повинен поважати людину, її права, честь і гідність. Саме такі якості притаманні багатьомслідчим .Хотіла б підкреслити, що у слідчому підрозділі Золотоніського  МВ УМВС є ядро професіоналів, які постійно передають свій багаторічний досвід молодим колегам.