Закордонні заробітки: плюси чи мінуси

Батьки, що роками не бачать власних дітей. Малюки, яких виховують дідусь із бабусею. Дорослі, які їдуть на рік, а залишаються на десятиліття. Але також возз’єднані родини – діти, які переселяються за кордон, та батьки, які після довгих років відсутності повертаються до України. Які труднощі чекають на розділені сім’ї? І яку роль у підтриманні родинних зв’язків відіграють нові технології?
Як впливає заробітчанство на життя родичів, що залишилися тут, та на їхні взаємини з відсутніми членами сімей? Батьки, які роками не бачать власних дітей. Малюки, яких виховують дідусь із бабусею. Дорослі, що їдуть на рік, а залишаються на десятиліття. Але також возз’єднані родини – діти, які переселяються за кордон, та батьки, які після довгих років відсутності повертаються до України.
Які труднощі чекають на розділені сім’ї? Що відчувають мігранти, котрі повертаються додому після років життя за кордоном? Яку роль у підтриманні родинних зв’язків відіграють нові технології і чи здатні вони замінити живе спілкування? Історії чотирьох родин на Буковині, які не з чуток знають, що таке трудова міграція
італія
Часто чути, що заробітки - це легший і швидший спосіб збільшити свої статки, але нерідко чуємо і про халепи у які втрапляють ті, хто ризикують, аби отримали європейські зарплати. Заробітчани зважують усі за та проти перед тим, як покинути свою домівку, але навіть тоді, коли мінусів цієї роботи більше - збирають валізи та їдуть світ за очі, у пошуках кращої долі.
Про нелегку долю заробітчан розповідає Ірина К., хоч і у розмові часто чути, що життя за кордоном краще і зарплатні більші, в очах бачимо сум та сподівання на краще майбутнє своєї Батьківщини. Ірина сподівається, що через декілька років зможе повернутися в Україну та мати гідне життя біля своєї родини. Жінка розповідає, що в Італії живе та працює багато українців: "На вулицях часто можна почути українську мову, тут чимало магазинів з українськими товарами.Можна відвідати ринки (стихійні) із українською пресою, продуктами, ліками. Часто і ми відправляємо автобуси із пакунками родичам на батьківщину.
Тут, до речі є українські церкви та школи, де діти вчаться раз на тиждень – у суботу, решту часу ходять до звичайної італійської школи. По тих же підручниках, що і їхні однолітки на батьківщині, вивчають українську мову, літературу, історію". Ірина говорить, що важливо знати італійську мову, щоб подолати мовний барєр вона мусила ходити на додаткові заняття та більше уваги приділяти розмовній італійській, бо від цього залежить і посада, на яку влаштуєшся у Італії.  " Навіть нелегалів не хочуть брати на «чорну» роботу без елементарного знання мови. Прикро, що в Україні без знання державної мови можна працювати на найвищих керівних посадах, це і є нашою найпершою проблемою та ганьбою", - говорить Ірина.
– Вдома я трохи вчила італійську і могла вже вільно спілкуватись, але з помилками. Мова краще вчиться на практиці. Без знання італійської мови взагалі дуже важко, без мови ти тут ніхто! Навіть нелегалів не хочуть брати на «чорну» роботу без елементарного знання мови. Я проживала зі статусом «нелегалка» тут 3 роки, тобто я 3 роки не могла поїхати додому.
Познайомилися ми також із Катериною Р, із Чорнобаївщини, яка працює у Італії уже більше 15 років. Жінка розповідає, що раніше заробітки були кращі, тоді за кордон виїжджала менша кількість українців, тож і роботи вистачало на усіх, і господарі привітніше ставилися до персоналу, і зарплатня була кращою: "Тепер на заробітки їдуть сім'ями, молодь шукає кращої долі за кордоном, але, часто, розчаровуються у своїх пошуках. Молодим дівчатам доводиться доглядати хворих та немічних пенсіонерів, які не завжди готові поспівчувати твоїй важкій роботі. Сеньйори укладають контракт, у якому зазначено, що людина має 5-годинний робочий день, але за фактом, вони працюють доглядальницями цілодобово, а зарплатню отримують як за 5 годин роботи", - жінка увесь час наголошує на тому, що заробітчанство - це рулетка і щастить у цій справі не усім.
- Мені шкода, що кращої долі шукають за кордоном люди із вищою освітою, залишають родини, без матерів зростають діти, чоловіки залишаються без жінок. Інколи, самотніми вечорами, хочеться покинути усе і поїхати додому, бо розуміємо, що зароблені гроші не можна компенсувати нашою відсутністю. Моя подруга поїхала на заробітки до Чехії і залишила вдома неповнолітного сина, щомісяця надсилала йому якусь суму грошей, а зараз цей син у місцях позбавлення волі. Не можу винуватити лише його, бо вихованням дитини займалася бабуся, яка часто не помічала дивної поведінки підлітка.  Її син почав вживати наркотики. Я знаю не один випадок, коли батьки їхали заробити грошей і "втрачали" своїх дітей.
Підсумовуємо розмову і розуміємо, що рівень життя у Італії кращий для італійців, а заробітчани так і залишаються "чужинцями" та обслуговуючим персоналом.
Польща
- Останнім часом у Польщі суттєво зросли "заробітчанські" зарплати: якщо раніше за годину праці платили 9-10 злотих, то тепер ставки підняли до 14-25 злотих. І навіть якщо взяти середній показник – 20 злотих за годину, то за курсом 6,1 грн за злотий виходить 1220 грн. Тобто за один 10-годинний робочий день можна отримати 1220 грн! Як тут не спокуситись! У нас таке може тільки наснитись!, - так розповіли нам у туристичному агенстві, яке допомагає влаштуватися на роботу за кордоном, - розповідають нам  у туристичній фірмі, яка відправлює людей на заробітки. Також агенство пояснює, що безвіз ніяк не впливає на робочу візу. .
Зрозуміло, що за таких умов більшість українців без вагань і докорів сумління пакують валізи і їдуть до сусідів, залишаючи сім'ю, роботу, дім. І роблять це із найкращими намірами, сподіваючись, що зароблені статки перетворять життя на казку…
Але насправді все не так рожево-казково. Дуже часто результатом заробітчанства є зруйновані сім'ї. Життя порізно зовсім не зміцнює стосунки, сум перетворюється на підозри і недовіру, які зрештою призводять до розлучень.
Ольга Р. розповідає, що "казка" у їхньому житті  закінчилася після перших 6 місяців заробітчанства обох батьків. Вдома вони залишили дві дочки, які навчалися в університетах, чоловік та дружина сподівалися на найкраще майбутнє донечок, яких гарно  виховували. . Відчувши смак свободи, дівчата вони миттєво "стали дорослими" - дозволяли собі все те, на що раніше було накладене табу. Вони передчасно звикли бути самостійними, втратили зв'язок із батьками і дуже швидко почали сприймати їх лише як джерело грошових надходжень.
Повернувшись через кілька місяців додому, виявляється, що ДОМУ немає… Є відремонтована квартира, є сучасна техніка, є брендовий одяг, та ДОМУ немає! СІМ'Ї немає! Для тих, заради кого довелось важко працювати, вони стали чужими.
Тепер батьки, втративши розуміння доньок, ставлять перед собою запитання: невже гроші й справді були варті того, щоб найрідніші люди віддалились одне від одного? Адже заробляти можна і тут, в Україні. Хай значно менше, зате ви будете поряд, коли близьким будуть потрібні підтримка та допомога. Насправді, заробляючи гроші для сім'ї далеко від сім'ї, дуже легко безповоротно втратити її.
Олександр виїхав до Польщі, разом із дружиною уже 4 роки тому, в Україні залишилися батьки та брат, тут вони із Ольгою починали життя своєї маленької родини, тут у них народилося уже 2 дівчаток, родина має стабільну роботу. Олександр працює шеф-кухарем у ресторані, а Ольга виховує доньок. Зарплатні чоловіка вистачає, аби мати хороший обід та забезпечити яскраве дозвілля своїй родині. Щонайменше один раз на рік сім'я відпочиває за кордоном та один раз на рік повертається у відпустку до рідної Золотоноші.
Ольга розповідає нам про заробітчанство у Польщі: "Тут можна легко знайти роботу на різноманітних складах, фабриках і заводах – некваліфіковані різноробочі будуть отримувати непогані, за мірками українських зарплат, гроші – до 15 тисяч гривень за восьмигодинний робочий день", - говорить жінка.
Ми дізналися, що  без проблем знаходять роботу водії з правами категорії «С» і вище, вони можуть розраховувати майже на 30 тисяч гривень в місяць. Дуже затребуваними залишаються і будівельники різних мастей, для таких людей завжди знайдеться робота і хороша оплата, і навіть різноробочий на будівництві, який не має ніякого досвіду роботи в цій сфері - буде отримувати до 17 тисяч гривень в сусідній Польщі.
Варто бути уважними, бо усі, з ким ми спілкувалися говорять, що чимало пропозицій можуть бути не дуже реальними і взявши гроші за свою роботу, недобросовісний посередник просто зникне, залишивши майбутнього працівника без грошей і документів в чужій країні. В кращому разі – до виїзду за кордон просто не дійде і обман відкриється раніше.
У туристичному агенстві
наголошують!
У першу чергу варто переконатися, що відкривається саме робоча віза, адже працевлаштування за туристичною або будь-якою іншою візою заборонене і легальної роботи в такому разі чекати не варто. Також варто насторожитися, якщо приховується інформація про роботодавця і посередник обмежується лише загальними фразами, не надаючи даних про адресу фабрики і сферу її діяльності.
Фахівці категорично не рекомендують підписувати документи, не вивчивши їх детально і   тим більше не можна підписувати порожні аркуші або «чернетки» з неповними умовами або не тією оплатою, яка обумовлювалася спочатку.
За роботу в європейських країнах часто пропонують набагато більшу плату, ніж в Україні та умови праці часто більш комфортні, ніж на батьківщині.
Але все ж не варто втрачати пильність, адже ніхто не застрахований від обману навіть в успішній Європі, а втратити документи, гроші або бути депортованим без права повернення – не надто приємно. Але якщо бути уважним і не занадто сильно довіряти підозрілим посередникам – можна отримати хорошу оплату і повернутися додому з непоганим капіталом.