Синів назвали іменем загиблого на фронті батька

Моє дитинство  пройшло в селі Кривоносівка коло діда Данила  і бабусі Марії Моторних. З ніжністю згадую  глиняну солом’яну хату  біленьку з маленькими віконцями  на чотири шибки, споришеве подвір’я, по якому ходила босоніж. Гадаю, якби усі люди  частіше згадували батьків і дитинство—було б менше зла на світі, легше б жилося.
   До дідусевої хати збиралися діти і внуки. Мовчали і слухали розповіді про важкі часи, в тому числі й про 1941-ий рік. Тоді в Кривоносівці на війну проводжали матері—синів, дружини—чоловіків. Тож і моя тітка Ганна проводжала  свого чоловіка  Курятника Олександра Петровича. А в колисці спав 3-місячний Альоша, ще зовсім малим був і старшенький Іванко. З ними прощався молодий і красивий татусь , котрий не встиг натішитись своїми синами і мав іти на війну.
Прийшов  Олександр попрощатися  й попросив махорки у діда Данила. Попросив благословення та просив доглянути за синами, якщо не повернеться. Ішли кривоносівці центральною вулицею,чути було плач жіночий і дитячий, оглядали останній раз біленькі хати і рясні садочки, поля й усі ті простори, як найдорожчі скарби. Прямували за них битися, життям обстоювати свою землю, без якої людині не можна прожити, як серцю без крові.
Цим молодим солдатам, як яблуневий цвіт, було наказано  перегородити шлях ворогу під Дніпром. Боліло серце у дружини Галини  за свого чоловіка єдиного й неповторного Сашка. Разом з багатьма своїми однополчанами його скосила кулеметна черга під Дніпром, там він поклав свою голову. Притулившись спиною до груші-дички, беззвучно плакав за зятем дід Данило, йому було жаль Сашка, як сина, що не повернувся до своїх синів.
   Сьогодні в Золотоноші в пам’ять про діда проживає син Сашко старшого сина Івана, а в Києві—сина меншого сина Альоші  теж звати Сашко. Вони пам’ятають свого діда , який захищав свою землю і поліг за неї грудьми, віддавши життя. Сини Олександра Курятника  носять таке ж ім’я, готові продовжувати естафету і боронити свою землю.
Галина Дмитрівна Галушка, племінниця Курятника Олександра Петровича.