КОМУ З КИМ ПО ДОРОЗІ (складний процес об’єднання сіл в громади)


В інтернет-новинах останнім часом можна було прочитати повідомлення про те, що село Левченкове бунтує.Це  щодо питання об’єднання в територіальну громаду. На одних із останніх зборів, скликаних в цьому селі в середу, 08.08.2018 року побував і наш кореспондент. Зібралися збори не в будинку культури, де затягнувся ремонт, а в бібліотеці, в тіснуватому залі , де було в рази напруженіше й спекотніше від висловлених пропозицій і емоцій. Збори з приводу цього зібралися вже не перший раз. У лютому 2018-го вони прийняли рішення про відмову  приєднуватися до майбутньої Драбівської територіальної громади, а на зборах у квітні вирішили залишатися самостійною громадою. Потім, коли серед літа щойно була створена з чотирьох сіл Плешканівська громада й до неї ввійшли їхні сусіди з Безпальчого їхнього ж Драбівського району, почали розповсюджуватися чутки, що їхнє Левченкове автоматично включать до Плешканівської ОТГ. Тому й зібралися на ці збори, щоб почути думку своїх сільчан та прозоро й відкрито прийняти рішення.
Зібрались на збори здебільшого люди старшого віку, активні пенсіонери. Скидалось на те, що вони прийшли вже з готовим рішенням, кимсь зарані переконані чи загітовані. Взявся секретарювати на зборах енергійний Сергій Степанович Мірошніченко, сам же й признався, що він приймак із села Тополі, тут його пуп закопаний і тут він думає віка доживати, тому налаштований, щоб його дітям жилося краще. Скільки не добивається, щоб йому гектар сіножаті виділили, та не може добитись, бо питання вирішує одна людина— сільський голова, при якому думка депутатів до уваги не береться. Головою зборів хоч і обрали Наталію Мельник, але вона була в основному присутньою за столом президії, а віжки голови як попервах взяв у свої руки  Сергій Степанович, так нікому іншому протягом зборів і не передавав, будучи, на його думку, досить підкованим в цьому питанні для його справедливого вирішення.
На зборах були присутні представники районної влади—з Драбівської районної ради і райдержадміністрації. Був присутній і селищний голова Драбова Василь Іванович Хмара, який раніше головував у Левченках. Звісно, ці люди агітували за приєднання до майбутньої Драбівської ОТГ: туди ближче, там розвиненіша інфраструктура, туди на дорозі «ям менше». А нинішній Левченківський сільський голова Володимир Григорович Ткач, який нині у відпустці, агітував за приєднання до Плешканівської громади. Напевно, маючи до нього якісь претензії й зауваження по роботі, односельці слухали його дещо скептично і з сумнівами та підозрами.
Із молодих людей поодинокий присутній на зборах висловився АТОвець Володимир Вікторович, який недавно повернувся із зони бойових дій:
--Я однозначно за Плешкані, бо під Драбовом ми вже були і що бачили? У мене ні роботи, ні землі, а я хотів би вдома «вкалувати» і заробляти на сім’ю,-сказав він коротко, але старші про нього, напевно подумали, що молодо та зелено.
 Коли слово надали голові села з Плешканів Галині Міховій, її слухали уважно й зацікавлено. Розповідала Галина Іванівна суто про справи, не вдаючись до пропаганди й агітації, й була певна, що люди не мають повної й достовірної інформації, тому приймають рішення інтуїтивно або й за чиєюсь підказкою. Не залежно від того, яке люди приймуть рішення, Галина Іванівна наголошувала, що об’єднання повинне людей гуртувати, а не роз’єднувати, а тим більше доводити до ворогування.Бо ми ж в одній країні живемо. Гіркий приклад—їхні стосунки з добрими сусідами Калениками: хтось посіяв зерно недовіри й тепер навіть на Івана Купала, яке завжди святкували разом на Супої, ті перебралися на річечку Булатицю.
  Були із залу запитання на зразок «забивання кілочків»: «А де наші діти навчатимуться?»--викрикнула одна жіночка, в якої судячи з її віку вже є не тільки онуки, а й правнуки. В цьому запитанні відповідь лежала на поверхні: з приєднанням до Плешканівської ОТГ село втратить свою школу. Спробуй переконай, як буде насправді. Тим часом над Левченківським НВК вже нависла  сьогоднішня загроза: в місцевому господарстві трапився якийсь збій, тому дехто втратив роботу і подався на заробітки до Польщі, а деякі переметнулися на «Нашу Рябу» в Канів і  стали їздити туди на роботу, де деяким виділили місце в гуртожитку. То такі здебільшого молоді сім’ї забрали з собою й дітей. Тому із 20 дітей, котрі були в Левченківському дитсадку, залишилося 8, а 12 подалися у Канів разом з батьками. Стався «відсів» і серед школярів, який і наскільки—ось це покаже початок нового навчального року.
  Тобто, у питанні з ОТГ на перший план виходить наше загальнодержавне питання—роботи й зарплати, від якого вже похідні й надходження до бюджету. Кажуть, у Левченках землі багато. Але хто і як її оброблятиме—це ще те питання.
  Коли наближався полудень, на зборах у залі запропонували вже голосувати, бо пора корів забирати з пастівника та доїти. Голосування показало, що більшість рук піднялося за приєднання до Драбівської ОТГ, одиниці серед тих, хто був проти й утримався. Плешканям було відмовлено у приєднанні Левченок.Наступного дня, враховуючи позицію зборів, відбулась позачергова сесія Левченківської сільської ради  й підтвердила це рішення голосуванням депутатів. Проте сипались ще й зауваження, що депутати повинні були обійти своїх виборців і дізнатися їх думку під підпис.Так як під підпис на сесії завіряли думку кожного із 11 депутатів. Чи це вже остаточну крапку поставлено в цьому питанні, чи ще будуть його переглядати, як було вже двічі? Поживемо—побачимо. Але в людей з Левченок і маленького села Тополі це питання ще й досі щодня і щогодини нині на слуху.
   Що стосується Плешканівської ОТГ, яка зацікавлена в бажаючих до неї приєднатися, то  з облдержадміністрації їм надійшов лист про покрокове просування їхнього питання з часу створення їхньої ОТГ(зміст листа на знімку). А із Києва вже повідомили, що на 28 жовтня в них призначено вибори.

  • 0

Замішана на крові. Вкрадена втрачена земля

Якщо ви власник сільськогосподарської землі і думаєте, що володієте нею, то помиляєтеся. Вона вже вкрадена. Ваша земля вже більше 15 років в оренді - нею володіють і користуються, але не ви. І тому, хто її вкрав, залишилося домовитися з вами про матеріальну компенсацію. Так, саме компенсацію. Ви самі віддали землю в чужі руки, і з байдужістю подивляєтеся на те, що посіяв ваш орендар, пан вашої колись землі. Земля вже вам не потрібна.
    Але землю втратимо не від війни, а власної байдужості і жадності. Копійчана оренда затьмарила очі. А примара продати землю робить вас вже багатими. Але не сподівайтеся, за вже вкрадене багато платити не збираються – воно і так вже їхнє. Тикнуть по тисячі доларів за гектар і скажуть «на ліки, не хворійте».
    5-а година ранку. Мені 5 років. В мене через плече у чохлі камінь, щоб точити косу. Дід з косою попереду. Ми на місці. Прострілені при взятті Вєни руки міцно беруть косу. Вона починає свистіти, кладучи траву як ворогів.
    Майже у всіх з нашого покоління був дід, який брав Вєну, звільняв Варшаву чи Прагу. А скільки не стали дідами, загинувши в чорній робі при форсуванні Дніпра. А скільки тих, які повішені німцями чотирнадцятирічними в центрі села. Вони знали, земля повинна бути тільки їхня.
Дід казав, що в обозі у них був ящик швейцарських годинників, але голодні австрійські діти хотіли їсти, годинниками їх не накормиш.
    Сьогодення. 2 гектари воїну. І якийсь губернатор зі свитою вже її готовий купити – дати на ліки ветерану. Українець - розмінна монета.
    Вашу вкрадену землю перепродадуть і одінуть на руку нові швейцарські годинники для іміджу і статусу. А Вам дадуть на швейцарські ліки.
Вертаймо землю собі!!!
Роман Головін

  • 0

Романтично-детективна історія з трояндами

У Богодухівці Чорнобаївського району завдяки ініціативі й старанням сільського голови Ірини Олашин  навесні впорядкували територію біля обеліска. Насадили декоративних кущів, троянд, влаштували фонтанчик. Це місце в центрі села стало красивим і привабливим. Тут трудились однаково сільчани делеговані на громадські роботи від центру зайнятості, а більше— тутешні добровольці на суботниках. Захоплений їхнім ентузіазмом навіть заїжджий підприємець для такого діла продавав їм розсаду й саджанці троянд за півціни, а інколи й задарма. Посаджені з легкої руки квіти гарно прийнялися й заквітували. Троянди забуяли до пояса, приваблюючи зір благородним цвітом. Біля трояндової алеї встановили відеокамеру.
  Та навіть вона не стала перешкодою для нічних злодіїв. Бо якогось недавнього літнього ранку виявилось, що на алеї хтось не тільки позрізував стебла троянд, а й повикопував деякі кущі з корінням. Героя відразу ж вирахували –громадський помічник дільничного інспектора поліції прослідував за погубленими пелюстками аж на куток Шишківку, куди зловмисник відніс троянди своїй симпатії. Відпиратися було безглуздо, адже підтвердженням служила відео зйомка на відеокамері.
- Я прийшла за своїми трояндами, - заявила головиха господині, навідавшись до цього двору пополудні.
- Он вони у відрі в сараї. Вони мені й ненужні. Приніс їх опівночі,--повідомила жінка.
  Знищені квіти й справді були  вже нікому «ненужними»: квітуючі серед літа вони б не прижилися ні в неї, ні повторно на клумбі, де утворилася лисина.
  Можна уявити, що це романтична історія з трояндами, де замішані палкі почуття. Далі події стрімко розгорталися  за ознаками зовсім не ліричного жанру. 52-річний чоловік повісився. Залишив записку, що з собою покінчив через неї, бо вона йому погрожує.Через те, що він її підставив, вона видасть і решту його злодійських походеньок.  А ще на його мобільнику знайшли  СМСку від неї: «неси рози тільки з корінцями».Отже, вона теж причетна до злочину, який виконувався на замовлення й навіть керувався дистанційно. В селі таки схильні до того, щоб за вкрадені троянди винувату покарали, може тоді поменшає в селі крадіжок.
  Не дивлячись на таку драматично-трагічну розв’язку історії з трояндами, голова села Ірина Іванівна не відмовляється від суботників як від важливого виховного заходу. Ось зовсім недавно (цими днями) провели суботник на березі ставка, де через часті дощі побуяла трава та піднялася вода й подекуди позносила кладки. Перед цим ще депутат сільської ради Юрій Дробницький організував суботник і разом з семикласниками прибирав територію. На цей же суботник позвали людей з косами і граблями. Прийшли з обов’язку служби представники сільради й комунгоспу і лише шестеро з усього досить великого села. Підкошували траву, збирали сміття, котрого вивезли два повних прицепи. Навіть 5-класник Коля Сидоренко загрібав.
Своїх свідомих героїв головиха просила назвати поіменно й подякувати за працю Олексію Дмитровичу Курятнику, Анатолію Миколайовичу й Михайлу Петровичу Лук’ященкам, Василю Васильовичу Морозу, Володимиру Анатолійовичу Кузнєцову та Олександру Васильовичу Кіяну з невісткою Зінаїдою Григорівною, які на суботник прибули зі своїм трактором.А приватний підприємець Ніна Олександрівна Омелянчук не змогла прибути, то пригощала людей ситром з мінералкою і морозивом.
- А вже наступного дня на тому березі гуляла одна сільська компанія й після себе залишила такі сліди, що мені й на другий берег було видно, - розповідає Ірина Іванівна. - Готова навіть прізвища їхні назвати, та сподіваюся, що в людей заговорить совість.
Та й вся ця історія цілком  саме про совість.

  • 0

Близько половини пацієнтів підписали декларації

Як повідомила головний лікар Золотоніського міського центру первинної медико-санітарної допомоги Віра Антонова,  з лікарями вже укладено 12 тисяч декларацій.  До єдиного електронного реєстру  вже внесено 41% жителів міста. Кожен день ця цифра змінюється. Серед трьох міських медичних амбулаторій , найбільше угод з пацієнтами підписали в амбулаторії №3—7390 декларацій, там працює 8 лікарів. В амбулаторії №2 підписали 2622 декларації, в амбулаторії №1—1943 декларації. Серед сімейних лікарів Лариса Демешко має 1409 договорів, Тетяна Мозгова—1221, Наталія Федосєєва—1226, Надія Верхольот—1076, терапевт Віра Антонова—1075, педіатр Олена Луганська—812. Віра Омелянівна пояснила, що в разі потреби перепідписати договір з іншим лікарем, пацієнт має можливість перейти до іншого лікаря, навіть не повідомляючи про розірвання договору зі «своїм», але при тій умові, що у вибраного ним лікаря залишилася «вакансія», тобто немає  перевищення допустимої квоти для терапевтів—2000 договорів, для сімейних лікарів—1800. Також вона попросила дорослих молодих пацієнтів віком від 19 і до 39 років активніше включитись у процес підписання декларацій, адже ця вікова категорія проявляє пасивність.

  • 0

Зміни у порядку надання житлових субсидій з травня 2018 року!

Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України або іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що зареєстровані та проживають у житлових приміщеннях.
У зв’язку з введенням нових правил повторно Заяву і Декларацію  потрібно буде подавати двічі на рік, у травні та жовтні :    • Орендарям житла;
• Тим сім’ям, яким субсидію було призначено не на всіх зареєстрованих, а на фактично проживаючих в помешканні осіб;
• Тим сім’ям, де є непрацюючі люди працездатного віку, в яких або відсутні доходи, або вони менші мінімальної заробітної плати;
• Тим сім’ям, в яких відбулися зміни у складі сім’ї протягом останнього року;
• Тим сім’ям, які станом на 01.05. та 01.10. матимуть понад двомісячну заборгованість за житлово-комунальні послуги і не погасять її відповідно  до червня та листопада .
За новими правилами субсидія не призначається, якщо: - площа квартири перевищує 120 кв. метрів або будинку – 200 кв. м, крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей;
- член домогосподарства або  член сім’ї особи із складу домогосподарства перебував за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії
 Житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії виходячи з конкретних обставин, що склалися, у випадках якщо:
-  у власності сім’ї є автомобіль, якому менше п’яти років з дати випуску, крім мопеда та авто, наданого органом соціального захисту населення;
- будь-хто із складу домогосподарства або член сім’ї особи із складу домогосподарства протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії, здійснив купівлю або іншим законним способом набув право власності на земельну ділянку, квартиру (будинок), транспортний засіб (механізм), будівельні матеріали, інші товари довгострокового вжитку або оплатив (одноразово) будь-які послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування) на суму, яка на дату купівлі, оплати, набуття права власності в інший законний спосіб перевищує 50 тис. гривень;
- у складі домогосподарства або у складі сім'ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:
за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або
вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або
вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.
Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.
 Звертаємо увагу, що згідно пункту 18 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 № 848 громадяни, яким призначено житлову субсидію, зобов’язані щомісяця сплачувати обов’язкову частку платежу.
Людмила Савченко, начальник відділу грошових виплат і компенсацій

  • 0

Зустріч із юністю через 40 років після закінчення школи

Влітку, коли закінчується навчання у школах і відлунають випускні вечори, відбуваються зустрічі колишніх випускників, котрі давно закінчили школу. І незалежно від того, чи це ювілейна дата, чи не зовсім кругла, подія це дуже хвилююча. Бо повертає вже дорослих людей у їхню юність, в дитинство, до їхніх витоків і джерел. До незабутнього.
Нещодавно , 7 липня така зустріч відбулася і для 10-Б, випускників 1978-го року випуску Золотоніської міської школи №4, котрі зустрілися через 40 років після закінчення школи.
Зійшлися на зустріч на порозі своєї школи, тоді вона містилася в центрі міста по вулиці Садовий проїзд, де тепер будинок дитячої і юнацької творчості. Піднялися на другий поверх, зайшли до класу, в якому раніше був зоологічний кабінет. Тут відбулася перекличка за класним журналом. Із 30 випускників за списком на зустріч прибув 21. Клас поринув у спогади разом зі своїм класним керівником Зінаїдою Григорівною Куриленко, вчителькою біології. Вони в неї були першим класом, який набрала 23-річна вчителька, котра й досі працює в Золотоніській гімназії імені С.Д. Скляренка, стала Заслуженим вчителем України, нагороджена орденом Княгині Ольги. Скільки квітів красується на подвір’ї гімназії, виплеканих руками їхньої вчительки і теперішніх її вихованців! Їй теж вони вручили квіти - орхідеї. Також в гімназії досі веде групи продовженого дня їхня вчителька фізкультури Зінаїда Андріївна Спиціна. А пам’ять своєї першої вчительки Скляр Олени Іванівни, котрої не стало торік, та вибулих зі строю однокласників вони вшанували хвилиною мовчання. А також свого однокласника військового льотчика Василя Макаренка, який трагічно загинув.
- Збиратися на зустрічі ми почали через 15 років після закінчення школи, - розповідає Галина Декальчук, головний кухар Золотоніської гімназії. - Після того, як життя встигло помотати мене з сім’єю по світу, я вже працювала в столовій четвертої школи і випадково в підвалі знайшла фотографію нашого випуску. Ось тоді ми списалися й зустрілися. Я спекла великого торта,на якому як на іменини встановили свічки, сфотографувалися на фоні знайденого фото. З тих пір зустрічаємося через кожні 5 років. І Галина Петрівна є незмінним організатором цих зустрічей.
 Розповідають, що їхній клас був особливим, талановитим. Восьмеро випускників закінчили школу із золотою медаллю. Багато в кого доля склалась за правилом: де родився- там і пригодився. Бо багато однокласників працюють у рідному місті й районі та зустрічаються в щоденному житті і товаришують. Лікарем-отоларингологом в Золотоніській лікарні працює Ніна Марченко, стоматологом - Наташа Лисенко, лікарем-наркологом Юра Жигайло, медиками Тетяна Костриця і Тетяна Воскобійник. До речі, Тетяна Воскобійник, старша медсестра неврологічного відділення разом з однокласником, механіком Віктором Сисаєм стали подружньою парою. Близнята Світлана і Люба Калашники стали педагогами, одна працює в Золотоноші, а друга в Херсоні. Працює в Черкасах у школі Юра Романенко. З далеких країв прибув підполковник Сергій Чурута. З близьких - інженер –лісничий Золотоніського лісгоспу Анатолій Богданов, економіст Ліда Зінченко і агроном Ольга Євтушевська, котрі стали приватними підприємцями. Таксує у місті Володя Олексенко, має справу з технікою Андрій Каптановський.Відомий у місті кондитер Володимир Мірошник. Працює у місті юристом Таня Пипка. А Валерій Кирдода - далеко, дипломатом у Бельгії, котрий обіцяв приїхати, як тільки випаде нагода.
Після зустрічі в стінах колишньої школи вони продовжили спілкуватися в «Маєтку». Говорили про життя, про пізнані істини. Разом співали, жартували і розважалися. Прощалися до наступних зустрічей. Як між рідними людьми, котрі також дуже часто зустрічаються. Наприклад, у столову тьоті Галі Декальчук ходять внучки Тані Костриці і Олі Біди, бо дівчатка навчаються в гімназії. За партою місце займають і зайняли внуки. Життя продовжується. Про це говорили на своїй зустрічі випускники 10-Б 1978 року випуску.

  • 0

В аварії винувате не свято, а горілка

   6 липня на Івана Купала в селі Мала Бурімка Чорнобаївського району сталася дорожно-транспортна пригода зі смертельними наслідками—під колесами легкового автомобіля загинув 39-річний місцевий житель. Безробітний протягом тривалого часу, одружений, з дружиною виховували двох дітей, по селу постійно їздив на велосипеді і якось навіть спробував на велосипеді з’їздити і в Черкаси, та через міст не пропустили. Водився за ним такий гріх, що любив випити. Так було і того разу, коли в селі відзначали Івана Купала. Підзарядився спиртним так, що вже й велосипед не зміг вести і десь його залишив, після чого пішов пішки. На дорозі під горою його й наїхала машина й протягла, завдавши смертельних травм. Водій з місця пригоди зник, помив машину й замінив розбиту фару. Але водія автомобіля вирахували і знайшли по зображенню, яке зафіксувала камера. З’ясовують, був водій тверезий чи напідпитку, при яких обставинах здійснив наїзд. Тепер проводяться експертизи і триває розслідування цієї дорожно-транспортної аварії, слідство має з’ясувати, хто в ній винуватий.
- Не можна сказати, що винувате свято, воно тут ні до чого, - розмірковують жителі Малої Бурімки. - Була лотерея, дискотека, люди веселилися, розважалися - було весело й культурно. Прикро, що потім село хоронило ще досить молодого чоловіка, діти якого осиротіли. А причиною стала горілка, до якої прикладаються, не вибираючи чи це будень, чи свято.

  • 0

Як шукали мандрівника Іллюшу

Сталося це в селі Нехайки Драбівського району в минулий вівторок, 10 липня. Там малого мандрівника Іллюшу впродовж кількох годин шукало  все село разом з піднятими на ноги поліцейськими і рятувальниками.
  Хлопчика віком 2 роки і 8 місяців залишили в хаті разом з дідом, бо молоді батьки були на роботі, а баба поралась по господарству. Дід забавляв онука: і мультика йому включив, і книжечку та іграшки запропонував, але не впильнував. Кудись відвернувся, після чого почув, як рипнули двері. Думав, внучок подався назустріч сусідці, котра мала принести молоко. Сусідка прийшла, але малюка з нею не було. Не видно його було ні в хаті, ні в дворі. Близько 1-ї години дня кинулися шукати малого поза двором. Повідомили про пропажу й сільського голову Сергія Васильовича Петренка, а той підняв на пошуки і односельців, і поліцейських та рятувальників з району.
- Коли підняті по тривозі ми під’їздили до села, то бачили, як на пошуки піднімалися люди. Хто йшов пішки чи їхав велосипедом, хто на конях,--розповідає начальник Драбівської пожежної частини Дмитро Вигуляр. - Знайшли  малого о 17.25, тобто пошуки тривали понад 4 години. Знайшли метрів за 600 від хати, сидів він під кущами й плакав. Злякався мабуть не через те, що загубився, а тому, що пустився дощ і його намочив, тому поскидав з себе одяг і загубив шльопанці. По маленьких слідочках на мокрій землі його і знайшли. Наш рятувальник Руслан Царенко закутав його в свій одяг, малий скоро зігрівся і вже коли підносили його до хати, то довірливо розмовляв з нами, навіть співав.
- Іллюша-відважний мандрівник, по його слідках ми підрахували, що він встиг намотати близько двох кілометрів, поки його шукали,--захоплюється малим Дмитро Григорович.
   Такий щасливий кінець у цієї пригоди, яка однак повчає не спускати очей з малих дітей. Це при тому, що теперішні діти особливо меткі та проворні.

  • 0

Демографія позначається на наповнюваності класів

У Золотоноші до першого класу подано 308 заяв при плані 322. СШ№1 має 60 заяв, СШІТ№2 - 49, ЗОШ№3 - 46, гімназія ім. Скляренка - 82, ЗОШ№ 5 - 30, ЗОШ №6 - 41. Прогнозована наповнюваність учнів у перших класах 27,5. У санаторній школі-інтернат  планується відкрити один перший клас , в якому навчатиметься 22 учні згідно з відповідними висновками лікувальних установ.
  У 10 класі виявили бажання навчатися  180 учнів, що становить 89% від плану набору і 78% від загальної кількості випускників. Є сподівання, що з початком нового навчального року кількість цих учнів збільшиться.
2018 рік—початок реформи в освітній галузі. На «Нову українську школу» місту виділено  субвенцію з обласного бюджету  в сумі 550тис.541 грн. та співфінансування  з місцевого бюджету 235 тис.946 грн.

  • 0

Надія працює для дітей і для пенсіонерів

 Із 2-го липня у Золотоніському центрі соціальної допомоги  працює двотижневий літній табір  «Надія» для дітей з обмеженими можливостями, в якому відпочивають 27 діток. Крім міських жителів, у супроводі батьків відпочивають та оздоровлюються  ще троє діток із Зорівської об’єднаної громади і двоє—з села Піщане. Доставляє у табір і відвозить додому їх соціальне таксі.
Для дітей працює логопед, масажист, функціонує гончарна майстерня, викладач БДЮТу дає майстер-класи з декоративно-прикладної творчості.
  Табір працюватиме до 15 липня. За два тижні перебування в таборі заплановано 5 виїздів на Дніпро, три екскурсії та одна поїздка в аква-парк.
Із 2-го липня міський центр соціальної допомоги  запровадив нову послугу—групу денного догляду для осіб  похилого віку (реабілітація набутих з віком захворювань). Право її відвідувати мають  особи пенсійного віку  та пенсіонери з групою інвалідності , які частково або повністю втратили працездатність. До їхніх послуг—маніпуляційна сестра, медсестра з масажу,лікар-терапевт. Харчування надається безплатно цій категорії осіб. Для пенсіонерів, що мають дітей працездатного віку, розробляється платна послуга за харчування за соціальною нормою.

  • 0
Subscribe to this RSS feed

26°C

Золотоноша

Sunny

Humidity: 36%

Wind: 6.44 km/h

  • 21 Sep 2018 27°C 10°C
  • 22 Sep 2018 26°C 12°C