21-річний хлопець із Золотоноші студент 4-го курсу факультету бізнес менеджменту в інтернаціональному університеті LCC (Lithuanian Christian College) в місті Клайпед, Литва. Це університет американського стилю викладання, заснований в 1996 році.
У школі Іван навчався добре, був «хорошистом». З 11 років вивчав англійську мову з різними викладачами та репетиторами. Також, мав можливість практикувати живу розмовну мову з її носіями щоліта, так як в Золотоношу часто навідуються місіонери з Америки для проведення різних таборів для дітей шкільного віку. Тож його рішення вступити у закордонний ВНЗ було частково мотивовано бажанням реалізувати цей навик на 100%: "Саме LCC я вибрав тому,  що там, у той час, навчалося декілька людей із Золотоноші і вони розповідали мені переважно позитивні історії про навчання там (гарні умови, не беруть хабарі і т.д.)", - пригадує Іван.
Також Іван розповів нам, що саме студентське життя не дуже відрізняється від українського студентського життя: "Намагаєш купити усе дешевше, по можливості шукаєш знижки, інколи живеш голодним, навчаєшся за ніч до екзамену", - жартує.
Навчання у цьому університеті відбувається англійською мовою, тому для новоприбулих перший місяць часто буває шоком. Але це і значна перевага у навчанні за кордоном. Хлопець розповідає, що викладачі, переважна більшість яких американці, не беруть хабарів, не мають «любимчиків» і оцінюють згідно з академічним результатом а не, наприклад, репутацією студента, як часто буває в українських університетах: "Такий вже в них менталітет: Прийшов вчитися? За навчання оцінки і отримуєш", - говорить студент із Литви.
Ще одним позитивним явищем Іван називає гуртожитки у Литві: "З того, що я чув про українські гуртожитки, то наші, зрозуміло, що у Литві вони набагато кращі. Платити доводиться більше, але якість не розчаровує", - розуміємо, що для студентів надзвичайно важливі умови проживання, бо це також впливає на якість навчання студентів.  
Іван розповідє: "В нашому університеті навчається представники біля 30 національностей. Переважно Східна Європа, але є й Китай, Америка, Німеччина та інші. Це дуже допомагає побачити світ з інших точок зору, через призму іншого менталітету. Тільки виїхавши з України, я почав розуміти, що насправді становить собою Україна та її національна ідея. Досвід життя в такій спільноті дає по новому побачити себе і свій народ. Я дуже щасливий, що я маю можливість жити деякий період в такому різнобічному оточенні".
Різниця між системами освіти в LCC і в Україні для студента дуже очевидна. В LCC нас намагаються навчити не просто «сухій» теорії, але також нам намагаються прищепити продуктивний підхід до мислення: "Мій професор одного разу сказав мені – “Для того, щоб змінити те, що ти бачиш в світі, тобі спочатку треба змінити те, як ти на світ дивишся”. Я почув цю фразу ще на 1-му курсі, але й до тепер вважаю, що саме це було найважливішою різницею між нашим і закордонним підходом до навчання", - ділиться досвідом Іван .
Приємно чути, що після навчання за кордоном хлопець кардинально змінив своє мислення та бачення України як Батьківщини, він вирішив, що після закінчення навчання хоче повернутися працювати в Україну: "Наші батьки відправляють думаючу, продуктивну молодь, кажучи нам: «Тікай звідси, бо тут все погано», а потім дивуються чому у державі не покращується рівень життя. Звичайно, коли вся молодь, все майбутнє країни працює за кордоном, Україна і не піднімається. Потрібно навчити молодь простому принципу “Who else if not me?” – Хто як не я? Якщо ти хочеш жити в достойній країні, то для цього тобі доведеться попрацювати, а не чекати, що хтось зробить це за тебе.

Батьки знають, як важливо допомогти дитині віднайти свій власний шлях успіху та не збитися на півдорозі. Зараз стало дуже популярним вступати на навчання за кордон. Кожен із вступників переслідує різну мету, але, здебільшого, це здобуття якісної освіти та диплом із яким вони зможуть працювати у будь-якій точці світу. Ми поспілкувалися із золотонісцями, які обрали для навчання країни Європи.
Вища освіта у всіх країнах світу означає престиж і високий соціальний статус. Навчання за кордоном має низку переваг, деякі країни зацікавлені в тому, щоб іноземні студенти після закінчення ВУЗу залишалися в їх країні після здобуття вищої освіти. Наприклад, в Канаді випускник, успішно провчився 2 роки, отримує дозвіл на роботу на 3 роки, причому в незалежності від наявності контракту і без необхідності працювати за отриманою в університеті спеціальністю. Багато країн Європи пропонують студентам отримати вищу освіту безкоштовно. Наприклад, вища освіта в Чехії безкоштовно для іноземців за умови навчання на чеській мові. В Польських університетах навчання безкоштовно за умови гарної успішності і навчання на польському. Університети Норвегії пропонують вищу освіту безкоштовно не тільки на норвезькому, а й англійською мовою. Німеччина і Франція, країни відомі своїми академічними традиціями, дозволяють навчатися в державних університетах оплачуючи лише незначний річний внесок (близько 100 – 500 євро), що теж можна вважати практично безкоштовним.

Приємно було поспілкуватися із золотоніською молоддю, яка вирішила здобути освіту у іншій країні та показати там, на що здатні українські студенти. Пишаємося тими, хто заявляє про Україну у світі.
22-річна дівчина із Золотоноші побажала не розкривати свого імені, але погодилася дати інтерв'ю для того, щоб поділитися досвідом із молоддю, аби це допомогло іншим дітям здобути якісну освіту за кордоном та реалізувати себе.
Закінчила золотоніську школу № 3 у 2012 році. Мала хорошу успішність. Вирішила вступати за кордон(Франція) так як не була повністю задоволена навчанням в університеті (КНЛУ) в Україні і, до того ж, була закохана у культуру, мову та менталітет Франції. До того, як вступити туди на навчання, дівчина декілька разів приїжджала на канікули у Париж.
Студентка із Золотоноші розповідає про переваги навчання у Франції: "Рівень освіти вищий, ніж в Україні, важливо, що мій диплом буде визнано у будь-якій країні світу, також є можливість вивчити нові мови, зустрічати нових людей, пізнавати нові культури. Недоліком є, звичайно ж, фінансова сторона, особливо у Парижі. Ціни дуже високі на все (продукти, квартира, квитки на потяг/літак і тд). Тому краще вступати не в столиці". Але  дівчина наголошує, що студент, який офіційно працює та винаймає житло, має право на фінансову допомогу держави (її розмір залежить від кількості робочих годин та площі квартири). Студентка пояснює нам, що таким чином середньостатистичний іноземний студент у Франції має приблизно таку ситуацію: витрати : квартира/ кімната 450€ + їжа 200€ = 650€/ місяць, заробіток 600€/міс (офіціантом, нянькою і тд, роботи для студентів вистачає) + допомога держави 200€ = 800€. У дівчини є знайомі (в тому числі українці), які живуть з таким бюджетом і самі можуть себе забезпечити у Франції (без допомоги батьків), треба тільки дуже велике бажання і терплячість:). Також дівчина додає, що у Сорбоні коштує 500€ (це безкоштовно вважається, так як приватні університети коштують від 7000€ за рік.) В ці 500€ входить 250€ за соціальне страхування здоров'я. Страхування у Франції обов'язкове для усіх. Ці 500€ можна заробити працюючи влітку. Для студентів є також знижки на транспорт, на культурний відпочинок (музеї, виставки і т. д). Єдиний недолік тільки те, що твої друзі, родичі, батьки далеко від тебе. Студентка дуже сумує за родиною, друзями та українською кухнею. Крім навчання в університеті, дівчина викладає французьку мову українцям в Парижі, цим і заробляє собі на життя у Франції.
До речі, вступала дівчина сама, їй у цьому не було ніякої сторонньої допомоги: "Є організація "CampusFrance", яка допомагає іноземним студентам приїхати до Франції на навчання, але мені особисто вони нічим не допомогли, університет я шукала самостійно, спеціальність вибирала теж сама. Сподіваюсь, шо комусь вони дійсно допомагають, але у мене з ними, на жаль, тільки негативний досвід. Взагалі хотілося б дати пораду тим, хто хоче поїхати на навчання за кордон: налаштуйте себе на автономну діяльність, тому що вам допомагати ніхто не буде, та і не повинен. Будьте готові до того, що все треба буде робити самому: шукати житло, роботу, університет, вирішувати проблеми (а їх буде достатньо, особливо спочатку)".
Ми запитали, чи важко навчатися "серед чужих", на що дівчина відповіла нам: "Ваше питання мене насмішило, бо вони не зовсім не чужі, вони інколи бувають рідніші та приємніші за "своїх", тут дуже люблять іноземних студентів, ставляться до них з розумінням та повагою, тож навчання серед французів дуже мені подобається і вчителі оцінюють іноземців зі "знижкою", через те, що французька не рідна мова. Українців тут більше, ніж я очікувала, в моїй групі теж є один, але в університетах Парижу (і не тільки Парижу) українців досить багато!", - говорить студентка.  
Дівчина порівнює навчання в Україні та Франції: "Не можу сказати що в КНЛУ поганий рівень освіти, але і не найкращий. Моє навчання в Києві (КНЛУ, факультет романської філології, спеціальність: французька мова та література) було спрямоване на вивчення напам'ять (зубріння) певної кількості матеріалів. Тут спосіб навчання кардинально відрізняється: є і вивчення напам'ять, але в основному потрібно аналізувати прочитані джерела та на їх основі писати свої роботи. Тут ЗОВСІМ не можна брати дослівну інформацію із книг чи Інтернету. До того ж, тут немає списування! На іспитах чи контрольних за списування можуть виключити з університету, тож розраховувати доводиться тільки на свої сили, що дуже мені подобається. Викладачі ставляться до студентів із дуже великою повагою, кличуть їх на "ви", завжди готові піти назустріч в разі проблеми і тд. Я ніколи тут не бачила зверхніх викладачів, які б принижували чи кричали на студентів (як це часто буває в Україні). І це стосується, до речі, не тільки викладачів, але й переважної більшості людей (з мого досвіду французи не конфліктні, відкриті, усміхнені, завжди готові допомогти, особливо коли бачать що ти іноземець)", - розповідає дівчина.
Поговорили і про систему освіти в Україні, студентка вважає, що наша система освіти на хорошому рівні, але є куди рухатись: "По-перше, потрібні жорсткі міри за списування, корупцію, плагіат; по-друге, студенти повинні мати право вибирати свої предмети та розклад (тут це практикується і мені це дуже подобається). Тобто, я можу тут вибрати предмети, що мені подобаються (на початку року учням дається список предметів(близько 40-ка) і з них треба вибрати 10, які ти будеш вчити протягом семестру. Наприклад, якщо я не люблю середньовічну літературу, то я вибрала літературу 20-го століття (але література має бути:). До того ж, якщо в понеділок я працюю і не можу прийти на заняття то я можу сформувати свій розклад таким чином, щоб приходити на заняття з вівторка по п'ятницю, ну і так далі. По-третє: система навчання в Україні трошки застаріла (маю на увазі зубріння напам'ять). На мою думку, потрібно розуміти, аналізувати, досліджувати, а не просто запам'ятовувати те, що є у книзі", - аналізує систему освіти в Україні.  
Також дівчина розповіла нам, що для того, аби навчатися в Університеті потрібно мати дуже високий рівень знання мови (С1 як мінімум для французької). І саме це для багатьох студентів є реальною проблемою. Тому ми дійшли спільного висновку, що треба багато працювати над своєю іноземною мовою заздалегідь. На щастя, знання французької дозволили дівчині комфортно почуватися у чужій країні, за це дівчина вдячна викладачам Лінгвістичного університету у Києві. Студентка із Франції додає, що зустрічала іноземних студентів, рівень французької яких бажав кращого. А про українців додає: "Наших студентів досить багато, і всі, кого я зустрічала, дуже гарно володіють мовою, що дуже приємно, хочеться порадити всім,  хто хоче вступити до іноземного вузу: мова країни в яку їдете -ваше все. Без мови нічого не вийде. Володіння двома іноземними буде великим плюсом при влаштуванні на роботу. Приготуйтеся багато-багато працювати (як в університеті, так і на роботі). Але пам'ятайте : ваша тяжка праця та старання обов'язково будуть винагороджені", - дає настанови дівчина.

Із 3-го по 15-е липня в Золотоніському центрі  соціальної допомоги діяв традиційний реабілітаційний табір  «Надія».Тут відпочивали 22 дітей з особливими потребами  у супроводі своїх рідних, які мали змогу пройти курс лікувального масажу  і лікувальної фізкультури. З ними працювали психологи, майстри ручної праці та гончарного мистецтва.Вожаті проводили різноманітні заняття, а культорганізатори—ігри та конкурси.Майже щодня були виїзди на Дніпро, де діти бавилися у воді, будували  замки на піску, святкували Івана Купала з віночками.Побували діти в Красногірському жіночому монастирі.  А найбільшим сюрпризом для відпочиваючих  мала стати поїздка  в аквапарк у Бровари, котру проспонсорував депутат обласної ради Віктор Полозов. Як тільки вирішиться питання з усіма дозвільними процедурами, діти вирушать у цю очікувану поїздку.
Керівник територіального центру соціальної допомоги Людмила Неліна, від імені дітей, їх батьків та себе особисто висловила велику вдячність спонсорам та добровільним помічникам,які сприяли роботі табору, постаралися  вселити в дитячі серця віру, надію й любов.

У зв’язку з тим, що до 25 липня  2017 року  не відбудуться всі сесії інших рад області щодо виділення коштів на ліквідацію наслідків  стихійного лиха та враховуючи лист Чорнобаївської районної держадміністрації, дату проведення  19-ої сесії  Чорнобаївської районної ради  перенесено із 25 липня на 10 серпня  2017 року.
19 липня  119 жителям селища Чорнобай Управлінням Державної казначейської служби  у Чорнобаївському районі  перераховано нецільову  благодійну  допомогу на відбудову осель  на загальну суму  522.700 гривень. Виплати постраждалим будуть продовжуватись.З районного бюджету для надання матеріальної допомоги  постраждалим від стихії жителям району виділено 2 мільйони гривень,  із селищного бюджету—1 млн.900 тисяч гривень.