Як ми довідалися в Чорнобаївському управлінні агропромислового розвитку, в районі збирання врожаю ранніх зернових та зернобобових культур  розпочалося 10 липня, що на 10 днів пізніше минулого року.В підприємствах основного кола   до збирання підлягають ранні зернові на площі 9 тисяч гектарів.Їх вже обмолочено на 2 тисячах гектарів, що становить 22%  площі. Намолочено зерна  7,6 тисяч тонн при врожайності 36,5 центнера з гектара. В тому числі  озимої пшениці обмолочено  на площі 1,7 тис.га (22,4%), намолочено зерна6,6 тис.тонн при врожайності37,8 ц/га. Горох обмолочено на 200 гектарах (65%), намолочено 545 тонн при врожайності 27 ц/га. Озимий ріпак  обмолочено  на площі 295 га (90%), намолочено 868 тонн, урожайність 29 ц/га.  
  Це попередні показники жнивування. В тих господарствах, де посіви пошкодив буревій, урожай набагато нижчий, а подекуди й нічого збирати. Спеціалісти збирають дефектовочні акти, щоб одержати хоч часткове відшкодування  завданих негодою збитків. Така сама картина і в Золотоніському районі. Непогода напередодні жнив підкосила сподівання хліборобів. Тим  важливіше дотриматися головної заповіді: зібрати хліб до колоска, до зернини.

Перед тим, як податися на літні канікули, парламентарі у Верховній Раді України розіграли кількасерійний спектакль впродовж  останнього тижня, демонструючи спроби притягти до відповідальності  кількох недоторканних. Про це писалося в соціальних мережах і газетах, кількагодинне шоу демонструвалось по телевізору.Та з настанням депутатських канікул  шоу урвалося й припинилося. А в Золотоноші  історія за участю народного депутата Владислава Голуба по цьому ж 197 виборчому округу розпочалася ще торік, триває й досі і хтозна коли та як закінчиться. Народний депутат Владислав Голуб веде війну на відстані з міським головою Золотоноші Віталієм Войцехівським. Звинувачує міську владу у зловживаннях.Торік крутилася епопея навколо реконструкції очисних споруд, а тоді продовжилася навколо самоплинного каналізаційного колектора, на якому минулого літа сталася аварія. Під час зливи просіла  й обвалилася частина асфальту в одному, тоді в другому місці по вулиці Шевченка, де пролягає колектор,якому близько 40 років і його труби встигли перетворитись на решето.Аварія на каналізаційному колекторі перевела місто до стану надзвичайної ситуації, яку терміново взялися ліквідовувати. Будівельники-підрядники навіть працювали в борг, а то й по вихідних, рятуючи місто від екологічного колапсу. Було виготовлено проект реконструкційних робіт, проведено тендер і тоді  «під ялинку», майже перед самим новим роком з державного бюджету через кабмін було виділено кошти на реконструкцію.За поданням народного депутата В.Голуба було відкрито кримінальне провадження, що на його думку, місцеві комунальники незаконно освоїли 30 мільйонів гривень за невиконані роботи. З паперами на руках тим довелось доводити, що основна частина коштів становить вартість труб та матеріалів, які завбачливо закупили на всю ділянку реконструкції, а недовикористані 4 мільйони повернули назад у держбюджет.Підрядник з ТОВ «Ресурстехнобуд» за виконані роботи отримав 446 тисяч гривень.Усі роботи, виконані підрядником у 2017 році, досі не оплачені.
Але пояснень і доказів наче не чули й не бачили.Проводились обшуки й вилучення документів у заступника міського голови, керівника «Міськводоканалу» й керівництва ТОВ «Ресурстехнобуду». Доходило навіть до абсурду: до них приходили вилучати…вже вилучені раніше документи.Що було не інакше, як тиском.
Про «зловживання» нардеп систематично повідомляв у своїй газеті «Черкаський кур’єр», яку жителі міста  безплатно й регулярно  знаходили й досі знаходять в своїх поштових скриньках. Сам він на зустріч з містянами за нинішню виборчу каденцію так жодного разу й не вибрався, навіть для обов’язкового звіту про роботу,скориставшись для цього все тією ж газетою «Черкаський кур’єр». Місто самотужки  оговтується від ураганного буревію, докладаючи свої сили та засоби. А до того—вже два тижні, як припинилися ремонтні роботи на каналізаційному колекторі. Така тиша лякає жителів міста—надворі стоїть золоте літо, саме час працювати, а не простоювати.Як у зиму входити з таким незавершеним об’єктом? Виявляється, роботи припинені через слідство по тій же кримінальній справі за поданням депутата Голуба. Обласною прокуратурою вилучена вся проектно-кошторисна документація не тільки по колектору, а й по будівництву басейну в гімназії та реконструкції полігону твердих побутових відходів, тобто по всіх міських об’єктах, що будуються, порушені кримінальні справи.Обговорити ситуацію, що склалася ,на місці й запросили на зустріч депутатів різних рівнів  20 липня, в минулий четвер надвечір,о 17-ій годині. Зустріч відбудась на вулиці Шевченка, біля торгового центру «Лідер»--там поряд  поверхнево перекидають трубами нечистоти, тому допікає сморід, що доводиться затуляти носа. Та люди смороду не побоялися, їх зійшлося багато на зустріч—як місцевих депутатів та активістів, так і просто рядових жителів. Гості перед тим побували на названих об’єктах та ознайомились з обстановкою, а потім підійшли до багатолюдного натовпу біля «Лідера».
-От ми й діждались народного депутата,--почав розмову Віталій Олександрович.
-А де ж він?—в багато голосів перебив його натовп, дивуючись. –Не бачимо, хіба що невидимкою прикинувся.
Депутата Владислава Голуба з їхнього 197 округу й на цей раз не було, а прибув депутат Верховної Ради України Віктор Іванович Вовк із фракції Радикальної партії, а також депутати обласної ради Вадим Гайович, Владислав Кулініч, Віктор Полозов.Депутат Віктор Вовк для золотонісців майже земляк—його дід та бабуся проживали в Чапаєвці й дотепер є родичі в Новодмитрівці –він спершу трохи розповів про себе, а потім вислухав багато запитань і нарікань від присутніх.За той же колектор і кримінальні справи, які паралізували ремонтні роботи на важливих об’єктах міста.
-З введенням в експлуатацію басейна можна почекати,зажде і полігон.А от з аварійним колектором не можна зволікати і дня. Вже помічено просідання дороги біля аптеки №30, на частині дороги від знака «танк» до ресторану «Весна», що є провісником нових проваль. Центральною вулицею прокладені комунікації, так що наосліп, без документації вести роботи ніхто не ризикне,-окреслив теперішню ситуацію міський голова Віталій Войцехівський.—До речі, деякі дані по тих кримінальних справах спростовуються: недавно Державна аудиторська служба  здійснила процедури на виконання  ухвали Придніпровського суду Черкас  і за висновками проведеної ревізії , закуплений для реконструкції колектора пісок коштує 266 грн. за куб.А в рішенні суду  чорним по білому записано,що пісок в кількості 1022,5  куб. м  коштував 2720259 грн., тобто по 2660,4 грн. за куб. Як так можна було помилитися в 10 разів? З’ясувалося, що депутат наплутав і з трубами, рахуючи їх поштучно, а не метрами. Просто помилка чи наклеп? Інші депутати допомагають своїм округам, а «наш» лише кримінальні справи порушує.
Про абсурдність ситуації говорив і депутат облради Віктор Полозов, який має досвід в будівельних справах.
-Якщо в чомусь винні, то судіть і карайте,але вилучати весь проект,який пройшов експертизу і був затверджений,-це справжня диверсія, це протизаконно.
Його думку тримали і представники проектної організації, і підрядник.
Віктор Вовк за ситуацією обіцяв слідкувати, проте впливати на хід проваджень  не має права. Погоджувався, що на кону не політичні амбіції, а загроза екологічній безпеці міста. Відповів також на ряд запитань, зокрема, про  забезпечення ліками за державною програмою, виділення земельних ділянок АТОвцям. Обіцяв бути відкритим для звернень.
Поки понад годину тривав мирний діалог на цій зустрічі, над натовпом раз по раз ширяли зграї голубів. Люди підводили вгору голови й розуміюче посміхалися.Тільки усмішки були із гіркотою.

Закінчилося перше півріччя 2017-го року, є можливості і підстави підбити попередні підсумки цього часового відрізку та визначити стратегію й тактику для виконання планів  другого півріччя, яке щойно почалося. З чого та як—про це почалася  наша розмова з міським головою Золотоноші  Віталієм Олександровичем Войцехівським.
-А друге півріччя розпочалося з надзвичайної ситуації — небувалого буревію ввечері 1-го липня, який нам підкинув стільки усіляких затратних робіт та витрат, яких ні в яких планах не було, і в жодному  поганому сні не могло приснитись. Старі люди кажуть, що подібного нищівного буревію не пам’ятають. Моя трудова біографія розпочалася в Золотоноші 1-го квітня 1991 року—відтоді точно нічого подібного не траплялося. Хоча щось подібне пригадую зі свого дитинства в селі Баштечки Жашківського району. Було це 17 червня 1978 року, коли я був 8-річним хлопчаком. Мене з ровесником –товаришем буря застала на нашій вулиці за 4 хати від нашого двору. На наших очах зірвало  тільки-но зведений дах на сусідньому будинку, крутило корову Білку й ламало великі дерева. Ми ледве втрапили додому. То батько на радощах, що я живий і неушкоджений  повернувся додому, дав мені прочухана.
Але такі ось аномальні пригоди все частіше і в різних місцях трапляються, що свідчить про глобальні зміни клімату.
Дякувати Богу, що після такого страшного лиха ніхто тяжко не постраждав. Двох потерпілих дітей пощастило врятувати. В тому числі й завдяки небайдужості зовсім чужих людей. Серед таких небайдужих  я б назвав Олега Ярмоленка, Михайла Педченка, братів Руслана і Віктора Яковенків, які день і ніч працювали, розчищаючи заваленими деревами вулиці й алеї парку. Багато є ще таких героїв,які самовіддано трудилися й трудяться над ліквідацією наслідків стихії. Без самореклами й піару. Прикметно, що таких героїв не одиниці.
Маючи обмежені ресурси, місцева влада спрацювала швидше. Вже о 4-ій годині ранку наступного після бурі дня  вулицями Золотоноші можна було проїхати. Через дві доби жителі міста відчули, що вони не покинуті в зоні лиха.Відновилось водопостачання, поступово включали світло.Станом на 17 липня без світла залишається лише Гришківка, крім поодиноких будинків у місті, де світло не підключено з ряду суб’єктивних причин.В Гришківці замінюють стовпи і світло скоро буде. На відновлення енергопостачання  знадобиться місяць—півтора за умов  роботи енергетиків в авральному режимі.
Один в полі не воїн. Так і в цій надзвичайній ситуації. Створений штаб на чолі з губернатором Юрієм Ткаченком  по координації зусиль. Дуже добре, що в Черкасиобленерго  призначено керівника, ним став Олег Самчук, а в Золотоніського підрозділу-Юрій Олійник. Не шкодував своїх знань і досвіду Олександр Іванович Середа. Не рахували сил і власного часу енергетики як з РЕМу, так і з фірми «380V» Владислава Восколовича. Не знали ні дня, ні ночі спеціалісти з «Міськводоканалу», із газового господарства на чолі з своїм керівником Валерієм Безбородовим. Співпраця  дозволила визначити першочергові завдання, стратегічні й тактичні, дозволила виграти час, щоб не посіяти паніки.
У минулу п’ятницю відбулася позачергова  сесія  Золотоніської міської ради, на якій було вирішено розпочати  компенсацію втрат потерпілим—для цього з міського бюджету виділяємо  505 тисяч 390 гривень. В першу чергу—на житлові будинки, потім у другу—на господарські будівлі, вже в третю—на гаражі та ін. Компенсуємо вартість матеріалів (для цього треба мати чеки), самі задекларуємо цю статтю вимушених «доходів», щоб люди не мали клопоту потім з податковою чи при оформленні субсидій. Вже для першого етапу компенсацій підготовлено  понад 200 дефектовочних актів, перевірених і підтверджених спеціальними комісіями. Ще стільки ж—на другу чергу і люди продовжують іти, що підтверджує величину збитків. Хоча є й такі випадки, коли заявники захотіли з користю для себе використати ситуацію.
Крім житлового сектора турбує громадсько-соціальний. Найбільше постраждали дитсадок «Ялинка», міські школи №5 і №6, будинок на Грушевського. Дарма що біля дитсадка зовсім не стало ялинок,проте його вигляд вже не спустошений—поставлено нову огорожу.Стяглися на матеріали, щоб перекрити будинок на Грушевського.Ця негода вказала нам на вузькі, проблемні місця. Зокрема, з технікою. Якби у «Міськводоканалі» був кран...
На ліквідацію наслідків стихії ще знадобиться місяць –півтора та немало коштів.Частину своїх ми виділимо з міського бюджету завдяки перевиконанню плану першого півріччя. Розраховуємо також, що коштами допоможе міністерство з надзвичайних ситуацій та кабмін, як і обіцялося після проходження необхідних процедур.
-Віталію Олександровичу, в Золотоноші продовжують дзижчати пили й стукати молотки на відновлюваних об’єктах, але чомусь  не видно руху та роботи на колекторі, чомусь стоїть техніка.Тиша там в таку  золоту літню пору—чи це теж не надзвичайна ситуація для міста?
-Якщо ту надзвичайну ситуацію спричинила стихія, то ця - рукотворна, здійснена за сприяння народного депутата по 197 виборчому округу, тобто «нашого» депутата Владислава Голуба. Зупинено будівництво басейну у гімназії тому, що вилучено документи для розслідування кримінальної справи. Так само вилучено документи (і не вперше)  і в підрядника «Ремтехнобуд», який займається роботами на колекторі. Підрядник каже, що готовий працювати і в борг, але створюють невиносимі умови — прийшли з обшуками,через день на допити викликають. Але коли вилучили всі документи—то підрядник не може працювати  наосліп, тому  робітники «Ремтехнобуду» зібралися й поїхали додому. Стоїть техніка і робота. Тим часом після останніх злив добавляється свіжих просідань: біля аптеки №30, скоро може статися—від «танка» й до «Весни».
Ми закупили потрібну кількість труб та інших матеріалів на всю величину відновлюваного колектора, намагаючись освоїти виділені кошти.За підходящою ціною, а не такою завищеною, про яку дезінформують близькі до депутата джерела.  Їздимо в Мінекології, пробиваючи вирішення важливого питання. Та відчуваємо, що місту чинять назбитки, назло, наперекір.Чого повинні страждати жителі від того, що нардеп мстить місту? Де логіка? Депутат Володимир Рудик в Черкасах своїм виборцям дорогу допомагає ремонтувати, Антон Яценко в Умані  посприяв з відкриттям сучасних фонтанів, а «наш» -збиткується, обплітаючи порушенням кримінальних справ.
Після стихійного лиха — для міста і пальцем не поворушив, якщо не рахувати того, що у Фейсбуці повідомив, що він телефонував прем’єру і слідкуватиме за ситуацією. Для найбільш потерпілого села Привітне інший депутат прислав вагон шиферу, то «наш»  на цьому фоні сфотографувався.
-Питання із земельною ділянкою по вулиці Обухова днями виносять на громадські слухання. Чи вже дійшли порозуміння, яку  станцію там споруджувати—еко—ТЕС на відходах деревини чи на сонячних батареях?
-Там планується розмістити індустріальний парк, який потрібно забезпечити необхідними комунікаціями. Якщо є противники  ЕКО—ТеС, то є варіант із станцією на сонячних батареях. Документи по ній вже пройшли містобудівну раду.Індустріальний парк—це перспектива міста, 5-6 підприємств екологічно чистих, це створення нових робочих місць.
Ще стояло питання щодо ділянок по вулиці Обухова 3а і 3б, розміщені під ринком, які  орендувала облспоживспілка.Закінчився строк оренди і депутати міськради надалі його не продовжили. Бо навіщо віддавати посереднику 70 тисяч гривень, якщо зацікавлені в поповненні міського бюджету?
-Буремний місяць липень, з якого почалось друге півріччя. У липні в міського голови день народження, 50-ий ювілей.
-Природа внесла корективи, поздоровила. Одержав багато поздоровлень через сомережі, за що дякую людям. Це був черговий день і його не святкував ще через те, що в цей день хоронили мого друга і заступника Андрія Павловича. Я не вірю в магію цифр. А от в перспективу Золотоноші вірю. Вона змінюється і змінюватиметься на краще.
Репліка. Троячка за квитанцію, а за електричну - десятка
Людям з невеликим доходом, а особливо пенсіонерам радять економити, тобто заощаджувати не те, що на гривнях, а навіть на копійках. Це як кажуть, діло десяте, як з тою економією виходить. Але щоб така клієнтура на економії не розбагатіла, то в усіх без винятку банківських установах і касах встановили плату  по 3 гривні за кожну квитанцію. А енергетики всіх постаралися випередити: за кожну квитанцію за електроенергію тепер беруть 10 гривень, якщо ви навіть напалили мізерну суму. Тут якраз впору спохватитись: а де ж служба захисту прав споживачів, про яку ні слуху, ні духу. Чи по-філософськи махнути рукою, мовляв, з миру по нитці—голому сорочка. Беручи до уваги, в якій ситуації опинилися самі енергетики.

Вікторія Науменко
Відразу погодилася на інтерв’ю та, із найкращими спогадами, розповідала про маленьку та рідну Золотоношу Вікторія Науменко: «Я народилася у Золотоноші і усе життя, до переїзду в США, жила там, у школі я навчалася добре, але у старших класах навчанню приділяла зовсім мало уваги, тому дуже зараз про це шкодую. У школі дуже любила  історію, георгафію, українську мову та зарубіжну літературу», - пригадує Вікторія, - «я навіть деякі вірші пам’ятаю досі». Дуже сумує дівчина за тим безтурботним часом, за однокласниками та вчителями, як допомгли обрати дорогу у життя. Після закінчення школи вона вступає до Національного авіаційного університету у Києві. Думка поїхати за кордон у Вікторії з’явилася не миттєво, вона завжди любила подорожувати і ще у школі намагалася відвідувати усі можливі екскурсії, аби дізнатися якомога більше про Черкащину та усю Україну. Відтоді коли подорослішала, дівчина розширила горизонти своїх подорожей і відкрила для себе Європу, здобувала безцінний досвід подорожей за кордоном разом із шкільними друзями та вчителями. Саме у одній із цих поїздок Вікторія отримала «щасливий квиток»: «У Італії я зустріла хлопця Рому, який уже був за програмою у США і збирався їхати туди знову, я була захоплена його історіями та попросила наступного разу узяти мене із собою. Рома пообіцяв і зробив», - пригадує дівчина. Майже через місяць після знайомства Вікторії зателефонував Роман та сказав, що збирається їхати у туристичну фірму для реєстрації на свою другу поїздку з «Work&Travel», він запропонував дівчині поїхати разом, - так усе і почалося. Це була перша поїздка дівчини у Америку, за цією програмою вона уже здійснила дві подорожі. Спонсорами поїздки для дівчини виступили батьки, які і раніше допомагади їй реалізовувати свої плани, за що вона безмежно вдячна родині.
Вікторія пригадує, що спочатку була шокована і довго не могла звикнути до США, але їй дуже сподобалося місто, у яке вона потрапила, вона опинилася у маленькому містечку у Техасі, де усі люди були привітні та ввічливі: Усі завжди посміхалися, містечко було доглянуте, чисте та спокійне, це дуже допомагало для того, щоб швидше адаптуватися», - пригадує дівчина, - «тоді я думала, що у США так всюди», - жартує. До звичаїв та побуту звикла дуже швидко, коли повернулася в Україну, після першої подорожі, довго була в депресії та хотіла повернутися назад. Вікторія розповідає, що у США дуже легко завести нові знайомства, американці дуже товариські: «Тут усі дуже товариські, а коли зустрічаєш українця, то здається, що зустрів когось рідного. У Нью-Йорку я їх зустрічала часто. Мої друзі працюють у сфері обслуговування, деякі у модельному бізнесі, деякі навчаються тут. Я коли вперше приїхала за цією програмою, була прибиральницею у готелях, другий рік – хостес та помічником офіціанта, потім почала працювати у ресторані та займаю позицію менеджера.
Протягом усього часу перебування у США великих проблем у Вікторії не  виникало, на щастя, спочатку були деякі незручності через мовний бар’єр: Його здолати дуже важко, хоча я дуже довго ходила до репетиторів. Крім англійської мови я дуже люблю французьку, яку вивчала у Надії Михайлівни – найкращої вчительки французької у Золотоноші (передає учительці привіт). Дуже важкою для дівчини була розлука із родиною, яку вона переживає і досі: «Я дуже близька із своєю сім’єю, і відстань між нами найбільше мене мучить, мене засмучує, що мама далеко, я дуже за нею сумую, хоч ми щодня розмовляємо по телефону і спілкуємося у соцмережах. Мама для мене – мама, сестра і найкраща подруга», - відкривається нам дівчина. Золотоніській молоді Вікторія радить бути сміливим та не боятися змінювати своє життя, все, що треба для того, аби поїхати за кордон і змінити своє майбутнє, хоча, на думку Вікторії Науменко, самореалізація залежить не від того у якій країні ти налаштовуєш свій побут, а від того наскільки ти цього прагнеш та що готовий віддати за це.
Від людей, які побували за кордоном часто чуємо, що життя там безтурботніше і навість сонце світить яскравіше, але Вікторія запевняє, що усе далеко не так як здається. Треба пережити найбільш болючий етап – розлука із родиною, треба пам’ятати і усвідомлювати, що ніхто у чужій країні не чекає тебе із відкритими обіймами: «Люди думають, що коли переїжджаєш у Америку, то відразу все стає добре і яскраво, а життя тут безтурботне і єдиним клопотом залишається показати яскраві фото в Instagram, але для того, щоб мати хороший рівень життя потрібно багато працювати. Дехто із моїх знайомих працює без вихідних, дехто на 2-3 роботах і досі не можуть «зійти з мертвої точки», тут дуже дорога медицина, це інколи стає дуже великою проблемою. Переїзд сюди – це нове і полярно інше життя, інколи це ламає людей. Також харчування у Америці гірше, натуральні продукти коштують дорого і знайти їх дуже важко. Яйця, м'ясо, молоко, овочі, фрукти в Україні смачніші і якісніші. Багато американців любить борщ і вареники, дехто обожнює українську музику», - розповідає дівчина.
Вікторія радіє, коли американці розповідають про Україну, здебільшого говорять про Львів, Київ, Одесу: «Багато американців були в Україні і дуже вражені її красою, вони часто говорять, що наші жінки найкрасивіші».
Вікторія має багато планів на майбутнє – найближчі – об'їздити США, побувати у всіх красивих місцях Америки, у неї їх довгий перелік. Дівчина радіє, що все складається саме так, бо переїзд у США допоміг їй знайти себе, навчив приймати рішення, відповідати за свої вчинки, навчив бути самостійною та організованою.