В середині лютого в Золотоноші за сприяння канадського гранту  було відкрито  центр  стерилізації бродячих  тварин, зокрема собак. На минулому тижні до міста прибули фахівці волонтерської організації «Чотири лапи» і безкоштовно проводять стерилізацію собак в мобільному вагончику. Тварин присипляють,готують до операції, потім -оперують, вставляють бірку у вухо з базою даних. Стерилізовані собаки з чіпами не страшні, вони не гуртуються у зграї, не виводять потомство. У проведенні безкоштовних операцій на четвероногих зацікавлені студенти ветеринарного технікуму заради практики. А також жителі міста, котрі вболівають за те, щоб вулицями не бігали зграї собак. Про умови роботи стерилізаційного центру можна дізнатись  за телефоном 5-26-47 у «Міськводоканалі» або 5-30-77в центрі  благоустрою ЖКГ.

Рівно рік тому, 29 березня 2016 року наша газета в публікації «Бути чи ні Зорівській громаді» розповідала про перипетії зі створенням об’єднаної територіальної громади навколо села Зорівка Золотоніського району. До цього села виявили бажання приєднатися три сільські ради Драбівського району – Вершино-Згарська, Мехедівська, Богданівська із селами Богданівка й Квіткове – так у цей час були перейменовані колишнє Радгоспне і Ленінське. Від такої їдеї не в захваті були у Драбівській районній раді і дозволу на це не давали. Але основною перепоною було те,що села належать до суміжних районів і законодавчо не була прописана процедура такого об’єднання. Центральна виборча комісія двічі не призначала вибори в цій ОТГ тільки через те, що села, які мають увійти до Зорівської об’єднаної територіальної громади,належать до суміжних районів.Відсутність підстав для проведення виборів ЦВК обґрунтовувала необхідністю спочатку внесення Верховною Радою змін до меж відповідних районів. І от нарешті крига скресла: на минулому тижні, 15 березня цього року Верховна Рада України в другому читанні ухвалила «Закон про внесення змін до деяких  законодавчих актів  України щодо особливостей добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на території суміжних районів», що зробило це можливим. Зорівська об’єднана територіальна громада отримала законний шанс на створення.Обіцяного довелося чекати не три роки, як стверджує народне прислів’я, а всього рік.
-Як зустріли цю новину?–запитую в Зорівського сільського голови Юрія Федоровича Гунька.
- З радістю! Цими днями телефон не замовкає.Телефонують з наших сіл і вітають, ніби зі святом, що діждалися. Телефонують зблизька і здалеку, бо в Україні близько 30 подібних до нашої громад, з такими намірами об’єднатися. Зокрема, телефонували й з Львівщини, де сільська громада подала позов і через це судилася із ЦВК. Але справу в суді програла. Добре, що ми не скористалися таким способом, а дожидалися свого.
-Отже, ви мали щонайменше рік випробувального строку, як молодята, перед тим, як побратися. Що за цей час змінилося в стосунках між вашими селами? Не передумали?
-Стосунки тільки зміцніли. Наміри не змінилися. Аргументом приєднання цих Драбівських сіл до Зорівки  стали дороги, заасфальтовані місцевим сільгосптовариством «Нива», та ще робота, яку тут мають люди і людська за неї зарплата. Цієї зими вже вдруге у нашому теплому клубі провели художній фестиваль «Вінок творчості»–звідусіль наїхало учасників і глядачів, що в залі ніде яблуку було впасти. Як і раніше, в нашому господарстві працюють люди з сусідніх сіл, навіть підшукують собі житло та купують хати. А серед зими, на Свят-вечір перед Різдвом,коли в Мехедівці загорілася церква, пожежний автомобіль із Зорівки першим примчав гасити пожежу.
-Крім сіл із сусіднього району до Зорівки були бажаючі приєднатися й кілька сусідніх сіл зі свого, Золотоніського району, була мова, зокрема, про Кривоносівку, Лукашівку. Як із цим?
-Якщо буде таке бажання – то можна буде здійснити доприєднання–ця процедура чітко розписана. Для нас тепер головне –діждатися, поки Президент підпише новоприйнятий закон і, як кажуть, ми отримаємо його на руки. Пройдемо обов’язкову процедуру в ЦВК, діждемось, поки призначать вибори у нашій громаді. Це вже не так довго, ми довше ждали.
Отже, у Зорівці діють за правилом: терпіння і труд все перетруть. Виважено, послідовно. А зараз по тутешніх селах  життя йде  своїм ходом, його пришвидшують турботи про весняний засів. У Зорівці сподіваються,  що врожай  збиратимуть вже гуртом в одній об’єднаній  громаді.Першій на Лівобережжі.

У п’ятницю, 17 березня зранку намітили провести акцію протесту рибалки Іркліївського риборозплідника рослиноїдних риб. А саме–були налаштовані перекрити автотрасу Бориспіль–Запоріжжя, що проходить через їхнє село. Їх мирний протест  готові були підтримати й сільчани, адже  громада села прислухається до цього бюджето-формуючого підприємства. Та в останній момент цей страйк відмінили–у столиці, в Держрибагентстві України почули про вимоги іркліївських рибалок та пообіцяли їх виконати.
Про ситуацію, що склалася, наша газета торік писала двічі: у липні–під заголовком «Іркліївські рибалки тримають кругову оборону», у листопад–«Чому колектив Іркліївського риборозплідника не хоче чужого директора». Так що ситуація вже «з бородою». Нічого надзвичайного колектив не вимагав–професійно виконувати свою роботу й отримувати за неї зарплату, утримувати свої сім’ї.Навчений своїм власним гірким досвідом, був переконаний, що треба мати відданого справі керівника. Свого, місцевого рибовода з відповідною галузевою освітою та значним досвідом роботи, Сергія Піддубного колектив рекомендував на посаду директора, коли було оголошено конкурс.  Зігнорувавши думку колективу та допустивши низку порушень у процедурі проведення конкурсу, в Держрибагентстві України директором Іркліївського риборозплідника знову призначили чужого–людину зі столиці Єгора Репецького. Колектив оспорював призначення в суді, а потім не пускав нового директора на територію підприємства. Йому так і не вдалося подолати кругову оборону рибалок та проникнути на підприємство. Тим часом підприємство працювало в звичайному ритмі, досягнувши показників навіть кращих, ніж за останні десять років. Майже рік працювало без директора, обов’язки якого виконували два заступники: із загальних питань–Анатолій Борисович Рябокінь, із виробничо-технологічних–Сергій Григорович Піддубний. Проте не маючи змоги потрапити на підприємство, чужий директор мав право підпису, віртуального керівництва. Тому вже в цьому році, особливо під весну, стало відчутно, що роботу риборозплідника блокують. Особливо тепер, в період нересту.Терпець рибалкам увірвався, тому й відважились на акцію протесту на автотрасі. До перекриття дороги не дійшло–з Києва повідомили, що у Держрибагентстві приймають їхні вимоги.Обіцяють: ніякого блокування роботи риборозплідника. Єгора Репецького з посади директора знято, а виконуючим обов’язки директора призначили Анатолія Рябоконя, їхнього одного з двох заступників. У ближчій перспективі пообіцяли оголосити конкурс на заміщення посади директора та провести його прозоро, з врахуванням думки колективу. Рибалки сподіваються, що цього разу там, наверху, свого слова дотримають. У риборозпліднику взялися за весла й вийшли на воду–там зараз перед нерестом гаряча пора.

15 березня у міському будинку культури відбувся відбірковий етап ІІ фестивалю «Мистецького дивограю Черкащини», були представлені звіти декількох шкіл, зокрема, загальноосвітньої санаторної школи-інтернат, школи №2  та 3 школи №3.

Важко оцінити роль художньої самодіяльності у навчально- виховному процесі будь-якого навчального закладу. Адже, працюючи в аматорському гуртку, дитина має реальні шляхи для самореалізації, а мистецькі заходи – це невичерпне джерело для її духовного життя.

Саме ці заходи акумулюють, очищають, утверджують і возвеличують духовність окремої людини і нації.

Зала будинку культури була переповнена гостями - поціновувачами мистецтва співу та танцю, адже колективи дарували громадськості свої таланти.

П’ятигодинна програма творчого звіту аматорських колективів учнів представила найкращі номери від кожної школи.

Висока майстерність колективів, керівників, колоритність вокально-хореографічних композицій, артистичність учасників не залишили байдужими жодного глядача та мешканців міста, які гаряче вітали оплесками творчих дітей.

Протягом конкурсу-огляду глядачі мали змогу насолодитися хореографічними постановками, пісенно-хореографічними композиціями.

Варто відмітити, що участь у міському огляді брали і найменші учні шкіл.

Треба віддати належне батькам, які сприяють духовному розвитку дітей, знаходять фінансову можливість придбати костюми та реквізити для виступу.

Родзинкою концерту-звіту став виступ Савенко Єлизаветти учениці 3 школи, яка показувала художню гімнастику і була єдиною у своєму жанрі Також третя школа дивувала зал хором, який підтверджував вокальні таланти учнів.

Варто зазначити, що зібраність, організація педагогічних колективів шкіл знаходяться на найвищому рівні.

Загалом, усі школи показали високий рівень підготовки. До слова, талановитих дітей  на сцені будинку культури було більше 50% від колективу школи.