Лист КОХАНОМУ
- Written by Головний редактор
- Published in Стиль життя
- Чи можна написати листа своїй долі? - з таким запитанням поріг нашої редакції переступила білява струнка жінка.
- Мою долю звати Микола. У нього день народження 9 червня, цього разу ювілейний.Та ще дата співпадає з великим святом Вознесіння. Це Вознесіння - як піднесення в моєму серці. Ми 35 років по життю разом, а здається - що вчора зустрілись.
Зустріч вийшла несподівана й цікава. Я - студентка педагогічного училища, сама ще по роках школярка, на практиці в міській школі №6, займаюсь зі своїми другокласниками. А ще в школі на практиці 10 студентів - фізкультурників 5-го курсу педінституту, всі жонаті й лише один холостяк. З ним то ми й зустрілись на День учителя, в професійне свято. В двері мого класу він просунув букет, зірваний мабуть на шкільній клумбі. Збірний і різношерстий, у якому жоржини з чорнобривцями. А ввечері провів додому. Через 10 днів у мене був день народження - то він з тортом з’явився до моїх батьків й зробив мені пропозицію. Через місяць ми вже й одружилися. Так що можна вважати: було кохання з першого погляду. Його товариші по інституту після практики не вірили, що він вже одружений. Не переконала навіть обручка - мусив свідоцтво про шлюб показувати.
А рівно через рік у нас народився син, якраз на Покрову. У нашому роду велися дівчата, то й я собі уявляла бантики, а він мріяв про сина і по його вийшло. А ще через рік народилася й донька. Одне за другим щедрий лелека приніс!
Микола мене досі балує букетами. То гілочкою котиків напровесні, то першими підсніжниками, то як зараз - піво-ніями, але вже зірваними на клумбі під балконом. А цієї весни посадив у дворі дві сакури. Ми з ним весь час разом. Навіть тоді, коли вищу освіту я їздила здобувати у Київ - тоді у нас вже було двійко дітей. І ті самі бантики доньці він сам кумедно вплітав у косички. І в школі одній ми багато років працювали разом.
Що тобі, коханий, на іменини подарувати? Можна щось до футболу як обласному інспектору, чи з інструментів, бо любиш майструвати. Чи з рибальських снастей, бо заядлий рибалка. Чи щось смачненьке приготувати? Будь-що можна. Але обов’язково - цей лист-освідчення, в якому спасибі за все. За сина й за доньку, як ото в пісні співається. За поцілунок уранці, коли прокидаюся. За обійми ввечері, коли стомлена повертаюсь з роботи. Спасибі за те, що Ти є! Що я не розминулась зі своєю долею!
Така щаслива історія з нашого повсякдення - їх обох обов’язково впізнають у нашому місті. Від редакції ми бажаємо їм рука у руці йти по життю у любові та злагоді, щоб діти з їхнього могли своє життя творить!