Жіноче обличчя «Нежіночої» професії

Якби зустрілася із жінками-слідчими не у відділку поліції, а на вулиці, то ні за що не здогадалася, де вони працюють. Лише уважні погляди і впевнена поведінка видавали, що сфера їхньої діяльності більш як серйозна. Пограбування, розбій, вбивство… Це лише початок переліку кримінальних справ, з якими мало не щодня мають справу  наші героїні. Їхня робота далека від жіночого романтизму, але маючи погони та нереальне навантаження, вони борються із ліквідацією злочинності та оберігають родинний затишок.
Зараз, напевно, як ніколи важко відшукати сферу діяльності, в якій би не можна було зустріти жінку. Винятком не стають правоохоронні органи. Жінка, яка працює в органах внутрішніх справ, швидше вже стала правилом, ніж винятком. Так яка вона, ця загадкова жінка-слідчий? І чи важко працювати жінці на цій посаді?
22-річна Марина Білик - слідчий Золотоніського відділення поліції, лейтенант поліції. Працює у відділку близько року, але вже свій авторитет серед колег. Красива, ніжна, витончена і ще досить юна дівчина-слідчий нічим не  поступається іншим, досвідченішим слідчим. Уміє затримати злочинця і віддати його у руки правосуддя.
Спілкувалися із Мариною  під час її добового чергування. День дівчини розпочався о 6 ранку, уже о 8 вона отримала вказівки на нараді, але наголошує, що протягом дня усе може змінитися, якщо з’являться інші невідкладні справи.
О 8 Марину проінструктували, зачитали орієнтування, доповіли, що трапилося на попередньому чергуванні, вона отримала зброю, спецзасоби і заступила на добове чергування. Уже о 10. 00 Марина Білик затримала злочинця, який вчинив крадіжку. Також наголошує, що протягом дня трапляються різні злочини, зокрема, крадіжки.
Зі зброєю Марина Анатоліївна на «ти», при собі має пістолет Макарова, газовий балончик, бронежилет: «Зараз у місті великий відсоток злочинів проти власності, в основному крадіжки металу. Минулого місяця найбільше справ було за 309 статтею, по наркотиках (щомісяця по наркоманії є щонайменше одна справа ) та за статтею 263 ККУ Незаконне поводження зі зброєю», - зізнається молода слідча.
Починає свою роботу слідча з прийому письмової заяви про скоєння злочину. Після вона заводить справу, організовує і проводить слідство на місці скоєння злочину, займається пошуком і опитуванням свідків. На наступній стадії проведення слідчих заходів аналізує отриману інформацію і висуває кілька версій злочину. Проводиться допит підозрюваних про вчинення неправомірних дій з метою пошуку доказів. Далі, в підсумку своєї роботи пише звіт і передає справу на розгляд суду. Під час розслідування слідчій необхідна допомога слідчої групи, криміналістів, судово-медичних експертів, судових виконавців та інших фахівців. Ось тому слідчому потрібно мати терпіння і хороші організаторські якості: «Минулого місяця я направила 3 справи до суду: наркотики, незаконне зберігання зброї і крадіжка телефонних проводів. Остання дуже поширена зараз у районі, по місту масово здійснюються такі крадіжки. Буквально місяць тому, у ході розслідування іншого злочину, ми знайшли особу, яка може бути причетна до справи з телефонними проводами».
Протягом дня Марина Білик отримує ще не один виклик. Зокрема це крадіжка паркану у с. Деньги, крадіжка дротів на цукровому заводі у Пальмірі, та крадіжка грошей у гуртожитку технікуму ветеринарної медицини.
Марина Білик вважає, що жінки-слідчі виконують свою роботу не гірше, ніж чоловіки. Тим більше, називає жінок стриманішими, емоційно стабільнішими, витривалішими, зібранішими: «Існує хибна думка про те, що служба в міліції — чоловіча прерогатива. Мовляв, ненормований робочий день, добові чергування, які часто переходять у звичайний робочий день, необхідність інтереси служби ставити вище сімейних — усе це чинники не жіночої професії, бо жінка має бути берегинею: створювати домашній затишок, плекати дітей. Це так. Однак не слід забувати, що на слідчій роботі велике значення мають жіноча логіка, мудрість, тонкість відчуттів, зрештою, терпіння, толерантність, уміння вислухати сповіді підслідних. І підслідний, і потерпілий, і підозрюваний мають тобі довіряти та розповісти правду про злочин і причини його скоєння», -зауважує Марина Білик.
Після добового чергування Марина взуває підбори та одягає сукню. Відтепер у ній не впізнаєш слідчу, яка протягом доби затримувала злочинців.