Яскраве літо золотоніських дітей

Християнська церква вже вкотре намагається долучитися до оздоровлення та покращення дозвілля дітей. Не вперше отець Василій організовує літній табір для дітей від 6 до 16 років. Нещодавно, якраз після буревію, тижневий табір відбувся у с. Домантово, не дивлячись на те, що у селі не було світла та води.
У Золотоношу із Домантово у табір їздять шестеро дітей, які не встигли насититися таборовим життям. Пастор Василій дуже вдячний директору Домантівської школи Цюрі Катерині Олексіївні, та голові села Білялову Віктору Олексійовичу, які усіляко допомагали організувати та реалізувати табір для дітей. Також зі словами вдячності пастор звертається до Яроша Олексія Миколайовича, директора заводу «Продтоварів», який щодня знаходить можливість виділити 10 хлібин для дитячого харчування.
До слова, у таборі працюють волонтери, які займаються із дітками безкоштовно. Спостерігаємо за одним із таких занять і бачимо, як старі наставники намагаються із ніжністю та любов'ю допомогти меншим виготовити аплікації та малюнки. Діти у таборі дуже дружні та, помітно, виховані. Замість того, щоб галасувати, вони спокійно виконують завдання старших і зацікавлені швидше з ним упоратись, аби можна швидше спуститися із гірки.
Тут є дехто із мам та бабусь, які здалеку спостерігають за своїми дітками, вони розповідають, що дуже задоволені роботою табору та зайнятістю своїх діток: «Мої дівчата ледь устигають вранці вмитися, волосся заплітаю їм на ходу, бо дуже поспішаємо у табір. Вдома вони не завжди хочуть їсти деякі страви, або їдять через силу, а тут ті самі продукти їдять із великим задоволенням.  Діти швидко адаптувалися, здружилися, влилися у колектив, вони тут різносторонньо творче розвиваються: малюють, читають, розповідають вірші та казки, співають, роблять аплікації, тощо. Мої дівчата стали активнішими, слухнянішими. Також дуже приємно, що відвідування табору є для нас абсолютно безкоштовним», - розповідає мама двох дівчат. Самі ж діти, відразу помітно, дуже щасливі тут, вони працюють над собою і водночас відпочивають. Дуже важливо, що діти про усе запитують дозволу, запитують про плани на другу половину дня, дізнаються їхній розпорядок на наступний день. Відтоді, як пастор Василій дозволяє гратися на батуті -  усі діти там, але, чесно відстоюють чергу, не штовхаються та не конфліктують між собою за час на атракціоні. Запитуємо і про кошти, які витрачаються на дітей, про точні суми не говоримо, але розуміємо, що харчування, перебування дітей у центрі,  оренда батута та водної гірки обходиться організаторам табору недешево. Сподіваємося, що таке дитяче дозвілля стане традиційним і масштабнішим, бо неозброєним оком видно, що малеча не хоче навіть іти додому, їхні емоції говорять за них – усміхнені обличчя, веселий голос та очі, які горять яскравим літом.