ПІСЛЯ БУРЕВІЮ ПРИВІТНЕ ЗНИЩЕНО. ТЕПЕР ЙОГО ПІДНІМАЮТЬ З РУЇН

Уже багато днів минуло від того, як страшний буревій понищив паркани, міцні дерева, металеві споруди та покрівлі будинків.  У село Привітне моторошно навіть заїжджати – усюди лежить шифер, балки та біля своїх обійсть ходять утомлені та розгублені господарі. Дехто навіть жартує, посміхається, бо кажуть, від шоку трохи оговталися, будинки відбудовують і треба тримати себе в руках, щоб зібратися із думками та швидше зробити роботу.
Зламані покрівлі видно від першої хати, сюди ж і заходимо. Господарі на даху майструють усе наново. Береза Олександр Дмитрович розповідає, що у Привітне приїхав рік тому – він біженець із Донецьку – залишив на сході квартиру, дачу та гараж: « Я тут почав усе з нуля: купив будинок, облаштовував господарство і не чекав, що в один день стихія забере це в мене», - дивуємося з гарної української вимови, на що у відповідь чуємо зауваження: «То я ж українець, якою мовою ще мені говорити?».
Неозброєним оком помітно, що матеріальних збитків завдано на десятки тисяч гривень, а то й можливо, і в сотню тисяч не вкладуться. Розповідає шахтар, що від районної ради уже отримав допомогу, у розмірі 15 тисяч, за що дуже вдячний, але зрозуміло, що ця сума ситуації не виправить. Впоратися зі своїм горем родині допомагають добровольці із Айдара та солдати.
Далі господар показує нам, що урожаю в цьому році їм не чекати – вітер «змів» картоплю, буряки, капусту, уся огородина не витримала сили стихії. На сусідню вулицю неможливо глянути без сліз: усі дахи зірвані, паркани лежать долі, шифером постелена дорога, збентежені та шоковані господарі досі прибирають залишки покрівлі та відновлюють свої будинки.
Стеценко Олександр Іванович спостерігає за роботою найманої бригади (лікарів із районної ЦРЛ, які зголосилися допомогти) від районних коштів відмовився у замін на робочу силу. Олександр Іванович пригадує, що будинки ще відносно молоді. Будували вулицю 5 років, а вітер знищив її за 15 хвилин.
Лісовий Олександр Олександрович разом із батьком Олександром Олеговичем уже перекрили свій будинок, говорять, що витратили на це чимало сил і коштів. Їм знадобилося 2 дні аби повернути будинок до колишнього стану. Чоловіки також наголошують, що поставили міцні опори, які завадять на випадок стихії, знищити покрівлю. Від району його родина отримала матеріальну допомогу у розмірі 10 тисяч гривень, за що дуже вдячні. Також коштами допомагали родичі. Лісовим пощастило купити шифер по 97 грн/лист, тоді як у місті несовісні підприємці пропонували свій товар від 300 до 370 грн/ лист шиферу. Чоловіки уже відійшли від шоку та жартують, що скоро у їхньому селі та районі буде бейбі-бум, через відсутність світла у будинках.
Зубаревій Поліні Олександрівні районна рада наділила 5 тисяч гривень, на таку суму, за підрахунками комісії буревій наніс шкоди. Поліна Олександрівна показує нам вибитий франтон та говорить, що вітром знесло 50 листів шиферу.
У Галат Наталії Сергіївни будинок залишився без даху, вона у розмові декілька разів дякує керівництву районної ради, які допомагали морально, фізично та матеріально, дякує МНС-никам, солдатам, які допомагають відновити пошкоджені будівлі та звільнити від розвалин двори і вулиці. Покрівлю родина Галатів майструє своїми силами аби зекономити кошти, яких нині у них украй мало, як і у інших постраждалих.  Наталія Сергіївна щиро співчуває усім, в кого трапилося таке лихо. Запитуємо у жінки, чим допомагали сусіди і чи стало село міцнішим та згуртованішим, на що чуємо дивну, здавалося б, відповідь: «Ні, чомусь ті, кого лихо не зачепило, не прийшли до нас запитати про допомогу», - не розуміємо такої байдужості, адже це лихо могло трапитися із будь-ким.
Чи не найбільше постраждав будинок Литвиненко Лариси Іванівни, вона із сумом у очах, веде нас у будинок і показує потріскані несучі стіни, її родину тепер чекає паперова волокіта, аби документально підтвердити, що будинок не підлягає ремонту і не може бути використаний для подальшого проживання.
Таке лихо трапилося із Ларисою не вперше. 24 квітня, через несправну проводку загорівся сарай, родина втратила на його відновлення 25 тисяч: «У день, коли трапився буревій, було забито останній цвях, почав розбиратися вітер, ми зайшли у будинок і через 3 хвилини я побачила, як дах опинився на підлозі». Але це стало не найбільшим шоком, найгірше – вирок комісії – «будинок не підлягає ремонту». Родина фермерів у цьому році надзвичайно втратилася і не отримує ніякого прибутку: «Ми закупили елітну сою, кукурудзу, різні добрива і стихія все знищила», - дуже жаль, що таке лихо трапилося із родиною, яка з усіх сил намагалася знайти краще життя та бути фінансово незалежними. Найбільшим страхом для родини нині є те, що будинок, над яким вони працювали багато років і вкладали у нього усі сили, може упасти будь-якої хвилини, тим більше, якщо його змочить дощ.