Що врятує сучасну медицину? Бюджет чи людяність?

Нещодавно втрапила до хірургічного відділення Золотоніської ЦРЛ і, на жаль, залишилася неприємно вражена відношенням до роботи медсестринського персоналу, які не готові виконувати свою роботу навіть після зауваження.
За п’ять днів стаціонару жодна із медсестр, після операції на апендицит, не запропонувала виміряти температуру тіла, потім у відділенні пояснили, що у них на балансі є лише 5 термометрів. Кожен із пацієнтів придбав собі термометр, аби слідкувати за своїм здоров’ям, але все ж і це не спонукало медсестр запитувати про температуру.  До хірургічного відділення відвідувачі можуть заходити у будь-якій кількості та у будь-якому вигляді. Бахіли одягати не обов’язково!
Знайти медичну сестру на посту неможливо, скоріше всього вони у окремій палаті відпочивають від напливу хворих. Після зауваження неналежного догляду медсестри пояснюють: «У нас тут немає індивідуального посту, ми не можемо  щоп’ять хвилин бігати у палату і перевіряти вас».
Вночі, після операції, зі мною була мама, яка слідкувала за моїм станом. Також у палату декілька разів за ніч приходив лікар-хірург  Булава Дмитро, щоб дізнатися про самопочуття пацієнтки, якій робив операцію. Молодих лікарів-хірургів у відділені декілька і відразу видно їхній високий рівень підготовки та якість надання допомоги. Здається, що лікарському складу хірургічного відділення Золотоніської ЦРЛ повинні заздрити.
Випадково стала свідком, як у чоловіка сталася незрозуміла ситуація із медичним обладнанням (обірвалися трубки), він, схвильовано, почав гукати медсестр, але почути змогли його тільки інші пацієнти (ми у цей час були у холі біля посту, де повинна була б бути медсестра), знайшли медсестр у 22 палаті, де жінки переглядали вечірній концерт Олега Винника. Ми зробили зауваження: "Дівчата, ну чому вас треба так довго шукати?", у відповідь обурливо почули: "То ми ж тут!!!".
Наступного дня, вперше, я побачила увесь сестринський склад «на посту», вони тим часом обговорювали дівчину, якій не сподобалися давно установлені порядки відділення. Ставши свідком, я втрутилася і нагадала про дідуся, який не міг догукатися персонал, у відповідь почула: «Він маразматік, скіки йому год, він сам порвав того шнура» (впевнена, що діагноз медсестри не точний). Вважаю, що навіть, якщо пацієнт сам нашкодив обладнанню, це не звільняє медсестр від відповідальності у догляді за ним, тим більше, догляд повинен бути якіснішим, якщо він «маразматік» (за словами медсестри).
Сподіваюся, що такі враження більше не залишаться у жодного із пацієнтів відділення.