«Златокраю» повезло з капітаном: щасливого плавання на ринку

Золотоніський маслоробний комбінат – один із шести підприємств, що входять до складу холдингу «Молочний альянс» і випускає продукцію під відомими брендами «Златокрай», « Здорово», «Славія», «Яготинське». В холдингу «Молочний альянс» Золотоніський маслоробний комбінат—це основне підприємство—експортер, яке має право експортувати  і продає за кордон всі види своєї продукції. А спеціалізується на виробництві твердих сирів, масла, сухих молочних сумішей та зокрема демінералізованої сиворотки. Це право дісталось йому не за наказом зверху чи в спадщину, його колектив добився завдяки випуску якісної продукції, крокуючи до цього послідовно й наполегливо.Можна навіть прослідкувати хронологію цього поступу. Ще в 2012-ому році спеціалісти ДП «Черкасистандартметрології» сертифікували  їхню продукцію, а із 10 січня 2016-го тут вже мали право експортувати свою продукцію в країни Євросоюзу. У травні 2017-го Золотоніський маслокомбінат  пройшов міжнародний  сертифікаційний аудит  за системою  безпечного управління  якістю харчових продуктів  згідно вимог FSSC 22000—2015, який провела швейцарська фірма  SGS за ініціативою  ТК «Молочний альянс». За шкалою оцінювання  комбінат отримав найвищий бал—12, тобто відмінно! Сертифікат діятиме протягом трьох років, однак щорічно  аудиторами компанії проводитиметься  технічний нагляд  на підтвердження вимог системи. Та можна сказати, що контроль за якістю існує постійний, щоденний, поопераційний, навіть за кожною партією, за кожною фурою відправленої продукції, якість якої через свої лабораторії перевіряє замовник. Відмінна якість—це як перепустка на міжнародний ринок, свого роду паспорт, яким дорожать і щоденно підтверджують рівнем виробництва на своєму підприємстві.
Сьогодні на Золотоніському маслоробному комбінаті «Златокрай»--свіжа новина: у вересні тут підняли заробітну плату на 15%, це вже третє підняття за нинішній рік.(В минулому році середня заробітна плата сягала понад 5 тис.грн., а в нинішньому—більше 7).
-Це як доказ того, що і в Україні можна в нормальних умовах працювати і гідно заробляти, а не масово їздити на заробітки за кордон,--такої думки директор підприємства Владислав Віталійович Кулініч.
Цієї осені виповнюється 35 років  «новому» заводу, введеному в дію в листопаді 1982-го. А до того 50 років працював «старий» завод, від якого залишився гуртожиток, який передали в комунальну власність міста. Там же спорудили найбільший в Україні холодильник та склад — там зберігається 1 тисяча тонн масла, хоч можна й до 3 тисяч тонн, та частину його продають буквально з коліс. Бо золотоніське масло розпробували в Голландії, через яку «Златокрай» відкрив для себе Європу.Спершу  для цієї країни замовляли  100 тонн масла «Екстра» жирністю 82,5% - це світовий стандарт, натуральний продукт без ніяких рослинних домішок, потім стали брати по 300. Навіть жартома переказували, що там за золотоніським маслом вишикувалась черга. Крім Нідерландів і Франції, це масло купують Марокко, Єгипет, Арабські Емірати. Сухі молочні суміші у великих кількостях бере Китай, а тверді сири—Казахстан, Білорусія. Всього із 40 країнами світу торгує це підприємство.
З історією «нового» заводу тісно переплелася трудова біографія Владислава Кулініча, який після його введення в дію прийшов сюди інженером-механіком, молодим спеціалістом після закінчення столичного інституту харчової промисловості. Не соромився крутити гайки і  скрізь вникати. А в 1997-ому, коли завод як в прірву потрапив у кризу, в надії на те, що Кулініч витягне, його одноголосно обрали директором. Надії справдилися. За ці 20 років його керівництва підприємство зазнало кілька реконструкцій, переживало як піднесення, так і скрутні часи.Завод мав навіть свою програму підтримки тваринництва у підсобних господарствах, яка добре себе зарекомендувала. А вже в складі холдингу  став спеціалізуватись на виробництві твердих сирів у реконструйованому сучасному сирцеху. Тоді їхні сири тисячами тонн купувала Росія, та почалась спершу торгова війна, а потім війна справжня й цей ринок було втрачено. Довелося шукати нові ринки, тобто починати спочатку.
Сьогодні на комбінаті працює три цехи—маслоробний, сирцех і цех сухих молочних сумішей, всі автоматизовані й комп’ютеризовані за останнім словом техніки.За добу переробляють  320 тонн молока, 80 тонн сироватки, до 100 тонн знежиреного молока зі свого та Яготинського й Баштанського сир заводу, звідки через день доставляють і згущену сироватку. За минулий рік переробили 90 тис. тонн молока, збільшили виробництво на 6%, переробку сировини—на 19%. Виробили продукції на 780 млн. грн.. Після пережитих труднощів із втратою ринку це був перший успішний рік, навіть в умовах відсутності дотацій,--не приховує радості за такий поступ Владислав Віталійович.—В цьому році запланований приріст перекрили на 10%.Це цінують в холдингу і підтримують інвестиціями, котрих було виділено 20 млн. А на реконструкцію маслоцеху «Молочний альянс» для «Златокраю» додатково  щойно виділив ще 5,5 млн. грн..
-Там встановимо рекупиратори, що дадуть змогу економити енергію холодильників, а це великі кошти, - розповідає про новинку головний інженер з багаторічним досвідом Анатолій Михайлович Строкань, який тут виріс від слюсаря-наладчика.
Про семінари, навчання , екзаменування , що допомагають тримати на рівні професіоналізм,--розповідає начальник виробництва Тетяна Василівна Гонза, а ще про участь у виставках, презентаціях. Розмова і цих двох головних спеціалістів, і директора незмінно повертається про якість—вона понад усе й щоденно на першому плані.Тетяна Василівна трудиться на підприємстві вже 30 років, виросла із рядової робітниці. Звідти починав і начальник сирцеху Володимир Турський, з простої апаратниці—й Віра Ніцак,начальник масло цеху, і Галина Цимінська—начальник приймально-апаратного цеху.Тут трудяться сім’ями, династіями, як от династії Городничих,Берліменків, Сторони, Кfрпенки.Тут постійно підтримують своїх ветеранів пайками й  увагою (збереглася профспілка). Попри те, що на підприємство складно потрапити через охорону й суворі санітарно-гігієнічні вимоги, тут для шанованих ветеранів міста влаштували недавно навіть екскурсію, а екскурсоводом, незважаючи на велику зайнятість , був сам директор Владислав Віталійович. Кулініч. Для нього, депутата обласної ради, Заслуженого працівника промисловості України це і є конкретною турботою про людей.Хоч і проблем вистачає, хоча б з нестачею кадрів. Із сировиною, бо молочна ріка міліє і потрібно вживати невідкладних заходів для підтримки тваринництва. А своїм партнерам із господарств «Плешкані» (Людмилі Іванівні Лисун), «Прогрес»(Василю Федоровичу Лисенку), «Красногірське»(Владиславу Петровичу Шестопалу), «Іскра»(Сергію Миколайовичу Кикотю),»Нива»(Валентині Олексіївні Гонтар) та ін.. вони вдячні за співпрацю. Навіть ремонт черкаського мосту відчутно позначився на собівартості продукції, намотуючи кілометри дороги в об’їзд і розмитнення в дальшій стороні.
 Але про Золотоніський маслоробний не скажеш, що це підприємство ветеранів, бо середній вік працюючих—35-45 років,  38 чоловік вже працюють 25 років, 14 чоловік віком від 20 до 25 років. Навіть на робітничих посадах тут працюють люди із вищою освітою, чого потребує модернізоване підприємство. Про оновлення кадрів тут повсякчас дбають: їздять на розподіли до вишів, підтримують зв’язки із Звенигородською школою сироварів, із Смілянським  харчовим коледжем, турботливо опікуються своїми практикантами. Як і всіма працюючими, для послуг яких своя їдальня: смачні повноцінні  обіди в ній на місяць коштують 300 гривень—дешевинка. Для працюючих, а їх тут 600 людей-зручний спецодяг, повний соцпакет офіційного працевлаштування, а не конверт.
А до професійного свята всі отримають премії—це вже не секрет, бо наказ підписано, і не диковинка, бо працівники тут отримують премії місячні і квартальні. У день професійного свята на стадіоні «Колос» в Золотоноші обов’язково відбудеться футбольний матч між командою ветеранів і молодих спортсменів (якось навіть коли падав дощ, то гри не відміняли), в команді ветеранів вже традиційно гратиме директор Владислав Кулініч. А серед всіх шкіл міста  традиційно проведуть футбольний турнір , де всім учасникам дістається інвентар і футбольні м’ячі, а переможцю—кубок.Коштом «Златокраю» проводиться шаховий турнір і в Іркліївській школі,в котрій свого часу навчався  Владислав Віталійович і там вчителювала його мама. А на поруйнованому тепер Іркліївському маслосирзаводі працювали батько і тесть—спеціалістів звідти тепер возять спеціально виділеним транспортом на роботу на Золотоніський маслокомбінат, щоб не марнувались золоті руки й досвід.