«Веселі молодички» їздили на Донбас бійцям дух піднімати

   «Веселі  молодички»--самодіяльний фольклорний ансамбль із  Богодухівки  Чорнобаївського району—легкі на підйом. Зі своїми виступами бували на різних  конкурсах як в Україні, так і за кордоном. А цього разу  ідеєю дати кілька концертів на Донбасі їх надихнула  волонтерка  Галина Лоцман із Сигнаївки  Шполянського району. Її донька Руслана Лоцман - заслужена артистка, тому на запрошення народної філармонії , за визначеним маршрутом  й вирушили «Веселі молодички» у дорогу. За 2 дні  дали 9 концертів, здолали дорогу  в 2 тисячі кілометрів. Були в 44-ій бригаді, 58-ій, в батальйоні «Айдар». А з яким підйомом готувалися до цієї поїздки, підключивши небайдужих людей! Самі  напекли та наготували гостинців, зібрали  в підприємців макаронів, сала, миючих засобів та іншого .Автомобіль «Газель» їм для поїздки виділив райвідділ освіти, а допомогти коштами пообіцяв один депутат. Вже підходить час виїзду, а обіцяних грошей немає. Тоді вони перед загрозою зриву поїздки в останній момент звернулися до директора місцевого СТОВ «Богодухівське» Олександра Ворони і той не відмовив - виділив кошти.
--Ми туди їхали нашим бійцям бойовий дух піднімати, а виявилось, що вони нам його піднімали,--емоційно ділиться враженнями від поїздки директор  Богодухівського будинку культури Лідія Михайлівна Міщенко.—Подолали дорогу в 2 тисячі кілометрів, за 2 дні дали дев’ять концертів. А скільки вражень набралися! Нас дуже гарно приймали, казали, що ми їм влаштували свято для душі. Пісні слухали зі сльозами на очах. Згадували домівку, хтось матір чи дружину, які так само люблять співати. Просили ще приїздити. Просили передати їм гітару - це для відпочинку. А для буднів—то потребують маскувальних сіток захисних кольорів, бо попри перемир’я тут стріляють, позиції накривають вогнем.
  «Веселі молодички» були на Донбасі вперше, тому були приємно вражені, що бійці  одягнені та взуті, є техніка. Є  що їсти, навіть картопля сушена, наче з печі. Не вистачає людей. Потрібно 8 чоловік для обслуговування гаубиці,а боєприпаси підносять 4 бійці. Зате настрій у них бадьорий, бойовий. Вони захищають свою Батьківщину, нас з вами. Дуже сумно було бачити розбиті об’єкти: міст, житлові будинки-- це ж хтось лишився даху над головою, а може й життя. І разом з тим бачили вцілілий завод будівельних сумішей, що належить Ахметову—його жоден снаряд не зачепив. А хлібокомбінат - розгромлений, бо то державне, народне підприємство. Не зовсім привітні до них були місцеві люди. «Я нє мєстная», - відповіла одна жінка, коли її спитали, чи в правильному напрямку їдемо. В такому ж дусі відповів і чоловік: «Я нє знаю». Дуже захоплювалися «Молодички» замісником комбата Тетяною Павлівною. В її підпорядкуванні - 280 чоловік , і все, що вона сказала—закон. А прийшла жінка сюди на війну зі столиці, з міністерства, бо побувавши тут, вже не змогла повернутися  до свого кабінету. Совість не дозволила.
  У  складі  фольклорного гурту «Веселі молодички» --десятеро співучих жінок, які не можуть жити без пісні. Було десятеро. Та одна з них , медсестра   Ліда Борисівна Коваленко  пішла  служити за контрактом, оформившись на 3 роки на службу. То вони з нею у 58-ій бригаді й зустрілися, як з рідною . «Боєць Лідія Коваленко», - відрекомендувалась молода жінка. А в 44-ій бригаді зустрілись із земляком Іваном Івановичем Таряником  із Великої Бурімки. Та й взагалі ставлення  до бійців було як до рідних, з котрими хотілось поділитись останнім.   Як розповіла Лідія Михайлівна Міщенко, з цієї поїздки вони привезли найпершу життєву мудрість: те, що маємо, потрібно берегти. Навіть буденне, клопітне й  здавалось  би, дріб’язкове.
  Валентина Андрійченко. Фото надане учасниками поїздки.