Оновлений 19:28:46 06.11.2018

У пам'ять про голодне лихоліття

Пам’яті  мільйонів українських селян, пам’яті своїх односельчан  які загинули мученицькою смертю від голоду, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі,  після найбільшої трагедії  XX століття, жителі Вільхів присвятили мітинг-реквієм, де згадали  всіх, хто втратив життя під час голодоморів у минулому столітті. Це був 26–й рік, це був 32-й рік, це був 33-й рік, це був-47 рік. То була жахлива сторінка для нашого народу. Мільйони невинно загублених життів та скалічених доль, безлюдні села, страх у людських душах - ось чорний слід Голодомору.
Статистика смертей і  до цього часу неточна, бо порахувати загублені життя неможливо. Але  ми  знаємо,  що геноцид загнав  у могилу мільйони людських душ .
Згідно списку, що зберігся в бібліотеці с. Вільи, у селі  загинуло 92 особи, із них майже половина - діти. Просто написано ім’я. Ні прізвища, ні по-батькові. У всіх загиблих від голоду було життя,  були свої  імена, свої мрії і сподівання.  На сьогодні в селі залишилися одиниці  тих,  хто  вижив в роки  голодомору. Вони  були зовсім маленькими,  але ті страшні часи залишили слід на все їхнє життя.   За свідченнями очевидців на кладовищі,  в селі Вільхах,  був яр, в  якому  ховали померлих від голоду.
   «Народ, який не знає свого минулого, не вартий майбутнього».  Ми не маємо права забувати сторінки своєї  історії,  якими б трагічними вони не були.
 Правда голодомору  розкрилася через довгі десятиліття замовчування. Тільки через 70 років,  у листопаді 2003-го, Генеральна  асамблея ООН визнала голодомор національною трагедією українського народу. Тільки у  жовтні 2008-го Європарламент визнав голодомор в Україні злочином проти людства. І тільки з 2006-го року в Україні встановлено День пам’яті жертв голодомору. 25 грудня, вони схилили голову у жалобі, перед пам’яттю загиблих односельчан,  біля збудованого, ними, пам’ятника.  
"Побудувати пам’ятник Жертвам Голодомору, зберегти пам'ять про все, що відбулося на українській землі – це був наш святий обов’язок, - говорить голова села Віра Іванівна Циганник, -  І ми його виконали,  виконали завдяки не байдужим жителям нашого села".
Вільхівчани сумують і разом з тим відчувають гордість за своїх людей. Вони зуміли вистояти, і не лише вистояти  у голодне лихоліття, але й  зберегти себе як народ, зберегти свою історію.
Трагедія Голодомору є важким уроком для всіх нас. Страшні події 32-го 33-х років показали, як легко може бути зруйноване життя і як важко, воно відроджується на випаленому полі.
 Це багатостраждальна історія нашого народу.  І, ми, не маємо права забувати її чорних сторінок.  А,  пам’ятник «Жертвам голодомору»  буде нагадувати  про це нам і майбутнім поколінням.  Тож дякуємо Богу, що ми щодня маємо хліб на столі.

Login to post comments

-3°C

Золотоноша

Mostly Cloudy

Humidity: 62%

Wind: 28.97 km/h

  • 16 Nov 2018 0°C -5°C
  • 17 Nov 2018 -1°C -4°C