В Голландії розпробували золотоніське масло
Золотоніський маслоробний комбінат входить до складу холдингу «Молочний альянс» і є його одним з провідних підприємств та випускає продукцію під відомими брендами «Златокрай», «Здорово», «Славія». Спеціалізується на виробництві твердих сирів, масла, сухих молочних сумішей - зокрема, знежиреного сухого молока та сухої демінералізованої сироватки. В холдингу «Молочний альянс» Золотоніський маслоробний комбінат - це основне підприємство-експортер, яке має право експортувати всі види своєї продукції. Для цього пройшло безліч перевірок і комісій щодо якості продукції та безпечних умов її виробництва. Щабель за щаблем, послідовно й наполегливо. Ще в березні 2012 року спеціалісти ДП «Черкасистандартметрологія» сертифікували їхню продукцію,вже із 10 січня 2016 року «Златокрай» має право на експорт своєї продукції до країн Євросоюзу. Зовсім недавно, у травні 2017-го Золотоніський маслокомбінат пройшов міжнародний сертифікаційний аудит за системою безпечного управління харчових продуктів згідно вимог FSSC 22000—2015, аудит проводила відома швейцарська фірма SGS за ініціативою ТК «Молочний альянс».Голова правління ПАТ «Золотоніський маслоробний комбінат» Владислав Віталійович Кулініч, чоловік дуже скромний і небагатослівний, окрім офіційних сертифікатів, показує ще й лист від швейцарських аудиторів, щойно адресований на підприємство, де чорним по білому написано, що «всі вимоги системи безпечності виконуються, вся готова продукція є якісною та безпечною для людини». За шкалою оцінювання ЗМК отримав найвищий бал —12! Тобто відмінно! Сертифікат діятиме протягом трьох років, однак щороку аудиторами компанії проводитиметься технічний нагляд на підтвердження дотримання вимог системи.
Таке визнання - головна новина на підприємстві. Відкрили для себе Європу через Голландію, куди в травні поставили 100 тонн масла «Екстра» жирністю 82,5% - світовий стандарт, натуральний продукт. Його там швидко розпробували, бо на червень вже замовили 160 тонн, а на липень 300. Менеджер навіть пожартував, що за їхнім маслом вишиковується черга. В той день, коли побувала на підприємстві,відвантажувалась за кордон партія в 40 тонн масла.
- Ще наше масло беруть Марокко, Єгипет, Арабські Емірати, сухі молочні продукти охоче бере Китай, багато продукції, зокрема сирів бере Казахстан, а всього торгуємо із 40 країнами світу, - розповів директор Владислав Віталійович. - Приємно, що з нами хочуть мати справу такі відомі в світі компанії, як «Монделіз», «Данон», «Нестле».
Якість - понад усе
Сказати, що із Золотоніським масло-комбінатом стався щасливий випадок чи йому просто повезло, означало б погрішити проти правди. Бо далося це великою працею й значними зусиллями. Навіть неймовірними. Збудований у 1980 році як ЗЦМ, що спеціалізувався на виробництві сухого молока й цільномолочної продукції, він переніс кілька спеціалізацій. Вже в складі холдингу - як підприємство з виготовлення твердих сирів, великі кошти було вкладено у реконструкцію сучасного сирцеху, спорудження потужного холодильника і складу.Тоді їхні сири тисячами тонн купувала Росія. Але почалася торгова війна, а потім і війна справжня - і цей ринок було втрачено. Довелося шукати інші ринки збуту.
- В цих пошуках робили ставку на якість, - доповнює директора завідуюча виробництвом Тетяна Василівна Гонза. - Закуповуємо нове обладнання,модернізуємо й автоматизуємо. В цьому році закупили трьохконтурну сітку-мийку, яка працює за заданою програмою. Працюють нові нанофільтраційні установки і електродіалізні, ці досконалі машини забирають калій і кислинку з сироватки, тому готовий продукт – солодка сироватка Д-40,за якістю придатна для дитячого харчування та для спортсменів, таку за якістю на Україні виготовляє тільки наше підприємство, її в Китаї беруть «з руками», в Китай ми їздили у 2014 році. Ще ми закупили муфельну піч, установку Кенделя. Недавно з поїздки до Мілану (Італія) повернувся директор—там приглянулось пакувальне обладнання для сирів, яке плануємо теж придбати. В поїздках бувають не тільки керівники, а й спеціалісти.Зокрема, на споріднених підприємствах, постійно йде обмін досвідом. Семінари, навчання,екзаменування—це на рівні тримає професіоналізм. Виставляємо свою продукцію, на такій виставці нещодавно представлялися в Дубаї.
-Продукцію тестуємо кожного дня.Наприклад, масову частку білка в сироватці і в продукції перевіряємо кожного дня, -додає до сказаного Тетяною Василівною її молодша колега Вікторія Григорівна Шаповал, начальник виробничої лабораторії.
-Чи ж вистачає для виробництва сировини, адже нині поширені тенденції зменшення поголів’я корів?—запитую їх.
-Ми в день переробляємо 320 тонн молока, 80 тонн сироватки, до 100 тонн знежиреного молока завозять наші колеги з Баштанського сирзаводу та Яготинського,через день везуть і під згущену сироватку. Ще два заводи займаються збиранням молока. Та основну його кількість постачають тутешні сільгосппідприємства «Плешкані», «Перемога», «Прогрес», ДГ «Золотоніське», Лукашівська «Нива», «Великі Канівці» Чорнобаївського району та інші господарства, яким щиро вдячні за співпрацю.На підприємстві є 3 лінії прийомки молока в окремі танки - знову ж все працює на якість продукції, - розповідає директор. - Завод зараз запрацював на повну потужність
Найцінніше багатство - це колектив професіоналів
Однак розповідь про технічні новинки поступається перед оповіддю про трудовий колектив підприємства, де виховують і ростять професіоналів, що є найбільшим багатством цього підприємства. До директора виріс сам Владислав Кулініч, який працює на комбінаті 34 роки, куди прийшов молодим спеціалістом після закінчення столичного інституту харчових технологій - інженер-механік не цурався крутити гайки, тому знає своє підприємство до останнього гвинтика.Його люди одностайно обрали директором в складні 90-і, коли підприємство потрапило в цейтнот. Він його підняв з лежачого і вивів у люди,-рівно 20 років Владислав Кулініч очолює це підприємство, яке стало його дітищем. Він депутат обласної ради, Заслужений працівник промисловості України.
30 років трудиться на підприємстві й начальник виробництва Тетяна Гонза, котра прийшла сюди рядовою робітницею й виросла до посади головного спеціаліста.Від слюсаря—наладчика виріс головний інженер Анатолій Строкань, начальник сирцеху Володимир Турський, з простих апаратниць — Віра Ніцак, начальник маслоцеху, Галина Цимінська, начальник приймально-апаратного цеху. Тут трудяться сім’ями, династіями. Працюють шановані трудові династії Городничих—донедавна невтомно працював батько Олексій Олексійович, тепер його справу продовжують син Олександр Олексійович і невістка Ірина Михайлівна. Працюють троє Берліменків: чоловік Віктор Олексійович, дружина Оксана Павлівна і їхній син Дмитро. Два брати Сторони—електромонтер Сергій Григорович, майстер електроцеху Микола Григорович і його дружина , змінний майстер Ольга Іванівна. Приймальники сировини мати і син Карпенки Любов Петрівна і Сергій Вікторович. Щоб всіх назвати, не вистачило б і газетної сторінки.Тому директор називає цифри: середній вік працюючих на масло комбінаті—35 - 45 років, тих, хто працює 25 роківь - 38 чоловік, від 20 до 25 - 14 чоловік, від 15 до 20 - 15. Навіть на робітничих посадах тут працюють люди із вищою освітою, чого вимагає рівень модернізованого підприємства.Однак кваліфікованих кадрів не вистачає. Тому підтримують зв’язки із Звенигородською школою сироварів (звідти прийшло немало молодих,які обзавелися сім’ями й виросли на комбінаті). Із Смілянським коледжем харчових технологій, звідки до них приходять на практику студенти. Зовсім свіжу історію розповіла начальник відділу кадрів Галина Прохоренкова. Прийшли четверо практикантів, серед яких сумлінністю вирізнявся Павло Кикоть.Працював у сушці, а коли отримав диплом, то на півтора року був призваний в армію. Щотижня звідти телефонував, а після демобілізації повернувся на комбінат і заявив, що він йде працювати знову у сушку, навіть відпустки не хотів брати, та треба було, бо необхідно пройти медогляд.
У червні з маслозаводу їхатимуть до Києва в університет на захист дипломних проектів — вибиратимуть собі спеціалістів, запрошуватимуть до себе на роботу.
Не залишив директор без роботи й своїх земляків—сироварів з Ірклієва, звідки він сам родом, з тамтешнього сир заводу, де працювали його батько і тесть.Тепер звідти працівників забирає і привозить з роботи спеціально виділений автомобіль.
Причому, трудовий колектив на підприємстві побільшав. Нині тут 620 працюючих, офіційно оформлених з повним соціальним пакетом. Тут збереглась своя профспілка, що відстоює інтереси працюючих.
Дуже цінують на підприємстві своїх патріотично налаштованих інвесторів, українців по духу, а не по паспорту.Холдинг в модернізацію своїх підприємств цього року запланував вкласти 100 мільйонів гривень. З них зокрема 20 мільйонів—для Золотоніського масло комбінату. А дивіденди в цьому році будуть виплачені акціонерам.
Не можна переоцінити внесок маслоробного комбінату в розвиток міста Золотоноші, як основного бюджетоформуючого підприємства.За 2016 рік на різні благодійні цілі воно виділило 350 тис.грн. Зокрема, на підтримку воїнам АТО—130 тисяч, на освіту -80 тисяч, для спорту -20, хворим—понад 70 тисяч. І вже за 5 місяців цього року—166 тисяч.
Ще на маслокомбінаті реконструювали свої очисні споруди і ввели в дію їх другу чергу без політичного шуму й помпезності, що дуже важливо й для міста, і для навколишніх сіл. Своє депутатство в обласній раді директор В.В.Кулініч підтверджує конкретними справами.
На Золотоніський маслозавод мене привело бажання розповісти про дві сенсаційні новини:початок торгівлі з Євросоюзом і робота підприємства на повну потужність. А виявилось, що тут добрих новин на пальцях обох рук не перелічити.Мимоволі згадалось жартівливе прислів’я: живуть, як вареники в маслі. Бо масло навчились виробляти за світовими стандартами.
На знімку—Ольгу Юр’ївну Тертишну тільки днями, 1-го червня призначили заступником начальника лабораторії; Михайло Володимирович Гіщін, апаратник вакуумно---випарної установки цеху сухих молочних продуктів, один з двох працюючих тут братів, численні нагороди й відзнаки Золотоніського маслоробного.
