3-го листопада відбулася чергова 29-а сесія Золотоніської міської ради,на якій були присутні 30 депутатів із 34-х за списком, а також запрошені керівники структурних підрозділів і служб,працівники місцевих засобів масової інформації. Вів сесію міський голова Віталій Войцехівський. На порядок денний було винесено 33 питання, до яких ще додалося двоє додаткових запропонованих архітектором Ігорем Весніним про дачу згоди на відведення земельної ділянки по вулиці Шевченка,3а, де планується спорудження елеватора, та по вулиці Обухова, 58а,де можливо розмістять мийку.
Про виконання міського бюджету за 9 місяців інформувала начальник фінансового управління Галина Степовенко.План надходжень виконано, понад план отримано 741 тисячу гривень.В тому числі виконано план податків і зборів за землю, на транспорт, єдиний податок, акцизний податок та з ввезення пального.Профіцит становить 17 млн. грн., дефіцит покритий за рахунок вільних залишків.Медична субвенція в сумі 11 млн.грн. транзитом перерахована Золотоніській центральній районній лікарні.
Значна кількість питань стосувалася затвердження проектів і відведень ділянок, доповідачем з цих питань був голова комісії з питань будівництва, землеустрою,житлово-комунального господарства і благоустрою—питання розглядалися блочно, більшістю голосів підтримувалися. Як депутат Володимир Юрійович від себе особисто Від імені кварталу №8 подякував Владиславу Восколовичу за співпрацю—за встановлені по вулиці Київській два світильники, щоб вивести звідти смітники.Висловлювались пропозиції про те, щоб придбати автобус для закладів освіти міста. А для обрізування гілля-вишку, яку можна було б придбати на умовах лізингу.
Деяку дискусію викликало питання про надання дозволу церкві ЄХБ «Відродження» на розробку проекту землеустрою на земельній ділянці по вул..Соборна, 10.Думки були різні. Міський голова Віталій Олександрович з огляду на те,що в місті існує 12 християнських конфесій, закликав підійти з точки зору толерантних мешканців, які поважають думку не тільки свою, а й опонента. Тому за проголосувало 22 депутати, 8—утрималися.
Так само різні думки лунали щодо розробки проектів на ділянках по вул. Шевченка,3а та Обухова, 58: вирішили питання зараз не блокувати, а на етапі дачі дозволів екологічною інспекцією їх контролювати.
У доповнення до порядку денного депутати підписали  ще й звернення до Генеральної прокуратури України, в якому висловлювалась стурбованість належним їй гуртожитком в центрі Золотоноші, що нині стоїть без вікон і дверей, приваблюючи криміногенні елементи. Зі свого боку міськрада обіцяла вікна і двері забити, а правове відомство в правовому полі просили визначити  приналежність цього об’єкта.А ще в зверненні зверталась увага на те, що місцева прокуратура зовсім усунулась від роботи по дотриманню правопорядку.
Щодо депутатського звернення Олексія Слюсаря про використання української мови на вивісках, плакатах, рекламі, виступах депутатів, то тут депутати більшістю голосів висловилися за те,що є закон про забезпечення державної мовної політики, який потрібно виконувати. А підкріплювати цей державної ваги документ ще й місцевим рішенням вирішили зайвим.
До наступної сесії постійні комісії та служби готуватимуть питання формування міського бюджету на 2018 рік. Орієнтовно сесія відбудеться 4 грудня, причому не одним, а кількома засіданнями.

Біда впала на голову 58-річної Ольги Соломахи раптово, як грім з неба. Торік теплого й світлого літнього дня 13 травня у п’ятницю пополудні, коли ніщо не віщувало біди. Близько четвертої години мав раніше повернутися з роботи чоловік Григорій Васильович, якому вона загадала купити огірків. О 15.30 з вулиці долинув глухий сильний удар заліза об залізо, сполохавши тишу, а згодом через якийсь десяток хвилин по тому в її квартиру заскочив переляканий і блідий як полотно друг її сина Сашка й одним подихом випалив фразу:
- Вашого дядька Гришу машина насмерть збила на дорозі!
Цією звісткою прибив і її, ніби підтверджуючи, що біда одна не ходить. Вона силкувалася взяти до рук костилі й підвестися, але руки тремтіли й не слухалися, а поготів не слухалися й ноги, бо жінка ж тільки –що після чергової операції.
На широкій і рівній  та на той час безлюдній вулиці 23-го Вересня  в Золотоноші було привільно, але для автомобіля «Волга» чомусь не вистачило місця для проїзду й авто аж під самою бровкою наздогнало велосипедиста й на швидкості його збило, протягнувши ще зо три десятки метрів.Окремо валялись взуття і ноги, вибиті пальці, понівечене тіло чоловіка й розсипані огірки.Коли збитого насмерть чоловіка доставили в лікарню, то тріпотіло лише серце, відчайдушно тримаючись за життя й лікар Косенко сказав, що з таким сильним та здоровим організмом йому б ще жити та жити. На цю дорожну аварію збіглося багато людей, на очах яких вона сталася  й щоб уникнути самосуду від обуреного натовпу, винуватця наїзду посадили в поліцейську машину.23-річний Євген Веращагін був такий п’яний, що лика не в’язав, хилитався й натикаючись затуманеним поглядом на перекинуту руба «Волгу», наполягав, щоб її поставили на колеса, бо вона на газу й може вибухнути.Того дня він був на поминках у своїх родичів і після застілля  п’яним намагався сісти за кермо,то в гаражах його відраджували це робити, але чомусь ні в кого не вистачило здорового глузду відправити його додому на таксі.Цей водій-лихач Євген Верещагін, 1993 року народження, був добре знайомий своїми пригодами для  автоінспекторів патрульної служби: то він в дядька без дозволу взяв машину і розбив її, то наїхав на жінку-пішохода й та стала інвалідом,а рідня мусила його рятувати від тюрми.А в 2014 році його прізвище аж двічі фігурує в поліцейських протоколах за керування автомобілем в нетверезому стані й без документів.Цього разу алкотестер показав в його крові  вміст 2 проміле алкоголю, що відповідає випитим двом пляшкам спиртного, тобто літрі горілки, а від аналізу крові відмовився.Результат такої їзди  трагічний: вже наступного дня хоронили ним збитого Григорія Васильовича Соломаху й відправляли по ньому поминки.Потерпілому йшов 59-ий рік, чоловіку енергійному й непитущому,майстру із золотими руками, який 39 років працював  електромонтером Шевченківського відділка залізниці. Простого роботягу в останню путь проводжали як міністра багатолюддям, стільки зійшлося друзів, знайомих з міста, а ще співробітників зі Сміли, Черкас, Драбова.
-Я без нього як без рук!—плаче його дружина-вдова Ольга Василівна.
Прожили вони разом у шлюбі 36 років, виростили двох синів. Від старшого Сергія вже й трьох онуків діждалися, з яких найменшенький ніяк не втямить, де подівся дідусь Гриша і чому не приходить з ним бавитись; а молодший син Сашко ще нежонатий.У 2010 році Ольга Василівна, котра працювала то нянечкою в дитсадку, то поваром в гімназії, якось послизнулась і впала.Гадала, якось розходиться, а воно перелом в тазу, то вже 7 років не вилазить з травматології. Зробили 7 операцій.То чоловік біля неї і в лікарні сидів, і дома обходив. Зробили операцію сустава, то довелось продати материну хату в Богуславці. На одне коліно стяглися із Гришиної зарплати,а попереду ще операція на другому коліні, на яку коштів немає. В неї пенсія по інвалідності мінімальна 1490 гривень, добавили до мінімальної лише 50 гривень—за такі кошти не пролікуєшся і на ноги не станеш.
Тільки коли наша розмова з нею заходить про молоді роки, її погляд ясніє і на очах просихають сльози:
-Він сам із Згарів, як повернувся з армії, то прийшов до нас у Богуславець у клуб на танці, він гарно танцював і я добре, то так одне одного й вибрали, два роки зустрічалися й одружилися. Через ті танці ще четверо парубків із Згарів вибрали собі наречених у Богуславці, згодом ми сім’ями дружили, як рідні. Я в матері одиначка і Гриша зростав без батька, в нестатках. То допомагав і своїй матері, і моїй.Ще вмів за просто так людям підсобити, не здираючи платню. «Кігті» на плечі—і вже він з електрикою на ти. Із золотими руками був чоловік і доброї душі, не скупий і не жадібний, мене не ревнував, жили душа в душу.
В цих спогадах вона ще в тому світі, де вони були разом щасливі.Але з нього повертається в цю реальність, коли вже півтора року без нього.
Торішня аварія не тільки забрала її чоловіка й посиротила синів, а ще й зруйнувала сімейне гніздо.Квартира у них не приватизована, бо розміщена на території підстанції і вважається як службова. Їх не виганяють, але ж Гриші уже немає, то й немає впевненості для родини у дні завтрашньому. Квартира без газу, треба топити грубку й плиту дровами, а вона на двох костилях, вже без чоловікових рук і підтримки…
Суд засудив чи виправдав?
9-го жовтня у залі Золотоніського міськрайонного суду винесли вирок  обвинуваченому Є.В.Верещагіну за статтею 286 ч.2 Кримінального Кодексу України. Прокурор просив 6 років позбавлення волі, суддя погоджувався, що заслуговує він на 5 років. Його адвокат наголошував, що автопригода оформлена з грубими порушеннями, без взяття аналізу крові. А слідча, яка оформляла пригоду, свідчила, що не було такої вказівки з поліції. Винуватець аварії не  каявся й не вибачався перед потерпілими, а в суді свою провину визнав частково. Його визнали осудним, здатним контролювати свої дії, автомобіль—справним.
Суддя Валентин Таратін присудив йому 2 роки умовно та три роки позбавлення права кермувати автомобілем, у залі суду його звільнили від домашнього арешту, під яким перебував в ході слідства та судового розгляду.
То звинуваченого засудили чи виправдали?—дивувалися присутні в залі.
-Я сподівалася на справедливе рішення судді,--зауважила Ольга Василівна, що з костилями викарабкалась на третій поверх судового приміщення.
-Ви хотіли молодого хлопця запроторити в тюрму? Хіба він навмисне їхав вашого чоловіка вбивати? І де ви бачили справедливий суд і суддів? Ви що, телевізор не дивитесь?-- цинічно парирував суддя.--Не згодні з вироком—подавайте апеляцію,--тільки й порадив і вийшов із залу.
На подачу апеляції в потерпілої сторони є 30 днів після винесення вироку судом першої інстанції.Оскаржувати рішення чи простити винуватцеві його провину—вирішувати потерпілим. Першим ділом Ольга Василівна подала заяву до Золотоніського відділення пенсійного фонду з проханням  перепризначити їй пенсію по втраті годувальника , адже в покійного Григорія Васильовича  і зарплата була пристойна, і стаж роботи більше 40 років, з яких 38—на одному місці електромонтером у відділку залізниці.Хай би це було як добра пам’ять про її чоловіка, як пам’ятник. Молиться, щоб не відмовили в її проханні.
Ця справа, писана великим болем її родини, стосується не тільки її особисто, а й громади, суспільства загалом. Адже намітилися тенденції послаблення відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі наслідки.Триває й навіть посилюється неоголошена війна на дорогах з великою кількістю загиблих і травмованих. Як у великих містах (зокрема, Києві, Харкові, де недавно зафіксовано авто- трагедії із загибеллю групи осіб), так і в малих містечках і селах.Вчинки винуватих зухвалі напевне ще й через те, що уникнули або сподіваються уникнути покарання.У судовому вироку наче переплутані  ускладнюючі вину причини з послаблюючими.Така «великодушність» є мотивом не сідати п’яним за кермо  чи навпаки, не зважати на такі дрібниці,бо за це нічого не буде. Однозначно, що другий варіант.Але ж ціна занадто висока—людське життя і здоров’я, безпека загалом.

На минулому тижні від середи по п’ятницю зарядила проливним дощем, а на вихідних 4 і 5 листопада випогодилось і потепліло до +10 градусів тепла вдень.Дещо прохолодніше до +7+8 градусів було у понеділок та вівторок, зате без опадів. Проте з листопадом: з дерев падало, аж шурхотіло листя абрикос, вишень, груш, а поруділе на дубах ще трималось.Як на березах золоте  й дрібненьке, схоже на сережки, від чого берізки виглядають красунями.

У неділю 5 листопада відбулися півфінальні ігри на кубок Лівобережжя.У першій грі команда «Нива» (село Зорівка) виграла в команди «Арсенал» (села Коробівки) завдяки влучним ударам з 11-метрової позначки. В основній грі рахунок був нічийний 3:3, а виграла «Нива» через пенальті.
У другій грі півфіналу зустрічалися «Профіспорт»(Золотоноша) і СК «Гельмязів». Гра закінчилася з рахунком 1:3 на користь Гельмязова.
Влучні голи по воротах суперників забивали Сергій Золотаренко та Євген Панасенко—гравці Зорівської команди «Нива». За «Гельмязів» результативно виступали Микола Пащенко, Олег Василяка,Сергій Гайдай. За «Профіспорт» забивав м’ячі Вадим Гонщик.
У фіналі змагань, що відбудуться 11 листопада на стадіоні «Колос» в Золотоноші, початок—об 11-ій годині будуть зустрічатися команди Зорівська «Нива» і спортивний клуб «Гельмязів». По закінченню змагань о 13.30 в районному будинку культури  відбудеться урочисте закриття футбольного сезону та нагородження кращих гравців, тренерів, арбітрів, ветеранів та дітей футбольними формами, м’ячами, різними призами. Не пропустіть фіналу, прийдіть на фінальні змагання та нагородження кращих спортсменів, підтримайте та порадійте за них і розвиток спорту.
Михайло Хлипа, голова футбольної федерації Золотоніського району.