Минулої п’ятниці,3-го листопада відкрився  третій сезон гумористичного шоу «Ліга сміху», що в Золотоніському міському будинку культури зібрав повний зал глядачів.Не справдилися побоювання про те, що це гумористичне шоу втратить популярність та поменшає бажаючих виступати з новими сюжетами і жартами. Навпаки, бажаючих навіть побільшало, адже на відкритті третього туру заявили про своє бажання позмагатися аж 11 команд. А це понад 100 гравців та 5 тренерів. Серед тренерів  продовжили цей фах після попереднього і в нинішньому сезоні лікар Владислав Гаркавий, підприємець Оксана Міхновська, працівник сфери культури і волонтер Наталія Джура, а також новачки –вихователька дитсадка «Струмочок» і вона ж дитяча письменниця Наталія Бонь та приватний підприємець, організатор кабельного телебачення в Золотоноші Віктор Музиченко, приватний підприємець і психолог Людмила Слюсар.
Розпочали програму збірні «Активія» та «На лабутенах», які в попередніх двох сезонах були переможцями цього шоу «Ліга сміху» і разом зі своїм тренером Віталієм Войцехівським  пригадали яскраві моменти виступів, епізодів та висловів, які встигли стати крилатими. Віталій Олександрович цього разу щодо тренерства взяв тайм-аут, але від «Ліги сміху» не відмовився,а пообіцяв  брати участь у підготовці номерів і команд та всеціло сприяти грі.
Команди змінили свій склад, а дехто — назву. «Слуги народу» з Олександром Флоренком підсилили свій склад. Колектив харчовиків «Три Z» взяли нову назву «Все красиво», їхній тренер Владислав Гаркавий. Дебютувала команда «Maccoffee», у «Кофеманів» за тренера Віктор Музиченко. Журналістка Марина Білецька із екс-учасників команди «Каламбур»  організувала команду «Без назви», демонструючи німе кіно разом з тренером Владиславом Гаркавим. За команду «Зважені і щасливі» разом з Наталією Сьомак  встали аж 4 тренери з бажанням працювати з цією командою, котра вибрала собі Віктора Музиченка.Команда студентів веттехнікуму «Екстрім»  тепер розширилася завдяки вливання сил творчої молоді—в них незмінний тренер Оксана Міхновська, як і в команди—дебютанта у складі вчителів гімназії. Незмінний капітан команди  «Санітарний батальйон» Сергій Кузнєцов. А контрольний вистріл» із військової частини повністю в оновленому складі, за тренера в них Наталія Бонь. У Наталії Джури –дві команди: «Газова атака» (з Укртрансгазу) і «Блік» -жінки-педагоги з міської школи №1. А у Людмили Слюсар – одна команда, так звана «зайва» під назвою  «Віртуальний депутат», невідомий голос з-за сцени промовляє  репліки, обіцяє нову сюжетну розкрутку.
Проводитиметься «Ліга сміху» в цьому сезоні в тому ж форматі, що був у попередньому:  відбірковий турнір, два чвертьфінали, півфінал та заключне шоу наприкінці весни.Чвертьфінали відбудуться 15 і 22 грудня.
Як і попередні тури «Ліги сміху», цей також проходив під девізом благодійності: для лікування травмованих на пішохідному переході дітей Каріни Олефір і Владислава Придибайла присутні зібрали 20 тисяч гривень.

Історії успіху часто надихають молодь на краще майбутнє, іноді якась книга, фільм, ситуація чи розповідь незнайомця змушує наново подивитися на своє життя та переусвідомити деякі факти. Розпочнемо нашу постійну рубрику історією пауерліфтера, бодібілдера, стронгмена, власника мережі фітнес-клубів “Miami Gym”, шоумена Валерія Лісуна.
Валерій інакший від того типу спортсменів, яких ми звикли бачити. Часто зустрічаємо сильних і впевнених у собі "підкачаних" чоловіків, які здатні постояти за себе та товаришів, є когорта тих, хто свої м'язи підкачав, аби мати краще відображення у дзеркалі, але наш сьогоднішній герой є інакшим - це гармонійне поєднання сили, розуму, витривалості, загартованості. Відрізняє від інших також його тіло, що на 70% вкрите татуюваннями, це робить його незвичайною людиною і своїм зовнішнім видом він ламає всі стереотипи. Улюбленим видом транспорту  Валерія можна назвати мотицикли, а саме його рідкісний трьохколісний транспортний засіб - ТРАЙК. Валерій назвав його "МАЙАМІМОБІЛЬ", що дивує усіх людей . А тим часом його володар дивує своїми досягненнями, зовнішнім видом та чудотехнікою, на якій подорожує містами України та проводить Мото-Рок-Фестиваль "СИЛА НАЦІІ".
Навчаючись в сільській школі Валерій у дванадцятирічному віці пішов тренуватись до тренажерного залу. Підлітком він планував поїхати до м.Черкаси, працювати на будь якій роботі, вантажником, різноробочим на заводі, охоронцем , аби лише ходити тренуватись професійно з персональним тренером в тренажерному залі. Завжди прагнув стати кращим, навчатись у тих, хто досягнув в житті висот.
Свою освіту здобув у Золотоніському ветеринарному технікумі, а вищу освіту в Черкаському національному науковому інституті фізичного виховання спорту і здоров'я. Любов до спорту завжди перемагала у житті Валерія, тому він вирішив пов'язати своє життя із ним  і здобути фах учителя.
Часто від молоді можна почути, що освіта зараз не головне, можна ніде не навчатися, бо роботи для молоді немає, хтось хоче утекти за кордон у пошуках кращої долі, інші, з якихось причин, пов'язують своє життя з іншою професією, аніж здобували спеціальність. Валерій Лісун вважає: "Освіта - це як візитка при працевлаштуванні, бонус, сприйняття тебе як відповідальну, старанну, дисципліновану людину, але для мене освіта це лише шаблон. Ціную прагнення людини навчатись далі, вміти швидко та добре обробляти нову інформацію, бути всебічно розвинутою людиною, без обмежень, а також бажання розвиватись, удосконалюватися та займатись саморозвитком все життя". Плани виїхати за кордон Валерій не розглядав, йому хочеться ще поборотися за покращення і розвиток у власній країні. Сподіваємося, що разом із  однодумцями сронгмен зможе змінити соціальний лад та устрій, та своїм прикладом переконає молодь, що майтутнє творять вони самі і тільки від них залежить їхнє завтра.
"Крім мережі фітнес-клубів "MIAMI GYM" я ще створив всеукраїнський спортивно-музичний фестиваль "СИЛА НАЦІІ".Це можливість донести людям, що разом ми сила. А також створити мотивацію та дати можливість безкоштовно молоді проявити себе та продемонструвати правильний приклад для сучасного українця. Наш фестиваль це вуличний баскетбол, футбол, кросфіт ігри, музичні виступи обдарованої молоді. Це і рок-музиканти, ді-джеї, спортсмени, танцюристи. Він дає можливість безкоштовно на професійному спортивному та музичному обладнанні проявити себе. Я вважаю, що якщо людина бажає щось змінити в житті соціуму - то починати вона повинна з себе. При будь-яких складнощах згадую цитати: "Стань краще, ніж ти був раніше, будь краще, ніж ти є зараз", - часто її говорю і оточуючим людям, - розповідає Валерій "
Спочатку  хлопець хотів тренуватись з тренером і бути хорошим спортсменом, тепер хоче давати гарний приклад молоді своєю власною справою тренажерними залами MIAMI GYM та  Всеукраїнським спортивно-музичним фестивалем "СИЛА НАЦІІ".
Про власну справу Валерій Лісун задумався ще тоді, коли працював персональним тренером та швидко зрозумів, що в житті я можу досягти більше, але для цього потрібні нові знання і почав мріяти та займатись саморозвитком, почав багато читати книг, які поступово допомагали йому змінити світогляд, стати кращим, ніж він був учора. З кожної книги спортсмен черпав нові знання, які допомагали йому робити нові впевнені кроки та підійматися на нові вершини.  Для тих, хто не любить читати, хлопець рекомендує фільм "Пока не сыграл в ящик" - комедійна драма американського режисера про  темношкірого механіка Картера Чемберса, який дізнається, що у нього рак. Вже немолодий чоловік потрапляє у лікарню. Незабаром на сусідній лікарняному ліжку виявляється сам господар клініки Едвард Коул з тим же діагнозом. Ексцентричний і самозакоханий мільйонер тільки з вигляду здається зарозумілим, склочним скандалістом. Насправді у Едварда велике добре серце, в чому Картер переконується особисто. Коли механік дізнається, що помре приблизно через півроку, він вирішує скласти список своїх нездійснених бажань. Але, прочитавши на папері їх довгий перелік, Картер з гіркотою усвідомлює, що його заповітні мрії ніколи не збудуться, і викидає список в сміттєву корзину. Однак, Коул, якому залишилося жити стільки ж місяців, налаштований більш оптимістично. Він оголошує Картеру, що бере всі витрати на себе і додає в список декілька своїх шалених бажань. Два приятеля по нещастю відправляються в довгу подорож по всьому світу, цей фільм допомагає змінити деякі уявлення про життя та його плинність.
Спорт для Валерія Лісуна нині є дещо більшим, ніж просто підтримання краси та гармонії тіла, уже давно тренажерний зал став справою усього життя, яка допомагає жити щасливо. Власник мережі фітнес-клубів наголошує: "Спорт - це мій стиль життя, це бізнес який створений з любов'ю. Ідея з фітнес-клубом була моя, я знав що в житті потрібно бути сміливим і першим - таке кредо переможця."
Підтримує у всьому Валерія дружина, про неї він говорить: "Моя дружина - це ідеал жінки. Вона красива, розумна, добра, уважна. Таня у всьому підтримує мене і вірить у мене. З таким підходом до сімейних відносин я відчуваю себе непереможним. Заради сім'ї я готовий звернути навіть найкрутіші гори".
 Секрет щасливих стосунків цієї пари дуже простий: вони не забувать своїх близьких, уважні до своїх родин, друзів, товаришів, знайомих, уміють слухати, радитися, уміють любити, цінувати. Чоловік дружині дарує квіти та не забуває про подарунки. Щодня сім'я обідає разом або п'ють каву, чай. Обожнюють сходити на побачення у ресторан та поласувати суші.
Валерій за своїм фахом учитель, зараз є наставником для багатьох діток, підлітків та дорослих, допомагає їм сформувати світогляд, навчитися бути "на ти" зі своїм тілом та показує, як перемогти себе. Молоді радить зрозуміти, що їм подобається у житті, бо можна займатися спровою тільки тією, що приносить не лише заробіток, а й задоволення. Важливо займатися саморозвитком і не боятися труднощів.
"Тренери у моїх фітнес клубах це приклад змін і роботи над собою. Я пам'ятаю кожного, хто приходив працювати на початку відкриття і бачу кардинальні зміни , як візуальні так і внутрішні. Змінюється світогляд, життєві принципи, тому що спорт - це вибір лідерів та переможців".
Поділився Валерій і своїми планами на майбутнє, він хоче залишити після себе якомога більше корисного, стати гарним прикладом для своєї майбутньої дитини, подорожувати з сім'єю та отримувати насолоду від життя.
Радить українцям читати книги, бо сам постійно із книгою, аби більше пізнати. З його улюблених авторів виокремив Джона Кехо, Браяна Трейсі, Річарда Бренсона, міг би ще назвати багато інших, які стимулюють ставати краще кожного дня.
Валерій уже встиг відвідати Грецію, Німеччину, Францію, Словенію, Голандію, з кожної подорожі зміг винести цінний досвід та надихнутися на підкорення нових вершин, тепер хоче відвідати інші країни, аби більше дізнатися про їхню культуру та побут, аби, можливо, запозичити щось позитивне для себе.
Перша та друга половина дня для Валерія найпродуктивніші для реалізації власної справи. Вечір проводить обов'язкого із дружиною, обговорюють минулий день та будують плани на наступний, завжди радяться перед вирішенням важливих питань: "Мене надихають люди, що одержимі власною справи , які попри життєві труднощі досягають успіхів з самих низів. Імпонують Арнольд Щварцнегер та Дуейн (Скеля) Джонсон. Мої батьки хотіли, щоб я виріс хорошою людиною. Світ, на жаль переповнений заздрісними людьми, які зазвичай, не дадуть хорошої поради, тому що самі в житті нічим не займаються". Інколи чоловік прислуховується до порад людей, у яких в житті успіх демонструється їх бездоганною та успішною власною справою. Це для нього слугує прикладом. Найкраще, впевнений Валерій, отримувати поради від своїх близьких, тому що лише вони можуть порадити істину.

Депутати обласної ради  на сесії 20 жовтня  відмінили попереднє рішення  про внесення змін до програми «Турбота».Згідно зі змінами, з 18 жовтня  пільгові категорії населення  мали купувати квитки  на міжміських перевезеннях  протяжністю до 50 км  по пред’явленню  посвідчення за повну вартість. Також зміни до програми передбачали , що пільговики повинні звертатися  за відшкодуванням цих коштів  до управління соцзахисту  за місцем обліку. А кількість поїздок було обмежено  до 40 на рік. Відстоювати свої права до обласного центру  поїхали і Золотоніські АТОвці: Яна Войницька, Василь Паляніченко, Дмитро Прока, брати Ігор та Олександр Капленкови, Станіслав Міхоношин. Вони були присутні й на сесійному засіданні й недаремне. Своє попереднє рішення депутати відмінили.

До Дня Захисника Батьківщини громадська організація «Золотоніська спілка учасників АТО і волонтерів», яку очолює Леся Шкурко,  започаткувала турнір  з міні-футболу в пам’ять загиблих побратимів ,які віддали своє життя за цілісність Вітчизни. Це починання підтримали і місцева влада, і спонсори.
У турнірі взяли участь 4 команди -3 ветеранських і одна — з числа учасників АТО:»Ветеран-59» м.Золотоноша)», Ураган» (Скориківка), «Вулик»(військовослужбовці військової частини), «Гільза»(АТОвці). Команда колишніх бійців у складі капітана Олександра Капленкова, його брата Ігоря Капленкова, Владислава Шолудька, Дмитра Проки, Максима Каптановського, Акіма Альманова, Олександра Атріхалова об’єдналася в колектив і грала мужньо та самовіддано, бо не звикли здаватися. Перший гол в турнірі провів Олександр Атріхалов з подачі Акіма Альманова.Їхніми вболівальниками були Олександр Пшеничний, Олександр Тітов, Ігор Козик, Сергій Шабалкін.Змагання проходили по коловій системі.
Команди «Вулик» та «Ветеран-59» набрали однакову кількість очок, тому  переможця визначали за кількістю забитих—пропущених м’ячів. Колишні військовослужбовці військової частини  отримали перехідний кубок. Було вирішено  кубок і паспорт турніру зберігати в офісі спілки. Учасники АТО вирішили  проводити постійні тренування з футболу, щоб такий турнір перетворити на традиційний.