На черговій 27-ій сесії 7-го скликання Золотоніської міської ради, в роботі якої взяли участь 27 депутатів та запрошені - керівник Золотоніської міжрайонної прокуратури Валентин Танцюра, в.о. начальника Золотоніської ОДПІ Антоніна Миргородська, керівники структурних підрозділів та підприємств, представники місцевих засобів масової інформації та деякі жителі міста. Із запрошених на зібранні вкотре не дочекалися начальника управління газового господарства Анатолія Безбородова. Керував роботою сесії міський голова Віталій Войцехівський.
На порядок денний було винесено 52 питання. Двоє з них №31 про затвердження технічної документації щодо меж земельної ділянки по Новоселівській 1А (через недостатній пакет документів) та №46 про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки по вул. Гагаріна, 24 (з ТОВ «Ресурс Україна на ТОВ «Орендастрой») через те, що попередні власники заборгували плату за оренду земельної–на пропозицію секретаря міськради Наталії Сьомак ці питання з порядку денного були зняті. Натомість включено питання про  внесення змін у програму «Турбота»-про перерозподіл коштів між громадськими організаціями лка ветеранів ЗСУ і спілка ветеранів АТО.
Прокурор В.Танцюра пояснив депутатам ситуацію з колишнім гуртожитком коледжу ветеринарної медицини, що знаходиться на вулиці Шевченка в неприглядному стані та перебуває на балансі прокуратури України. Коштів на ремонт приміщення ні в місцевої, ні в обласної прокуратури немає, а передати будівлю в оренду чи комунальну власність не дозволяє закон. Пропозицію відновити будівлю за кошти міського бюджету не підтримали—надто дорого. Депутат Володимир Мірошніченко пропонував звернутися до Верховної Ради України  з проханням зробити виняток із правил, щоб будівля в центрі міста не слугувала притоном для сумнівних елементів.
Про виконання  програми соціально-економічного розвитку доповідала начальник управління економіки Вікторія Остроглазова, а про виконання міського бюджету –начальник фінансового управління Галина Степовенко. При затвердженні цих питань за них не голосували троє членів фракції «Свобода», що як пояснив керівник цієї фракції Олексій Слюсар, є позицією їхньої фракції в міській раді.
При подальшому розгляді питань порядку денного депутати кілька разів йому вказували, що така позиція вибіркова. Перша претензія стосувалася  роботи та результатів створеної на одній з попередніх сесій з ініціативи депутата Олексія Слюсаря спеціальної комісії, котра б перевірила діяльність Сергія Кузнєцова та Олександра Флоренка.То комісія збирається, то кворуму немає, а на останній сесії Вікторія Остроглазова заявила про вихід з цієї комісії. Комісія не представила на сесію фактів зловживань, отже ініціатор її створення в такому разі мав вибачитись перед ним підозрюваними, бо в цьому випадку його заява виглядає як наклеп, обмова. Але попросити вибачення у Кузнєцова й Флоренка депутату Слюсарю не вистачило мужності. Очолювана ним комісія розписалася  в неспроможності й припинила своє існування.

У Богуславецькому НВК ім. М.Максимовича щороку, 15 вересня, традиційно святкують День народження Михайла Максимовича, аби таким чином знову учням розповісти про земляка, який зміг стати  видатним ученим-енциклопедистом, прославити Україну і змусити людей заговорити про неї. Епіграфом до свята стали слова самого вченого: «Споминайте мене хоч мислями, споминайте мене хоч устами, споминайте мене добрими словами».
Розпочали школярі святкування із пісні в записах Михайла Максимовича «За світ встали козаченьки». Далі учні згадали про кожну царину, у якій працював та здобував успіхи Михайло Олександрович. Школярі назвали, що Максимович – видатний український вчений-енциклопедист, фольклорист, історик, філолог, етнограф, ботанік, поет зі старшинського козацького роду, перший ректор університету Св. Володимира, член Історичного товариства імені Нестора-Літописця. Приємно бачити, що кожен учень школи перейнятий ідеєю дізнатися якомога більше про творчість земляка і намагається донести свої знання до інших.
Старшокласники підкреслили, що вони, молоде покоління земляків, надзвичайно пишаються життєвим і творчим шляхом вченого, який прославив наше маленьке село та зробив невід’ємний вклад у історію, культуру та науку України.
Учні згадали і про славетну родину Тимківських, яка заклала фундамент у розвиток Михайла Максимовича і про дружбу із Тарасом Шевченком, гостини Кобзаря на Михайловій горі, говорили про дружину та дітей Михайла Олександровича.  
На святі були задіяні усі учні школи. Другокласник Артур Пистієнко, восьмикласник Богдан Грищенко та одинадцятикласник Богдан Івженко показали інсценізацію про життя Михайла Максимовича. Школярі початкових класів пригадали ігри, у які в 19 ст. забавлялася молодь, самі спробували так розважитися. Як і щороку, свято пройшло у невимушеній атмосфері, що допомагає дітям ненав’язливо дізнатися про земляка-вченого. Приємно, що для такої події кожен учень школи має вишиту сорочку чи сукню. Учні розповідають, що їм приємно одягатися у національний одяг, особливо з такого приводу. Також школярі поспішають розповісти, що для них 15 вересня  - особливе свято і чекають вони його неабияк, аби нагадати собі та розповісти меншим учням про фундаментального ученого, який у дитинстві ходив цими ж стежками.
Третьокласники традиційно розповіли вірш учительки молодших класів Ганни Володимирівни
Шестопал «Михайликова липа». Особливістю свята стала клятва учнів Богуславецького НВК, у якій вони обіцяють гарно навчатися, не забувати своє коріння, знати минуле своєї держави, бути прикладом, допомагати друзям у біді, знаходити ключі до кожного серця, бо вони – земляки Максимовича.  
Чудова виставка композицій осінніх квітів доповнювала атмосферу свята.
У підсумок заходу директор НВК Віра Миколаївна Бондар розповіла дві важливі новини, які чекали учні та колектив закладу: «Нещодавно на Тимківщину приїздила комісія, яка склала усі необхідні протоколи для того, аби врятувати Липу Максимовича від загибелі, що спровокувала нещодавня стихія. Ми залучилися і підтримкою науковців, які, сподіваємося, дадуть Липі життя», - говорить Віра Миколаївна. А також директор повідомила, що 15 вересня Тетяну Миколаївну Москаленко, заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя історії, заслуженого вчителя України було запрошено у село Прохорівку, на Михайлову гору аби віддати шану вченому-енциклопедисту.
Адміністрація Богуславецького НВК ставить перед собою і щороку реалізує  триєдину мету: зацікавити школярів дивовижним світом творчості та наукових звершень Максимовича, сприяти розширенню світогляду учнів, сформувати у них прагнення пізнавати історію та культуру рідного народу, патріотичні почуття. Учні мають знати своє коріння, пишатися ним, намагатися наслідувати кращий досвід та ставати досконалішими, надихаючись знаннями про  земляка, що пішов у великий світ з богуславецької землі.   

У Золотоніському районі 3 школи залишилися без першачків. Ми поспілкувалися із директорами, аби дізнатися яким був День Знань без першачків.
Директор Кривоносівської школи Зобенько Тамара Іванівна говорить, що іноді у школі трапляється таке, що дітки до першого класу не приходять, усього до навчального закладу ходить 18 дітей, їх навчають семеро вчителів, для пятьох з них це основна робота, а двоє працюють за сумісництвом і у інших школах. Прикро, що педагоги залежні від кількості дітей у школі і не отримують повної ставки. Щодо свята Знань директор розповідає: "Ми намагаємося підібрати сценарії, щоб не акцентувати увагу на першокласниках та одинадцятикласниках. Наші діти після 9 класу ідуть до коледжів, технікумів, або продовжують навчання у Хрущівці, Пальмірі. Нині у школі проходить реорганізація, щоб зекономити витрати, дошкільнята будуть займатися у приміщенні школи". Запитали ми і про харчування та були приємно вражені, що про це школа піклується та діти мають щоденне харчування, незважаючи на невелику кількість школярів.
Директор Крупського НВК Безкровна Любов Михайлівна говорить, що за 14 років її посади вперше до першого класу не прийшло жодної дитини, хоч і згадує у розмові, що троє претендентів було - один шестирічний хлопчик та дві дівчинки, яким за 2 місяці теж виповнилося б шість років,  але батьки вирішили, що краще віддадуть своїх дітей на навчання у наступному році. Тож у 2018 році до Крупського НВК планують прийти 9 діток. Дізналися ми, що одинадцятикласників у школі троє, а усього у школі 55 дітей, яких навчає 17 учителів. На жаль, не усі педагоги отримують повну зарплатну ставку, дехто працює за сумісництвом і у інших школах. Любов Михайлівна розповіла, що відсутність найменших ніяк не позначилася на урочистості Дня Знань, тим більше, у вітальному слові про першачків згадували: "Вітаючи школярів, батьків та колектив із Днем Знань, я згадала і про те, що до Крупського у 2011 та у 2012 році лелека не прилітав, якщо не брати до уваги той факт, що першого класу немає, то сміливо можна говорити, що на святі було достатньо урочистостей, ми вдячні ПП "Крупське" за подарунки школі  (посуд, м'ячі), районній владі за нову покрівлю, каналізацію та плитку на 2 поверсі", - розповіла Любов Михайлівна.
У Підставках директор школи Бабенко Віталій Іванович говорить, що у школі така ситуація не вперше, хоча у минулому році до 1 класу прийшло четверо діток, усього у школі навчається 25, працює у школі колектив із 10 учителів і 2 вихователів. До садочку у Підставках ходить 15 дітей. До початку навчального року школу залишив один учень, а прийшло натомість троє. Двоє діток приїхало із Маріуполя, та одна дитина із Кіровоградської області. Також іногородніми дітьми поповнився і дитячий садок.  Нещодавно, у 2015 році, школа відзначила свій столітній ювілей. Віталій Іванович наголошує, що кількість дітей у школі не впливає на якість знань учнів: "Наша школа дає дуже хороші знання, колектив працює на результат, аби дати якісну освіту. Інколи учні продовжують навчання у Гельмязівській школі, або ж ідуть здобувати спеціальність у коледжі, ліцеї, технікуми і показують там гарні результати, що нам дуже приємно". До речі, вихідцем із Підставківського НВК є Пономаренко Михайло Федорович - один із фундаторів історичного краєзнавства Черкащини. Ще в 1946 році організував гурток юних краєзнавців у школі, а через деякий час — товариство «Слідопит». Саме він створив і протягом 1960 по 1978 років на громадських засадах очолював Золотоніський краєзнавчий музей. Особисто зібрав і опрацював понад 5000 музейних експонатів. Як дослідник минувшини М.Ф. Пономаренко підготував понад 3 тисячі публікацій, історико-краєзнавчих нарисів, видав оригінальні машинописні краєзнавчі альманахи, відкрив близько 300 пам’яток археології. Михайло Федорович брав участь у роботі над унікальною 26-томною серією «Історія міст і сіл УРСР». Він був лауреатом республіканської премії імені В.Антоновича та двох обласних — імені М.Максимовича. У 1995 році йому присвоєно звання Почесного члена спілки краєзнавців України.
М. Ф. Пономаренко був талановитою, творчою особистістю. З-під його пера вийшло п’ять поетичних збірок, ним перекладено багато творів з 12 мов.
Бажаємо усім школам продуктивного навчального року! Нехай ваша школа завжди повниться дитячими голосами.

17 вересня, в осінню пору відзначають професійне свято працівники лісу. Люди, які саджають, плекають зелені насадження, бережуть їх від шкідників, хвороб,пожеж. Ліси ще називають зеленими легенями планети. Кажуть, що вони поєднують землю із небом, минуле з майбутнім. Ліси захищають від суховіїв, відіграють водоохоронну захисну роль. Надзвичайно важливі для економіки, з цього приводу кажуть, що ліси - наше багатство. На нашому лівобережжі ліси зосереджені в Державному підприємстві «Золотоніське лісове господарство», яке ще називають лісгоспом.
Чим живе це підприємство, якими турботами переймається його колектив, які проблеми вирішує? - про це наша розмова напередодні професійного свята з головою профспілкової організації підприємства Анатолієм Миколайовичем  Богдановим.
-Тривалий час Золотоніський лісгоспзаг очолював Микола Георгійович Собченко, котрий прийшов сюди із Корсуня молодим лісничим в розквіті сил…
-Тепер лісничим Вільхівського лісництва працює його син Андрій Миколайович Собченко, продовжуючи сімейну династію. А керує  ДП «Золотоніським лісовим господарством» молодий 30-річний керівник Микола Вікторович Бас, котрий прибув із Білозір’я. Підібрав енергійну команду спеціалістів. Колектив у нас дружний, згуртований, завзятий. Люди проживають як по селах, так і в місті, зате робота об’єднує в дружну й відповідальну родину. Влітку навіть влаштовували екскурсійну поїздку працівників разом з сім’ями найманим автобусом в Олександрію, що під Білою Церквою та Буки, що в Маньківському районі. Всім поїздка дуже сподобалася.
-Мабуть, порівнювали тамтешні ліси із своїми? Чим вони особливі? Що собою являє Золотоніське лісове господарство?
-Розташоване на території 4 адміністративних районів—Золотоніського, Драбівського, Чорнобаївського і лівобережної території Канівського (включаючи Ліпляве, Прохорівку, Келеберду, Озерище, тобто Тарасові місця).Займає площу 22,6 тисячі гектарів лісових угідь. Наші ліси особливі, тягнуться понад Дніпром протяжністю 150 кілометрів, на півночі межуючи з Київщиною, а на півдні - з Полтавщиною, де Сула впадає у Дніпро. На території лісгоспу працює 5 лісництв: Вільхівське, Деньгівське, Прохорівське, Ліплявське, Великобурімське. Ліси хвойні і листяні, мішані, незвичайність у тому, що одною стороною туляться до Дніпра, виконуючи водоохоронну захисну роль, а з другого - до степу, що наступає.
На території лісгоспу є 12 об’єктів природоохоронного заповідного фонду, тільки в нас є заказники місцевого значення, приміром, Тамарівський, Вільхівський, Довгий, Бубнівські Сосни та ін. На підприємстві 35 чоловік державної лісової охорони, тобто майстрів лісу. Ще 50 у складі державної лісової охорони,які носять форму. А загалом кількість працюючих складає  116 осіб. Підприємство хоч і державне, але державними коштами не користується, працює на госпрозрахунку.
-Мабуть, екскурсія ваших працівників до Олександрії і Буків була ще до буревію, після якого на деякі ділянки придніпровського лісу боляче дивитися - дерева поламані пополам як сірники або вивалені з корінням. А у Вільхах люди на ліс моляться і кажуть, що це він врятував село від буревію, де жодної хати не розкрило, весь удар стихії ліс узяв на себе.
-Такого масштабного лиха наш ліс ще не знав і не бачив. Завдано дуже великої шкоди лісу - пошкоджено майже 640 гектарів. Пошкоджено переважно сильні дерева - сосну, дуб. В тому числі на ділянках Гатка, Каптанка, де люблять відпочивати і місцеві, і приїжджі люди із міста. Доводиться прибирати такі дерева, випилювати.Є надірвані дерева, котрі частиною кореня ще тримаються землі з останніх сил. Але в будь-який момент можуть упасти. До них небезпечно підходити, треба бути обережними особливо грибникам, які з настанням грибного сезону ринулися до лісу. Про це серйозне застереження не треба забувати.
А пошкоджені й знищені ділянки лісу доведеться поновити новими насадженнями. У нас щовесни проводиться акція «Майбутнє лісу—в твоїх руках», під час якої садимо молодих саджанців більше запланованого. Активно залучаються до цієї роботи школи. В тому числі й наші підшефні із Коробівського шкільного лісництва. Вони ж, як завжди, прийдуть нас вітати з днем професійного свята.
-Якою незвичною новинкою можете похвалитися?
-До таких можна б назвати наявні 3 системи відео спостереження. Працюють у Вільхівському, Деньгівському і Прохорівському лісництві. Радіус огляду — 20 кілометрів, а діаметр — 40 кілометрів. То ми із Вільхів чи Деньгів бачимо, кого на Золотоніському КП автоінспектори зупинили, навіть прізвище водія в техпаспорті бачимо. Ну, це так, до слова, але відео спостереження дуже допомагає в охороні лісу від пожеж, браконьєрів.
Дякуємо за цю розмову експромтом.
А користуючись нагодою, вітаємо усіх працівників Золотоніського лісгоспу , ветеранів лісової галузі  з професійним святом - Днем працівників лісу. Щастя, здоров’я, життєвих і професійних успіхів, добробуту і злагоди вам і вашим родинам! Щоб виростав ваш ліс і зеленим шатром оберігав наші домівки і землю!