3 квітня  близько  15-ої години до  Золотоніського відділу поліції  зателефонував невідомий і повідомив, що неподалік торгового центру, біля «Світляка»  знаходиться в стані наркотичного впливу  незнайомий чоловік.Виїздом   оперативників  на вказане місце було встановлено, що цей чоловік—Олександр К.,1983 р.н., житель Золотоноші, раніше не судимий, знаходиться в стані алкогольного сп’яніння.При особистому огляді в нього виявили  медичний шприц ємкістю 5 мілілітрів, в якому знаходилося 2 мл ацетильованого опію.Наркотичну речовину вилучено та направлено на експертизу. Розпочато досудове розслідування  за ст..309 ч.1 Кримінального Кодексу України (за зберігання наркотичних засобів).

Нею виявилась раніше судима 60-р. жителька одного із сіл Золотоніського району. ЇЇ було затримано в місті Золотоноша під час реалізації 20 стаканів зілля, за які вона отримала 7000 гривень. Відкрито кримінальне провадження.
До Золотоніського відділу поліції надійшла інформація про мешканку району, яка виготовляє та зберігає з метою збуту наркотичні речовини. Дана інформація знайшла своє підтвердження. Нею виявилася раніше судима 60-річна жителька одного із сіл району.
Дане повідомлення було внесено до єдиного реєстру досудового розслідування, та проведено оперативну закупку. Поліцейські затримали наркоторговку під час збуту нею 20 стаканів коноплі, за які вона отримала кошти в сумі 7 тисяч гривень. Крім того, під час огляду автомобіля, на якому приїхала жінка, під капотом поліцейські виявили пакунок, в якому знаходилось ще близько 30 стаканів наркотичного засобу.
Вилучені наркотичні засоби направлено на проведення відповідних експертиз. Автомобіль доставлений до Золотоніського відділу поліції.
За даним фактом відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину передбаченого частиною 2 статті 307 (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) КК України. Затриманій оголошено про підозру та визначено запобіжний захід - 2 місяці носити браслет, із забороною покидати приміщення проживання. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.Триває слідство.

 У ній не одразу впізнаєш поліцейську. Красива сукня, підбори, охайна зачіска - такі правоохоронці бувають не тільки у фільмах. Героїня нашого сюжету, Наталія Варченко,вже понад 10 років працює слідчим.
Восьма ранку. У Наталі Варченко починається робочий день і часто він буває ненормованим. За 5 хвилин  вона змінює своє елегантне вбрання на міліцейську форму. І от Наталя вже жінка в погонах. Вона - слідчий.
Наталя Варченко, слідчий Золотоніського МВ ГУ УМВС у Черкаській області: «Відтоді як перевтілюєшся у поліцейську, починаєш інакше мислити, розумієш, що на тобі велика відповідальність за чужі долі, за життя інших людей. Важливо завжди дотримуватися закону і не піддаватися жіночим якостям, співчуття у нашій професії заборонене», - говорить Наталія. Шкода жінці-слідчій віддавати злочинців у руки правосуддя, але є Закон. Вона упевнена, що якщо вже  обрала для себе таку професію – мусить дотримуватись усіх її аспектів. Головне, що у такій роботі Наталія завжди пам'ятає, що коли розслідує справу – вирішує долю людини.
Кожна справа для Наталії Петрівни особлива і цікава,підкреслює, що завжди присутній людський фактор, але обрала таку професію, що треба діяти у рамках закону і не дозволяти емоціям керувати справою. Співчуття у роботі слідчих не може бути: «З підозрюваними завжди намагаюся знайти спільну мову, аби справа давала результати, інколи доводитися годинами слухати про родинні проблеми злочинця, про його захоплення, про роботу, а потім вони починають розповідати про склад злочину, - Наталія  також додала, - інколи навіть роблять компліменти, - жартує,-  аби уникнути покарання, мабуть». Погроз від підозрюваних чути не доводилося, навіть, якщо був учинений тяжкий злочин.
«В нас дуже багато дрібних злочинів, такі, які вчиняються в громадських місцях, наприклад, хуліганство, заподіяння різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, домашнє насильство, багато кримінальних справ про незаконний обіг наркотичних засобів. Сьогодні, майже,  кожен другий траву курить, траву коноплі, яка носить назву «канабіз марихуана», рідко вбивства".
Нині багато справ по браконьєрству і Наталія наголошує, що браконьєрство у місті та районі є серйозною проблемою. Хоче зауважити, що «Виготовлення чи збут заборонених знарядь добування об’єктів тваринного або рослинного світу» тягне за собою накладення штрафу з конфіскацією цих знарядь, матеріалів та засобів для їх виготовлення, також за браконьєрство передбачена кримінальна відповідальність.
Запитую, чи доводилося помилятися, Наталія відповідає: «Помилятися, однозначно, не доводилося! Ми працюємо не з механізмами, а з людьми. Від рішення слідчого залежить чиясь доля. Направляючи справу в суд чи прокуратуру, слідчий повинен на 100% повинен бути впевненим, що людина, яка підозрюється у вчиненні злочину, - справді винна. Якщо є деякі вагання, то працюємо до тих пір, поки вони не зникнуть. Прокуратора теж допомагає нам знайти правильне рішення.
Керівництво у міру строге, і у міру лагідне, завжди добрий, розуміючий і терплячий Половий Анатолій Віталійович готовий прийти на допомогу, дати пораду. підтримати чи вказати на недоліки.

Валентина Пономар більще 10 років подарувала слідству, від інших жінок її відрізняє наполегливий, цілеспрямований і сміливий характер. розсудливість і практичність.
Прокидається Валентина о 6. 30 ранку аби приготувати родині сніданок та смаколиків на увесь день, бо жінка-слідчий має ненормований робочий графік та не знає о котрій повернеться додому. Родина у Валентини Василівни незвичайна, бо чоловік теж працює у внутрішніх органах, експертом, тому з вихованням синів родині допомагає дідусь. Сини радіють, що батьки працюють у поліції і беруть приклад із батьків, які оберігають спокій міста та району.
Свою професію Валентина знає від «А» до «Я». Співробітників слідчих підрозділів без перебільшення називають інтелектуальною елітою. Адже робота слідчого дуже цікава і захоплююча, а кожне кримінальне провадження ціла головоломка, яку необхідно обов'язково розв'язати. За час 10-річної служби Валентина розслідувала велику кількість кримінальних справ, кожна  з яких вимагала ретельного аналізу: «Мені усе це цікаво, бо ж кожна справа – це нові люди, нові долі, відчуття потрібності, бажання допомогти», – усе це сплітається у вузол щоденної кропіткої роботи Валентини.
Звичайно, робота забирає багато часу і сил. Іноді доводиться працювати без вихідних і свят, серед ночі виїжджати на місце події. Але з усіма витратами професії жінка в погонах змушена миритися, і вірить, що немає таких перепон, які людина не в силах подолати.
Хвилюється Валентина, коли розслідує нову справу, бо за кожною справою стоїть людське життя і від її розслідування залежить чиясь доля. На щастя, жодного разу Валентині не довелося помилитися у своїй професії, завжди знаходила правильне рішення. Однією з найцікавіших своїх справ вважає кримінальну справу, де коханець приревнував свою обраницю до її законного чоловіка і наніс жінці ножові рани. У ході слідства закохані знайшли спільну мову і нині проживають разом у щасливому шлюбі.
Говоримо про риси характеру, які повинна мати жінка-слідчий: «Перш за все, це має бути наполеглива, віддана професії людина, небайдужа до своєї роботи. Добре знати специфіку системи правоохоронних органів і законодавство, вміти застосовувати ці знання в роботі. Також слідчий має бути відкритим для нового досвіду, мати розвинений інтелект, уміння використовувати у мисленні закони логіки. Водночас у цій професії повинні бути високоморальні і дуже відповідальні люди. Також, хочеться сказати, що слідчий має вміти співпрацювати з колегами, адже без оперативного працівника, експерта, він не зможе зробити нічого. Це тандем, без співпраці якого не буде розкрито жодного злочину, також сильний дух, терпіння, витримку, стійку психіку, холоднокровність і гострий розум» – усіма цими рисами наділена природою і Валентина Пономар.
Нашу розмову перериває телефонний дзвінок і жінка-слідча вмить стає турботливою мамою, яка піклується про обід трирічного сина. Телефоном роздає вказівки щодо раціону дитини. Потім знову повертається до роботи.
«Найчастіше, - розповідає Валентина, - у місті відбуваються крадіжки, дуже рідко вбивства, є виклики стосовно зберігання та збуту наркотичних речовин».
Робота слідчого є надзвичайно складною, потребує неабиякої концентрації уваги, займає багато часу – іноді навіть доводиться залишатися на роботі на ніч, аби встигнути в поставлені строки завершити розслідування.
Розмовляючи з цієї тендітною і в той же час напрочуд сильною духом жінкою, розумієш, що навантаження у слiдчих серйозне. Робочий день ненормований. На вирiшення особистих проблем часу практично не залишається. Та й без вихiдних інколи доводиться працювати. Але, щоб досягти позитивного результату в роботi, потрiбно повнiстю вiддаватися улюбленiй справi. I, незважаючи на всi труднощi й складностi служби, Валентина упевнена, що слiдчий – її професiя за покликанням. Звичайно, тi, хто не витримує колосального навантаження, йдуть. Ідуть ще й тому, що слiдчий постiйно зiштовхується з людським горем, насильством, стражданням. Але для тих, хто залишається в цiй професiї, вона стає сенсом життя.