ПТАХИ ВІЛЬНОГО ПОЛЬОТУ

У радянській пресі були найбільш поширеними фейлетони про злісних неплатників аліментів. На карикатурах того часу їх зображали як птахів у вільному польоті. Їх приземляли і навіть садили. Колишні правоохоронці пригадують, що аліментники тоді були завсідниками в судах, їх пісочили на зборах в колективах.
Тепер ситуація змінилася докорінно. До аліментників, як колись до закріпачених селян, прийшла воля. Є можливість офіційно не працювати (за дармоїдство не судять), отримувати гроші в горезвісних конвертах і, як навіть підкреслюють державні виконавці, прокурори та судді, не платити дітям і нічого не боятися. Справи про сплату аліментів на дітей, мовляв, перейшли в моральну площину: як татусьо забажає...
І це при тому, що татусі масово позбуваються сімейних уз і тікають від дітей. Досить сказати, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби області перебуває 1500 виконавчих документів про стягнення аліментів. А ще ж скільки розлучених жінок махнули рукою і не звертаються в суд: козел з городу — на голову легше. Можливо, вони мають рацію, бо чоловік, який не жаліє рідну дитину, зуміє викрутитися, а одержані копійки тільки принижують, така собі «відмазка».
Лише у Золотоніському районі нараховується більше 1300 платників аліментів. Заборгованість, буває, накопичується за декілька років і сягає інколи декілька тисяч гривень, а є і 20-40 тисяч (це у тих батьків, які перебували у в’язницях, ховалися в інших місцевостях). Законодавством передбачено: якщо заборгованість зі сплати аліментів становить понад три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника.
У сварках між батьками дітям випадає не найлегша доля. Вони стають свідками сімейних драм, які назавжди залишають слід у їхніх серцях. Якщо батьки розлучаються, неповнолітнього забирає хтось один із подружжя. Проте, опікуються його матеріальним благом і мати, і батько. Дорослі відповідають перед законом за справність виплати аліментів на своїх дітлахів. Совісним батькам не варто нагадувати про їхні обов’язки, але є і горе-батьки, які не мають бажання допомогти своїй дитині мати право на гідний рівень життя. На жаль, сьогодні прослідковується тенденція частих судових позовів, що стосуються примусового стягнення аліментів, через байдужість одного з батьків, які забувають про мораль, ховаючись у беззаконні. Не сплачуючи аліменти, один із батьків тим самим заявляє про неповагу не тільки до родини, а й до себе, бо вказує на те, що не може захистити дитину і свідомо відбирає можливість бути фінансово благополучною.  Дитячу любов не можливо купити, але матеріальний фактор нині є одним із важливих у суспільстві.
Аби з'ясувати, скільки у Золотоноші та районі розлучених сімей хотіли захистити свою дитину, ми звернулися до Золотоніскього міськрайонного суду Черкаської області, поспілкувалися із головою суду ТАРАНТІНИМ ВАЛЕНТИНОМ ОЛЕКСАНДРОВИЧЕМ, керівником апарату
НАУМЕЙКО НАТАЛІІЄЮ ІВАНІВНОЮ та прес-секретарем СИВУХІНИМ ГРИГОРІЄМ СЕРГІЙОВИЧЕМ і дізналися, що у 2016 році на розгляді у суді було 174 цивільні справи та одна кримінальна (для порівняння у 2015 році кримінальних справ було 6), задоволено позов у 131 справі, без розгляду залишилося 18 справ і 1 закрита. Прес-секретар суду, Григорій Сивухін, розповів про процедуру стягнення аліментів, усі можливі способи вирішення цієї проблеми: "Є два варіанти утримання батьками дитини: за домовленістю сторін або через постанову суду. Якщо колишнє подружжя знайде спільну мову, то окрім аліментів, той, хто не мешкає разом із дитиною, може регулярно бачитись зі своїм чадом, брати участь у вихованні та розвитку дитини. Аліменти складають фіксовану частку доходів платника коштів на утримання дитини. Ця сума має бути цілком достатньою, відповідати потребам неповнолітнього. При встановленні суми аліментів у суді враховується: здоров’я дитини, матеріальні статки; дохід і здоров’я платника; інші діти, непрацездатні, хворі батьки платника аліментів; судом можуть врахуватись умови, які вплинуть на розмір виплат".
Також ми з’ясували, що у разі сплати аліментів на 2-х чи більше неповнолітніх, судом встановлюється єдина частка від доходу платника. Вона буде переглянута, коли хтось із дітей досягне 18-ти річного віку. Суму виплат на утримання дитини встановлює суд. Розмір сплати аліментів підлягає зміни та перегляду за позовом будь-кого зі сторін.
У вирішенні виниклих питань щодо сплати коштів на утримання власної дитини Ви можете звернутись за допомогою до адвокатів по сімейних справах. До речі, проконсультуватися з цього питання можна у фахівців, зокрема у Золотоніському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які захистять Ваші права у суді та нададуть корисні консультації.
Спілкувалися ми і з адвокатами, які надають безкоштовну правову допомогу. Зокрема, Олег Костогриз наголошує, що: "Аліменти встановлюють у фіксованій сумі, або у частці від доходу одного з батьків. Згідно зі статтею 182 Сімейного кодексу України, ця частка не може становити менше 30% від прожиткового мінімуму дитини (враховується вік неповнолітнього).  Слід брати до уваги й те, що рівень прожиткового мінімуму періодично змінюється, а отже, й сума аліментів – теж".
Обоє з батьків (той, хто сплачує аліменти й той, з ким проживає дитя) беруть участь у додаткових витратах на утримання дитини. Якщо виникає спір щодо розміру додаткових аліментів, це питання вирішується у судовому порядку. Найпоширеніші сфери додаткових витрат - хвороби неповнолітнього, каліцтва, потреби в оздоровленні й таке інше.
Суд не в змозі застосувати будь-які санкції щодо платника аліментів, якщо подружжя під час шлюборозлучного процесу уклало звичайний договір, без вказівкою про порушення аліментних обов’язків. Якщо ж судом були встановлені виплати, тоді неплатник отримає покарання.
Олег Костогриз радить розібратися у чинному законодавстві, встановити свої права та окреслити обов’язки, з цим Вам допоможе сімейний адвокат. Скориставшись його послугами Ви забезпечите собі спокій під час процесу розірвання шлюбу та оформленні супровідних документів, які впливають на Ваше подальше життя та гарантують матеріальну опору Вашій дитині.
У суспільстві широко розповсюджена думка: коли дитина досягає 18-ти річного віку, вона стає спроможною самостійно забезпечити свої потреби й опіка батьків більше не потрібна. Проте на такі сімейні відносини у законодавців інші погляди.
Сплата аліментів не припиняється, якщо дитина навчається у ВНЗ і, відповідно, потребує матеріальної допомоги. Форма здобуття освіти не має значення (заочна, денна), батьки утримують свою дитину до 23-х років. У такому випадку обоє з колишнього подружжя мають подбати про благополуччя свого нащадка. Виплата грошей закінчується, коли студент випускається із освітнього закладу.
Згідно статті 199 Сімейного кодексу, звернутись із заявою про стягнення аліментів через суд після повноліття має право сама дитина чи хтось із батьків, з ким вона проживає.  Адвокати з аліментних справ зауважують, що законодавством не виключена можливість забезпечення дитини іншими близькими людьми (братом, сестрою, іншим із батьків), тому якщо такі особи є, суд може знизити розмір аліментів.
"Цікава" справа розглядалася у золотоніському міськрайонному суді у 2016 році:
Розглянуто кримінальне провадження з обвинувачувальним актом відносно Ольги І., уродженки м. Золотоноша, громадянки України, не працюючої, не одруженої, осіб на утриманні не має, раніше не судима, обвинувачувана у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України. Протягом судового засідання суд встановлює, що Ольга І., згідно рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 березня 2011 року, на підставі якого видано виконавчий лист, зобов’язана сплачувати на користь Романа І. (колишнього чоловіка), аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина Богдана, в розмірі 260 грн, щомісяця, починаючи з 20 січня 2011 року і до досягнення ним повноліття, тобто до 17 грудня 2024 року. Однак Ольга І., з 20 січня 2011 року злісно ухиляється від сплати аліментів, встановлених рішенням суду, матеріальної допомоги дитині не надає, на неодноразові  попередження державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції про притягнення до кримінальної відповідальності не реагує, ніде не працює, в Золотоніському  міськрайонному територіальному центрі зайнятості, як безробітна, не зареєстрована, заборгованість по аліментах станом на 01 грудня 2014 року становить 12220, 00 грн., яку добровільно не сплатила.
Допитана у судовому засіданні свою провину визнала повністю. Суд вважає, що пред’явлене обвинувачення доведене і дії обвинувачуваної суд кваліфікує за ч.1 ст.164 КК України - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів). В якості пом’якшуючих покарання обвинуваченій суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого нею кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка є раніше не судимою, до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно. Суд засудив Ольгу І. визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч 1, ст. 164 КК України та призначити їй покарання - громадські роботи терміном 80 годин. Запобіжний захід судом не обирався. Голова суду Тарантін Валентин Олександрович коментує такі справи по-своєму: "Я вважаю, що треба усе раціонально зважити, перед тим, як іти до суду щоб завести кримінальну справу, варто продумати на декілька років уперед, що судимість близьких родичів буде тягарем для дитини, яка, можливо, захоче пов’язати своє життя із державною службою. Кримінальний процес - це крайність, до якої, за можливості, я не рекомендував звертатися". Тим більше, розуміємо, що нинішнє суспільство не в змозі покарати горе-батьків та матерів, які злісно ухиляються від сплати аліментів. Єдине, можна стягнути кошти з осіб, які працюють на підприємстві, у державній установі, організації, де бухгалтерією відраховується грошова сума на дитину на підставі виконавчого листа і тоді дитина може розраховувати на частину коштів від заробітної плати, визначеної у судовому порядку.
Після того, як суд винесе рішення справа направляється до виконавчої служби
Ми поговорили із представником виконавчої служби Василем Олександровичем Чирвою, нам розповіли, що відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості  із  сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому ст. 195 СК України, а саме виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три  місяці  стягнення  може  бути  звернено  на  майно  боржника. Розмір заборгованості зі сплати аліментів обчислюється державним виконавцем, а у разі спору – судом.
Для прикладу ознайомилися із декількома справами у виконавчій службі: Олена З. хоче стягнути аліменти із Свого чоловіка Володимира З.: сім’я була від початку неблагополучна, це не перший шлюб чоловіка і офіційно він не сплачує аліменти жодній дружині. Постійно знаходиться під розшуком поліції, на сьогоднішній день не можна виявити конкретного місця проживання дружини. У законному порядку лише Олена Вікторівна претендує на аліменти. Уже неодноразово робилося подання від виконавчої служби і сама Олена Вікторівна не один раз намагалася притягнути до кримінальної відповідальності колишнього чоловіка. У 2013 році завдяки поданню від виконавчої служби та статтею за хуліганство (ст. 296 ) Володимира З. було засуджено на 2 роки умовного терміну з випробовувальним терміном 1 рік. До сьогоднішнього дня виконавча служба звертається у всі можливі інстанції, аби отримати кошти від горе-батька. Нині, за неофіційними даними, Володимир З. буцімто працює на неофіційній основі у приватного підприємця. Не завжди дільничні сприяють розслідуванню виконавчої служби і не йдуть назустріч, тим більше, коли їм відоме місце перебування злочинця (говоримо за випадок із Володимиром З.). Про те, як протягом 7 років Володимр З. уникає усілякої відповідальності від поліції, ми можемо тільки здогадуватися. З дитиною не підтримує ніяких стосунків, не виділяє ніяких коштів на утримання. Тим більше, не допомагає фінансово колишній дружині. Зараз передано нове подання до поліції, де виконавча служба просить притягнути батька до кримінальної відповідальності, і тоді кошти, які він отримуватиме у місцях позбавлення волі, виконавча служба зможе стягнути у розмірі 70% від заробітку.
Ще одна гучна справа трапилася у Золотоноші, у якій йдеться про те, що протягом усього періоду батько повинен був сплачувати аліменти, він ухилявся від своїх обов’язків, навіть, кримінальна відповідальність не змусила переосмислити поведінку. У с. Софіївка Ігор К. мав нерухомість (квартиру), на яку згодом виконавчою службою було накладено арешт і квартира перейшла у власність сина. Батько хотів зняти арешт аби продати квартиру, але виконавча служба не дозволила і тепер дитина, на яку протягом декількох років не сплачували аліменти, має у своїй власності житлову площу.
Непоодинокі випадки арештів рухомого та нерухомого майна, також поширений спосіб привернення уваги неплатника – подання у розшук його автомобіля, після чого поліція забирає майно і виконавча служба виставляє його на торги СЕТАМ (Держпідприємство "Система електронних торгів арештованим майном підпорядкована Міністерству юстиції. За допомогою СЕТАМ виконавча служба Мін’юсту продає активи боржників).

Довідка.

Чи правомірні дії прикордонників, які заборонили боржнику виїзд за межі України, зіславшись на ухвалу суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі держави?
Так, правомірні. Пунктом 18 ст. 11 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», що набрав чинності 9 березня 2011 року, передбачено, що у процесі здійснення виконання судових рішень у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього таким рішенням, державний виконавець, наділяється правом звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов’язань за таким рішенням: фізичної особи – щодо власних зобов’язань, керівника юридичної особи – щодо зобов’язань такої юридичної особи.
Якщо ж боржник відмовляється добровільно сплатити борг, не працює, доходів ніяких не має, грошові кошти відсутні, що відбувається тоді?
У такому випадку стягнення відбувається на належне боржникові рухоме або нерухоме майно (ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»). Державний виконавець зобов’язаний перевірити майновий стан боржника. У разі виявлення майна, належного йому на праві власності, - описати його, якщо арешт на той момент не накладений, накласти арешт, надалі реалізувати майно, а отримані кошти направити на погашення боргу перед стягувачем.
Чи встановлено законом відповідальність боржника за невиконання рішення суду, що зобов’язує його виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі?
Так, статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено накладення штрафу за невиконання рішень вказаної категорії фізичними особами – в розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, посадовими особами – в розмірі від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, юридичними особами – в розмірі від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Після накладення штрафу на боржника, державним виконавцем встановлюється новий строк, протягом якого боржник зобов’язаний виконати рішення суду. В разі, якщо боржник повторно не виконуватиме рішення суду зазначеної вище категорії, державний виконавець накладе на боржника штраф у подвійному розмірі та звернеться до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Також, за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, передбачена кримінальна відповідальність статтею 382 ККУ, та карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Слід зазначити, що після внесення змін до Кримінального кодексу України Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010, кримінальну відповідальність, передбачену ст. 382 КК України, можуть нести не лише посадові особи, але й фізичні особи – за невиконання рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії.