Пожежник - професія героїв

Напевно, не існує більш небезпечної, відповідальної та важливішої професії, ніж професія рятувальника. Цю професію обіймають непрості люди, люди з великою силою волі, люди, які здатні пожертвувати своїм життям, заради життя ближніх, люди, які незважаючи ні на що готові прийти на допомогу. Це люди з великої літери.
У будь-який час дня і ночі рятувальник повинен відправитися туди, де людині загрожує якась небезпека і, ризикуючи своїм життям, зробити все, щоб визволити людей які потрапили в біду. За ці подвиги рятувальників часто нагороджують медалями та орденами.
 Рятувальника ми сприймаємо як захисника, що завжди приходить на допомогу, рятує, відкинувши думки про власну безпеку. Це професія, яка об’єднує відважних і самовідданих людей, чий високий професіоналізм, постійна готовність до самопожертви забезпечують кожній українській родині надійний захист від природних та техногенних лих.
Вадим Капля - начальник 8 державної пожежно-рятувальної частини міста Золотоноша, має 14 років загального стажу. Кремезний чоловік у військовій формі sp lj,hjpbxkbdbv j,kbxxzv, чесно виконав свою місію гіда і показав майже усі кімнати частини.  Розповів нам про день  пожежного: «Зміна чергування проходить о 8 годину ранку, згідно посадових інструкцій вони повинні бути на роботі о 7.45, пройти необхідні інструктажі, ознайомитися із пригодами, що трапилися на попередньому чергуванні. У цей час із Черкас надходить добове зведення, де подається уся інформація, що трапилася у області за добу. Пожежники уважно вивчають її, аби уникнути подібних помилок на своєму чергуванні. Ці зведення отримують з оперативно-координаційного центру, щоб володіти ситуацією, як трапилися пожежі, розуміти статистику. Тоді перевіряється бойовий одяг, спорядження, знання обов’язків пожежного. Кожен має свої посадові обов’язки та інструкції, зобов’язується чітко їх виконувати. Після зміни чергування, караул перевіряє справність спорядження, після усунення виявлених недоліки вони усуваються, після прийняття зміни караул працює згідно графіку», - розповідає Вадим Олексійович. 
До речі, протягом року рятувальники навчаються, мають теоретичні та практичні заняття. У кінці навчального року складають заліки з теорії та фізичної підготовки, у тому разі, якщо хтось буде недопущений чи не складе залік (бувають такі випадки) тоді вони перескладають залік у Черкасах. Кожному рятувальнику важливо мати необхідні теоретичні і практичні навички, бо у критичній ситуації дається взнаки і те, настільки вони добре підготовлені до цієї ж таки ситуації, і хто знаходиться поруч і власні знання та правила техніки безпеки. Адже коли заходиш у палаюче приміщення ніколи не знаєш, що тебе там чекає – може впасти стіна, стеля, вибухнути газовий балон, чи трапиться ще щось.
Навіть у літній час рятувальники продовжують займатися загальною фізичною підготовкою та спеціальною фізичною підготовкою, щоб бути загартованими і у формі.
Попри те, що черговий караул несе бойове чергування, вони відпрацьовують нормативи, проводять перевірка гідрантів, господарчі роботи, Вадим Олексійович розповів, що при виїзді на кожну пожежу обов’язкова фото і відео фіксація, перешкодою зйомки може стати тільки масштабність пожежі і брак часу, бо іноді немає вільної хвилини для того, щоб узяти фотоапарат та відзняти сюжет.
Поговорили про проблеми «Іноді люди скаржаться, що пожежна служба довго доїжджає, але стан доріг незадовільний і машини давно уже не нові, тим більше, у зимовий час заважає дібратися до місця призначення непогода.
Скромно Вадим Капля говорить про зарплату, і запевняє, що особовий склад задоволений заробітком, але неважко зрозуміти, що 5000 для небезпечної роботи, для людей, що рятують життя, борються зі стихійним лихом - це мізерні гроші. Є підрозділ аварійно-рятувального загону у яких обов’язкове страхування.
Бувають і «тихі дні», коли черговий караул несе службу, займається господарчими роботами. Бувають навіть «тихі тижні», але є дні, що не вистачає техніки та сили щоб забезпечити виконання усіх викликів.
Робота героїв надто небезпечна ще й через те, що вони мають застаріле обладнання, працюють у задимленому середовищі при високих температурах, не маючи належного спорядження. Але завдяки міській раді та співпраці з Німеччиною, у цьому році вдалося забезпечити увесь особовий склад бойовим одягом. У планах придбати кожному пожежному спеціальні пожежні чоботи та індивідуальні каски, придбати якісні рукавиці. Також проблема із автобазою – це автомобілі з 1985 року, які іноді не встигають вчасно приїхати на місце події.
Вадим Капля з гордістю запевняє мене, що у нього працюють лише герої, бо усі вони щодня рятують життя людей, уберігають від стихій: «У цьому році було три випадки смерті, один з найбільш тривожних викликів – смерть двох людей (матері та сина). Син після операції, був на милицях і не зміг вийти із будинку, матері достатньо було зробити декілька ковтків диму, який повністю заполонив легені жінки. Причина пожежі – коротке замкнення, - розповідає Вадим Олексійович і доповнює себе, - важко переживати ДТП, спокійно неможливо дивитися на те, як людину затисло у автомобілі».
Коли ми святкуємо, служба ДСНС несе посилений варіант служби, інколи їм навіть не вистачає сил і засобів боротися із пожежами та надзвичайними ситуаціями.
У штаті є свій психолог, яка допомагає героям впоратися із проблемами, які виникають під час несення служби, інколи лікар виїжджає на пожежу, щоб поспілкуватися із потерпілими, особливо, якщо постраждала дитина.
Олександр СІПКО пожежний-рятувальник уже 13 років. Здійснює гасіння пожеж, порятунок і евакуацію людей, а також запобігає подібним випадкам. За роки несення служби навчився сприймати усі надзвичайні ситуації як частину своєї роботи.
«Пожежники-рятувальники виконують рятувальні роботи, пов’язані з пожежогасінням, повенями, природними катастрофами та іншими непередбаченими нещасними випадками, а також займаються ліквідацією наслідків нещасних випадків (наприклад, дорожньо-транспортний випадок) - розповідає Олександр, додавши, що, -  рятувальна робота небезпечна і вимагає довірливої співпраці – неправильне рішення або поведінка може загрожувати здоров’ю, життю або майну самого рятувальника або ж здоров’ю, життю або майну інших людей».
На його пам’яті масштабні лісові пожежі, загорання великих будинків, церков, полів: «Нещодавно виїжджали на пожежу – гасіння сухої трави і у нас закінчилася вода, прикро, що багато людей просто спостерігали за пожежею, не намагаючись допомогти», - говорить Олександр Станіславович.
Усі рятувальники повинні дотримуватись правил безпеки праці та посадових інструкцій: «Після кожної пожежі ми аналізуємо її, і розуміємо, що можна було зробити інакше, швидше. Але людський фактор інколи заважає виконувати роботу без емоцій. Важливим при пожежі є і водій, що має свої посадові інструкції: забезпечує підрозділ водою, знає де він може взяти воду, на випадок якщо вона закінчиться. Дуже проблемно знайти воду у населеному пункті (особливо, якщо це село), пожежа спалює об’єкт за лічені хвилини, а нас просять почекати доки хтось спитає дозвіл на забір води. Не завжди є можливість проїхати до річки, де можна набрати воду без дозволів. Там або очерет, або взагалі немає можливості під’їзду», - зауважує Олександр Сіпко.
Розповідає Олександр Станіславович про останні масштабні випадки пожеж: «Пожежні мають план взаємодії між районами, коли у Драбові горіла церква ми залучили свою резервну техніку, коли горіло «Парк-кафе» то залучалися усі 3 наші одиниці техніки, з лісгоспу автомобіль, з Міжрайбази, з Комбінату хлібопродуктів «Златодар», навіть, автомобіль із Черкас».
У пожежно-рятувальній частині також працюють 2 дівчини. Ілона Борщ - інженер з пожежно-рятувальних робіт - розповіла нам, що жінкам працюється нелегко, хоч і робота у них здебільшого із документами, але доводиться також вбувати на виїздах щоби зафіксувати пожежу на фото та відео, висвітлити роботу у соціальних мережах та ЗМІ. «Колеги чоловіки ставляться до нас із повагою, іноді зайвий раз не викликають уночі, у всьому допомагають нам та оберігають. Ми у свою чергу намагаємося допомагати їм, як можемо», -  говорить Ілона Олександрівна. До того ж розповідає Ілона, що мають дуже дружній колектив і завжди приходять один одному на допомогу.
Юлія Максимченко - провідний інспектор, у її обов’язки входить виїхати на подію та скласти акт. Не завжди легко доводиться переживати коли полум’я шкодить чиєсь майно чи, тим більше, забирає чиєсь життя. Також Юлія засвідчує причину пожежі, опитує свідків. Дівчині безумовно важко працювати у таких умовах і щодня знаходитися у стресовій ситуації. Весною поширеними випадками пожеж є загорання сухої трави:  «Наприклад, загорілася трава та перекинулася на надвірну споруду, потім складаю акт та передаю у поліцію і вони далі розслідують, з яких причин сталося займання, хто винний і притягують до відповідальності людину, яка вчинила даний злочин»,  - розповідає Юлія.
Дівчата в один голос говорять, що усі, хто працює пожежником – герої. Вдома, на роботі і на пожежі вони зовсім різні. На пожежі - це зібрані, сконцентровані чоловіки, у яких немає хвилювання, пожежа для них це уже звичайне явище. Жартують, за нововведення фото та відео зйомки, які вимагає відділ цивільно-громадських заходів: «Поки не сфотографуємо та не відзнімемо пожежу то гасити її не починаємо». Робочих жартів багато, не дивлячись на те, що професія надсерйозна.
Представник цієї професії повинні знати правила надання першої медичної допомоги, володіти міцною психікою, високою стресостійкістю — адже події розвиваються непередбачувано, та і не всіх людей вдається врятувати, інколи вони гинуть на очах, і це необхідно пережити. Освоювати дану професію рекомендується людям рішучим, сміливим, відповідальним, таким, що мають твердий характер, силу волі, чітку координацію рухів, швидкість реакцій. Такими і є пожежники 8 державної пожежно-рятувальної частини міста Золотоноша. Протипоказів для такої роботи досить багато, необхідно мати відмінне здоров’я, саме тут медична комісія навіть більш строга, аніж військова.
Заробітки не дуже високі, але працювати пожежниками йдуть зазвичай не для того, щоб розбагатіти, а тому, що відчувають покликання до цієї справи. Кар’єрні перспективи у пожежника, як і у військового: зростання звань, обіймання командирських посад у відповідних структурах.