Обираючи професію - випускники обирають долю

Цього року у 3-ій школі 27 випускників  Класний керівник Коломієць Ольга Андріївна найкращими словами відгукнулася про своїх учнів: «Це найкращий клас, найкращі діти: позитивні, добрі, чуйні, розумні, активні, вдячні, людяні. Бажаю, щоб у них усе вдалося, здійснилися усі мрії». Згадує і про батьків одинадцятикласників, які теж були одним колективом та підтримували усі починання своїх дітей. Розповідає, що клас був успішним через їхню згуртованість та згуртованість їхніх дітей.
Ми запитали у випускників про їх приготування до свята та плани на майбутнє, бо у їхньому  житті зараз такий момент момент, коли необхідно прийняти для себе одне з найважливіших рішень – вибрати справу до душі, за покликанням, тобто професію. Вибір професії, вступ до самостійного трудового життя іноді недаремно називають другим народженням. Адже від того, наскільки правильно зроблено вибір професії, залежить цінність життя людини, її місце серед людей, задоволеність професійною діяльністю, і, накінець, радість і щастя.
Бражник Антон
Красивий, статний, розумний та гарно вихований  юнак отримав найбільше нагород на святі «Останнього дзвінка». Розповідає, що вступатиме до політехів, аби здобути технічну спеціальність. Тримає курс на Київ, Одесу, Львів. Поруч Антона і мама – Жанна Леонідівна, радіє успіхам сина, пригадує, що Антон був завжди лідером та отримував нагороди. Закінчив з відзнакою Будинок школяра, навчився гри на гітарі у музичній школі. Запитуємо у мами про секрети виховання сина, вона лише посміхається і скромно говорить, що єдиним секретом була підтримка дитини у всіх його починаннях та захопленнях, у початковій школі допомагали вчити уроки, у старшій школі старалися зробити навчання хлопця більше самостійним. Сам Антон говорить, що на навчання витрачав часу стільки, скільки було потрібно,  відвідував різні гуртки та секції, крім цього встиг навчитися греко-римській боротьбі  і стати чемпіоном області.
Батьки Антона Бражника  медики, працюють у Золотоніській ЦРЛ у фізіотерапевтичному відділенні, хотіли б щоб син вступив на бюджетну основу навчання, якщо ні – то оберуть прийнятний для їхнього гаманця ВНЗ, бо платити за професію зараз не дешево.
Дитяча мрія Антона – стати космонавтом не стверджується. У зв’язку із українським Безвізом запитуємо і про бажання вступити за кордон. Антон сміливо говорить, що освіта в Україні може бути так само якісна як і у Європі, головне бажання вивчитися, правильно обрати фах, навчальний заклад, також додає, що потрібно розвивати науку та економіку в Україні, а не за кордоном . Хоче приносити користь державі, тому обирає технічну спеціальність, до того ж технічні професії нині актуальні та гідно оплачувані. Не меркантильний учень говорить, що хотів би отримувати заробітну плату у розмірі 10 000, на його думку цього вистачатиме, аби мати хороший рівень життя, відпочивати та розвиватися.
На питання чи хотів би стати президентом, твердо відповідає: «Ні! Хотів би змінити систему, побороти корупцію, зупинити розкрадання державного майна, підняти економіку, пов’язати бізнес із наукою, але президентом бути б не хотів».
Смірнова Альона
Поруч красивої та тендітної Альони мама, яка дуже хвилюється за найближче майбутнє дитини: «Важко відпускати дітей у доросле життя,  маємо ще старшого сина, але з ним, здається, було простіше і легше, ніж з донькою. Навіть, якщо порівняти  приготування до випускного».  
Дівчина радіє, що закінчила школу та скоро стане самостійнішою, декілька років вона уже потужно вивчає іноземні мови тому з фахом визначилася швидко. Любов до англійської мови приваблює Альону жити у Америці, сама ж одинадцятикласниця говорить: «Рівень життя Америки та України різний, хотілося  б жити комфортно, тому обираю для себе Америку». Заробляти хотіла б стільки коштів, щоб вистачало на життя.  Також додає,що готова цілодобово вивчати мови, аби тільки не працювати фізично, хоча розумова праця теж нелегка. У рідне місто повертатися на постійну основу дівчина не планує.
Дитячою мрією Альони було стати моделлю, але через невисокий зріст  мрія не здійснилася.
У політику Альона не пішла б, але сміливого говорить про нинішню систему влади та суспільство: «Змінювати систему треба докорінно, починати потрібно з голови, змінити систему кожного міністерства, та, найперше,  систему освіти – зробити навчання у школі помірним, розвантажити його, дати можливість дітям у старшій школі обрати фах та вивчати предмети глибше. Я хотіла б більше вивчати іноземну, аніж інші предмети».  Дізнаємося і про приготування до випускного. Мама зізнається, що випуск виходить трішки дорожче, ніж декілька років тому у сина, зростання цін значно вплинуло на ціну святкування, вбрання та інші атрибути випускного.
Дівчина розповідає, що випускний проходитиме у європейському стилі: «Уже замовили ресторан, прикраси, музику, ведучого…», - решту тримає у секреті, зізнається лише, що буде дуже цікаво та яскраво.
Іващенко Яна
Скромна, розумна  та красива Яна поки що з  професією не загадує, говорить, що вирішить усе зовнішнє незалежне оцінювання. У пріоритеті  є декілька спеціальностей, але не хоче розголошувати їх, боїться зурочити. Яна розраховує на високі бали і планує їхати на навчання до столиці, бо зауважує, що там більше можливостей для реалізації поставленої мети та самореалізації.
У дитинстві Яна хотіла стати вчителем, але пройшовши навчання у школі передумала: «Професія вчителя вимагає великої витримки, та сталевих нервів», - хоч дівчина дуже любить дітей не готова ризикувати з вибором професії.
Тато Яни працює рятувальником, мама – бухгалтером, розраховують батьки на бюджетну основу навчання. Мама Лідія говорить, що донька має лідерські якості, комунікабельна, любить подорожувати, самостійна, тому особливо про те, як дитина влаштується у великому місті не переймається, більше хвилюється про те, що треба буде з дитиною на деякий час розлучатися.
Яна, як і її однокласники,  скромно говорить про майбутній заробіток: «Якби на життя вистачало!». Майбутню стипендію витрачатиме на себе, батьки не проти, хочуть, щоб дитина була щасливою та фінансово незалежною.
Не дешево і для родини Іващенків обійдеться церемонія випускного балу, цьогорічні ціни змушують викласти із кишені батьків великі суми, але на випускному доньки не економитимуть, щоб вона запам’ятала його на усе життя: «Приготування ми розпочали ще з минулого літа, на макіяж записалися рік тому, потім планували образ і виділяли з бюджету родини кошти на святкування випуску», - говорить мама Яни.
За кордон Яна поки що не планує, впевнена, що освіта Україні не гірша, а можливо навіть десь краща, сподівається не розчаруватися у цьому. Найбільше, зізнається, від дорослого життя боїться того, що усі плани не реалізуються, що не зможе зробити усього того, що запланувала.
Про політику говорить охоче і має свою думку щодо усієї політичної еліти та систему у країні: «Потрібно починати змінювати країну із себе,  змінювати думки та переконання, навчитися любити  країну, де народилися. Треба розвиватися самому і здобувати якісну освіту, щоб розвивати державу, і до влади приходити тим, хто хоче змінити усе в країні на краще, тим, хто зробить рівень життя вищим. Пора забувати про радянські переконання. Яна впевнена, що змінити усе на краще у країні вдасться сучасному поколінню, тим, хто народився у Незалежній Україні і не звик жити радянською системою, має світле бачення незалежності та свободи, не заангажований політичною системою та поглядами Союзу.
Битяк Анастасія
Життєрадісна, відкрита, красива та розумна Анастасія мріяла про стоматологію ще із дитинства і не зрадила своїй мрії аж до випускного.  У школі захоплювалася біологією і довго не задумувалася про вибір професії.  Батьки Анастасії – приватні підприємці підтримують доньку із вибором професії та обіцяють у всьому допомагати, особливо фінансово, бо бюджетної основи навчання спеціальність, яку обрала дівчина, не має. Доведеться заплатити близько 30 000 за рік. Тримає курс Анастасія, так як основна частина однокласників, на столицю, або ж Вінницю. Вступатиме у кращий ВНЗ, аби стати хорошим спеціалістом.
Приготування до випускного у дівчини тривали ще з минулого літа, за рік було домовлено за макіяж та зачіску. Вбрання  також уже готове.  Від випускного дівчина очікує яскравих моментів, хоче запам’ятати його на усе життя.
Про майбутній заробіток говорить: «Грошей багато не буває!», - тому хоче заробляти більше, ніж достатньо: «Хотілося б залишитися у великому місті, а воно вимагає і великих фінансових витрат, але життя покаже і усе розставить на свої місця», - усе ж Анастасія сподівається на краще, хоч і розуміє, що очікує їх важка самостійна дорога.
Дівчина розповіла нам, що за кордон ніхто із однокласників не планує, усі хочуть реалізовувати себе в Україні та змінювати рівень життя на Батьківщині. Про політику дівчина говорить стримано і коротко: «Потрібно змінювати політичну систему та відношення до неї».
Бажаємо усім випускникам успіхів та сподіваємося, що вони не помиляться із вибором професії та будуть щасливі.