Перша патронатна сім’я в Золотоноші прийняла чотирьох дітей

25 липня  в Золотоноші запрацювала  перша патронатна сім’я. 40-річні жителі міста подружжя Ірина Миколаївна та Олександр Сергійович Попови через службу в справах дітей, молоді і спорту  виконавчого комітету Золотоніської міської ради взяли на виховання чотирьох дітей місцевої багатодітної сім’ї, що потрапила в складні життєві обставини. Діти, як кажуть, одне одного менше: мізинчику Дімі 1 рік і 1 місяць, Анечці—5 років, Вітусі—9, а найстаршому Вадиму у вересні сповниться 10. Є у них мама, молода і здорова, є й тато, навіть два, є й дах над головою—частина виділеного будинку на Струнківці. Але за горілкою немає сил і часу тримати той дім в порядку і належним чином дбати про сім’ю. Батькам не раз про це зауважували й нагадували, вони робили короткі спроби виправитися, а потім знову поверталися до згубної звички. У спиртному та байдужості топили не лише своє життя, а й занапащували дитячу долю. Після одного з останніх візитів до їхнього дому в представників  служб ввірвався терпець: дітей в таких умовах бездоглядності залишати ризиковано, тому на засіданні комісії  вирішувалося, як бути. Рішення було майже одностайним: позбавляти батьківських прав. Але ж таке рішення має ухвалити суд, а  це – тривалий час. А дітей вже зараз потрібно забезпечити належними умовами догляду й виховання. Тут якраз і знадобилася патронатна сім’я, яку готували для таких ситуацій.
- Патронат як виховний заклад давно апробований і практикується  в різних країнах світу. Патронатна сім’я - як альтернатива інтернату, це як  притулок, про її переваги вже багато сказано,--розповідає начальник міської служби в справах дітей, молоді і спорту Ніна Іванівна Засенко, з ініціативи якої рік тому й була створена перша в області патронатна сім’я Мельників у селі Ковтуни Золотоніського району. - В межах одного міста робота патронатної сім’ї навіть зручніша, не треба робити ніяких переміщень. Для сім’ї, з якої видалили дітей, дали  3 місяці строку для того, щоб схаменутися, як останній шанс. А максимальний термін - до півроку. Обов’язкова умова для патронатної сім’ї - щоб були свої вже дорослі діти.
   У Попових двоє своїх повнолітніх дітей, син і донька є студентами, навчаються у вишах. Ірина Миколаївна працювала помічником вихователя в дитсадку, Олександр Сергійович працює монтажником високовольтних електроліній. Обоє виросли в дружних благополучних сім’ях, мають свій дім з 5-и кімнат на вулиці Ковби. Відтепер вона—патронатний вихователь, а він-помічник вихователя.
- Я ще з дитинства, з юності не була байдужа до життєвих історій, в яких ущемлялися інтереси дітей, переймалася такими історіями з телепередач, та й з навколишнього життя також, - розповідає Ірина. - Хотілось таким дітям допомогти не тільки співчутливим словом, а якоюсь конкретною дією, щоб вплинути на їх подальшу долю. І чоловік, і діти мене підтримали в цьому прагненні.
  На курси патронатних сімей вони поїхали до Києва навіть раніше, ніж в Черкасах сформувався список і набралося бажаючих, і успішно їх пройшли. А ще в своїй групі вони не почувалися новачками, бо перед курсами побували в патронатній сім’ї Мельників у Ковтунах та придивилися, що вона собою являє на практиці, а не тільки в теорії. А в тих вже був певний досвід: вже брали з однієї сім’ї (а це обов’язкова умова) і двоє, і троє, і навіть шестеро дітей. Бачили, як до тьоті Лариси й Василя Івановича горнуться ці діти, ладні називати їх мамою й татом, але змушені називати на ім’я - по- батькові чи просто тьотею й дядьком. Такі правила,  що зобов’язують привикати до дітей, але не прикіпати. Для біологічної сім’ї не забороняється (а це обов’язкова умова)підтримувати зв’язок з дітьми у патронатній, заодно й навчаючись нормально утримувати свій дім і родину на основі наочного, позитивного зразка. Це як тестування на батьківство:чужі тьотя і дядя так піклуються про ваших дітей, а вам, батьки, так не слабо? Що заважає: лінощі, звички? Доведіть самі собі і своїм дітям, що ви гідні називатися батьками . Підійде тільки така постановка питання, щоб діти повернулися в сім’ю, де не згірш як у тьоті й дяді.
  Поповим дітей передали  після огляду й в присутності лікаря, який засвідчив, що діти не зовсім здорові. Отже, їхній виховательці не спатиметься й вночі. А вдень ця четвірка на гостюванні вже в перші дні  була під враженням від ванної у хаті, двох’ярусного ліжка, квітника у дворі й пісочниці. А ще їх, помитих і прибраних, тьотя водила на раніше небачений батут.