Зустріч із юністю через 40 років після закінчення школи

Влітку, коли закінчується навчання у школах і відлунають випускні вечори, відбуваються зустрічі колишніх випускників, котрі давно закінчили школу. І незалежно від того, чи це ювілейна дата, чи не зовсім кругла, подія це дуже хвилююча. Бо повертає вже дорослих людей у їхню юність, в дитинство, до їхніх витоків і джерел. До незабутнього.
Нещодавно , 7 липня така зустріч відбулася і для 10-Б, випускників 1978-го року випуску Золотоніської міської школи №4, котрі зустрілися через 40 років після закінчення школи.
Зійшлися на зустріч на порозі своєї школи, тоді вона містилася в центрі міста по вулиці Садовий проїзд, де тепер будинок дитячої і юнацької творчості. Піднялися на другий поверх, зайшли до класу, в якому раніше був зоологічний кабінет. Тут відбулася перекличка за класним журналом. Із 30 випускників за списком на зустріч прибув 21. Клас поринув у спогади разом зі своїм класним керівником Зінаїдою Григорівною Куриленко, вчителькою біології. Вони в неї були першим класом, який набрала 23-річна вчителька, котра й досі працює в Золотоніській гімназії імені С.Д. Скляренка, стала Заслуженим вчителем України, нагороджена орденом Княгині Ольги. Скільки квітів красується на подвір’ї гімназії, виплеканих руками їхньої вчительки і теперішніх її вихованців! Їй теж вони вручили квіти - орхідеї. Також в гімназії досі веде групи продовженого дня їхня вчителька фізкультури Зінаїда Андріївна Спиціна. А пам’ять своєї першої вчительки Скляр Олени Іванівни, котрої не стало торік, та вибулих зі строю однокласників вони вшанували хвилиною мовчання. А також свого однокласника військового льотчика Василя Макаренка, який трагічно загинув.
- Збиратися на зустрічі ми почали через 15 років після закінчення школи, - розповідає Галина Декальчук, головний кухар Золотоніської гімназії. - Після того, як життя встигло помотати мене з сім’єю по світу, я вже працювала в столовій четвертої школи і випадково в підвалі знайшла фотографію нашого випуску. Ось тоді ми списалися й зустрілися. Я спекла великого торта,на якому як на іменини встановили свічки, сфотографувалися на фоні знайденого фото. З тих пір зустрічаємося через кожні 5 років. І Галина Петрівна є незмінним організатором цих зустрічей.
 Розповідають, що їхній клас був особливим, талановитим. Восьмеро випускників закінчили школу із золотою медаллю. Багато в кого доля склалась за правилом: де родився- там і пригодився. Бо багато однокласників працюють у рідному місті й районі та зустрічаються в щоденному житті і товаришують. Лікарем-отоларингологом в Золотоніській лікарні працює Ніна Марченко, стоматологом - Наташа Лисенко, лікарем-наркологом Юра Жигайло, медиками Тетяна Костриця і Тетяна Воскобійник. До речі, Тетяна Воскобійник, старша медсестра неврологічного відділення разом з однокласником, механіком Віктором Сисаєм стали подружньою парою. Близнята Світлана і Люба Калашники стали педагогами, одна працює в Золотоноші, а друга в Херсоні. Працює в Черкасах у школі Юра Романенко. З далеких країв прибув підполковник Сергій Чурута. З близьких - інженер –лісничий Золотоніського лісгоспу Анатолій Богданов, економіст Ліда Зінченко і агроном Ольга Євтушевська, котрі стали приватними підприємцями. Таксує у місті Володя Олексенко, має справу з технікою Андрій Каптановський.Відомий у місті кондитер Володимир Мірошник. Працює у місті юристом Таня Пипка. А Валерій Кирдода - далеко, дипломатом у Бельгії, котрий обіцяв приїхати, як тільки випаде нагода.
Після зустрічі в стінах колишньої школи вони продовжили спілкуватися в «Маєтку». Говорили про життя, про пізнані істини. Разом співали, жартували і розважалися. Прощалися до наступних зустрічей. Як між рідними людьми, котрі також дуже часто зустрічаються. Наприклад, у столову тьоті Галі Декальчук ходять внучки Тані Костриці і Олі Біди, бо дівчатка навчаються в гімназії. За партою місце займають і зайняли внуки. Життя продовжується. Про це говорили на своїй зустрічі випускники 10-Б 1978 року випуску.