Народилася Вікторія у с. Білоусівка, Драбівського району, там провела своє безтурботне дитинство та незабутні шкільні роки
У школі була досить активною: брала участь у спортивних змаганнях, різноманітних шкільних заходах, а також наукових олімпіадах: «Мені легко давалися усі шкільні предмети, але найбільше мене цікавила іноземна мова (англійська), саме тому я приділяла цьому предмету особливу увагу. Закінчивши Білоусівський НВК, я вступила до ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, на філологічний факультет. І хоч основною спеціальністю була українська мова та література, я паралельно отримувала додаткову спеціалізацію вчителя англійської мови. Перебуваючи в університеті, я дізналась про програму для студентів ВНЗ "Work and Travel"», - говорить дівчина. ЇЇ це дуже зацікавило, адже  це була чудова нагода не тільки побачити нові цікаві місця у світі, а й поспілкуватися з носіями мови, якою вона захопилась ще в шкільні роки. Вікторія відразу ж розповіла про своє бажання побувати в США своєму татові і він повністю підтримав доньку: «Наступним кроком для нас було знайти фірму, яка б допомогла нам в цьому. Тож після недовгих пошуків, ми знайшли ідеальний, для нас, варіант. Ним стала фірма "Anyway Plus". Менеджер Черкаської філії проконсультувала мене та відповіла на всі мої питання. Тож, через 7 місяців, вже в травні, мій літак приземлився в сонячному штаті Південна Кароліна, де я провела незабутніх 4 місяці. Перебуваючи там, я дізналась багато нового про культуру американців. Насамперед мене вразила їх дружелюбність, адже куди б ви не йшли до вас обов'язково привітаються, а якщо у вас виникла якась проблема, вам з радістю допоможуть. Саме тому пристосуватися до нового місця було зовсім неважко. Я працювала наглядачем басейнів, а саме тому моя робота включала в себе постійне спілкування з американцями, завдяки чому мені вдалося значно покращити рівень англійської мови. Крім того, я мала змогу побачити одне з міст мрії - Нью Йорк. Повернувшись в Україну по закінченню програми, я знала, що я обов'язково повинна потрапити туди знову, але вже на довший період. Так і сталося», -  Зараз Вікторія знаходиться в мальовничому гірському штаті Західна Вірджинія, працює з дітками та збирається на навчання в американському коледжі. Дівчина постійно спілкується зі своїми рідними людьми, які підтримують її у всьому і звичайно ж трішки хвилюються. Але попри всі хвилювання, вони радіють, що їхня Вікторія має таку чудову можливість реалізувати себе в США: "Звісно, це не так легко зробити, але я вірю, що якщо не зупинятись і продовджувати йти вперед до своєї мрії, то вона зовсім скоро стане реальністю", - впевнена дівчина.
Вікторія говорить. що хотіла б побачити ще багато цікавих місць, таких як: Ніагарський водоспад та Великий Каньйон і зі словами вдячності звертається до тих, хто чекає її в Україні: "Я дуже вдячна моєму татові, моїм рідним та друзям за підтримку, за те, що вони завжди поруч, незважаючи на величезну відстань між нами".
Дівчина додає, що у майбутньому їй хотілося б подорожувати більше та побувати у Лондоні, дощовій та прекрасній столиці Англії: "Життя таке коротке, саме тому треба жити сьогодні і зараз, а не переносити все на потім. Тому ідіть за своїми мріями та втілюйте їх реальність", - бажає читачам Вікторія.

Народилася красива, розумна та успішна у м. Золотоноша. У 2015 році закінчила Золотоніську загальноосвітню школу №3, пригадує як у школу принесли візитівки, на якій були правила та умови вступу за кордон. Потім Вікторія із батьками поїхали до Черкас, аби дізнатися про умови та усі тонкощі вступу. Країну для найближчого майбутнього Вікторія обирала свідомо – Польща тепер для неї другий дім. Дівчина зовсім не переймалася тим, як вона влаштується у чужій країні, бо вступала вона через фірму, яка набрала до Польщі багато студентів-українців, із якими на той час Вікторія познайомилася та потоваришувала. Із Золотоноші вона була одна, але і це дівчину абсолютно не злякало, вона уперто йшла до своєї мети, закриваючи очі на усі можливі проблеми та недоліки. Але, на щастя, доля їй тільки посміхалася: «Багато відмінностей між Україною та Польщею я не помітила, це ті самі привітні люди, однокурсниці-полячки навіть допомагали нам, українкам, у навчанні, викладачі із розумінням ставилися до того, що ми українки і нам нелегко звикнути до навантаження та вивчати предмети нерідною мовою, хоча я довгий період відвідувала курси польської мови, але це були розмовні курси, а не медична термінологія».
Для того, щоб себе чимось зайняти та стати фінансово незалежною Вікторія знайшла для себе хобі, яке швидко переросло у заробіток: «Я починала з манікюру, спочатку робила манікюр українкам, потім українки приводили до мене подруг-полячок і моя клієнтська база ставала ширшою. Польські закони не дозволяють мені без належної освіти працювати косметологом, тому я працювала у салоні краси тільки тоді, коли проходила практику від університету, там теж могла заробити гроші», - розповідає Вікторія.
Невеликою перешкодою для дівчини було лише те, що до 11 класу вона ніде далеко не подорожувала, було важко покидати рідний дім та родину, але вона достатньо часто приїжджає у рідну Золотоношу. Більше ніяких мінусів Вікторія не знаходить, навпаки, радіє, що зробила правильний вибір і змінила докорінно своє життя: «У мене змінилося коло спілкування, я швидко знайшла спільну мову із новими знайомими, бо легко іду на контакт, для мене Польща - це хороша можливість реалізувати себе у навчанні та у роботі, тут усі студенти працюють, вони знаходять час та можливість, бо у Європі немає такого навантаження на студентів, як в Україні, ми працюємо на результат», - говорить Вікторія Одинець.
Додає дівчина, що кожна викладачка має свій приватний косметологічний кабінет – це невеликий кабінет із білими стінами, оформлений зі смаком, здебільшого, цю площу власники орендують.
Також Вікторія розповідає, що із задоволенням відвідує різноманітні екскурсії у Польщі, катається на велосипеді, тут можна об’їхати на двоколісному усю Варшаву, часто ходить у парки та зоопарки. Таке життя дівчині подобається, вона має багато можливостей аби реалізувати себе у різних сферах, така стабільність змушує замислитися дівчину над тим чи повертатися після навчання в Україну.
Запитуємо у дівчини, що чути про Україну в Польщі: «Говорять тільки хороші слова, часто згадують Євромайдан та війну, багато хто був у Львові та Києві і приїхали до Польщі під враженням, що Україна дуже красива».
Також Вікторія розповідає, що кожен студент може дозволити собі подорожувати, наприклад поїздка до Німеччини коштує 10 злотих (70 гривень), ці гроші поляки отримують за півгодини роботи. Дівчина планує у найближчому майбутньому відвідати Німеччину, Чехію, Італію та Іспанію.
Усім, хто хотів би реалізувати себе за кордоном, або щось змінити у своєму житті дівчина рекомендує спробувати, для цього потрібна лише наполегливість та бажання вчитися: «Варто лише поїхати і далі усе вийде, найважче з усього лише почати».

Якщо вірити статистиці, яку приводять демографи, з України на заробітки за кордон протягом останніх 20 років виїхало від 7 до 15% економічно активного населення. Певний відсоток з них залишився там назавжди, інша частина – продовжує працювати і плекати надії повернутися в Україну з найкращими фінансовими можливостями. При цьому значно змінилася ситуація з географією трудової міграції. Все більше громадян України вважають за краще працювати в країнах ЄС і навіть готові покинути європейський континент в пошуках пропозицій про роботу. Йосипака Ілона
Народилася у с. Богуславець, Золотоніського району, тут і закінчувала школу, потім вступила до Лубенського медичного коледжу, далі влаштувалася на роботу до Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова і працювала протягом 2 років. Про роботу за кордоном дізналася випадково, від незнайомки: «Я познайомилася із дівчиною у соцмережі, вона додалася у друзі та показувала мені різні фото із ОАЕ, довіряти спочатку я їй не могла і думала, що вона мене може ошукати, тому не йшла на контакт, але щодалі ми з нею листувалися у Вконтакте то більше розуміла, що можна поїхати на роботу за кордон та забезпечити там собі гідне життя», - розповідає Ілона. Далі дівчина, яка пропонувала роботу дала Ілоні номер телефону чоловіка, який займався оформленням необхідної документації, тим часом дівчина підсилено вивчала іноземну.
Ілона розповідає, що іноземці цінують українок, як фахівців, бо вони кваліфіковано виконують свою роботу та уважні до пацієнтів, також важливу роль грає європейська зовнішність: «Там, здебільшого працюють індуси та філіппінки, а ми – європейці, тому часто хочуть, щоб лікували українки.
«Я не вкладала абсолютно ніяких коштів, фінансами займалися організатори, вони і поселили нас у гуртожиток, і забезпечили усім необхідним, і оформили усі необхідні документи, і зустрічали у аеропорту. Перший місяць у клініці ми лише спостерігали за роботою персоналу, потім, пройшовши тестування, нас допустили до пацієнтів», - розповідає Ілона Йосипака.
Говоримо і про заробітну плату і про витрати дівчат у ОАЕ, здається, їм вистачає грошей на життя і є можливість  відкласти зароблені кошти: «У мене зарплата 960 доларів, протягом 3 місяців я віддавала по 300 доларів тим, хто допоміг мені тут влаштуватися (програма коштувала 1000 доларів), тепер стабільно отримую 960 доларів і, не обмежуючи себе ні в чому, можу заощадити до 500 доларів. Можна працювати, купувати продукти, одяг, взуття, урізноманітнювати своє дозвілля та заощадити 50% зарплати. Є ті, хто витрачають на місяць 150 доларів, їхня мета – заробити кошти і заощадити їх, а я проживаю тут життя», - розповідає дівчина.
Найважче для українки було покинути на тривалий період свою родину, щодня сумувала за ними та намагалася знайти можливість щодня підтримувати зв'язок із батьками та рідними. Також, як і усі ті, хто поїхав шукати кращого життя за кордон, Ілона говорить, що важко було подолати мовний бар’єр: «Незвично було розмовляти не українською, але тепер, через рік, я вільно володію англійською та на хорошому рівні знаю арабську мову, без перешкод спілкуюся  із пацієнтами, персоналом клініки та зі своїми новими друзями», - говорить Ілона.
Однією з найбільших перешкод у від’їзді була «мамина заборона», але дівчина свідомо зробила свій вибір і знайшла себе серед чужих людей та змогла реалізуватися у Кувейті, заключила контракт на 2 роки, його можна продовжити і далі, що Ілона і планує зробити, якщо не наважиться виїхати до Канади.
Запитуємо чи є зворотній бік медалі, чи усе так казково у Кувейті, Ілона відповідає: «Насправді недоліків або немає, або надзвичайно мало, один з них -  це невиховані діти, одного разу навіть трапився інцидент із неповнолітніми, через що дітей забрали до відділку, але це мізер порівняно із умовами та стилем життя. Ще, звичайно, недоліком є те, що усі рідні знаходяться далеко від мене, не щодня можна їх обіймати чи, хоча б, розмовляти з ними, це не може компенсуватися морем, яхтами, ресторанами».

Із 4-го по 11 липня тривало оперативне  профілактичне відпрацювання Золотоноші і Золотоніського району, в якому взяли участь 7 спільних екіпажів  працівників  управління патрульної поліції з Києва (ті, що були набрані в щойно створені підрозділи) та бійці Національної гвардії—їх було 20, а також з ними проводили патрулювання й працівники  Золотоніського відділення поліції. Екіпажі  вели чергування  на 7-и поліцейських автомобілях Тойота—Пріус. Під час відпрацювання по гарячих слідах було розкрито 17 злочинів,  серед  яких 10—наркозлочинів. Зокрема, один з них –надзвичайно зухвалий:  в Золотоноші по вулиці Шевченка  в помешканні  місцевого жителя під час обшуку було знайдено по 20 кілограмів марихуани, тобто висушеного листя коноплі, а це 4  з-під цукру мішки, наповнені під зав’язку.
Про хід операції, її результати та враження  від співпраці з столичними правоохоронцями нам розповів старший інспектор Золотоніського відділу поліції  підполковник  Юрій  Миколайович Пліс, який сам брав  безпосередню  участь у відпрацюванні.
-Проведення відпрацювання  було викликано надзвичайною ситуацією на лівобережжі: 1-го липня тут прошумів буревій, завдав великих  збитків, тому було важливо не допустити випадків мародерства та втрат ще й через крадіжки. Варто сказати, що липкі на руки злодюги швидко зорієнтувалися та  заходилися обрізувати обірвані електродроти. Тому такі були затримані по гарячих слідах. Наш патруль зупинив автомобіль, котрий в багажнику перевозив  клубок обрізаних проводів. Крім патрулювання на машинах, проводилось також піше патрулювання вулицями міста, коли до складу груп патрулюючих, крім прикомандированих  правоохоронців, обов’язково входили й наші, місцеві. Так що робота робилась спільними зусиллями. Вдалося запобігти багатьом крадіжкам. І не тільки в місті, а й по селах. Зокрема, у Привітному, котре чи не найбільше постраждало від буревію, цілий тиждень проводилось цілодобове патрулювання. Поліцейські охороняли доставлені будівельні матеріали, розкриті приміщення, обірвані дроти. Тобто, у такий і без того скрутний час вберегли жителів від зайвих неприємностей.
Було також виявлено 2 автомобілі з підробленими номерами агрегатів. Один автомобіль із села Вознесенського, а другий –з міста Золотоноші. Автомобілі виставлено на штраф—майданчик.
А що стосується виявленого збувача наркосировини у великих кількостях (таких називають баригами),то тут  правоохоронці постаралися й проявили професіоналізм. Адже  справи про  наркозлочини  вимагають клопіткої  бюрократичної і паперової  роботи.А в даному випадку задокументовано  збут та зберігання наркотичних речовин у дуже великих кількостях—мішками, загальною вагою  20 кілограм, це коли  зілля  продають грамовими дозами за чималі  гроші. Правоохоронці провели обшук і виявили  цілий склад із чотирьох мішків сушеної  коноплі. За збут і зберігання  відповідатиме 32-річний місцевий житель Ігор К., 1985 року народження, який займався цим промислом. Молодий чоловік і раніше мав  проблеми із законом, а за цією справою  його чекає кримінальна відповідальність із позбавленням волі. Це випробування для його з дружиною сімейства, у якому виховуються двоє дітей.
Щодо роботи у складі мобільних нарядів—то мені   сподобались наступальність в проведенні операцій, я б навіть сказав блискавичність, раптовість. Заданий високий ритм, контроль і вимоги до результативності. Було чого повчитися у колег, і досвід, і нові методи та підходи  нашим поліцейським знадобляться для подальшої роботи