Золотоніському машинобудівному заводу сповнилось 105 років

Голова ради ветеранів ремонтно - механічного заводу Ганна Василівна Юр’єва в процесі підготовки до цього ювілею побувала у 240 ветеранів заводу, зустрілася з ними та поспілкувалася. А в зал на свято прийшли 95 ветеранів.
  На урочистості прибули керівники заводу - директор заводу Віктор Калинюк, голова наглядової ради товариства Володимир Дятченко, заступник міського голови Андрій Заєць, голова міської ветеранської організації Раїса Мотрич, представниця обласної профспілки Наталія Пащенко, з Черкас - Геннадій Кузьмічов, який свого часу працював зам міністра промисловості.
  Присутні згадали довгу й героїчну історію заводу - про неї зробила доповідь голова ветеранської організації Ганна Юр’єва. Рік народження механічного заводу - 1911-ий, коли було створено чавунно - ливарне виробництво. Спершу виготовляв він одноколісні візки, а потім і парові машини. Із 1930-го року завод передали у відання міської ради, він став носити ім’я Івана Лепсе.В роки індустріалізації стрімко розвивався й завод, де було створено основні цехи - ковальський, ливарний, складальний. У роки війни завод евакуювався в Новосибірськ, де станки розмістили серед поля - там виготовляли продукцію для фронту - міни, міномети. А в 1944-ому році завод повернувся з евакуації в Золотоношу,  почав відновлюватися та працювати на оборону й на відбудову зруйнованого міста. В післявоєнні роки на заваді виготовлялися пилорами, крани. У 1964 році завод випустив першу бурову машину БТС-2, потім машини удосконалювались, була дуже ходовою бурова машина БТС- 150, БТС - 500, такими машинами будувався БАМ (Байкало - Амурська магістраль), а також використовувались вони на будівництві метро відкритим способом. Випускали також морські бурові.
 У роки перебудови  Золотоніський ремонтно - механічний завод став виготовляти машини для металургії, співпрацював із Дніпрогідромашем. На заводі працювали цілі робітничі династії, робітничі покоління. Люди з робітників виростали до керівників. Досі на заводі згадують знатні імена Семенова, Богуславського, Кармазіна, Токаренка та інших. На ремонтно - механічному заводі було престижно працювати. Крім виконання планів по виробництву промислової продукції, завод займався ще й соціальними програмами на благо міста: споруджував житло, дитсадки, ремонтував дороги та інше.
 Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, кого вже немає в живих. Слухали спогади ветеранів. Серед них - і вірші ветерана війни й ветерана заводу Миколи Федосєєва.Присутніх порадували душевним концертом  артисти міського будинку культури.Атмосфера заходу була зворушливою й душевною. Бажали процвітання своєму заводу, щоб про нього линула слава, а люди щоб гордилися, що там працюють.