Столітній ювілей відзначив Сидір Завалко, який два десятки років головував у своєму селі
- Written by Головний редактор
- Published in Головне
16 лютого 2017 року відсвяткував свій 100-літній ювілей найстарший житель Чорнобаївського району з села Степове (колишнє Ленінське) Сидір Михайлович Завалко. Народився цей чоловік рівно століття тому в лютому 1917 року в селі Самовиця Золотоніського повіту Полтавської волості.В цьому селі навчився грамоти в місцевій чотирьохкласній школі, а в сусідній Митьківській - семирічку, а вже 19-річним вступив до Золотоніського педагогічного технікуму й був найстаршим серед однокурсників. Його рідне село Самовицю й навколишні Мутихи, Митьки та інші в 60-х роках під час будівництва Кременчуцького водосховища були затоплені, пішли під воду, а селян з придніпровських заплав переселили у степ, де були їхні землі, й той степ люди, переборюючи труднощі, обживали. Ще тоді хотіли назвати своє село Степовим,але за нав’язаною партійною кон’юнктурою його назвали Ленінське і тільки не так давно згідно з указом про декомунізацію перейменували на Степове. В своєму селі, збудованому на новому місці, Сидір Михайлович Завалко впродовж 20 років був сільським головою.Знає людей, хто з якого роду. Тим більше, що на його долю випало стільки історичних подій та випробувань: пам’ятає ще події громадянської війни й НЕПу, колективізації,пережив не одну голодовку, воював під час другої світової війни. Ще 10 років тому він написав автобіографічну повість про своє життя й своїх односельчан, яка вийшла окремою брошурою і є правдивим підручником історії їхнього краю, а він - його живим свідком.
- Це перший в нашому селі житель за всю його історію, котрому пішов 101-ий рік, - розповідає про ветерана- довгожителя Сидора Михайловича Завалка теперішній сільський голова Степового Анатолій Миколайович Писаренко.
- Чоловік має добру пам’ять, здравомислячий, живе сам у хаті, ходить в будинку та в дворі, а за ним доглядають племінник з племінницею та соціальний працівник. А в ювілейний день прибуло в його дім багато гостей—донька з родиною з Черкас, керівництво з району та засновники сільгосппідприємства з корпорації «Дніпро» разом з Петром Душейком, із сільської ради. Вітали старожила, вручали подарунки й гостинці. Найбільше бажали тепла, навіть пару ковдр теплих подарували, а ще здоров’я й бадьорості.
Валентина Андрійченко.
Latest from Головний редактор
- Яким дорогам пощастить, а яким — не дуже
- Із сесії Золотоніської районної ради. Привітненський і Кривоносівський НВК вирішили ліквідувати
- Із сесії Золотоніської районної ради. Схеми ухиляння від сплати податків
- Із сесії Золотоніської районної ради. Проїданням бюджету займається первинна ланка
- Книга агронома Володимира Побиванця «Люди землі» вийшла в люди