У серпні всі дороги ведуть до Красенівки. Тепер відремонтованою асфальтівкою

А Красенівка - то батьківська колиска, де народився і з криниці якої пив воду. Ще в 60-х роках тут збирав повні трибуни республіканський чемпіонат з класичної боротьби, а друга хвиля борцівського підйому піднялась перед проголошенням Україною незалежності, і вже понад 20 літ в Красенівці щороку під осінь проводиться це свято, що встигло здобути статус Всеукраїнського. Між тутешнього люду навіть вислів такий побутує - «від борців до борців», ніби часовий вимірник. До свята борців прибираються, стараються справити обновки. На святі Красенівка стає місцем дії, переможцями турніру- представники різних далеких і близьких міст. Впродовж десятка років свято в Красенівці відбувалося протягом двох  днів. Потім спробували його розділити: першого дня - в Красенівці, другого - в Чорнобаї, але затія не прижилась. Торік же свято у вже звичному режимі не проводилось, а цього літа воно відбудеться 20 серпня в суботу і триватиме протягом одного дня. Програма - традиційна, з турніром борців і конкурсом на найсильнішу людину свята, з виставками і концертом, учасників здивують також цікаві новинки. Як та чим живе сама Красенівка по буднях та перед святами - поцікавились ми цими днями.
Із розмови з сільським головою
Олександром Вишнею.
- Готуємось гостей приймати: косимо, білимо, фарбуємо - ніколи й вгору глянути, - каже Олександр Миколайович Вишня, сільський голова Красенівки, котрий займає цю посаду вже другий строк, за другим заходом.
- Витрати на нього в бюджеті не передбачені, все за спонсорські кошти, за що дякуємо численним спонсорам. Позаторік реконструювали музей імені Піддубного, добавивши третій зал. Тоді ж позаторік оновили пам’ятник, «вдягнувши» його в бронзу - це своїм коштом зробила родина Душейків. А ще кілька років тому без ніякого попередження приїхав незнайомий чоловік із Чернівців - навіть імені свого не назвав, привіз барельєф (його виготовлення сам же й замовив іменитому скульптору, який і встановлював скульптуру біля криниці на місці колишнього подвір`я Піддубних), сказав: «це від мене в знак поваги до Піддубного». Ще відремонтували будинок культури - любо глянути. Основні витрати взяло на себе місцеве господарство СТОВ «Красенівське» - і фарба за його кошти, і підлогу перестелило. А цим літом із Чорнобая до Красенівки саме зараз ремонтують дорогу, втілюючи в дійсність нашу велику мрію. Про це потурбувався депутат обласної ради Сергій Васильович Лихошерст - відгукнувшись на його депутатський запит, Чорнобаївська районна рада виділила на це кошти.
  В Красенівці нині проживає 850 осіб - за два роки чисельність скоротилась на 100 жителів, є 400 жилих дворів, котрих теж за пару років поменшало на півсотні, є хат 50 порожніх, які за цілком доступною ціною можна купити. Як такої проблеми з житлом не існує. А в «Історії міст і сіл України» за 1976 рік значиться, що тоді в Красенівці проживало 1700 жителів, вдвічі більше теперішнього. В місцевій школі набиралось по два паралельні класи. Тепер школа одна на Красенівку й Привітне - таку назву тепер носить перейменований Комінтерн - в ній навчається 160 учнів; у Комінтерні (Привітному) один на два села дитсадок, а двоповерхове приміщення дитсадка в Красенівці пустує,стоїть замороженим, якби якийсь інвестор взяв його для якогось доброго діла. Рейсовий автобус Черкаси - Комінтерн, який не переставав курсувати навіть у найскрутніші часи, тепер переназвали Черкаси - Красенівка, щоб не заплутувати перейменованою назвою, й ім’я їхньої Красенівки тепер в щоденному транспортному обіході. На цьому маршруті тепер тільки й розмов, що про нову відремонтовану дорогу від Чорнобая до Богодухівки. До свята обов’язково встигнуть і до Красенівки - з вікон «ПАЗика» за шляховиками  спостерігає багато цікавих очей, радіючи, що надалі не доведеться маневрувати серед вибоїн тепер і в будні.
Все село на місцевому
СТОВ тримається
За інвестора місцеве СТОВ «Красенівське» (директор Леонід Циба), теж одне на два села , хоч сільських рад дві, у кожному селі своя. СТОВ «Красенівське» входить до асоціації незалежних товаровиробників (за почесного голову якої Петро Душейко, котрий свою трудову біографію починав вчителем, а згодом директором Красенівської школи), асоціація тримає послідовний курс на соціальну підтримку села. Щороку «Красенівське» у соціальну сферу вкладає більше 1 мільйона  гривень, тобто в межах 300-400 гривень на кожен орендований гектар. Не вистачить пальців на обох руках, щоб перерахувати конкретні добрі справи села, що тримає на собі товариство.
 Своїм автобусом підвозить дітей в дитсадок, безкоштовно, за символічні копійки харчує дітей у школі. На балансі господарства сільський водогін, за воду мешканці села платять 7 гривень у місяць. По селу 200 світлоточок і хоч освітлення рахується за сільською радою, обслуговує його й оплачує знову ж таки господарство. Або оранка городів - тутешнім людям це обходилося в 6,50 грн. за сотку в той час ,як по інших селах ціни доходили до 15 -20 гривень.
 А головне - це те, що господарство забезпечує людей роботою й регулярною зарплатою. Тут працюють навіть бажаючі з інших сіл: молодий тракторист Анатолій Овчаренко їздив на роботу за 7 кілометрів із Богодухівки, поки не одружився. Раніше працювали вдвох батько і син Цілуйки, а тепер вже працюють втрьох - двоє синів і батько. Є навіть працюючі з Полтавщини, із сусідньої Сазонівки.
 НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ
 Серед  зелені красенівських садків вам обов`язково впаде у очі синя маківка із золотими куполами нової церкви, що будується. Колись церква була на місці теперішнього клубу, носила ім`я Різдва Богородиці й храмували в Красенівці на другу Пречисту, 21 вересня. Нова церква  продовжить носити це ім`я, тепер  21 вересня відзначають ще й день села, як дату визволення від німецьких окупантів у 1943 році. Будує церкву їхній земляк Юрій Міняйло. Не олігарх, а при пристойній роботі чоловік в Москві, котрий працює в аеропорту російської столиці.
- Ми з Юрієм ровесники, друзі, навіть куми,- каже Олександр Вишня. - Може, це мені б годилося прийти до віри, бо мій прадід був у Красенівці останнім протоієреєм, а прийти до віри пощастило Юрі Міняйлу.
 Цей хлопець одинак в сім`ї , котру в селі вважали зразковою й щасливою: батько Олександр все життя шоферував, мати Мотя, Мотрона Петрівна--хазяйнувала .З дитинства марив небом, розводив голубів - турманів. Вони піднімались високо, аж за хмари, зовсім зникали із виду, то на землі хлопці ставили щось із водою, в якій відбивалися пташині тіні. Коли пішов до армії, Юра засипав командування проханнями направити його в льотну учебку, його почули. Так став він штурманом,довелось пізнати і афганського хліба. Потім закінчив льотне училище, здобув  професію юриста. Працював у Забайкаллі, тепер у Москві в службі Аерофлоту на відповідальній посаді. Будівництво церкви давалось з труднощами, а зараз в основному майже закінчене - над новими стінами наверху встановлені куполи, хрести і дзвони,тротуарною плиткою викладений двір, кругом арчастих вхідних дверей - мозаїчні рушники. Залишилось лише виконати різьблення на царській брамі та відкрити храм, хоч служби вже проходять на церковному дворі , заодно зводиться й двоповерхова будівля для дитячої церковної школи.
 Юрій часто приїздить в село до матері (батька вже не стало). Міцно тримають його корені роду і віри.
 Неподалік нової церкви - ще одна примітна садиба. Належить вона Миколі Павловичу Ярошенку, заслуженому тренеру секції класичної боротьби з російського Бєлгорода. Він звідси родом, тут проживали його батьки, батько був все життя трактористом. В Миколи Павловича вже виросли двоє своїх синів. В Красенівку він щороку раніше привозив своїх борців. Протягом двох останніх років, відколи Росія воює в Україні, приїздить тільки сам. Поряд з батьківською хатою, котру обновив, збудував і для себе сучасну садибу під горіхами. Аби не пустувала, сюди пустив би на проживання тямущого господаря (в Богодухівці проживає його сестра Марія Приліпко). А з часом в цій садибі могла б бути борцівська база.
 І його міцно тримають корені роду.
РЕМЕСЛО від батька до сина
Якщо прибережні чорнобаївські села займаються рибацьким промислом, то степова Красенівка - молоком та хлібом. Дарма що через низькі закупівельні ціни на молоко та м`ясо дещо поменшало худоби в селянських дворах,немало таких, що цим забезпечують свій матеріальний достаток. За рекордсменів тут називають ще молоду сім`ю Артура та Ірини Кот (їм ледь по 40 сповнилось), котра тримає 5 корів. Люди кажуть про них:вони люблять своїх дітей (двох синів - школярів), бо дбають про їх майбутнє, а хлопці залюбки допомагають хазяйнувати в домашньому господарстві. До речі, Артур - племінник знаменитого майстра спорту Володимира Кота, котрий з Миколаївщини теж привозить на турнір своїх борців Так само тримали три корови теж молоді люди Міняйли Валерій і Світлана, та вже зійшли з дистанції, а подружжя  Юрій та Наталя Белі ще продовжують. А найстарші серед таких «силачів» Онищенки Володимир і Марія. Раніше бувало щоранку 5 молоковозів попід дворами промишляли за парним молоком,позаторік їх було 3, а цим літом молоковозів залишилось тільки два,бо за останніх 10 років в сільській череді поменшало на 100 корів. Проте забирають вони звідси молоко на виготовлення дитячого харчування, тобто високоякісне.
 У Красенівці проживає 35 осіб із прізвищем Піддубний. Ветфельдшер місцевого СТОВ «Красенівське» Зоя Піддубна і голова фермерського господарства «Олпід» Олександр Піддубний є депутатами сільської ради, в них підростають внук і син з цим прізвищем.
 Хай не переводяться в нас Піддубні - і в Красенівці зокрема, і на Україні загалом!
В.Андрійченко