Унікальна операція на серці

Про цю пригоду, зокрема про її кримінальну сторону, ми вже писали в минулому номері газети. Нагадаємо в двох словах. Сталося це 23 лютого в Золотоноші по вулиці Джеджелія під час сімейних розборок між 43 - річним чоловіком Віктором і його 41-річною дружиною Зінаїдою. Обоє були в стані алкогольного сп’яніння. Почалося все з сварки, закінчилося бійкою. Дружина вхопила ножа й встромила його в груди чоловікові, якого з ножовим пораненням забрала в лікарню швидка допомога. Так як підрізала вона свого благовірного в черговий раз, то на кутку на стихійні збори зійшлися жителі та цікавились, чому її не закрили у присутніх на зборах начальника поліції й представників влади.
Ми про медичну сторону пригоди. Коли Віктора Писакова привезли до прийомного покою Золотоніської центральної районної лікарні з ножовим пораненням, тут його впізнали як давнього знайомого. Два роки тому з ножовим пораненням у серце, завданим дружиною, він так само потрапив у лікарню і вижив після операції. Після неї зостались рубці. Тепер повторне поранення серця, операція голими руками на вже неживому серці - і пацієнта врятовано, він живий. Це рідкісний, унікальний випадок, що зараз обговорюється в оточенні золотоніських лікарів.
Ту першу операцію двохрічної давності робив разом з бригадою медиків хірург Валерій Павлович Калина, Заслужений лікар України. Цю другу – хірург Євгеній Дмитрович Бабляк. «Операція була в стані клінічної смерті, голими руками, Євгеній Дмитрович заткнув пальцем дирку, пацієнт на очах став оживати», - захоплюючись своїм колегою, розповідали медики.
Про цю операцію розпитувала в самого Євгенія Дмитровича Бабляка. Як чоловік дуже скромний, він не героїзував цього випадку. Розповів, що операцію робив разом із молодим хірургом Дмитром Булавою - молодим спеціалістом, котрий їздить на роботу із Черкас.
- Ми все відклали, коли поступив пацієнт із раною в серці. В реанімації йому піднімали тиск. В операційній робили тампонаду серця. На столі він був у стані клінічної смерті, вже полізли зрачки. Ми робили прямий масаж серця, все за правилами, головне - не втратили час, і пацієнт став оживати. Унікальність - що це друга операція на серці з двохрічним проміжком.
- Це на вашому рахунку єдиний такий випадок оперування серця?
- У моїй практиці було випадків 5, коли пацієнтів вдавалось повертати до життя буквально з того світу. Всі операції - після травми, в результаті дорожно-транспортних пригод. Екстренні, бо планових подібних операцій ми не робимо, це справа спеціалізованих клінік. Хоча своїм хірургічним відділенням я горджуся, воно зовсім не провінційного, а високого рівня, за рік тут з колегами виконуємо 2,5 тисячі хірургічних втручань.
- А чого б ви хотіли для свого відділення?
- Щоб для хірургічного, травматологічного відділення була гардеробна, щоб пацієнти могли роздягатися, дотримуючись вимог чистоти і стерильності. Стаціонарне відділення - то й гардероб має бути стаціонарний, цілодобово діючий. А то позаймали місце під кіоски для кави й чаю, а людям нема де роздягтися.
- Золотоніська лікарня для вас рідна?
- Я тут вдома, бо з цього міста я родом, лікарем тут була моя мама. Після закінчення медінституту працював у Абакані Красноярського краю, в Києві. 7 років у Африці. Знаю ціну і рівень наших лікарів.
 В той день, коли я розмовляла з Євгенієм Дмитровичем на його робочому місці, він згадував про батька Дмитра Євгенійовича - сповнилась якраз 8-а річниця, як того не стало. Батько був лікарем - кардіологом, доктором наук, завідував центром кардіохірургії у Львові. На столі у сина - батькова книга «Хірургічне лікування мітрального стенозу». Свою книгу син пише в білому халаті в операційній, рятуючи чиєсь життя. І пацієнту Віктору Писакову повезло, що його рятував лікар із золотими руками.              

В. Андрійченко
На фото: Лікар Євгеній Бабляк з врятованим пацієнтом Віктором Писаковим із палати №18, якого днями мають виписати з лікарні.