Дебют Олексія Рибалки

- Якщо врахувати, що це намалював чоловік без спеціальної освіти художника, то просто талановито,- вносить свій коментар теж молодий колега Олексія і з ним одностайно всі погоджуються. З Олексієм ми знайомимося ближче. Він скромно й коротко розповідає про себе.
 Хлопцеві 25 років, він ровесник незалежності України - 1991 року народження. Уродженець і житель села Новодмитрівки, закінчив фізкультурний факультет Черкаського національного університету і за направленням працює вчителем фізкультури у Коврайському НВК. Пропрацював два роки, тепер на старті третього навчального року. Фізкультуру він вибрав, бо футбол для нього понад усе. Пояснює, що він взагалі ігровик, любить і займається і футболом, і легкою атлетикою. А малювання - то його захоплення ще з дитинства, з ранніх шкільних років. Ходив на гурток малювання, де навчився азам. А потім самотужки почерпував інформацію із інтернету, як добирати тони й напівтони, тіні, розтушовки. Йому дуже подобається малювати портрети. У школі чи не всіх своїх однокласників перемалював,а в університеті - однокурсників. Свої роботи дарував на пам’ять, так що більшість його робіт розійшлось по людях, дома зосталось зовсім небагато,до десятка. І сьогоднішня його виставка - перша, тобто дебют Олексія Рибалки.
 Скромний хлопець ніяковіє від уваги до нього. Розповідає, що художніх здібностей в їхній родині більш ні в кого не проявлялося. Родина більше співоча, і він, і старша сестра із задоволенням співають, а батько Юрій Петрович - навіть професійно в народному ансамблі «Чумацький шлях», він же й працює в районному будинку культури, а мама Світлана Григорівна - поваром. Тут же на стіні у фойє фото ансамблю «Чумацький шлях», і серед самодіяльних артистів скраю ліворуч - його батько. Поки роздивляємось знімок, то підходить і він сам власною персоною і їх обох разом фотографую. Потім їх кличуть у чомусь підсобити - знадобились чоловічі руки. А мені про Олексія продовжують розповідати його вчителі, тепер колеги.
  Класний керівник Наталя Іванівна Баліцька: «Він - талановита, серйозна і відповідальна людина. Завжди має свою думку і ні під чий вплив не потрапляв. Не визнає шкідливих звичок і понад усе захоплюється футболом, грає в команді Новодмитрівки, котра завоювала звання «Найспортивніше село - 2016». А малює з молодших класів - і до випускного. Портрети дарував однокласникам і вчителям. На парті намалював всі значки футбольних клубів, то я ту парту затягла в лаборантську, на пам’ять, щоб ніхто не зафарбував. У нашого Олексія ідеї нуртують через край, а що живе в ньому художник - то вже точно».
 - Якось в їхньому класі пояснювала нову тему біля дошки, а Олексій ретельно занотовував. Який акуратний хлопець - подумала. А в кінці уроку він вручив мені малюнок: клас, край дошки,стіл і на ньому моя сумка точнісінько така, як в натурі. А вас не встиг намалювати, - каже,-  пригадує інша колега.
 Як сказав поет, у щастя людського два рівних є крила. Як в Олексія Рибалки - два таланти, які обов’язково себе проявлять.
 Магічний погляд виставлених картин напевно привабив ще одну учасницю виставки, біляву дівчину з довгим волоссям, котра заходилась поряд розкладати свої роботи - вишиті бісером картини.
 - Ви Рибалка? А я Рибка. Вчитель музики Аліна Миколаївна Рибка зі школи у Мелесівці - було підписано під її роботами.
 А може це на моїх очах розгортався поворот чийогось життєвого сюжету? Хтозна. Але однозначно на серці було так радісно й світло відчувати, що дітвору навчатимуть вчителі нового покоління з багатогранними талантами.
 Валентина Андрійченко. На фото: Олексій Рибалка з батьком Юрієм Петровичем. Три погляди на картинах. Фото автора.