Вже вчетверте в Золотоноші  10 вересня,  минулої суботи відбувся  Всеукраїнський  фестиваль чорнобривців, поєднаний  з фестивалем патріотичної пісні «Героям слава!», котрий проводився вже вдруге,і  обидва разом ці самобутні фестивалі були приурочені  440-им роковинам з часу заснування міста, відколи в офіційних  документах є  про Золотоношу офіційні згадки. Вдалося свято барвистим, запашним, неповторно зворушливим. До нього місто готувалося заздалегідь. Скрізь у повній красі  квітнули  осінні квіти, серед яких главенствував чорнобривець. Бутеньєрки  виготовленого з бісеру  чорнобривчика присутнім роздавали панянки в барвистих сукнях. Видалась як на замовлення й погода тихого та теплого бабиного літа.
   Розпочалося свято  парадом вишиванок. У багатолюдній колоні—люди від старого до малого у вишиванках  різних фасонів, узорів і кольорів. В голові колони—великий вінок  із осінніх квітів. Сформувавшись  біля пам’ятного знака «Танк»,  вишиваний людський потік , обабіч якого  цвів та пахнув живий орнамент квітників, проплив  до центральної площі імені Героїв Майдану і звернув  на Садовий  проїзд, де при вході до міського парку учасники ходи поклали вінок та квіти до підніжжя пам’ятника Тарасу Шевченку. В багатолюдній колоні вишиванок серед місцевого та приїжджого люду  були й гості з Німеччини, з саксонського міста Штольберг, котрі прибули до Золотоноші напередодні і вже не вперше. Перед парадом вишиванок у міськраді  делегацію з семи німецьких гостей  посвятили в «українці»: пригостили із шаблі чарочкою горілки й шматочком сала, вдягнули у вишиванки  ручної роботи. «Я радий бути тут! Мої очі бачать вашу прекрасну країну,  працьовитих людей», - промовляв українською  один з гостей  Сільвіо Уліх. У їхньому  шахтарському місті   найходовіша фраза «Глюк аух», що означає  піднятися нагору, тобто повернутися додому. Цього ж бажав він від себе та жителів  району Ельцгебірге і золотонісцям. Приязна мова  та стосунки взаєморозуміння були зрозумілими й без перекладача. Від пам’ятника Шевченку попід двома арками багатолюдна колона розтеклась тінистими алеями парку, заставленими виставками  майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Не можна було не подивуватись, скільки талановитих людей проживає в цьому місті. Особливо юних, адже експонувались виставки  з усіх навчальних закладів міста, в тому числі й позашкільних, де давали майстер-класи.
  Потім на літній естраді парку відбувся концерт учасників  різноманітних конкурсів. Розпочали його піснею  «Чорнобривці»  заслужені артисти України Ніна Мирвода та Анатолій Гнатюк, вони ж і члени зіркового журі, в колі якого були присутні  теж народні  артисти України Юрій Васильківський і Астрая,  столичний репер Вадим Варфоломеєв,  лауреат  «Слов’янського базару»  Ганна Твердоступ,  журналістка й автор гімну про Золотоношу  Ніна Жук.  Нагороди  кращим людям  вручали міський голова Віталій Войцехівський  і голова облдержадміністрації  Юрій  Ткаченко. Відзнаку Президента - ювілейну медаль до 25-річчя незалежності України  вручили лікарю-хірургу  Валерію Калині і керівнику ансамблю  «Задніпряни» Віталію Степаненку, Почесні Грамоти - майстру «Міськводоканалу»  Роману Аулову,  лікарю  Ларисі Демешко, керівнику «Золотоношарембуд»  Володимиру  Клімову, завідуючій методкабінетом міськвідділу освіти Наталії Строкань, волонтеру  Лесі Шкурко, АТОвцю  Геннадію Путинцю, директору краєзнавчого музею  Вікторії Ямборській, учениці міської школи №2  Тетяні Квач.   На сцені  демонстрували свої таланти хореографічні колективи «Едельвейс», «Сузір’я», «Успіх», справжнім відкриттям для глядачів став виступ вихованців  студії  ірландських  танців. А гостей  з Переяслав-Хмельницького  з фольклорного ансамблю  «Веселка», котрий виконав аж три номери, глядачі  не хотіли відпускати зі сцени  бурхливими оплесками.
  Були нагороджені  учасники  різноманітних конкурсів про чорнобривці. За найкращий вірш - Марія Рибалка і Яна Запорожець (в конкурсі брало участь 17 учасників), коротке оповідання - Віра Пономаренко,  за вокальний конкурс - ансамбль «Веселка» із Переяслав—Хмельницького, за квіткову композицію—школа №3, перша серед 14 учасників, малюнок на папері—Марія Гаркавенко, вишиванку—сім’я Сивухіних, а серед найменших—дворічну  Юліану Животову. (В конкурсі на кращу вишиванку було аж 300 учасників!) Було багато нагороджених в різних номінаціях, котрі отримували нагороди з різних рук. Вокальний ансамбль «Діти Донбасу» із Авдіївки отримав подарунок від міської ради, Марія Самовол із Гельмязова—від депутата облради Віктора Полозова, Анна Фоменко із Золотоноші—від директора маслоробного комбінату Владислава Кулініча, Анна Педченко із Новодмитрівки—від компанії «Петрус», дитяча студія «Карамель» із Черкас—від бісквітної фабрики, Анастасія Мурміль  із Бучі Київської області—від голови облдержадміністрації  Юрія Ткаченка, Катерина Гігійчук із Переяслав—Хмельницького—від німецької делегації, Катерина Радченко із Золотоноші—від міського голови Віталія Войцехівського.
Оголошення  результатів конкурсу на кращу прибудинкову територію й кращу садибу відклали до 23 вересня, коли відзначатиметься день визволення міста.
    На фестиваль чорнобривців  у Золотоношу  з ініціативи Національної  спілки журналістів і при безпосередній участі  її першого секретаря  Сергія Томіленка  було організовано прес-тур. До міста прибуло  понад 50 журналістів з різних видань, кожен  з яких зі свого ракурсу побачив цей незвичайний подвійний фестиваль і передав його миттєвості в своїх виданнях. Проте всі враження безпосередніх учасників  не  передати, стільки було позитиву й експресії.
  Щемкою, вразливою аж до сліз подією став фестиваль патріотичної пісні «Героям слава», що відбувся на літній естраді  вже ввечері - скільки справжніх почуттів  патріотизму і любові  було виспівано і висловлено, що зворушували присутніх до сліз. В цьому конкурсі перемогли приїжджі, переважно столичні  юні артисти. Всі без винятку дівчата. Третю премію (2 тис.грн.)  поділили Дар’я Максимчук і Анастасія Сорочан із Києва. Друга премія (3 тис.грн.)—Ольга Тюніна з Києва і Дар’я Середа з Переяслав—Хмельницького. Перша премія (5 тис.грн.)—Валерія Кристюк з Переяслав-Хмельницького і Катерина Кість  з Києва. А гран-прі розміром 10 тис. грн. дісталось  дуетові сестер  Аріани і Мідеї  Наруцьких з Києва. Старалися й місцеві артисти, яких фестиваль змусить ще більше працювати над собою, щоб господарі  з міста чорнобривців були на висоті.
  Завершилось свято  гала—концертом київських артистів, що були членами  журі  фестивалю.
  Валентина   Андрійченко

  Що таке шара—не треба пояснювати. Ой, любить наш народ шару. Це як верхній ступінь удачі. Це можна було спостерігати й на суботньому фестивалі чорнобривців у міському парку . Біля виставленої  Золотоніським лікеро—горілчаним заводом  власної продукції діяла «Корчма», а біля  неї вишикувався  такий великий натовп, що здавалось: не інакше як задарма наливають. Аж ні, там влаштували лотерею і кому пощастить, той виграє. Хто пляшку чи дві, а хто й цілий ящик настоянки. Був такий щасливчик, котрий ящик підхопив, як пір’їну, не дивлячись на свої вже немолоді літа. Хто дивився йому вслід—тих завидки брали.
  А ця історія трапилась вже наступного після свята дня—у неділю. В багатоквартирному  будинку в районі ремонтно-механічного заводу. Комусь там теж дісталась така акційна пляшка й компанія роздумувала, як її оприходувати. Але чомусь не за столом, а на вузенькому й тісному балкончику четвертого поверху. На другому поверсі чоловік теж вийшов на балкон подихати свіжим повітрям. От  на його голову й впала пляшка з четвертого поверху. Не інакше, як народився він в сорочці. Бо й пляшка залишилась ціла, і на голові—жодної подряпини. Ті, з чиїх рук вона випала, спершу завмерли від страху , а потім почали в сусіда з другого поверху вимагати : віддай нашу пляшку. Той навідріз відмовився: мовляв, дякуйте , що я про замах не заявив.
А ви як думаєте: хто кому винен пляшку?

12  вересня, в понеділок надвечір, близько  17-ої  години   в Золотоноші навпроти податкової інспекції, поряд з магазинчиком «Нашої Ряби» зібралось  чимало охочих  зівак подивитися на чиюсь життєву пригоду. Невідомо, з яких життєвих причин тут місцевий житель працездатного віку надумав перерізати собі вени, вчинивши акт самогубства. Серед білого дня, в людному місці, на очах перехожих. Що він робить - не могли второпати перехожі і зупинялись подивитися. Зметикували двоє хлопців-військових, що проходили мимо, й відразу кинулись надавати йому допомогу. Джгутом перетиснули  зап’ястя, перев’язали рани й викликали  швидку допомогу. По суті, ці двоє військових й врятували йому життя. Автомобіль служби 103  на місце пригоди прибув без  зволікань, медики  взяли потерпілого до салону карети швидкої допомоги й доставили до приймального покою  центральної районної лікарні, де йому надали  медичну допомогу. Тепер його життю ніщо не загрожує.

  В цю осінню пору  , особливо у вечірній час по різних населених пунктах можна натрапити на випадки, коли люди  спалюють сміття, рештки врожаю, сухий бур’ян. Не говорячи вже про побутові предмети, виготовлені з пластику. Наскільки шкідливий дим після такого спалювання—про це вже сказано багато й доведено це медиками. Проте приходить осінь—і знову настає пора паління, коли від диму задихнутися можна. Деякі села чи кутки, мікрорайони міста потопають в диму, ніби там тривають бойові дії.
  Проти цього зла взялися енергійно боротися в Золотоноші, штрафуючи  паліїв. Для цього працює відділ контролю  за благоустроєм: паліїв виявляють, оформляють документи, а потім викликають на адмінкомісію   й призначають сплатити мінімальний штраф у розмірі 340 гривень (а то й більше), а також укласти договір на вивезення твердих побутових відходів.
  Не можна сказати, що палії  відразу погоджуються з присудом комісії. Буває, що складають неправдоподібні легенди, пояснюють, що нікому іншому, як йому самому їх дим у вікна не йде, дивуються, хто ж їх міг «здати», коли тільки запалив траву, а тут вже нагрянули контролери. Бувають випадки, що палії закриваються в будинках  і не виходять пояснити свої вчинки. Проте відповідальності не уникають, їхні особи  встановлюють з допомогою бази Єдиного реєстру. Після того вони отримують  « листи  щастя» і доводеться платити штраф. Трапляється, що порушниками  правил добросусідства  за ст.. 152 КУпАП  бувають не тільки палії,а й інші  «затійники». Наприклад, житель Гельмязова додумався  випрати  в струменях міського фонтану свої шкарпетки на очах відпочиваючих. Йому  й «припаяли» штраф у подвійному розмірі—680 гривень, мабуть, за кожну шкарпетку порівно.
  Протягом серпня  спеціалістами відділу контролю за  благоустроєм  житлово—комунального господарства  складено 21 протокол щодо  порушення правил добросусідства. А із 7 вересня за такими порушниками ще пильніший нагляд—їхні дії  фіксуватимуть безпілотники та дрони—квадрокоптери,  які вже працюють в різних мікрорайонах міста.