Весна якась незвичайна. Ніби й рання, а така перемінлива. То прилащиться теплом, то раптово війне холодом, та ще й безпремінно з ураганним вітром, схожим на суховій.Від запасів зимової вологи вже й сліду не залишилося, і теплих  весняних дощів щось не видно. Та, як кажуть, не треба чекати з моря погоди. Тому аграрії не чекають, коли співпадуть всі сприятливі погодні фактори, а використовують сповна весняну днину. Протягом останнього тижня  температура грунту на глибині 5-10 сантиметрів тримається +10 - +11 градусів. Отже, це час сівби. В більшості сільгосппідприємств є сучасша широкозахватна техніка, завдяки якій роботи ведуться швидко.В районному управлінні сільського господарства розповіли, що роботи в полі йдуть повним ходом. Підживлені озимі культури й багаторічні трави, закрита волога й доорюють зяб на тих останніх ділянках, де залишилась веснооранка.Повним ходом йде сівба. Вже посіяні ранні ярі культури ячмінь, овес, горох.Досівають цукрові буряки, у розпалі сівба соняшника й вже почали сіяти кукурудзу.
-В яких же господарствах ще сіють цукрові буряки й залишились вірними цій культурі, коли свого цукрозаводу не стало?
-Сіють у приватному сільгосппідприємстві «Плешкані». У єдиному в районі. І врожай отримують пристойний, і є покупець на їхню сировину, і дешевим за собівартістю цукром своїх пайовиків забезпечують.
-А як із забезпеченням мінеральними добривами? Зокрема, селітрою, Адже  «Азот» простоює та споріднені з ним гіганти хімії, а тим часом купуємо російські добрива.
-Ситуація керована тому, що добривами господарства забезпечились завчасно. Як і гербіцидами, пестицидами.Зокрема, мінеральних добрив на весняну посівну придбано 10 тисяч тонн - цього запасу досить, -повідомили в сільгоспуправлінні.
-Чим відрізняється нинішня весна від торішньої?
-Ще меншим лімітом вологи.З осені ми турбувалися  станом озимини, яку посіяли або в суху землю, або в пізні строки. Потім турбувалися і взимку її станом, і навесні, коли відновилася вегетація. Ризик тих, хто посіяв, виявився виправданим - зараз посіви добре розвиваються.В усьому іншому весна схожа на попередню, з необхідністю дотримання того золотого правила, що весняний день - рік годує. Що стосується культур - то сіятимуть вже традиційні, екзотичних не буде.
Складніша, ніж по сільгосппідприємствах, весна у фермерів, які змушені простішою та зачасту й старою технікою працювати у полі, не завжди їм під силу  взяти кредит. Ще на нижчій ступенці - одноосібники, які покладаються зачасту на власні руки. Хоч останнім часом по селах побільшало мототехніки, сучасних мотоблоків і сівалок. Зараз заробітний час для тих, хто має трактора. За оранку городів беруть від 25 гривень за сотку.
На порі сезон продаж насіння, розсади,саджанців. Багато хто сам собі городник. Влаштовують теплички, парники, розсадники. Тільки важливо, щоб ця робота приносила результат, тобто плоди й ефект, а не здійснювалась заради того,щоб земельна ділянка не гуляла.
Хай вам щедро вродить те, що посієте й посадите!

У радянській пресі були найбільш поширеними фейлетони про злісних неплатників аліментів. На карикатурах того часу їх зображали як птахів у вільному польоті. Їх приземляли і навіть садили. Колишні правоохоронці пригадують, що аліментники тоді були завсідниками в судах, їх пісочили на зборах в колективах.
Тепер ситуація змінилася докорінно. До аліментників, як колись до закріпачених селян, прийшла воля. Є можливість офіційно не працювати (за дармоїдство не судять), отримувати гроші в горезвісних конвертах і, як навіть підкреслюють державні виконавці, прокурори та судді, не платити дітям і нічого не боятися. Справи про сплату аліментів на дітей, мовляв, перейшли в моральну площину: як татусьо забажає...
І це при тому, що татусі масово позбуваються сімейних уз і тікають від дітей. Досить сказати, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби області перебуває 1500 виконавчих документів про стягнення аліментів. А ще ж скільки розлучених жінок махнули рукою і не звертаються в суд: козел з городу — на голову легше. Можливо, вони мають рацію, бо чоловік, який не жаліє рідну дитину, зуміє викрутитися, а одержані копійки тільки принижують, така собі «відмазка».
Лише у Золотоніському районі нараховується більше 1300 платників аліментів. Заборгованість, буває, накопичується за декілька років і сягає інколи декілька тисяч гривень, а є і 20-40 тисяч (це у тих батьків, які перебували у в’язницях, ховалися в інших місцевостях). Законодавством передбачено: якщо заборгованість зі сплати аліментів становить понад три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника.
У сварках між батьками дітям випадає не найлегша доля. Вони стають свідками сімейних драм, які назавжди залишають слід у їхніх серцях. Якщо батьки розлучаються, неповнолітнього забирає хтось один із подружжя. Проте, опікуються його матеріальним благом і мати, і батько. Дорослі відповідають перед законом за справність виплати аліментів на своїх дітлахів. Совісним батькам не варто нагадувати про їхні обов’язки, але є і горе-батьки, які не мають бажання допомогти своїй дитині мати право на гідний рівень життя. На жаль, сьогодні прослідковується тенденція частих судових позовів, що стосуються примусового стягнення аліментів, через байдужість одного з батьків, які забувають про мораль, ховаючись у беззаконні. Не сплачуючи аліменти, один із батьків тим самим заявляє про неповагу не тільки до родини, а й до себе, бо вказує на те, що не може захистити дитину і свідомо відбирає можливість бути фінансово благополучною.  Дитячу любов не можливо купити, але матеріальний фактор нині є одним із важливих у суспільстві.
Аби з'ясувати, скільки у Золотоноші та районі розлучених сімей хотіли захистити свою дитину, ми звернулися до Золотоніскього міськрайонного суду Черкаської області, поспілкувалися із головою суду ТАРАНТІНИМ ВАЛЕНТИНОМ ОЛЕКСАНДРОВИЧЕМ, керівником апарату
НАУМЕЙКО НАТАЛІІЄЮ ІВАНІВНОЮ та прес-секретарем СИВУХІНИМ ГРИГОРІЄМ СЕРГІЙОВИЧЕМ і дізналися, що у 2016 році на розгляді у суді було 174 цивільні справи та одна кримінальна (для порівняння у 2015 році кримінальних справ було 6), задоволено позов у 131 справі, без розгляду залишилося 18 справ і 1 закрита. Прес-секретар суду, Григорій Сивухін, розповів про процедуру стягнення аліментів, усі можливі способи вирішення цієї проблеми: "Є два варіанти утримання батьками дитини: за домовленістю сторін або через постанову суду. Якщо колишнє подружжя знайде спільну мову, то окрім аліментів, той, хто не мешкає разом із дитиною, може регулярно бачитись зі своїм чадом, брати участь у вихованні та розвитку дитини. Аліменти складають фіксовану частку доходів платника коштів на утримання дитини. Ця сума має бути цілком достатньою, відповідати потребам неповнолітнього. При встановленні суми аліментів у суді враховується: здоров’я дитини, матеріальні статки; дохід і здоров’я платника; інші діти, непрацездатні, хворі батьки платника аліментів; судом можуть врахуватись умови, які вплинуть на розмір виплат".
Також ми з’ясували, що у разі сплати аліментів на 2-х чи більше неповнолітніх, судом встановлюється єдина частка від доходу платника. Вона буде переглянута, коли хтось із дітей досягне 18-ти річного віку. Суму виплат на утримання дитини встановлює суд. Розмір сплати аліментів підлягає зміни та перегляду за позовом будь-кого зі сторін.
У вирішенні виниклих питань щодо сплати коштів на утримання власної дитини Ви можете звернутись за допомогою до адвокатів по сімейних справах. До речі, проконсультуватися з цього питання можна у фахівців, зокрема у Золотоніському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які захистять Ваші права у суді та нададуть корисні консультації.
Спілкувалися ми і з адвокатами, які надають безкоштовну правову допомогу. Зокрема, Олег Костогриз наголошує, що: "Аліменти встановлюють у фіксованій сумі, або у частці від доходу одного з батьків. Згідно зі статтею 182 Сімейного кодексу України, ця частка не може становити менше 30% від прожиткового мінімуму дитини (враховується вік неповнолітнього).  Слід брати до уваги й те, що рівень прожиткового мінімуму періодично змінюється, а отже, й сума аліментів – теж".
Обоє з батьків (той, хто сплачує аліменти й той, з ким проживає дитя) беруть участь у додаткових витратах на утримання дитини. Якщо виникає спір щодо розміру додаткових аліментів, це питання вирішується у судовому порядку. Найпоширеніші сфери додаткових витрат - хвороби неповнолітнього, каліцтва, потреби в оздоровленні й таке інше.
Суд не в змозі застосувати будь-які санкції щодо платника аліментів, якщо подружжя під час шлюборозлучного процесу уклало звичайний договір, без вказівкою про порушення аліментних обов’язків. Якщо ж судом були встановлені виплати, тоді неплатник отримає покарання.
Олег Костогриз радить розібратися у чинному законодавстві, встановити свої права та окреслити обов’язки, з цим Вам допоможе сімейний адвокат. Скориставшись його послугами Ви забезпечите собі спокій під час процесу розірвання шлюбу та оформленні супровідних документів, які впливають на Ваше подальше життя та гарантують матеріальну опору Вашій дитині.
У суспільстві широко розповсюджена думка: коли дитина досягає 18-ти річного віку, вона стає спроможною самостійно забезпечити свої потреби й опіка батьків більше не потрібна. Проте на такі сімейні відносини у законодавців інші погляди.
Сплата аліментів не припиняється, якщо дитина навчається у ВНЗ і, відповідно, потребує матеріальної допомоги. Форма здобуття освіти не має значення (заочна, денна), батьки утримують свою дитину до 23-х років. У такому випадку обоє з колишнього подружжя мають подбати про благополуччя свого нащадка. Виплата грошей закінчується, коли студент випускається із освітнього закладу.
Згідно статті 199 Сімейного кодексу, звернутись із заявою про стягнення аліментів через суд після повноліття має право сама дитина чи хтось із батьків, з ким вона проживає.  Адвокати з аліментних справ зауважують, що законодавством не виключена можливість забезпечення дитини іншими близькими людьми (братом, сестрою, іншим із батьків), тому якщо такі особи є, суд може знизити розмір аліментів.
"Цікава" справа розглядалася у золотоніському міськрайонному суді у 2016 році:
Розглянуто кримінальне провадження з обвинувачувальним актом відносно Ольги І., уродженки м. Золотоноша, громадянки України, не працюючої, не одруженої, осіб на утриманні не має, раніше не судима, обвинувачувана у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України. Протягом судового засідання суд встановлює, що Ольга І., згідно рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 березня 2011 року, на підставі якого видано виконавчий лист, зобов’язана сплачувати на користь Романа І. (колишнього чоловіка), аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина Богдана, в розмірі 260 грн, щомісяця, починаючи з 20 січня 2011 року і до досягнення ним повноліття, тобто до 17 грудня 2024 року. Однак Ольга І., з 20 січня 2011 року злісно ухиляється від сплати аліментів, встановлених рішенням суду, матеріальної допомоги дитині не надає, на неодноразові  попередження державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції про притягнення до кримінальної відповідальності не реагує, ніде не працює, в Золотоніському  міськрайонному територіальному центрі зайнятості, як безробітна, не зареєстрована, заборгованість по аліментах станом на 01 грудня 2014 року становить 12220, 00 грн., яку добровільно не сплатила.
Допитана у судовому засіданні свою провину визнала повністю. Суд вважає, що пред’явлене обвинувачення доведене і дії обвинувачуваної суд кваліфікує за ч.1 ст.164 КК України - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів). В якості пом’якшуючих покарання обвинуваченій суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого нею кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка є раніше не судимою, до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно. Суд засудив Ольгу І. визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч 1, ст. 164 КК України та призначити їй покарання - громадські роботи терміном 80 годин. Запобіжний захід судом не обирався. Голова суду Тарантін Валентин Олександрович коментує такі справи по-своєму: "Я вважаю, що треба усе раціонально зважити, перед тим, як іти до суду щоб завести кримінальну справу, варто продумати на декілька років уперед, що судимість близьких родичів буде тягарем для дитини, яка, можливо, захоче пов’язати своє життя із державною службою. Кримінальний процес - це крайність, до якої, за можливості, я не рекомендував звертатися". Тим більше, розуміємо, що нинішнє суспільство не в змозі покарати горе-батьків та матерів, які злісно ухиляються від сплати аліментів. Єдине, можна стягнути кошти з осіб, які працюють на підприємстві, у державній установі, організації, де бухгалтерією відраховується грошова сума на дитину на підставі виконавчого листа і тоді дитина може розраховувати на частину коштів від заробітної плати, визначеної у судовому порядку.
Після того, як суд винесе рішення справа направляється до виконавчої служби
Ми поговорили із представником виконавчої служби Василем Олександровичем Чирвою, нам розповіли, що відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості  із  сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому ст. 195 СК України, а саме виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три  місяці  стягнення  може  бути  звернено  на  майно  боржника. Розмір заборгованості зі сплати аліментів обчислюється державним виконавцем, а у разі спору – судом.
Для прикладу ознайомилися із декількома справами у виконавчій службі: Олена З. хоче стягнути аліменти із Свого чоловіка Володимира З.: сім’я була від початку неблагополучна, це не перший шлюб чоловіка і офіційно він не сплачує аліменти жодній дружині. Постійно знаходиться під розшуком поліції, на сьогоднішній день не можна виявити конкретного місця проживання дружини. У законному порядку лише Олена Вікторівна претендує на аліменти. Уже неодноразово робилося подання від виконавчої служби і сама Олена Вікторівна не один раз намагалася притягнути до кримінальної відповідальності колишнього чоловіка. У 2013 році завдяки поданню від виконавчої служби та статтею за хуліганство (ст. 296 ) Володимира З. було засуджено на 2 роки умовного терміну з випробовувальним терміном 1 рік. До сьогоднішнього дня виконавча служба звертається у всі можливі інстанції, аби отримати кошти від горе-батька. Нині, за неофіційними даними, Володимир З. буцімто працює на неофіційній основі у приватного підприємця. Не завжди дільничні сприяють розслідуванню виконавчої служби і не йдуть назустріч, тим більше, коли їм відоме місце перебування злочинця (говоримо за випадок із Володимиром З.). Про те, як протягом 7 років Володимр З. уникає усілякої відповідальності від поліції, ми можемо тільки здогадуватися. З дитиною не підтримує ніяких стосунків, не виділяє ніяких коштів на утримання. Тим більше, не допомагає фінансово колишній дружині. Зараз передано нове подання до поліції, де виконавча служба просить притягнути батька до кримінальної відповідальності, і тоді кошти, які він отримуватиме у місцях позбавлення волі, виконавча служба зможе стягнути у розмірі 70% від заробітку.
Ще одна гучна справа трапилася у Золотоноші, у якій йдеться про те, що протягом усього періоду батько повинен був сплачувати аліменти, він ухилявся від своїх обов’язків, навіть, кримінальна відповідальність не змусила переосмислити поведінку. У с. Софіївка Ігор К. мав нерухомість (квартиру), на яку згодом виконавчою службою було накладено арешт і квартира перейшла у власність сина. Батько хотів зняти арешт аби продати квартиру, але виконавча служба не дозволила і тепер дитина, на яку протягом декількох років не сплачували аліменти, має у своїй власності житлову площу.
Непоодинокі випадки арештів рухомого та нерухомого майна, також поширений спосіб привернення уваги неплатника – подання у розшук його автомобіля, після чого поліція забирає майно і виконавча служба виставляє його на торги СЕТАМ (Держпідприємство "Система електронних торгів арештованим майном підпорядкована Міністерству юстиції. За допомогою СЕТАМ виконавча служба Мін’юсту продає активи боржників).

Довідка.

Чи правомірні дії прикордонників, які заборонили боржнику виїзд за межі України, зіславшись на ухвалу суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі держави?
Так, правомірні. Пунктом 18 ст. 11 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», що набрав чинності 9 березня 2011 року, передбачено, що у процесі здійснення виконання судових рішень у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього таким рішенням, державний виконавець, наділяється правом звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов’язань за таким рішенням: фізичної особи – щодо власних зобов’язань, керівника юридичної особи – щодо зобов’язань такої юридичної особи.
Якщо ж боржник відмовляється добровільно сплатити борг, не працює, доходів ніяких не має, грошові кошти відсутні, що відбувається тоді?
У такому випадку стягнення відбувається на належне боржникові рухоме або нерухоме майно (ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»). Державний виконавець зобов’язаний перевірити майновий стан боржника. У разі виявлення майна, належного йому на праві власності, - описати його, якщо арешт на той момент не накладений, накласти арешт, надалі реалізувати майно, а отримані кошти направити на погашення боргу перед стягувачем.
Чи встановлено законом відповідальність боржника за невиконання рішення суду, що зобов’язує його виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі?
Так, статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено накладення штрафу за невиконання рішень вказаної категорії фізичними особами – в розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, посадовими особами – в розмірі від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, юридичними особами – в розмірі від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Після накладення штрафу на боржника, державним виконавцем встановлюється новий строк, протягом якого боржник зобов’язаний виконати рішення суду. В разі, якщо боржник повторно не виконуватиме рішення суду зазначеної вище категорії, державний виконавець накладе на боржника штраф у подвійному розмірі та звернеться до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Також, за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, передбачена кримінальна відповідальність статтею 382 ККУ, та карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Слід зазначити, що після внесення змін до Кримінального кодексу України Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010, кримінальну відповідальність, передбачену ст. 382 КК України, можуть нести не лише посадові особи, але й фізичні особи – за невиконання рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії.

Напевно, не існує більш небезпечної, відповідальної та важливішої професії, ніж професія рятувальника. Цю професію обіймають непрості люди, люди з великою силою волі, люди, які здатні пожертвувати своїм життям, заради життя ближніх, люди, які незважаючи ні на що готові прийти на допомогу. Це люди з великої літери.
У будь-який час дня і ночі рятувальник повинен відправитися туди, де людині загрожує якась небезпека і, ризикуючи своїм життям, зробити все, щоб визволити людей які потрапили в біду. За ці подвиги рятувальників часто нагороджують медалями та орденами.
 Рятувальника ми сприймаємо як захисника, що завжди приходить на допомогу, рятує, відкинувши думки про власну безпеку. Це професія, яка об’єднує відважних і самовідданих людей, чий високий професіоналізм, постійна готовність до самопожертви забезпечують кожній українській родині надійний захист від природних та техногенних лих.
Вадим Капля - начальник 8 державної пожежно-рятувальної частини міста Золотоноша, має 14 років загального стажу. Кремезний чоловік у військовій формі sp lj,hjpbxkbdbv j,kbxxzv, чесно виконав свою місію гіда і показав майже усі кімнати частини.  Розповів нам про день  пожежного: «Зміна чергування проходить о 8 годину ранку, згідно посадових інструкцій вони повинні бути на роботі о 7.45, пройти необхідні інструктажі, ознайомитися із пригодами, що трапилися на попередньому чергуванні. У цей час із Черкас надходить добове зведення, де подається уся інформація, що трапилася у області за добу. Пожежники уважно вивчають її, аби уникнути подібних помилок на своєму чергуванні. Ці зведення отримують з оперативно-координаційного центру, щоб володіти ситуацією, як трапилися пожежі, розуміти статистику. Тоді перевіряється бойовий одяг, спорядження, знання обов’язків пожежного. Кожен має свої посадові обов’язки та інструкції, зобов’язується чітко їх виконувати. Після зміни чергування, караул перевіряє справність спорядження, після усунення виявлених недоліки вони усуваються, після прийняття зміни караул працює згідно графіку», - розповідає Вадим Олексійович. 
До речі, протягом року рятувальники навчаються, мають теоретичні та практичні заняття. У кінці навчального року складають заліки з теорії та фізичної підготовки, у тому разі, якщо хтось буде недопущений чи не складе залік (бувають такі випадки) тоді вони перескладають залік у Черкасах. Кожному рятувальнику важливо мати необхідні теоретичні і практичні навички, бо у критичній ситуації дається взнаки і те, настільки вони добре підготовлені до цієї ж таки ситуації, і хто знаходиться поруч і власні знання та правила техніки безпеки. Адже коли заходиш у палаюче приміщення ніколи не знаєш, що тебе там чекає – може впасти стіна, стеля, вибухнути газовий балон, чи трапиться ще щось.
Навіть у літній час рятувальники продовжують займатися загальною фізичною підготовкою та спеціальною фізичною підготовкою, щоб бути загартованими і у формі.
Попри те, що черговий караул несе бойове чергування, вони відпрацьовують нормативи, проводять перевірка гідрантів, господарчі роботи, Вадим Олексійович розповів, що при виїзді на кожну пожежу обов’язкова фото і відео фіксація, перешкодою зйомки може стати тільки масштабність пожежі і брак часу, бо іноді немає вільної хвилини для того, щоб узяти фотоапарат та відзняти сюжет.
Поговорили про проблеми «Іноді люди скаржаться, що пожежна служба довго доїжджає, але стан доріг незадовільний і машини давно уже не нові, тим більше, у зимовий час заважає дібратися до місця призначення непогода.
Скромно Вадим Капля говорить про зарплату, і запевняє, що особовий склад задоволений заробітком, але неважко зрозуміти, що 5000 для небезпечної роботи, для людей, що рятують життя, борються зі стихійним лихом - це мізерні гроші. Є підрозділ аварійно-рятувального загону у яких обов’язкове страхування.
Бувають і «тихі дні», коли черговий караул несе службу, займається господарчими роботами. Бувають навіть «тихі тижні», але є дні, що не вистачає техніки та сили щоб забезпечити виконання усіх викликів.
Робота героїв надто небезпечна ще й через те, що вони мають застаріле обладнання, працюють у задимленому середовищі при високих температурах, не маючи належного спорядження. Але завдяки міській раді та співпраці з Німеччиною, у цьому році вдалося забезпечити увесь особовий склад бойовим одягом. У планах придбати кожному пожежному спеціальні пожежні чоботи та індивідуальні каски, придбати якісні рукавиці. Також проблема із автобазою – це автомобілі з 1985 року, які іноді не встигають вчасно приїхати на місце події.
Вадим Капля з гордістю запевняє мене, що у нього працюють лише герої, бо усі вони щодня рятують життя людей, уберігають від стихій: «У цьому році було три випадки смерті, один з найбільш тривожних викликів – смерть двох людей (матері та сина). Син після операції, був на милицях і не зміг вийти із будинку, матері достатньо було зробити декілька ковтків диму, який повністю заполонив легені жінки. Причина пожежі – коротке замкнення, - розповідає Вадим Олексійович і доповнює себе, - важко переживати ДТП, спокійно неможливо дивитися на те, як людину затисло у автомобілі».
Коли ми святкуємо, служба ДСНС несе посилений варіант служби, інколи їм навіть не вистачає сил і засобів боротися із пожежами та надзвичайними ситуаціями.
У штаті є свій психолог, яка допомагає героям впоратися із проблемами, які виникають під час несення служби, інколи лікар виїжджає на пожежу, щоб поспілкуватися із потерпілими, особливо, якщо постраждала дитина.
Олександр СІПКО пожежний-рятувальник уже 13 років. Здійснює гасіння пожеж, порятунок і евакуацію людей, а також запобігає подібним випадкам. За роки несення служби навчився сприймати усі надзвичайні ситуації як частину своєї роботи.
«Пожежники-рятувальники виконують рятувальні роботи, пов’язані з пожежогасінням, повенями, природними катастрофами та іншими непередбаченими нещасними випадками, а також займаються ліквідацією наслідків нещасних випадків (наприклад, дорожньо-транспортний випадок) - розповідає Олександр, додавши, що, -  рятувальна робота небезпечна і вимагає довірливої співпраці – неправильне рішення або поведінка може загрожувати здоров’ю, життю або майну самого рятувальника або ж здоров’ю, життю або майну інших людей».
На його пам’яті масштабні лісові пожежі, загорання великих будинків, церков, полів: «Нещодавно виїжджали на пожежу – гасіння сухої трави і у нас закінчилася вода, прикро, що багато людей просто спостерігали за пожежею, не намагаючись допомогти», - говорить Олександр Станіславович.
Усі рятувальники повинні дотримуватись правил безпеки праці та посадових інструкцій: «Після кожної пожежі ми аналізуємо її, і розуміємо, що можна було зробити інакше, швидше. Але людський фактор інколи заважає виконувати роботу без емоцій. Важливим при пожежі є і водій, що має свої посадові інструкції: забезпечує підрозділ водою, знає де він може взяти воду, на випадок якщо вона закінчиться. Дуже проблемно знайти воду у населеному пункті (особливо, якщо це село), пожежа спалює об’єкт за лічені хвилини, а нас просять почекати доки хтось спитає дозвіл на забір води. Не завжди є можливість проїхати до річки, де можна набрати воду без дозволів. Там або очерет, або взагалі немає можливості під’їзду», - зауважує Олександр Сіпко.
Розповідає Олександр Станіславович про останні масштабні випадки пожеж: «Пожежні мають план взаємодії між районами, коли у Драбові горіла церква ми залучили свою резервну техніку, коли горіло «Парк-кафе» то залучалися усі 3 наші одиниці техніки, з лісгоспу автомобіль, з Міжрайбази, з Комбінату хлібопродуктів «Златодар», навіть, автомобіль із Черкас».
У пожежно-рятувальній частині також працюють 2 дівчини. Ілона Борщ - інженер з пожежно-рятувальних робіт - розповіла нам, що жінкам працюється нелегко, хоч і робота у них здебільшого із документами, але доводиться також вбувати на виїздах щоби зафіксувати пожежу на фото та відео, висвітлити роботу у соціальних мережах та ЗМІ. «Колеги чоловіки ставляться до нас із повагою, іноді зайвий раз не викликають уночі, у всьому допомагають нам та оберігають. Ми у свою чергу намагаємося допомагати їм, як можемо», -  говорить Ілона Олександрівна. До того ж розповідає Ілона, що мають дуже дружній колектив і завжди приходять один одному на допомогу.
Юлія Максимченко - провідний інспектор, у її обов’язки входить виїхати на подію та скласти акт. Не завжди легко доводиться переживати коли полум’я шкодить чиєсь майно чи, тим більше, забирає чиєсь життя. Також Юлія засвідчує причину пожежі, опитує свідків. Дівчині безумовно важко працювати у таких умовах і щодня знаходитися у стресовій ситуації. Весною поширеними випадками пожеж є загорання сухої трави:  «Наприклад, загорілася трава та перекинулася на надвірну споруду, потім складаю акт та передаю у поліцію і вони далі розслідують, з яких причин сталося займання, хто винний і притягують до відповідальності людину, яка вчинила даний злочин»,  - розповідає Юлія.
Дівчата в один голос говорять, що усі, хто працює пожежником – герої. Вдома, на роботі і на пожежі вони зовсім різні. На пожежі - це зібрані, сконцентровані чоловіки, у яких немає хвилювання, пожежа для них це уже звичайне явище. Жартують, за нововведення фото та відео зйомки, які вимагає відділ цивільно-громадських заходів: «Поки не сфотографуємо та не відзнімемо пожежу то гасити її не починаємо». Робочих жартів багато, не дивлячись на те, що професія надсерйозна.
Представник цієї професії повинні знати правила надання першої медичної допомоги, володіти міцною психікою, високою стресостійкістю — адже події розвиваються непередбачувано, та і не всіх людей вдається врятувати, інколи вони гинуть на очах, і це необхідно пережити. Освоювати дану професію рекомендується людям рішучим, сміливим, відповідальним, таким, що мають твердий характер, силу волі, чітку координацію рухів, швидкість реакцій. Такими і є пожежники 8 державної пожежно-рятувальної частини міста Золотоноша. Протипоказів для такої роботи досить багато, необхідно мати відмінне здоров’я, саме тут медична комісія навіть більш строга, аніж військова.
Заробітки не дуже високі, але працювати пожежниками йдуть зазвичай не для того, щоб розбагатіти, а тому, що відчувають покликання до цієї справи. Кар’єрні перспективи у пожежника, як і у військового: зростання звань, обіймання командирських посад у відповідних структурах.

На минулому тижні хлібом-сіллю зустрічали в Золотоноші аташе посольства Франції в Україні Фабріс Петто міський голова Віталій Войцехівський та його заступник з гуманітарних питань Світлана Суддя, директор гімназії імені Скляренка Любов Денисюк та вчитель французької мови  Надія Лівератос, завдяки зусиллям якої  й став можливим цей візит. Однією з причин  цього візиту  французького гостя стало знайомство  із  Золотоніською гімназією  імені  Скляренка, де вивчається французька мова, а цього літа вперше  планується проведення  франкомовного  літнього табору за участю волонтера з Франції. Йому показали цей навчальний заклад, провели також екскурсію до нещодавно осучасненої їдальні, похвалилися, що тут триває спорудження плавального басейну. Директор гімназії Любов Денисюк запевнила, що на літніх канікулах в таборі діти  з не меншим інтересом вивчатимуть французьку мову, ніж під час навчального процесу. Бажання долучитися до вивчення французької  в літньому таборі висловив і директор міської  школи №6 Олександр Пузєєв, школярі якої теж вивчають цю іноземну мову й готові разом зі своїми вчителями набути навиків мовної практики.