Про цю пригоду, зокрема про її кримінальну сторону, ми вже писали в минулому номері газети. Нагадаємо в двох словах. Сталося це 23 лютого в Золотоноші по вулиці Джеджелія під час сімейних розборок між 43 - річним чоловіком Віктором і його 41-річною дружиною Зінаїдою. Обоє були в стані алкогольного сп’яніння. Почалося все з сварки, закінчилося бійкою. Дружина вхопила ножа й встромила його в груди чоловікові, якого з ножовим пораненням забрала в лікарню швидка допомога. Так як підрізала вона свого благовірного в черговий раз, то на кутку на стихійні збори зійшлися жителі та цікавились, чому її не закрили у присутніх на зборах начальника поліції й представників влади.
Ми про медичну сторону пригоди. Коли Віктора Писакова привезли до прийомного покою Золотоніської центральної районної лікарні з ножовим пораненням, тут його впізнали як давнього знайомого. Два роки тому з ножовим пораненням у серце, завданим дружиною, він так само потрапив у лікарню і вижив після операції. Після неї зостались рубці. Тепер повторне поранення серця, операція голими руками на вже неживому серці - і пацієнта врятовано, він живий. Це рідкісний, унікальний випадок, що зараз обговорюється в оточенні золотоніських лікарів.
Ту першу операцію двохрічної давності робив разом з бригадою медиків хірург Валерій Павлович Калина, Заслужений лікар України. Цю другу – хірург Євгеній Дмитрович Бабляк. «Операція була в стані клінічної смерті, голими руками, Євгеній Дмитрович заткнув пальцем дирку, пацієнт на очах став оживати», - захоплюючись своїм колегою, розповідали медики.
Про цю операцію розпитувала в самого Євгенія Дмитровича Бабляка. Як чоловік дуже скромний, він не героїзував цього випадку. Розповів, що операцію робив разом із молодим хірургом Дмитром Булавою - молодим спеціалістом, котрий їздить на роботу із Черкас.
- Ми все відклали, коли поступив пацієнт із раною в серці. В реанімації йому піднімали тиск. В операційній робили тампонаду серця. На столі він був у стані клінічної смерті, вже полізли зрачки. Ми робили прямий масаж серця, все за правилами, головне - не втратили час, і пацієнт став оживати. Унікальність - що це друга операція на серці з двохрічним проміжком.
- Це на вашому рахунку єдиний такий випадок оперування серця?
- У моїй практиці було випадків 5, коли пацієнтів вдавалось повертати до життя буквально з того світу. Всі операції - після травми, в результаті дорожно-транспортних пригод. Екстренні, бо планових подібних операцій ми не робимо, це справа спеціалізованих клінік. Хоча своїм хірургічним відділенням я горджуся, воно зовсім не провінційного, а високого рівня, за рік тут з колегами виконуємо 2,5 тисячі хірургічних втручань.
- А чого б ви хотіли для свого відділення?
- Щоб для хірургічного, травматологічного відділення була гардеробна, щоб пацієнти могли роздягатися, дотримуючись вимог чистоти і стерильності. Стаціонарне відділення - то й гардероб має бути стаціонарний, цілодобово діючий. А то позаймали місце під кіоски для кави й чаю, а людям нема де роздягтися.
- Золотоніська лікарня для вас рідна?
- Я тут вдома, бо з цього міста я родом, лікарем тут була моя мама. Після закінчення медінституту працював у Абакані Красноярського краю, в Києві. 7 років у Африці. Знаю ціну і рівень наших лікарів.
 В той день, коли я розмовляла з Євгенієм Дмитровичем на його робочому місці, він згадував про батька Дмитра Євгенійовича - сповнилась якраз 8-а річниця, як того не стало. Батько був лікарем - кардіологом, доктором наук, завідував центром кардіохірургії у Львові. На столі у сина - батькова книга «Хірургічне лікування мітрального стенозу». Свою книгу син пише в білому халаті в операційній, рятуючи чиєсь життя. І пацієнту Віктору Писакову повезло, що його рятував лікар із золотими руками.              

В. Андрійченко
На фото: Лікар Євгеній Бабляк з врятованим пацієнтом Віктором Писаковим із палати №18, якого днями мають виписати з лікарні.

Дружні, творчі зв’язки впродовж кількох років поєднують педагогічні колективи Новодмитрівської середньої школи Золотоніського району і Скородистицької школи І - ІІ ступенів Чорнобаївського району.В минулий четвер, 25 лютого у Новодмитрівку візит у відповідь нанесли педагоги із Скородистика, переважно майже всі жінки. По дорозі зупинилися в Золотоноші, де побували на екскурсії у військовій частині - тепер тут дислокується Донецький зенітно - ракетний полк. Побували в казармі й в музеї, на майданчику військової техніки, доставленої із зони бойових дій. Своїм жіночим поглядом придивилися до військового побуту й співчували та захоплювалися витривалістю військових, у котрих - не жіноче ремесло. Хоча в частині служить чимало жінок і дівчат. Навіть екскурсію їм проводила лейтенант Катя. А також полковник запасу Борис Михайлович Даценко, котрий у 2004 - 2007 роках був командиром розташованого тут Запорізького зенітно - ракетного полку, а нині офіцер запасу викладає військову підготовку на уроках із захисту Вітчизни в Новодмитрівській школі.
 Хлібом - сіллю обмінялися директори шкіл Олександр Тукало і Світлана Кучман. Зібравшись у методкабінеті, почули розповідь про 50-річну історію Новодмитрівської школи, її розвиток та досягнення. Господарям було вручено в подарунок збірник цифрових ресурсів з дидактичних розробок уроків. Гості відвідали шкільний музей , оглянули виставку учнівських робіт. Поділилися досвідом роботи обох навчальних закладів. Спілкування було дуже цікавим, адже Скородистицька школа - експериментальний майданчик Української академії педагогічних наук, з нею спів-працює 7 київських шкіл, навчаючи своїх учнів за їхньою методикою.
 Було закладено алею дружби двох шкіл. Першою посадили горобину. Це вже четверта алея в Новодмитрівській школі. Бо є ще алеї випускників і вчителів із оцтового дерева, є батьківська алея із сосонок, які ростуть вже третій рік. Тепер добавилася ще й горобинова.
 Два педколективи обмінялися пісенними дарунками. Співав вчительський ансамбль Новодмитрівської школи «Чарівниця» і випускниця школи солістка Юля Куделя, яка закінчує Черкаський педуніверситет, обравши таку саму, що й у мами, професію. Гості із Скородистика привезли свій ансамбль «Добрі люди», котрий презентував пісню «Мій Скородистик» на слова Сергія Ковтуна - випускника їхньої школи.
 Ще був один хвилюючий момент майже експромтом. Вчителька Новодмитрівської школи Ольга Василівна Погоріла пригадала, що 40 років тому вона відпочивала в таборі «Сосонка» Чорнобаївського району, була закохана в свою молоду вожату Валентину Загребу, в котрої були дуже приємного запаху парфуми. Було дуже зворушливо, коли ці дві жінки зустрілись: Валентина Федорівна Загреба, яка досі вчителює в Скородистицькій школі й очолює ветеранську організацію, привезла й подарувала Ользі Василівні Погорілій такий самий флакончик духів. Спеціально це ретро розшукала. Як хвилюючий спомин про дитинство і юність.
 А закінчилася зустріч двох педагогічних колективів дружнім турніром з тенісу. Гра проходила із захопленням.На майбутнє домовлялися про нову зустріч, щоб при черговому візиті у відповідь  доповісти одним перед другими про результати своєї роботи.
В. Андрійченко

У рамках реформування медичної галузі в Золотоноші та Золотоніському районі, яка з минулого року потрапила в зону дії пілотного проекту, тут, в залі засідань Золотоніської районної ради 25 лютого, минулого четверга , відбулася зустріч членів громадської організації «Рух реформ» з керівництвом міста й району, представниками медицини. Також були присутні гості з області - голова облдержадміністрації Юрій Ткаченко і керівник департаменту охорони здоров’я Михайло Лобас. Зацікавлені представники влади й медицини із сусідніх Чорнобаївського й Драбівського районів, а також із Сміли та Умані. Таку зацікавленість й інтерес викликало те, що представники громадської організації представляли дорожню карту змін в медицині. Вони займалися вивченням досвіду в європейських країнах. За їхніми напрацюваннями вже реформують медицину у Вінницькій, Дніпропетровській, Львівській області. Вони –не теоретики, а лікарі за фахом. Представниця ГО «Рух реформ» Лідія Діденко, зайшовши до залу, навіть привіталася довірливо: «Доброго дня, земляки»,повідомивши, що її батько із Софіївки, а мама проживає у Смілі. По-земляцьки, на основі власного лікарського досвіду переконувала, що хоч система Семашко була свого часу прогресивною, однак її час вийшов і нам потрібно реформувати медицину, щоб її не загубити. Її колега Геннадій Негресян  детально зупинився на даних моніторингу медицини в Золотоніському районі та місті. Тут проживає 75,5 тисячі населення, із якого 27,9 тисячі-в місті і 43, 6 тисячі - на селі. 75% населення користується вторинною меддопомогою, котра надається через ЦРЛ, і лише 25% - через первинну ланку. А потрібно навпаки. Йшлося про розмежування рівнів медичної допомоги. Перший - через центри первинної медико - санітарної допомоги (до первинної ланки входять амбулаторії та ФАПи), вторинний - вже у власне лікарні для надання спеціалізованої допомоги. Надавши пріоритетний розвиток первинній ланці,можна зекономити третину коштів, що складає десятки мільйонів гривень. Для забезпечення первинної ланки у районі ще потрібно дообладнати 3 амбулаторії, а в місті повинно бути 7 амбулаторій.
 Великий резерв економії в неефективному використанні ліжко-місць. По Золотоніській ЦРЛ показник зайнятості –321 день при нормативі 340. Треба оптимізувати до сотні ліжок по району.
93% лікарів є людьми передпенсійного і пенсійного віку. З цього приводу наголошували, що є потенціал для оптимізації, тобто скорочення штатів. Головний лікар Золотоніської ЦРЛ підказав, що під оптимізацію потрапляють 42 чоловіки. Підрахували, що це може дати 3,9 млн. грн.. економії. Великий резерв - до 50% у невмотивований викликах невідкладної медичної допомоги. Швидку викликають навіть тоді, коли підвищився тиск. А з такими питаннями хворий має звертатися до сімейного лікаря.
З якого б боку не підійшов до реформування медицини, з кожного стирчить питання: де взяти фінансовий ресурс? У запропонованій програмі рекомендували потенціал вивільнення, тобто економії. На прикладі тієї ж Золотоніської лікарні - 3,9 млн.грн - від скорочення ліжок, 8 млн.-завдяки переходу на первинку,2 млн.-завдяки зменшенню невмотивованих викликів невідкладної допомоги.Набігає 14 млн. - це третина потреби, що дозволить сподіватися на покращення вже в найближчий час.
 Варто сказати, що в запропонованій програмі все було розписано, як по нотах.Як солодка цукерка сприймались діаграми й картинки цієї програми з девізом «Медицина обличчям до людей».Але присутні в залі люди сприймали її насторожено , з побоюваннями. Не шукаючи броду самотужки, вступали в діалог з доповідачами, намагаючись змоделювати ситуацію. Дехто, а особливо громадська активістка Олена Фюдр, вів теоретичну дискусію. Міський голова Золотоноші Віталій Войцехівський допитувався, чи обов’язкове скорочення ліжок в такому випадку, як в Золотоноші з травматологічним і урологічним відділеннями, куди приїздять отримувати допомогу навіть з сусідніх районів та міст. До речі, в місті вже відчули смак медичної реформи : відремонтували під амбулаторію сімейної медицини кинутий напризволяще медзаклад залізничників - вона запрацює цими днями. Місто готове горою стояти за своїх лікарів з іменем, щоб вони були при роботі й надавали допомогу жителям.
 Стосовно лікарів, то це ще питання, чи готова програма за них вступитись.(Хоч в ній йдеться і про житло для лікаря, транспорт,про те, що пацієнт і заробіток за ним ходитимуть).Я про інше. Про обмовку начальника мед департаменту Михайла Лобаса,котрий сказав, що в процесі реформи відпаде багато «медичного сміття». Не обмовився,а наголосив, пояснивши, що як лікар він має право так говорити. За лікарів стало образливо. Як і за пацієнтів, яких в якийсь момент теж можуть зарахувати до сміття. Благо, залишається сподіватися, що такого повороту реформи не допустять.
В.Андрійченко

Дату 29 лютого  2016 високосного року лелеки на лівобережжі області проігнорували, бо в цей день в пологових відділеннях усіх трьох районів не зафіксовано народжень. Зате 28 лютого в пологовому відділенні Драбівської райлікарні у Ольги Михайлівни Стадник зі Свічківки народилася дівчинка. А 1-го березня у Марії Юр’ївни Вайдич з Мехедівки теж народилася дівчинка.  У пологовому відділенні Чорнобаївської районної лікарні 28 лютого в жительки райцентру Оксани Сергіївни Монєц народилася дівчинка. А 1-го березня в мешканки Чорнобаю Ірини Василівни Галкіної народилася теж дівчинка.
 У пологовому відділенні Золотоніської ЦРЛ в останній тиждень лютого народилося аж 15 малюків, за ввесь лютий - 37 дітей. А протягом трьох днів - 28, 29 лютого і 1-го березня був вихідний.