На минулому тижні в Золотоноші по вулиці Баха  задокументовано  3 випадки збуту наркотичних речовин. Операція проводилась із залученням  черкаських міліціонерів і була схожа на бойову. У цьому мікрорайоні проживають особи ромської національності і щоб  заховати особу, яка займалась збутом наркотичних речовин , вони  влаштували справжнє побоїще. Міліціонерів били до крові (у Золотоніському міськвідділі міліції є відео зйомка цієї пригоди), двом міліціонерам нанесли тілесні ушкодження, з якими ті змушені були звернутися в лікарню. Двох підозрюваних у збуті наркотичних речовин правоохоронцям вдалося затримати, а третього   ватага ромів відбила. Було задокументоване кримінальне правопорушення  за статтею 345 ч.2 Кримінального Кодексу України –щодо насильства над працівниками правоохоронних органів.  Як розповів начальник Золотоніського міськвідділу міліції Олександр Охріменко, в ході досудового слідства  встановлювалися особи,  які порушували громадський порядок, ігнорували законні вимоги  працівників міліції  та спричиняли їм тілесні ушкодження. З метою впізнання тих, що билися, до міськвідділу й доставлялися жителі того мікрорайону, де відбулася потасовка, після чого  були відпущені й нікуди не вивозились.
А в інтернет—виданні  ромська община   цю пригоду виставляє як потерпілих, білих, пухнастих і безневинних, яких  нібито кудись вивозили, та просить захисту. Тим часом від торговців наркотиками   потрібно захищатися місту. «По їх виявленню не будемо зупинятися»--пообіцяв  начальник міліції.

22 січня слідчим відділом Золотоніського відділу поліції було відкрито кримінальне провадження по факту роботи підпільного грального закладу в м. Золотоноша у відкритому режимі.
1 лютого близько 22.00 год. на підставі ухвали Золотоніського міськрайсуду, працівниками Золотоніського відділу поліції було проведено обшук приміщення на першому поверсі будівлі, що розташована по вул. Шевченка, 153 в м. Золотоноша. 
При вході в дане приміщення було виявлено термінал, через який перераховувалися кошти за надані ігрові послуги, а в сусідній залі – комп’ютери та відвідувачів, яких налічувалося близько десятка, серед них були присутні навіть неповнолітні.
Перерахування коштів відбувалося шляхом внесення купюр в термінал та  введення номера мобільного телефону, на який надходило смс-повідомлення з кодом, який в подальшому потрібно було ввести на комп’ютері та активувавши таким чином азартну гру - продовжувати грати в неї, за що отримувати виграш у певній грошовій сумі. Заклад працював не тільки вдень, а в нічний час, вхід до якого був безперешкодний. Постійно в ньому чергувало двоє працівників – адміністраторів, які допомагали відвідувачам у налагодженні техніки, якщо та робила якийсь збій. Власники закладу, які займалися наданням таких  азартних ігор, на даний час встановлюються.
Під час обшуку було виявлено та вилучено десять комплектів комп’ютерів та один термінал. Роботу горе-закладу зупинено. Осіб, причетних до зайняття гральним бізнесом, буде притягнуто до відповідальності згідно чинного законодавства.
Золотоніський відділ поліції звертається в першу чергу до батьків, які мають неповнолітніх дітей – цікавтеся, де перебувають Ваші діти та чим займаються у вільний від навчання час. Гра в азартні ігри в такому віці – це в першу чергу залежність та перший крок до вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень.

Названий селищем цей населений пункт , що належить до Вознесенської сільської ради, з великим перебільшенням. Це загублене в степах маленьке сільце або ж хутір, так можна було його назвати, коли в ньому кипіло життя, крім глиняних будувалися й цегляні хати, народжувалися діти,працювало дві рільничих ланки. А тепер, коли перейменували його з селища Петровського в Степове, воно швидще всього нагадує хутір безлюдний: в ньому прописаних 22 жителі, а насправді постійно проживає двоє жителів: черкаський відставник Вячеслав Терлецький 1945-го року народження та його донька Ірина Вітохіна. Як розповіла багаторічний секретар Вознесенської сільської ради Ганна Макаренко, дехто своїх пристарілих батьків позабирав до міста, деякі порозбирали свої хати й перебралися до куплених у Вознесенському й Пальмирі. Дехто з дачників сюди вряди-годи навідується, а деякі - давно забули дорогу. Раніше , коли такса була меншою, за них дівчата з сільради складались і сплачували земельний податок, а тепер за формальних жильців, котрих хтозна-де шукати, назбируються борги. Магазин тут не працює, автобус не заходить, бо змінив маршрут в напрямку Привітного. Там його й варто переймати, або добиратися до полустанка на дизель-поїзд чи скуповуватись у магазині того ж Привітного. Дорогу до Степового доручили прогортати підприємству «Пальмира-відгодівля», з чим воно справляється.
- Чи не страшно двом людям в Степовому? - питаю. Кажуть, вони такі бойові, що їх самі бояться. З клопотанням перейменувати селище Петровського на Степове виступила Вознесенська сільська рада. А в самому Вознесенському перейменували аж 10 вулиць із 27: зникли вулиці й по кілька провулків Леніна, Комсомольська, Радянська - цілий анклав минулої епохи. Зате ніякої політики у змінених назвах: вулиці назвали Центральна, Церковна, Благовісна, Привітна, Зоряна, провулки Центральний, Широкий, Квітковий, Райдужний. На відміну від селища Степове, в яке вже півтора десятка років не заглядав лелека, у Вознесенському він нерідкий гість - за минулий рік там народилася 21 дитина. А померло 70 жителів.

27 січня у середу вранці в Кременчуці у себе вдома знайшли застреленим одного із засновників СТОВ «Богодухівське», що в Чорнобаївському районі, Сергія Зінченка, 1963 року народження. За попередньою версією - самогубство. Що та чому сталося - з цим розбиратиметься слідство. Вістка про вбивчий постріл миттю долетіла до Богодухівки й насторожила й переполошила сільчан. Між цим трагічним фіналом і останніми подіями в селі, напевно, існує причинно-наслідковий зв’язок.
Засновниками СТОВ «Богодухівське» із 2000 року були два брати Зінченки, приватні підприємці з Ірклієва. Тоді вони мали своє мале підприємство «ЗІС» - цим малим «ЗІСом» витягнули зі скрути велике господарство, що перед тим потрапило у скруту: при них «Богодухівське» повернуло собі колишню славу господарства з розвинутим рослинництвом і тваринництвом. Не зобиджали ні своїх більше двох сотень працівників, ні пайовиків, підтримували соціальну сільську інфраструктуру. Три роки тому раптово після серцевого нападу не стало молодшого брата Олексія - він був ближче до господарства, розповідають - тямущим господарником і душевною людиною, Сергій - дальше. Хмари над СТОВ «Богодухівське» почали скупчуватися з осені - заглядали якісь чужі люди, намагалися встановити охорону на виробничих об’єктах, де й свої оглядалися - механізатори пильнували свої трактори на мехдворі. Сергій Олексійович в різні інстанції звертався про загрозу рейдерського захоплення господарства. В тому числі й до районної держадміністрації, до народного депутата - земляка Миколи Томенка, який в свою чергу звернувся з депутатським запитом до Генерального прокурора В. Шокіна з проханням розглянути незаконну зміну власника в СТОВ «Богодухівське».
Серед Різдва події закрутилися як в калейдоскопі. 11 січня керівництво «Богодухівського» їхало в Іркліїв на похорони старого Зінченка, батька братів Зінченків, по дорозі їх наздогнала звістка: із податкової цікавилися, чи й справді у них змінився засновник, бо їм прийшли такі документи. 11січня 2016 р. незнайомець Лісовий Сергій Еваристович подав до державного реєстру відомості про зміну складу засновників та місцезнаходження СТОВ «Богодухівське» - в реєстр були внесені нові неправдиві відомості, де засновником значився Лісовий С.Е, а місцезнаходження СТОВ «Богодухівське» - в місті Біла Церква, на вулиці Канівська,113. Співзасновники Зінченко С.О., Родик В.А., Бумар Г.Ф. жодних договорів щодо куплі-продажу не укладали й не підписували. Також не підписував виконавчий директор Ворона О.М., який має право підпису і довіреність. Звідки з’явився статут СТОВ у новій редакції, звідки «випливла» стара печатка, яка в 2009 році була здана в дозвільні органи й з тих пір не використовувалась? Від 12 січня було відкрито кримінальне провадження по цій детективній історії, яка продовжувала розвиватися. 14 січня до Єдиного державного реєстру були внесені нові зміни: прізвище Лісового було змінено на компанію АМТЕК Холдінг 3ЛТД», з адресою – Беліз. Чорнобаївським судом було прийнято ухвалу про арешт майна та корпоративних прав СТОВ «Богодухівське» та заборонено Держреєстру вносити зміни, пов’язані зі зміною засновників.
А 25 січня в понеділок вранці о 9-ій годині скликали в клубі збори працівників СТОВу і пайовиків. Експромтом, спонтанно, про них загодя ніхто не повідомляв, не було ніяких оголошень. Люди насторожені, стривожені ситуацією, тому й збіглося їх у клуб чималенько. Проводили їх представники нових засновників, нібито з американської фірми, яка працює і в Лубнах. Повідомили, що СТОВ так і залишиться з тією ж назвою, збережеться й керівництво, тільки засновники змінились. Повідомили, що договори на оренду землі укладатимуть під 7% (СТОВ за минулий рік заплатило 5% - по 5086 гривень за пай, і восени укладало з пайовиками договори на 6% оплати). Договори заключатимуть не менш як на 5-7 років, а то й більше, орієнтуватись на довгодіючі добрива й засоби захисту. Переглянуть умови праці й зарплату, яка буде тільки офіційною, без конвертів. Побудують елеватор. Гарантували соціальну підтримку села, допомогу школі й дитсадку. Для своїх працівників, хто одружуватиметься - 10 тисяч гривень безпроцентного кредиту. Хто з працівників чи пайовиків помре - 5 тисяч гривень допомоги. Ця ж сама фірма працює у Лубнах, тут недалеко, бажаючі можуть приїхати і подивитись. Багато питань задавали із залу. Зокрема, чи в міжсезоння ставитимуть працівників на облік в центр зайнятості? – Ні, не ставитимуть. Чи візьмуть на себе утримання деяких соціальних об’єктів? – Ми ж не благодійна організація.
- А що все-таки відбулося? - з простодушною наївністю запитала одна жінка із залу, Галина Савісько - це запитання вертілось на язику, мабуть, у кожного присутнього.
Запала мовчанка і на нього не відповіли. Тільки новий сільський голова Ірина Олашина, котра сиділа в президії (на цій посаді вона всього 20 днів, її обрали на повторних виборах 27 грудня) спробувала заспокоїти: «Не беріть собі зайвого в голову». Збори тривали зовсім недовго - не більше як з півгодини. Гості обіцяли приїхати й наступного дня, але чомусь не прибули. А вже в середу вранці в Кременчузі пролунав цей постріл. З відчаю чи протесту, самостріл чи з чужої руки?
Щодо намальованих перспектив - то декому вони сподобалися. Багатьох насторожили, бо ж відомо: коли м’яко стелять - то твердо спати. Декого стурбували , бо як кажуть, від добра – добра не шукають, протягом 16 років господарство надавало селу відчутну матеріальну й фінансову допомогу, сплачувало податки й забезпечувало роботою 250 жителів. Тому Богодухівка нині в тривозі й напрузі, як натягнута струна. Хоч зовні того й непомітно - так само, як і щозими широко прогорнуті дороги в глибоких снігах, що нагадують злітні смуги на аеродромі. Чи дозволять їхньому СТОВу злетіти?                                 

В.Андрійченко.