Оновлений 19:28:46 06.11.2018

Рекламне оголошення

Ви можете розмістити оголошення в цьому місці за 25 грн.

Головний редактор

Головний редактор

КОМУ З КИМ ПО ДОРОЗІ (складний процес об’єднання сіл в громади)


В інтернет-новинах останнім часом можна було прочитати повідомлення про те, що село Левченкове бунтує.Це  щодо питання об’єднання в територіальну громаду. На одних із останніх зборів, скликаних в цьому селі в середу, 08.08.2018 року побував і наш кореспондент. Зібралися збори не в будинку культури, де затягнувся ремонт, а в бібліотеці, в тіснуватому залі , де було в рази напруженіше й спекотніше від висловлених пропозицій і емоцій. Збори з приводу цього зібралися вже не перший раз. У лютому 2018-го вони прийняли рішення про відмову  приєднуватися до майбутньої Драбівської територіальної громади, а на зборах у квітні вирішили залишатися самостійною громадою. Потім, коли серед літа щойно була створена з чотирьох сіл Плешканівська громада й до неї ввійшли їхні сусіди з Безпальчого їхнього ж Драбівського району, почали розповсюджуватися чутки, що їхнє Левченкове автоматично включать до Плешканівської ОТГ. Тому й зібралися на ці збори, щоб почути думку своїх сільчан та прозоро й відкрито прийняти рішення.
Зібрались на збори здебільшого люди старшого віку, активні пенсіонери. Скидалось на те, що вони прийшли вже з готовим рішенням, кимсь зарані переконані чи загітовані. Взявся секретарювати на зборах енергійний Сергій Степанович Мірошніченко, сам же й признався, що він приймак із села Тополі, тут його пуп закопаний і тут він думає віка доживати, тому налаштований, щоб його дітям жилося краще. Скільки не добивається, щоб йому гектар сіножаті виділили, та не може добитись, бо питання вирішує одна людина— сільський голова, при якому думка депутатів до уваги не береться. Головою зборів хоч і обрали Наталію Мельник, але вона була в основному присутньою за столом президії, а віжки голови як попервах взяв у свої руки  Сергій Степанович, так нікому іншому протягом зборів і не передавав, будучи, на його думку, досить підкованим в цьому питанні для його справедливого вирішення.
На зборах були присутні представники районної влади—з Драбівської районної ради і райдержадміністрації. Був присутній і селищний голова Драбова Василь Іванович Хмара, який раніше головував у Левченках. Звісно, ці люди агітували за приєднання до майбутньої Драбівської ОТГ: туди ближче, там розвиненіша інфраструктура, туди на дорозі «ям менше». А нинішній Левченківський сільський голова Володимир Григорович Ткач, який нині у відпустці, агітував за приєднання до Плешканівської громади. Напевно, маючи до нього якісь претензії й зауваження по роботі, односельці слухали його дещо скептично і з сумнівами та підозрами.
Із молодих людей поодинокий присутній на зборах висловився АТОвець Володимир Вікторович, який недавно повернувся із зони бойових дій:
--Я однозначно за Плешкані, бо під Драбовом ми вже були і що бачили? У мене ні роботи, ні землі, а я хотів би вдома «вкалувати» і заробляти на сім’ю,-сказав він коротко, але старші про нього, напевно подумали, що молодо та зелено.
 Коли слово надали голові села з Плешканів Галині Міховій, її слухали уважно й зацікавлено. Розповідала Галина Іванівна суто про справи, не вдаючись до пропаганди й агітації, й була певна, що люди не мають повної й достовірної інформації, тому приймають рішення інтуїтивно або й за чиєюсь підказкою. Не залежно від того, яке люди приймуть рішення, Галина Іванівна наголошувала, що об’єднання повинне людей гуртувати, а не роз’єднувати, а тим більше доводити до ворогування.Бо ми ж в одній країні живемо. Гіркий приклад—їхні стосунки з добрими сусідами Калениками: хтось посіяв зерно недовіри й тепер навіть на Івана Купала, яке завжди святкували разом на Супої, ті перебралися на річечку Булатицю.
  Були із залу запитання на зразок «забивання кілочків»: «А де наші діти навчатимуться?»--викрикнула одна жіночка, в якої судячи з її віку вже є не тільки онуки, а й правнуки. В цьому запитанні відповідь лежала на поверхні: з приєднанням до Плешканівської ОТГ село втратить свою школу. Спробуй переконай, як буде насправді. Тим часом над Левченківським НВК вже нависла  сьогоднішня загроза: в місцевому господарстві трапився якийсь збій, тому дехто втратив роботу і подався на заробітки до Польщі, а деякі переметнулися на «Нашу Рябу» в Канів і  стали їздити туди на роботу, де деяким виділили місце в гуртожитку. То такі здебільшого молоді сім’ї забрали з собою й дітей. Тому із 20 дітей, котрі були в Левченківському дитсадку, залишилося 8, а 12 подалися у Канів разом з батьками. Стався «відсів» і серед школярів, який і наскільки—ось це покаже початок нового навчального року.
  Тобто, у питанні з ОТГ на перший план виходить наше загальнодержавне питання—роботи й зарплати, від якого вже похідні й надходження до бюджету. Кажуть, у Левченках землі багато. Але хто і як її оброблятиме—це ще те питання.
  Коли наближався полудень, на зборах у залі запропонували вже голосувати, бо пора корів забирати з пастівника та доїти. Голосування показало, що більшість рук піднялося за приєднання до Драбівської ОТГ, одиниці серед тих, хто був проти й утримався. Плешканям було відмовлено у приєднанні Левченок.Наступного дня, враховуючи позицію зборів, відбулась позачергова сесія Левченківської сільської ради  й підтвердила це рішення голосуванням депутатів. Проте сипались ще й зауваження, що депутати повинні були обійти своїх виборців і дізнатися їх думку під підпис.Так як під підпис на сесії завіряли думку кожного із 11 депутатів. Чи це вже остаточну крапку поставлено в цьому питанні, чи ще будуть його переглядати, як було вже двічі? Поживемо—побачимо. Але в людей з Левченок і маленького села Тополі це питання ще й досі щодня і щогодини нині на слуху.
   Що стосується Плешканівської ОТГ, яка зацікавлена в бажаючих до неї приєднатися, то  з облдержадміністрації їм надійшов лист про покрокове просування їхнього питання з часу створення їхньої ОТГ(зміст листа на знімку). А із Києва вже повідомили, що на 28 жовтня в них призначено вибори.

Замішана на крові. Вкрадена втрачена земля

Якщо ви власник сільськогосподарської землі і думаєте, що володієте нею, то помиляєтеся. Вона вже вкрадена. Ваша земля вже більше 15 років в оренді - нею володіють і користуються, але не ви. І тому, хто її вкрав, залишилося домовитися з вами про матеріальну компенсацію. Так, саме компенсацію. Ви самі віддали землю в чужі руки, і з байдужістю подивляєтеся на те, що посіяв ваш орендар, пан вашої колись землі. Земля вже вам не потрібна.
    Але землю втратимо не від війни, а власної байдужості і жадності. Копійчана оренда затьмарила очі. А примара продати землю робить вас вже багатими. Але не сподівайтеся, за вже вкрадене багато платити не збираються – воно і так вже їхнє. Тикнуть по тисячі доларів за гектар і скажуть «на ліки, не хворійте».
    5-а година ранку. Мені 5 років. В мене через плече у чохлі камінь, щоб точити косу. Дід з косою попереду. Ми на місці. Прострілені при взятті Вєни руки міцно беруть косу. Вона починає свистіти, кладучи траву як ворогів.
    Майже у всіх з нашого покоління був дід, який брав Вєну, звільняв Варшаву чи Прагу. А скільки не стали дідами, загинувши в чорній робі при форсуванні Дніпра. А скільки тих, які повішені німцями чотирнадцятирічними в центрі села. Вони знали, земля повинна бути тільки їхня.
Дід казав, що в обозі у них був ящик швейцарських годинників, але голодні австрійські діти хотіли їсти, годинниками їх не накормиш.
    Сьогодення. 2 гектари воїну. І якийсь губернатор зі свитою вже її готовий купити – дати на ліки ветерану. Українець - розмінна монета.
    Вашу вкрадену землю перепродадуть і одінуть на руку нові швейцарські годинники для іміджу і статусу. А Вам дадуть на швейцарські ліки.
Вертаймо землю собі!!!
Роман Головін

Романтично-детективна історія з трояндами

У Богодухівці Чорнобаївського району завдяки ініціативі й старанням сільського голови Ірини Олашин  навесні впорядкували територію біля обеліска. Насадили декоративних кущів, троянд, влаштували фонтанчик. Це місце в центрі села стало красивим і привабливим. Тут трудились однаково сільчани делеговані на громадські роботи від центру зайнятості, а більше— тутешні добровольці на суботниках. Захоплений їхнім ентузіазмом навіть заїжджий підприємець для такого діла продавав їм розсаду й саджанці троянд за півціни, а інколи й задарма. Посаджені з легкої руки квіти гарно прийнялися й заквітували. Троянди забуяли до пояса, приваблюючи зір благородним цвітом. Біля трояндової алеї встановили відеокамеру.
  Та навіть вона не стала перешкодою для нічних злодіїв. Бо якогось недавнього літнього ранку виявилось, що на алеї хтось не тільки позрізував стебла троянд, а й повикопував деякі кущі з корінням. Героя відразу ж вирахували –громадський помічник дільничного інспектора поліції прослідував за погубленими пелюстками аж на куток Шишківку, куди зловмисник відніс троянди своїй симпатії. Відпиратися було безглуздо, адже підтвердженням служила відео зйомка на відеокамері.
- Я прийшла за своїми трояндами, - заявила головиха господині, навідавшись до цього двору пополудні.
- Он вони у відрі в сараї. Вони мені й ненужні. Приніс їх опівночі,--повідомила жінка.
  Знищені квіти й справді були  вже нікому «ненужними»: квітуючі серед літа вони б не прижилися ні в неї, ні повторно на клумбі, де утворилася лисина.
  Можна уявити, що це романтична історія з трояндами, де замішані палкі почуття. Далі події стрімко розгорталися  за ознаками зовсім не ліричного жанру. 52-річний чоловік повісився. Залишив записку, що з собою покінчив через неї, бо вона йому погрожує.Через те, що він її підставив, вона видасть і решту його злодійських походеньок.  А ще на його мобільнику знайшли  СМСку від неї: «неси рози тільки з корінцями».Отже, вона теж причетна до злочину, який виконувався на замовлення й навіть керувався дистанційно. В селі таки схильні до того, щоб за вкрадені троянди винувату покарали, може тоді поменшає в селі крадіжок.
  Не дивлячись на таку драматично-трагічну розв’язку історії з трояндами, голова села Ірина Іванівна не відмовляється від суботників як від важливого виховного заходу. Ось зовсім недавно (цими днями) провели суботник на березі ставка, де через часті дощі побуяла трава та піднялася вода й подекуди позносила кладки. Перед цим ще депутат сільської ради Юрій Дробницький організував суботник і разом з семикласниками прибирав територію. На цей же суботник позвали людей з косами і граблями. Прийшли з обов’язку служби представники сільради й комунгоспу і лише шестеро з усього досить великого села. Підкошували траву, збирали сміття, котрого вивезли два повних прицепи. Навіть 5-класник Коля Сидоренко загрібав.
Своїх свідомих героїв головиха просила назвати поіменно й подякувати за працю Олексію Дмитровичу Курятнику, Анатолію Миколайовичу й Михайлу Петровичу Лук’ященкам, Василю Васильовичу Морозу, Володимиру Анатолійовичу Кузнєцову та Олександру Васильовичу Кіяну з невісткою Зінаїдою Григорівною, які на суботник прибули зі своїм трактором.А приватний підприємець Ніна Олександрівна Омелянчук не змогла прибути, то пригощала людей ситром з мінералкою і морозивом.
- А вже наступного дня на тому березі гуляла одна сільська компанія й після себе залишила такі сліди, що мені й на другий берег було видно, - розповідає Ірина Іванівна. - Готова навіть прізвища їхні назвати, та сподіваюся, що в людей заговорить совість.
Та й вся ця історія цілком  саме про совість.

Близько половини пацієнтів підписали декларації

Як повідомила головний лікар Золотоніського міського центру первинної медико-санітарної допомоги Віра Антонова,  з лікарями вже укладено 12 тисяч декларацій.  До єдиного електронного реєстру  вже внесено 41% жителів міста. Кожен день ця цифра змінюється. Серед трьох міських медичних амбулаторій , найбільше угод з пацієнтами підписали в амбулаторії №3—7390 декларацій, там працює 8 лікарів. В амбулаторії №2 підписали 2622 декларації, в амбулаторії №1—1943 декларації. Серед сімейних лікарів Лариса Демешко має 1409 договорів, Тетяна Мозгова—1221, Наталія Федосєєва—1226, Надія Верхольот—1076, терапевт Віра Антонова—1075, педіатр Олена Луганська—812. Віра Омелянівна пояснила, що в разі потреби перепідписати договір з іншим лікарем, пацієнт має можливість перейти до іншого лікаря, навіть не повідомляючи про розірвання договору зі «своїм», але при тій умові, що у вибраного ним лікаря залишилася «вакансія», тобто немає  перевищення допустимої квоти для терапевтів—2000 договорів, для сімейних лікарів—1800. Також вона попросила дорослих молодих пацієнтів віком від 19 і до 39 років активніше включитись у процес підписання декларацій, адже ця вікова категорія проявляє пасивність.

Subscribe to this RSS feed

-3°C

Золотоноша

Mostly Cloudy

Humidity: 62%

Wind: 28.97 km/h

  • 16 Nov 2018 0°C -5°C
  • 17 Nov 2018 -1°C -4°C