20.11.18р. близько 16:40 години в селі Лящівка Чорнобаївського району в господарстві місцевого жителя 1959 року народження виникла пожежа в житловому будинку, (розміром 7х8 м., стіни цегляні, покрівля шиферна). Вогнем пошкоджено перекриття на площі 1 м.кв. Причина пожежі – порушення правил пожежної безпеки при експлуатації пічного опалення. Пожежу локалізовано до прибуття аварійно рятуваного підрозділу.
Рятувальники звертаються до населення із застереженням щодо дотримання правил пожежної безпеки при обігріві власного житла. Печі, котельні та інші опалювальні прилади мають бути старанно перевірені й відремонтовані. Усі несправності мають обов’язково бути усунені до початку використання печей та груб.
У разі якщо ви стали свідком надзвичайної події не зволікайте одразу звертайтесь до служби порятунку за телефоном «101».
Дослухайтесь наших порад і нехай біда оминає ваші оселі!

В одну ніч - дві пожежі
За останній тиждень в Золотоніському районі сталося 8 пожеж. Із них лише одна через коротке замикання електропроводки, а решта 7 - через порушення правил користування пічним опаленням. Зокрема, 24 листопада, минулої суботи в темну пору доби сталося аж дві пожежі в селах Вознесенське і Благодатне, куди гасити вогонь виїздили рятувальники із Золотоніської пожежної частини №8. Завдано значних збитків господарям, адже знищено покрівлю та перекриття будинків, пошкоджено домашні речі, тільки прямі збитки становлять більш як 20 тисяч гривень у кожному з випадків. У одному - не був відремонтований лежак на горищі, в іншому - біля топки валялось сміття та різні легкозаймисті домашні речі. Але завдяки допомозі рятувальників вдалося врятувати житло потерпілих. На щастя, під час пожежі ніхто не постраждав.
26 листопада о 5 ранку на хуторі Згар, на території приватного домоволодіння на вулиці Хліборобній, виникла пожежа у надвірній споруді.
На місце події, за викликом, прибули рятувальники чергового караулу Золотоніської пожежно-рятувальної частини, силами яких пожежу о 7:30 було локалізувано, а о 7:45 повністю ліквідовано.
У результаті пожежі вогнем знищено покрівлю та перекриття на загальній площі 45 метрів квадратних.
За попередніми даними причиною пожежі стало порушення правил пожежної безпеки при експлуатації печей.
У вівторок вранці 27 листопада рятувальники виїздили в хутір Згарі, де з дороги злетів Мерседес-Спринтер. Водій не втримав кермо на слизькій дорозі, через що автомобіль вскочив у канаву і перевернувся догори колесами. Рятувальники спецтехнікою його підняли й поставили назад на четверо коліс. Обійшлося без травмованих і загиблих, тільки переляком водія і пасажира. Що зайвий раз вчить не поспішати на слизькій дорозі.
Цього ж дня 27.11 о 10-ій годині ранку на пульт диспетчерської служби 101 надійшло повідомлення з невідкладної служби медичної допомоги 103, яка прибула для надання допомоги  жительці будинку №5 по вулиці Незалежності. Тут жінка 1938 року народження зламала ногу і не могла відкрити дверей, тому знадобилася ще й допомога рятувальників.
Як нам повідомила інспектор служби 101 Альона Коваль, єдиною приємною подією минулого тижня  став їхній візит до найменших школярів міської школи №3 - до першокласників. Їм пожежні розповідали про правила протипожежної безпеки, як поводитись на воді, не легковажити з вогнем, без дозволу батьків чи старших не включати прилади в розетку. Найменші школярі були вдячними слухачами.

 
З нагоди професійного свята працівників сільського господарства директора Іркліївського риборозплідника рослинноїдних риб Сергія Григоровича Піддубного нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України та пам’ятним знаком - цю нагороду йому особисто в Києві вручив керівник Держрибагентства Ярослав Белов.
- Це визнання заслуг всього колективу, що стимулює нас працювати ще краще й результативніше, - підкреслив Сергій Григорович вже на зборах свого колективу, що зібрався з нагоди свята, а також кілька разів наголосив на цьому вже в розмові зі мною.  У залі - усміхнені обличчя, відчувалося, що радість поділена на всіх.
Після того урочистого зібрання в столиці в середині листопада, не відкладаючи в довгий ящик побажання, вже в кінці місяця, 22 листопада в Держрибагентстві провели ґрунтовну виробничу нараду з керівниками підприємств різних форм власності - від державних до приватних, що займаються аквакультурою. Така розмова по суті була вперше за багато років. Вислухали пропозиції, зауваження й побажання, їх систематизують, виробивши послідовну лінію діяльності. Можливо, тоді й до рибальських господарств повернеться політика  сприяння й підтримки, як це зі сторони держави практикується за кордоном.
Що стосується конкретно Іркліївського риборозплідни-ка, то тут намітилися зовсім інші стосунки. Від ворогуючих з відвертим протистоянням, коли в 2016-2017 роках зверху намагалися сюди призначити свого керівника, зовсім не рибака за фахом і фактично прибрати до рук підприємство. Тоді колектив повстав проти варягів і змусив рахуватися зі своєю позицією, зайняв кругову оборону, змусивши рахуватися з їхньою думкою в ім’я захисту й збереження такого підприємства. Про перебіг цих подій, доволі гостросюжетних, кілька разів писала наша газета. У цьому поєдинку заради захисту справедливості й людської гідності виграв колектив. Відстояв свого «старого» директора, хоч чоловіка в повному розквіті сил назвати старим язик не повертається. Хіба тільки з огляду на те, що він на цих ставках виріс, вивчився на рибовода і вже понад два десятки років тут працює, це єдине місце його роботи. Це особливе підприємство спершу будував, а потім ним успішно керував його світлої пам’яті батько Григорій Іванович Піддубний. Отже, Іркліївський риборозплідник залишився зі своїм директором, а в Держрибагентстві призначили нового керівника Белова Ярослава Сергійовича і тепер нова мітла по-новому мете. Замість напружених стосунків - відносини розуміння й сприяння, сподіваються ще й на підтримку. І звичайно ж, є визнання. Бо Іркліївський риборозплідник - одне з кращих підприємств галузі, має чим похвалитися.
В першу чергу тим, що тут виконуються виробничо-фінансові показники, підприємство працює ритмічно. За рік виробляють від 900 до 1000 тонн товарної риби і 350 тонн рибо-посадкового матеріалу як для зарибнення водойми власними силами, так і для продажу фермерам на орендованих ставках. Вирощують в основному коропа й товстолоба, а поряд з ними в інкубаційному цеху з ікринок також розводять веслоноса, сома, щуку. Намагаються відшліфовувати технологію, запозичують передовий досвід, обмінюються плідниками, видами риб, новинками. Вчаться не тільки вони, а й до них приїздять за досвідом, а також використовують тепер популярне в інтернет-мережах спілкування.
Іркліївський риборозплідник виграв тендер, за умовами якого в нинішньому році йому з обласного бюджету було виділено 2 мільйони гривень. (За сприяння й підтримку директор і ввесь колектив дуже вдячний губернатору Юрію Ткаченку). На ці кошти риборозплідник виплекав  і видав для зарибнення Кременчуцького водосховища 74 тонни двохліток. Ще близько 10 тонн вирощено за кошти користувачів, які займаються промисловим виловом. Таке інтенсивне рибальство сприяє не тільки збільшенню виробництва  риби як продукту харчування, а ще й екології.
На підприємстві працює 80 працівників, люди переважно з Іркліївської об’єднаної територіальної громади та навколишніх сіл. Середня заробітна плата становить 8-9 тисяч гривень. Працювати в риборозпліднику престижно, люди дорожать своїм робочим місцем. Хоч місце - це тільки умовно сказано, бо в їхніх руках - неосяжні прісноводні простори. І володарі цих просторів мають бути людьми мужніми та витривалими, сильними, якими і є іркліївські рибалки. Найстарший в їхньому колективі 50-річний Олександр Григорович Романець, наймолодший - Руслан Сергійович Коваль, якому близько 30-ти. До листопадового професійного свята десятьох працівників колективу відзначили почесними грамотами підприємства. Рибака-АТОвця Василя Васильовича Давиденка, бригадира-рибовода Олександра Івановича Зінченка й з таким же понад як 10-річним стажем Юрія Миколайовича Литвиненка. Заступника директора по виробництву Віталія Івановича Сущенка із 20-річним стажем роботи. Молодих, зате надійних рибалок Станіслава Володимировича Шепеля, Руслана Сергійовича Коваля, газоелектрозварника Володимира Абдулаєвича Кучкарьова, тракториста Володимира Назаровича Рожка. Олександр Валерійович Попов до них повернувся працювати вже за другим колом. Як і єдина в цій компанії нагороджених «рибачка» головний бухгалтер Марія Антонівна Бутко, котра після виходу на пенсію рік тому знову повернулася в колектив. Крім того, всім без винятку працівникам колективу було виділено премії. Люди забезпечені спецодягом. При обловах для рибалок готують гарячі обіди. Тобто, соціальний пакет конкретно забезпечений.
Тут розповідають, що для реалізації живої риби взимку заклали достатньо зимувалів - це такі невеличкі ставки з товарною рибою, які рибалкам нескладно обтягувати неводом. Так що перебоїв з доставкою живої риби не буде до весни. У кого складеться враження, що риба у воді росте сама і рибалкам тільки й зостається, що її ловити, тут цю думку спростують. Рибу треба годувати зерном, для чого риборозплідник його купує у фермерів та СТОВах. Розмножувати в своєму інкубаторі та плекати в ставках підрощування й дорощування. Також є сезонні проблеми. А директор клопочеться всесезонною проблемою - значним оподаткуванням, тільки в нинішньому році підприємство виплатило 9 мільйонів гривень різних податків, натомість для розвитку виробництва не отримало й копійки. Тут його думки про великий податковий тиск збігаються з іншими колегами з різних господарств України, висловленими на недавній нараді в столиці, сподіваються на кращі зміни й налаштовані для цього робити конкретні кроки.
Тим більше, що підприємство - соціально орієнтоване. Створює робочі місця і є бюджето-формуючим для місцевої ОТГ. Надає матеріальну допомогу школі й дитсадку, закладу культури. Не раз своїм і КАМазом, і бусом возили допомогу воякам на схід, доставляли і дрова, і котелки та шкарпетки за кошти своєї профспілки, зібрані продукти, і звичайно ж, свою рибу.
На Іркліївському риборозпліднику я побувала цими днями, коли їхню територію вже вкрило снігом, а воду - льодом. З водосховища колючими їжаками діставав холодний вітер, від якого хотілось сховати носа за теплий комір. А обвітрені обличчя рибалок були відкритими, з якимсь доброзичливим позитивом. Особливі лиця людей з гідністю. Тому й запитала:
- А на які моря ви їздите відпочивати?
- Не на чужі, а на своє Азовське тільки заради солоної води. Бо для нас наше море найкраще, є тут краєвиди дивної краси. Може, доживем до того, що й туризм розвиватиметься, бо є що показати, - відповів Сергій Піддубний.
  А що, іркліївські рибалки це можуть.
Валентина Андрійченко Фото автора.

Щось неймовірне нині коїться навколо газу після того, як з легкої руки (а може безжальної?) Прем’єр-Міністра було на 23,5 % піднято ціну на газ, затверджено її Президентським указом і вже із 1-го листопада за блакитне паливо ми маємо платити за на чверть збільшеним тарифом. Серед простих людей тільки й балачок про цю нову ціну на газ. Наприклад, наші знайомі з села Крупського закрили газовий вентиль і газом не користуються. Топлять у хаті дровами, сидять у холоді. Не вони одні, а багато хто не тільки з цього села, а й з інших. Це типова ситуація. Щоб обігріти оселю, ріжуть на дрова дерева в лісопосадках.
  Ті ж самі знайомі з села Крупського поцікавились в районі, чи розраховувати їм на субсидію, то одержали туманну відповідь: мовляв, звертайтеся не раніше, як через місяць. Але ж через таку невідомість можна в трубу вилетіти. За непомірної ціни за газ можна не оплатитися. Навіть хати за борги можна позбутися.
  Зросла ціна на газ спричинила ланцюгову реакцію підвищення цін й на інші товари та послуги. Включно із хлібом насущним, бо навіть невеличкого буханця вже за десятку не купиш.
  Хай прості люди не зовсім розбираються у цінах і тарифах. Але ж відомі політики, економісти знають що й до чого, їх на м’якині не проведеш. Про те, що український газ має йти на потреби населення за щонайменше вдвічі нижчою ціною - про це послідовно говорить лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко. Як про це говорила пару років тому, коли ціну на газ підвищували в кілька разів. Так стверджує і нині, Україна видобуває 21 млрд. кубометрів газу, а споживає 19 млрд. То чому український газ не використовувати українцям для їхніх потреб, а для підприємницької діяльності згодився б імпортований. Адже в Конституції  України написано, що всі надра - народні.
Влада нашому народу втокмачує, що на газ ринкова ціна. І тут Юлія Тимошенко нищівно розбиває це твердження. «Яка ринкова ціна? У нас абсолютна монополія, у нас один постачальник, у нас немає жодного ринку. Ринкова ціна - це коли можна вибрати, коли є конкуренція. А в нас все в одних руках. І покажіть мені, де ринкова ціна встановлюється постановою уряду?»
За її твердженням, влада тримає монопольну ціну у 300 доларів за тисячу кубометрів, виписуючи людям платіжки із захмарними цінами  та сплачуючи мільйонні премії керівництву НАК «Нафтогаз».
  Монополія в газовому питанні тримає кругову оборону. А де шукати захисту простим людям? Чи є вихід? Однозначно є. У тих, хто не втомлюється доводити, що газ на потреби населення має надходити за щонайменше вдвічі нижчою ціною. І це не утопія, а реальність.
Наталія Пономарьова

В полях вже зійшла озимина й веселить око на фоні сумних осінніх пейзажів. А із пізніх культур залишилась до збирання хіба що кукурудза. Золотаві, аж вицвілі під небесами її масиви подекуди займають ще солідні площі, схожі на гігантський ліс, так гінко вимахала вгору цим літом ця культура. Качани вже опущені донизу й як під лінійку вишикувані. Ці кукурудзяні поля висушені, аж шелепотять, тільки останні дощі трохи додали їм вологи.
Як розповів нам начальник Золотоніського районного управління сільського господарства Петро Бобков, у Золотоніському районі із 28 тисяч гектарів кукурудзи її зібрано вже на площі 22 тисячі гектарів. Середньорайонна врожайність вища середньо обласної і становить 91 центнер з гектара. Так само висока врожайність, понад 90 центнерів кукурудзи на круг і в Чорнобаївському районі, а в Драбівському, згідно з оператив-ними зведеннями вона становить 86 цент-нерів. У деяких господарствах збирають рекордні врожаї. У «Придніпровському краї» - по 91 ц, у ДП «Іскра», «Маяку», «Плешканях» - по 100 центнерів, у «Гранекс-Черкаси» - 105, у «Ниві» - 118, у ПрАТ «Дослідне господарство»Золотоніське» - 128 ц. Однозначно врожай видався кращий торішнього і кукурудза справді вийшла королевою полів. Вже з тиждень біля прохідної Золотоніського комбінату хлібопродуктів «Златодар», що входить до структури Держрезерву, можна спостерігати, як в одну і другу сторону, аж до професійного ліцею й до перехрестя навпроти машинобудівного заводу в шеренгу вишикувані автопоїзди,навантажені зерном кукурудзи. Дожидаються своєї черги на здачу й вивантаження, чогось подібного не було навіть в напружені жнивні дні. Тепер комбінат засипало кукурудзою.
- Бо не було відвантаження залізницею. Оце в неділю подали вагони, - пояснив Петро Іванович.
Директор «Златодару» Валерій Васи-льович Буркацький не зовсім з ним погоджується:
- Можна сказати, що відвантаження залізницею й далі немає, бо те, що подали 15 вагонів не вважаємо для себе порятунком. Цим составом ми відгрузили півтори тисячі тонн кукурудзи, а комбінат за добу приймає півтори тисячі тонн. Тобто працює на повну потужність. А відсутність залізничного відвантаження не дає так швидко проводити прийомку, як того б хотілося. Через те й стурбований директор.
  А напевне ще й ситуацією, яка виникла поблизу з хлібокомбінатом в минулий вівторок, 6.11.2018 вранці й свідками якої ми були.
Сюди прибув пересувний габаритно-ваговий комплекс, що зазвичай розташовується на київській трасі біля Хуторів Коврайських, та й припар-кувався біля заправочної станції, якраз навпроти хлібокомбінату. Працівники зважувального комплексу заходились зважувати великогабаритні грузовики й фури з прицепами, що привезли зерно кукурудзи. Вже встигли оформити документи на 4-х водіїв, в автомобілях яких було виявлене перевантаження.
Розмовляю з одним з таких водіїв, явно розстроєним.
- Приїхав з Генічеського району сюди на роботу і влип в таку неприємність з перегрузом. Вага автомобіля 49 тонн, в якому 9 тонн перегруза. На око ще не приноровився, скільки з-під бункера зерна у кузов брати. За кермом ваговоза 10 років, з досвідом, не маю ніяких зауважень і стягнень, а тут доведеться платити штраф.
Його має визначити суд. Штраф досить великий, розповідають, що може бути й 17 тисяч гривень. Навіть візуально можна визначити, що чимало машин перевантажені. Для працівників габаритно-вагового комплексу це клондайк, тільки встигай штампувати протоколи. Але водії фур не поспішають здаватись, вичікують. Може, комплекс зніметься з місця чи ще щось станеться. Може, хтось навіть  додумається викликати прицеп, щоб згрузити надлишок. А що вже, слідуючи водійській солідарності, повідомлять інших, щоб не перевантажувались, то це вже точно.
Безперечно, перевантажені автопоїзди розбивають наші й без того розбиті дороги. І за кордоном водій великоваговика не ризикне допустити перевантаження, бо заплатить великий штраф. Мабуть, до таких порядків треба призвичаюватись і в нас.І діяти не вибірково,  а до всіх без винятку застосовувати такі правила й вимоги.
  До цієї ситуації з габаритно-ваговим комплексом біля своїх воріт керівництво хлібокомбінату не має жодного стосунку, однак і їх це зачіпає якимсь боком, бо стосується їхніх партнерів по справі. Виростити, зібрати, привезти і - так спалитись через штраф за перегруз. Потрібно шукати якийсь цивілізований вихід. Неодмінно економічний.