В полях вже зійшла озимина й веселить око на фоні сумних осінніх пейзажів. А із пізніх культур залишилась до збирання хіба що кукурудза. Золотаві, аж вицвілі під небесами її масиви подекуди займають ще солідні площі, схожі на гігантський ліс, так гінко вимахала вгору цим літом ця культура. Качани вже опущені донизу й як під лінійку вишикувані. Ці кукурудзяні поля висушені, аж шелепотять, тільки останні дощі трохи додали їм вологи.
Як розповів нам начальник Золотоніського районного управління сільського господарства Петро Бобков, у Золотоніському районі із 28 тисяч гектарів кукурудзи її зібрано вже на площі 22 тисячі гектарів. Середньорайонна врожайність вища середньо обласної і становить 91 центнер з гектара. Так само висока врожайність, понад 90 центнерів кукурудзи на круг і в Чорнобаївському районі, а в Драбівському, згідно з оператив-ними зведеннями вона становить 86 цент-нерів. У деяких господарствах збирають рекордні врожаї. У «Придніпровському краї» - по 91 ц, у ДП «Іскра», «Маяку», «Плешканях» - по 100 центнерів, у «Гранекс-Черкаси» - 105, у «Ниві» - 118, у ПрАТ «Дослідне господарство»Золотоніське» - 128 ц. Однозначно врожай видався кращий торішнього і кукурудза справді вийшла королевою полів. Вже з тиждень біля прохідної Золотоніського комбінату хлібопродуктів «Златодар», що входить до структури Держрезерву, можна спостерігати, як в одну і другу сторону, аж до професійного ліцею й до перехрестя навпроти машинобудівного заводу в шеренгу вишикувані автопоїзди,навантажені зерном кукурудзи. Дожидаються своєї черги на здачу й вивантаження, чогось подібного не було навіть в напружені жнивні дні. Тепер комбінат засипало кукурудзою.
- Бо не було відвантаження залізницею. Оце в неділю подали вагони, - пояснив Петро Іванович.
Директор «Златодару» Валерій Васи-льович Буркацький не зовсім з ним погоджується:
- Можна сказати, що відвантаження залізницею й далі немає, бо те, що подали 15 вагонів не вважаємо для себе порятунком. Цим составом ми відгрузили півтори тисячі тонн кукурудзи, а комбінат за добу приймає півтори тисячі тонн. Тобто працює на повну потужність. А відсутність залізничного відвантаження не дає так швидко проводити прийомку, як того б хотілося. Через те й стурбований директор.
  А напевне ще й ситуацією, яка виникла поблизу з хлібокомбінатом в минулий вівторок, 6.11.2018 вранці й свідками якої ми були.
Сюди прибув пересувний габаритно-ваговий комплекс, що зазвичай розташовується на київській трасі біля Хуторів Коврайських, та й припар-кувався біля заправочної станції, якраз навпроти хлібокомбінату. Працівники зважувального комплексу заходились зважувати великогабаритні грузовики й фури з прицепами, що привезли зерно кукурудзи. Вже встигли оформити документи на 4-х водіїв, в автомобілях яких було виявлене перевантаження.
Розмовляю з одним з таких водіїв, явно розстроєним.
- Приїхав з Генічеського району сюди на роботу і влип в таку неприємність з перегрузом. Вага автомобіля 49 тонн, в якому 9 тонн перегруза. На око ще не приноровився, скільки з-під бункера зерна у кузов брати. За кермом ваговоза 10 років, з досвідом, не маю ніяких зауважень і стягнень, а тут доведеться платити штраф.
Його має визначити суд. Штраф досить великий, розповідають, що може бути й 17 тисяч гривень. Навіть візуально можна визначити, що чимало машин перевантажені. Для працівників габаритно-вагового комплексу це клондайк, тільки встигай штампувати протоколи. Але водії фур не поспішають здаватись, вичікують. Може, комплекс зніметься з місця чи ще щось станеться. Може, хтось навіть  додумається викликати прицеп, щоб згрузити надлишок. А що вже, слідуючи водійській солідарності, повідомлять інших, щоб не перевантажувались, то це вже точно.
Безперечно, перевантажені автопоїзди розбивають наші й без того розбиті дороги. І за кордоном водій великоваговика не ризикне допустити перевантаження, бо заплатить великий штраф. Мабуть, до таких порядків треба призвичаюватись і в нас.І діяти не вибірково,  а до всіх без винятку застосовувати такі правила й вимоги.
  До цієї ситуації з габаритно-ваговим комплексом біля своїх воріт керівництво хлібокомбінату не має жодного стосунку, однак і їх це зачіпає якимсь боком, бо стосується їхніх партнерів по справі. Виростити, зібрати, привезти і - так спалитись через штраф за перегруз. Потрібно шукати якийсь цивілізований вихід. Неодмінно економічний.

6 листопада відбулася чергова 40-а сесія сьомого скликання міської ради, на якій було присутніх 30 депутатів, а також депутат обласної ради Вадим Гайович. Вів сесію міський голова Віталій Войцехівський. На її порядок денний було винесено 52 питання. На сесії було присутніх два представники інвестиційної фірми «М’ясомолпрод», які просили включити в порядок денний питання про виділення їм в суборенду на 49 років земельної ділянки на місці колишнього птахокомбінату по вулиці Гагаріна. Думки присутніх розділилися. Депутат Володимир Мірошніченко висловився про те, що чим швидше дамо дозвіл, тим скоріше до міського бюджету надходитиме плата за користування ділянкою, яка кілька років заростає бур’янами. Схожою була позиція й Ігоря Неліна, який за те, щоб створювати для інвестора умови, а не перешкоди. Сергій Кузнєцов застерігав від того, що вже 4 підприємства на місці птахокомбінату бралися відновити виробництво, але тільки набиралися боргів. «Артбудкомфорт» накопичив 124 тис. грн. боргу, а «Агросптиця» - понад 324 тисячі гривень боргу. Тому він наголошував давати дозвіл на таке виробництво тільки  коли там будуть локальні очисні споруди. Сергій Мозговий закликав вивчити й розглянути ситуацію на засіданнях депутатських комісій, а вже потім виносити на сесію. Міський голова Віталій Войцехівський признався, що є відчуття дежавю: ті ж самі слова про наміри говорили всі попередні орендарі, а закінчувалось боргами. Тому депутати це питання в порядок денний цієї сесії не включили, а після детальнішого вивчення його на депутатських комісіях включать його до порядку денного наступної сесії міськради, яка відбудеться ще у листопаді місяці.
   Питання про внесення змін до міського бюджету на нинішній рік висвітлила начальник управління економіки Вікторія Остроглазова. Так як у осінньо-зимовий період немає смислу  добудовувати басейн у Золотоніській гімназії, то заплановані для цього кошти було вирішено перерозподілити для фінансування важливих для міста проектів. Зокрема, 100 тис. грн. - на закупку гірлянд та встановлення конструкцій, які взимку використовуватимуться для ілюмінації у вигляді арки на алеї від центральної площі до танка, а влітку - у вигляді парасольок, що запропонували діти в своїх проектах. Понад 39 тисяч гривень передбачено на виготовлення документації й експертиз при спорудженні пам’ятника загиблим АТОвцям. 142 тисячі гривень «Міськводоканалу» для лізингових платежів за закуплену техніку, 40 тис. грн. - для ремонту дворового заїзду по вулиці Шевченка, 211, а 5 тис. грн. для підтримки програми безкоштовних юридичних послуг. В залі велося обговорення пропозицій і об’єктів, але коштів була обмежена сума, тому реальність вимагала в неї вкластися. Проголосували за ухвалення рішення з цього питання 27 депутатів, а троє утрималися.
   Депутати одностайно дали дозвіл міському голові на підписання референдумів.
   Голова депутатської комісії з питань охорони здоров’я і навколишнього середовища Віктор Жорновий повідомив про те, що на зарибнення озера в парку «Надія» виділено 49 тисяч гривень. Депутати переймалися про охорону водойми, щоб на ній не було сіток та вудок.
  За пропозицією начальника міського управління праці та соціального захисту Тетяни Лукомської за рахунок зекономлених коштів у сумі 11 тисяч гривень було вирішено їх спрямувати для малозабезпечених громадян в рамках програми «Турбота», в тому числі й на передплату міської газети «Златокрай» 300 ветеранам війни і праці.
  Доповідачем із більш як двох десятків питань був голова депутатської комісії Володимир Короленко. Деякі питання розглядалися блочно, з приводу трьох були враховані заяви про конфлікт інтересів. А дискусія виникла навколо питання про виготовлення документації  на 2-хгектарну земельну ділянку по вулиці Благовіщенська, 55, де розташований недільний ринок. Архітектор Ігор Веснін пояснював, що вказується одна адреса ділянки через прив’язку до місцевості. При голосуванні за це питання 6 депутатів утрималися.
  Жваве обговорення викликало питання про виконання договору фондом «Відродження» та зменшення йому орендної плати із 10 до 1 відсотка. Про конкретні ситуації з людьми знедоленими та про піклування про них з перешкодами розповіла Людмила Неліна, керівник центру соціальної допомоги. Вони беруться за цю нелегку роботу. Але в місті немає притулку для знедолених людей. Цим займається фонд «Відродження», з цією метою проводяться реконструкційні роботи в занедбаній будівлі колишнього заводу «Супутник» поблизу місточка над річкою. Місту або самому надавати такі послуги, витрачаючи не менше мільйона зі свого бюджету. А можна покладатися й на цю громадську організацію, співпрацюючи з нею, до чого схилялась Людмила Тіборівна, акцентуючи, що це аж ніяк не релігійне питання. Наталя Сьомак призналась, що вона її переконала. Як і ще багатьох інших, проте не всіх. Наприклад, Володимир Мірошніченко зауважив, що «Відродження» реально реабілітує чоловік зо троє, а привезе сюди людей з інших місць, не місцевих. Це при тому, що в нашому місті й так вистачає проблем з нічним «відпочинком» молоді поблизу АТБ, щось треба діяти з перетвореним на притон гуртожитком без вікон і дверей.
Міський голова Віталій Олександрович наголосив, що ми маємо співпрацювати, а на сесії вирішувати не як прихожани якоїсь церкви, а як депутати. Тим більше, що відчуваємо допомогу й підтримку «Відродження»: вони своїм коштом і місток біля річки відремонтували, і після буревію займались відновленням на вулиці Шепелівській. Рішення було більшістю голосів прийняте зокрема й про зниження ставки до 1%.
Сесія надала дозвіл на списання лінотипа й друкарської машини в комунальному підприємстві Золотоніська друкарня. Прийняли звернення до Президента України, Прем’єр-міністра про призупинення підвищення ціни на газ. У Різному депутат Олександр Флоренко повідомив про хлопця Миколу Ладу, майстра спорту України, який 22—25 листопада на змаганнях в Києві представлятиме Золотоношу. Звертається, хто б допоміг зі стартовим внеском доларів на 300. З-за столу президії його добровільно погодилась підтримати Наталя Зеленська, її рішення колеги підтримали оплесками.
Роботу в міжсесійний період узагальнив міський голова. Віталій Олександрович відзначив, що закінчено ремонт на непарній полосі вулиці Шевченка. Зараз техніка і люди працюють на вулиці Обухова, на проміжку від автопідприємства до вулиці  Богуна, потім від Неверовського до лікарні. Триває середній ремонт з укладанням нових бордюрів. Поспішають це зробити за погожої днини. На черзі - ремонт дороги від пошти по вулиці Незалежності до Іподромної. По Благовіщенській, 9 закінчують ремонт на першому поверсі будинку, де в квартирах мають поселитися лікарі. На вулицю Благовіщенську має скоро переїздити музей, де зроблено опалення й встановлено сучасні вікна в будівлі колишньої насіннєвої станції. Ремонтують дах в музичній школі й міській школі №3. Приємних новин вистачає.
   Про справи у місті буде нагода поговорити і послухати у п’ятницю, 9 листопада в міському будинку культури, де відбудеться звіт міського голови, початок о 16-ій годині. По закінченні - концерт аматорів міської сцени, спеціально підготовлений до їхнього професійного свята працівників культури.

20 вересня, в минулий четвер надвечір, ще до настання присмерків дорогою на Вознесенське, відразу після повороту на Богуславець, на заокругленій ділянці сталася дорожно-транспортна аварія, під час якої з траси в кювет злетів легковий автомобіль і вдарився в дерево. За кермом був директор СТОВ «Нива» з села Зорівки Золотоніського району Василь Григорович Лисенко. Одна за одною стали зупинятися автомобілі й з водійської солідарності водії поспішили на допомогу. Спершу викликали швидку за номером 103 і поліцейський наряд по 102 , із салону дістали потерпілого, який був без свідомості. В диспетчерську швидкої допомоги повідомлення про нещастя на дорозі надійшло о 19.06 годині вечора, а вже о 19.13 автомобіль «Сітроєн» прибув на місце, двоє фельдшерів за дві хвилини забрали потерпілого і в кареті швидкої допомоги проводили реанімаційні дії, намагаючись повернути до життя чоловіка, зрачки якого закочувались під лоба і гасли, як ознака того, що втікає життя.
- Назад я домчав до районної лікарні швидше як за 5 хвилин. Їхав із включеною сиреною і маячками,--розповідає водій швидкої допомоги і він же механік Олександр Миколайович Згуря. - На порозі приймального відділення вже чекав персонал, щоб прийняти пацієнта. Я сам родом із Зорівки, ще кілька медиків звідти у нас працюють. Із Василем Григоровичем ми сусіди, живемо через три хати, він як рідна людина, яку в селі поважають і шанують, вважають як за батька. Як кажуть, волів би руки підставити, молитвою вимолити. Така втрата, що в голові не вкладається.
- Під час аварії отримав не сумісні з життям політравми,  смерть настала ще до прибуття в приймальне відділення, - підтвердив головний лікар Золотоніської центральної районної лікарні Сергій Примак.
- З настанням сутінок чорна звістка накрила наше село і всю громаду і вже до ранку не дала нікому спати. Така це велика і непоправна втрата. Перелом шийного позвонка і полі-травма - такий діагноз виставили лікарі, - розповів сільський голова Юрій Гунько.
- Того дня Василь Григорович був сам за кермом службового автомобіля, відпустив свого водія, який перевозив зерно. Після службових справ повертався додому дорогою, яку знав до найменших дрібниць, якою міг втрапити навпомацки. Осиротіли дружина, яка працює бухгалтером в господарстві, дорослі син та донька, що ще не встигли порадувати батька внуками, родичі й всі сільчани, що дорожили своїм керівником.
  Розслідуванням причин  та обставин цієї дорожно-транспортної пригоди займається слідство. Про це розповсюджується чимало чуток.
У жовтні Василю Григоровичу Лисенку мало виповнитись 54 роки. А СТОВ  при ньому назване «Нивою» він очолив у 1991 році після закінчення столичної сільгоспакадемії. Син простих колгоспників, батько працював комбайнером, а мама - у ланці, він не тільки добре засвоїв професійну науку, а й мав великий  талант  людяності й доброти. При ньому господарство стало одним з найбільш успішних у районі та області, працівники тут отримували найвищу зарплату й сюди бажали влаштуватися на роботу люди з сусідніх сіл. Дбав про школу й дитсадок, прокладав дороги, був благодійником, відправляючи в АТО кошти, матеріали, провіант і кілька автомобілів. Бажаючи жити, як у Зорівці, це до їхнього села приєдналися троє сіл Драбівського району, створивши спільну Зорівську об’єднану територіальну громаду. Як депутат районної ради очолював  депутатську комісію з питань сільського господарства та землекористування, відстоюючи законність і справедливість. Спорудив в селі церкву, у якій його і відспівували, велику допомогу надавав  і районній лікарні, із спорудженої на території лікарні церкви святого Луки його й проводжали назад в рідне село тепер вже в останню дорогу. Він був винятково скромним чоловіком, уникав похвал і фотокамер, будучи Заслуженим працівником сільського господарства, який за життя збудував собі пам’ятник добрими ділами. Було миру та миру при прощанні з цим великим і простим чоловіком. Всі говорили про пам’ять. Про співчуття рідним та близьким, яке й ми щиро висловлюємо. А найкращою пам’яттю про Василя Григоровича Лисенка буде продовження і наслідування його справ.

В інтернет-новинах останнім часом можна було прочитати повідомлення про те, що село Левченкове бунтує.Це  щодо питання об’єднання в територіальну громаду. На одних із останніх зборів, скликаних в цьому селі в середу, 08.08.2018 року побував і наш кореспондент. Зібралися збори не в будинку культури, де затягнувся ремонт, а в бібліотеці, в тіснуватому залі , де було в рази напруженіше й спекотніше від висловлених пропозицій і емоцій. Збори з приводу цього зібралися вже не перший раз. У лютому 2018-го вони прийняли рішення про відмову  приєднуватися до майбутньої Драбівської територіальної громади, а на зборах у квітні вирішили залишатися самостійною громадою. Потім, коли серед літа щойно була створена з чотирьох сіл Плешканівська громада й до неї ввійшли їхні сусіди з Безпальчого їхнього ж Драбівського району, почали розповсюджуватися чутки, що їхнє Левченкове автоматично включать до Плешканівської ОТГ. Тому й зібралися на ці збори, щоб почути думку своїх сільчан та прозоро й відкрито прийняти рішення.
Зібрались на збори здебільшого люди старшого віку, активні пенсіонери. Скидалось на те, що вони прийшли вже з готовим рішенням, кимсь зарані переконані чи загітовані. Взявся секретарювати на зборах енергійний Сергій Степанович Мірошніченко, сам же й признався, що він приймак із села Тополі, тут його пуп закопаний і тут він думає віка доживати, тому налаштований, щоб його дітям жилося краще. Скільки не добивається, щоб йому гектар сіножаті виділили, та не може добитись, бо питання вирішує одна людина— сільський голова, при якому думка депутатів до уваги не береться. Головою зборів хоч і обрали Наталію Мельник, але вона була в основному присутньою за столом президії, а віжки голови як попервах взяв у свої руки  Сергій Степанович, так нікому іншому протягом зборів і не передавав, будучи, на його думку, досить підкованим в цьому питанні для його справедливого вирішення.
На зборах були присутні представники районної влади—з Драбівської районної ради і райдержадміністрації. Був присутній і селищний голова Драбова Василь Іванович Хмара, який раніше головував у Левченках. Звісно, ці люди агітували за приєднання до майбутньої Драбівської ОТГ: туди ближче, там розвиненіша інфраструктура, туди на дорозі «ям менше». А нинішній Левченківський сільський голова Володимир Григорович Ткач, який нині у відпустці, агітував за приєднання до Плешканівської громади. Напевно, маючи до нього якісь претензії й зауваження по роботі, односельці слухали його дещо скептично і з сумнівами та підозрами.
Із молодих людей поодинокий присутній на зборах висловився АТОвець Володимир Вікторович, який недавно повернувся із зони бойових дій:
--Я однозначно за Плешкані, бо під Драбовом ми вже були і що бачили? У мене ні роботи, ні землі, а я хотів би вдома «вкалувати» і заробляти на сім’ю,-сказав він коротко, але старші про нього, напевно подумали, що молодо та зелено.
 Коли слово надали голові села з Плешканів Галині Міховій, її слухали уважно й зацікавлено. Розповідала Галина Іванівна суто про справи, не вдаючись до пропаганди й агітації, й була певна, що люди не мають повної й достовірної інформації, тому приймають рішення інтуїтивно або й за чиєюсь підказкою. Не залежно від того, яке люди приймуть рішення, Галина Іванівна наголошувала, що об’єднання повинне людей гуртувати, а не роз’єднувати, а тим більше доводити до ворогування.Бо ми ж в одній країні живемо. Гіркий приклад—їхні стосунки з добрими сусідами Калениками: хтось посіяв зерно недовіри й тепер навіть на Івана Купала, яке завжди святкували разом на Супої, ті перебралися на річечку Булатицю.
  Були із залу запитання на зразок «забивання кілочків»: «А де наші діти навчатимуться?»--викрикнула одна жіночка, в якої судячи з її віку вже є не тільки онуки, а й правнуки. В цьому запитанні відповідь лежала на поверхні: з приєднанням до Плешканівської ОТГ село втратить свою школу. Спробуй переконай, як буде насправді. Тим часом над Левченківським НВК вже нависла  сьогоднішня загроза: в місцевому господарстві трапився якийсь збій, тому дехто втратив роботу і подався на заробітки до Польщі, а деякі переметнулися на «Нашу Рябу» в Канів і  стали їздити туди на роботу, де деяким виділили місце в гуртожитку. То такі здебільшого молоді сім’ї забрали з собою й дітей. Тому із 20 дітей, котрі були в Левченківському дитсадку, залишилося 8, а 12 подалися у Канів разом з батьками. Стався «відсів» і серед школярів, який і наскільки—ось це покаже початок нового навчального року.
  Тобто, у питанні з ОТГ на перший план виходить наше загальнодержавне питання—роботи й зарплати, від якого вже похідні й надходження до бюджету. Кажуть, у Левченках землі багато. Але хто і як її оброблятиме—це ще те питання.
  Коли наближався полудень, на зборах у залі запропонували вже голосувати, бо пора корів забирати з пастівника та доїти. Голосування показало, що більшість рук піднялося за приєднання до Драбівської ОТГ, одиниці серед тих, хто був проти й утримався. Плешканям було відмовлено у приєднанні Левченок.Наступного дня, враховуючи позицію зборів, відбулась позачергова сесія Левченківської сільської ради  й підтвердила це рішення голосуванням депутатів. Проте сипались ще й зауваження, що депутати повинні були обійти своїх виборців і дізнатися їх думку під підпис.Так як під підпис на сесії завіряли думку кожного із 11 депутатів. Чи це вже остаточну крапку поставлено в цьому питанні, чи ще будуть його переглядати, як було вже двічі? Поживемо—побачимо. Але в людей з Левченок і маленького села Тополі це питання ще й досі щодня і щогодини нині на слуху.
   Що стосується Плешканівської ОТГ, яка зацікавлена в бажаючих до неї приєднатися, то  з облдержадміністрації їм надійшов лист про покрокове просування їхнього питання з часу створення їхньої ОТГ(зміст листа на знімку). А із Києва вже повідомили, що на 28 жовтня в них призначено вибори.