31 травня, в минулу середу відбулася чергова  12-а сесія  7-го скликання Золотоніської районної ради, на якій  було  присутніх 29 депутатів із 34, а також керівники районних служб та організацій, сільські голови та депутат обласної ради Віктор Гончаренко, представники місцевих ЗМІ, всього 70  запрошених осіб. Вів сесію голова районної ради  Валерій Саранча, участь в її роботі прийняв голова райдержадміністрації Олександр Лісовий. На порядок денний було винесено 29 питань, котрі було розглянуто протягом трьох годин роботи.
Більше дітей сиротіють, хоч категорійних дітей забезпечують всім необхідним
Першим розглядалось питання соціально—правового захисту категорійних дітей, доповідала начальник районної  служби у справах дітей Ніна Засенко. У районі осиротіло 97 дітей. Із них 95 - влаштовані в сімейні форми виховання. Двоє дітей-інвалідів перебувають в Чигиринському та Смілянському будинках- інтернатах.Всього ж на обліку 108 дітей-сиріт, з яких 41 – проживає під опікою, 51-в дитячих будинках сімейного типу, 7-в прийомних сім’ях. До 2014 року зменшувалась кількість дітей-сиріт (до трьох дітей), а з 2015-го почала збільшуватись. Стало 127 дітей у функціонально неспроможних сім’ях. А в 2016 р. 17 дітей стало соціальними сиротами, тобто сиротами при живих батьках. Вже в цьому році померли батьки 7 дітей, це коли в попередньо за весь рік такий показник становив 2-3.Вже підготовлено справи на позбавлення батьківських прав 4 сімей.Але це в крайньому разі, служба використовує всі шанси для збереження родини.
В районі взялися запроваджувати одну з нових форм—патронажна сім’я. Дітей будуть залишати в районі в патронажній сім’ї, а не відправлятимуть до Черкаського центру. Це ближчим часом буде запроваджено в 4-х районах, а першим — в Золотоніському, де до цього вже підготувалися.
Співдоповідачі додали, що категорійним дітям  виділяється стовідсотково передбачена бюджетом сума коштів на одяг, харчування, оздоровлення, забезпечується психологічний супровід. Із серпня місяця 2016 року в Золотоніській ЦРЛ забезпечуються безкоштовним соціальним пакетом  породіллі у пологовому відділенні (в разі кесаревого розтину ця сума на кожну збільшується до 2-х тисяч гривень). За цей час було надано соціальні пакети 155 породіллям району, в тому числі  12 жінкам на 24 тис.грн.,яких кесерили.
Велика й відверта розмова про медичне обслуговування
Головним питанням сесії було забезпечення медичного обслуговування жителів району, котре  розглядалося  другим, доповідачем з нього був головний лікар Золотоніської ЦРЛ Сергій Примак. З ним на сесію прибула в знак підтримки група лікарів, серед яких всі завідуючі відділеннями. Сергій Васильович доповів про  проведену велику реконструкційну роботу в лікарні й вкладені великі кошти. Зокрема, відремонтоване терапевтичне й діагностичне відділення, регістратура, хол, а відділення екстреної медичної допомоги взагалі створено нове, придбано хірургічні набори, тепер очікують надходження обладнання. Йде реконструкція пологового відділення, на черзі - хірургічне, на яке вскладчину домовилися виділяти кошти районна і міська ради. Діє програма «Доктор Еліс», комп’ютеризовано  ведення записів  пацієнтів, завдяки чому створено 32 робочих місця. За останні 7 років прийшло працювати 13  лікарів і 7 молодших медичних спеціалістів.Придбали цифровий флюорограф, інше устаткування, вже приїздять за досвідом з інших районів. Є реальні зрушення, завдяки яким  за 2-3 роки лікарня стане на щабель вище,-зробив висновок  Сергій Васильович.
Однак депутати піднімали й наболілі проблеми. Зокрема, Анатолій Данчишен—про те, чому пацієнта посилають в село до сімейного лікаря, коли він вже приїхав до райцентру в ЦРЛ. З’ясувалося,що таки потрібно знати свого сімейного лікаря й діяти за його вказівками та направленнями. Як випливло й те, що сімейних лікарів не вистачає в сільських амбулаторіях, зокрема, в Лукашівці, Домантовому, Деньгах, Дмитрівці, та й взагалі проблема з кадрами стоїть досить гостро. Як призвичаїтись лікарям на комп’ютері вести історію хвороби—погодились, що це проблема внутрішня  й позитивна. Як наблизити «Доступні ліки» до села?—Як вихід—набирають замовлення фельдшери.Вияснили різницю в роботі паталого-анатомічного відділення, підпорядкованого ЦРЛ, і  судово—медичної експертизи, яка  тільки орендує в лікарні приміщення, а підпорядкована Черкаському бюро судмедекспертиз. Чи на вітрянку накладається карантин? Вияснили, що ні.
-Чого значна частина породіль тікає народжувати у Чорнобай?
На думку головного лікаря, через те, що нема належної співпраці між жіночою консультацією і пологовим відділенням. В процесі дискусії дійшли до думки, що треба міняти підхід лікарів до пацієнтів. Цю думку вивів як основну голова РДА Олександр Лісовий.
Йшлося також про автомобілі для швидкої й невідкладної допомоги, більшість яких  вичерпала свій ресурс. Треба ще 2 автомобілі, які б могли доїхати до Богданів і Броварок. Пропоновані «Пежо» з низькою посадкою не підійдуть, потрібні всюдиходи подібні до УАЗів. Ще було повідомлено, що для Золотоніської підстанції швидкої допомоги  відкриється ще одна бригада в селі Благодатному, виходячи з кількості населення.
Ще лікарів-стоматологів, які доїжджають на роботу в села, включили до пільговиків  за  проїзд.До програми «Турбота»  добавили пільговиків,яким би дозволялося  їздити і в залізничному транспорті в межах району (на дизелі,приміром, як із Золотоноші до Благодатного).
Інноваційним проектам - зелене світло
На сесії ухвалили програму про районні інноваційні школи. За ініціативою обласної ради, в такій програмі взяла участь Пальмірська школа і стала переможцем серед 29 інших  шкіл області (серед них і 2 міські школи Золотоноші). Згідно з прийнятою  програмою потрібно буде  300 тис. грн. виділити з районного бюджету  для трьох кабінетів фізики, хімії, біології, а другу половину суми в розмірі 300 тис. грн. виділить область.
Визначилися  щодо реорганізації Синьооківської  і Привітненської школи, залишивши за ними перший ступінь і  давши можливість працювати.
Ех, дороги, ями та тривоги
Жваве обговорення викликало питання про ремонт доріг місцевого значення. Програма в дії, ремонти тривають. Йдуть роботи на відрізку дороги Гельмязів—Чопилки вартістю 3 млн.500 тис. грн. Розпочато ремонт від кільця до Вознесенського, від станції Пальміра до Чорнобаю. Нарешті триває ремонт відрізка дороги  довжиною 900 метрів  від РЕСу до пальмирського круга, після чого райавтодорівці перейдуть на об’кти біля Антипівки чи Хвилево—Сорочиного. Доробляють дорогу до Богданів і Броварок. Тепер  до райавтодору повернувся з відрядження асфальтоукладчик і є надія, що роботи прискоряться. У червні зроблять 800 метрів дороги від Софієвки до Гельмязова. Працюватимуть від Піщаної до Шабельників. І хоч на сесії було названо ще чимало відрізків дороги, включених у план, від присутніх депутатів та сільських голів лунали пропозиції  нових об’єктів, потребуючих ремонту. Хоч усе разом зроби, в такому жалюгідному стані дороги. Зважаючи на те, що капітального ремонту чекати, як з моря погоди: поки виготовлять проект, то ціна ремонту значно подорожчає, тому  представники сіл погоджувалися й на ямковий ремонт, аби не суцільне бездоріжжя.
Звернення підтримали
Депутати Золотоніського району підтримали звернення депутатів Кам’янського і Монастирищенського районів щодо недопущення скасування мораторію на землю. Підтримали одностайно, без дискусій, висловлюючи тільки побоювання про те, чи в столиці законодавці прислухаються до цих  пропозицій з місць. Також підтримали  звернення Коробівської сільської ради про те, щоб без врахування думки громади  не проводити створення різних парків і заповідників.
А от стосовно затвердження проектно-кошторисної документації  на земельні ділянки в Новодмитрівці, щодо яких є претензії в прокуратури, то з цим не стали поспішати і питання відклали.
Кропивнянський будинок-інтернат планують закрити
Його долею розпоряджаються в обласному управлінні освіти, якому цей заклад підпорядкований. Розрахований на 50 дітей, а нині там проживає й навчається всього 13.В планах освітянського керівництва до вересня  цей склад розформувати, залишиться четверо-шестеро дітей, яких планують прилаштувати в Смілянський будинок-інтернат. Однак і над Смілянським інтернатом нависло реформування. Тим часом у Смілянському будинку-інтернаті на захист збереження закладу виступив його колектив і там нині  конфліктна ситуація.
На сесії ж Золотоніської районної ради про вихованців закладу не йшлося (це не в їхній компетенції, в закладі немає дітей із цього району), а лише про приміщення. До Золотоніської райради з листом звернувся  начальник обласного управління освіти В.Данилевський з пропозицією визначитися з приміщенням. Наприклад, взяти його в оренду за 1 гривню. Приміщення тут добротне й дбайливо доглянуте, розташоване в старій школі, корпус якої з’єднаний переходом з приміщенням  нової середньої школи. До переселення сюди будинку-інтернату приміщеннябуло об’єктом місцевого самоврядування. Виходить, що його самим собі й треба повернути. На варіант із майже безкоштовною орендою депутати не пристали, бо об’єкт може швидко перейти у руки того, кому він приглянеться. Одностайно підтримали пропозицію передати приміщення в комунальну власність.
Нова Меморіальна дошка на будівлі колишнього земства: воскресають давні події та імена
Того ж дня  по закінченні сесії всі присутні побували ще й на урочистостях з нагоди відкриття меморіальної дошки на честь 100-річчя Української революції 1917—1921 років, на фасаді приміщення районної ради. Приміщення колишнього Золотоніського земства історичне, споруджене ще в 19-ому сторіччі.Тепер на нім встановили Меморіальну дошку з п’ятьма прізвищами Героїв Української революції, чиї імена й прізвища були раніше замовчувані, але не загубилися  серед сторінок історії, бо ці люди справами свого життя  зробили внесок для утвердження української незалежності.
Андрій Лівицький, спершу мировий суддя, а потім міністр в уряді УНР, пізніше-президент УНЛ в екзині.
Михайло Злобинець, вчитель, фундатор газети «Вільне слово»,бандурист,репресований у 1937-ому й загинув  в таборі на Соловках.
Олександр Островський, драматург, що підняв повстання «За ради без комуністів»
Антон Шарий—Богунський
Олександр Грудницький( Ангел), який очолював ревком.
Про відновлення історичної справедливості та пам’яті говорили у своїх виступах Олександр Лісовий і Валерій  Саранча.
Відкрили пам’ятник двоє військовослужбовців Микита Должков і Антон Діброва, а їхні однополчани стояли в шерензі під державними прапорами України, що майоріли на вітрі. Присутні відкрили ще один пласт  нашої історії,котрий належить знати.

Цього разу  храмове  свято Вознесіння Христового у селі Вознесенському  Золотоніського району  було не таким, як завжди. Раніше люди приймали гостей по своїх домівках. А цього разу ради празника зібралися в центрі села біля монумента слави. Тут в цей день було відкрито плиту з червоного граніту, на якій було викарбувано, що на цьому місці буде споруджено пам’ятник тим односельчанам, котрі в різні роки захищали свою Батьківщину.Ініціатором цієї затії став уродженець їхнього села, колишній прикордонник  Микола Борисович Карпич, котрий тепер  проживає в Черкасах.Не дивлячись на те, що йому вже за 70, він досить активний і енергійний чоловік. І на святі, привітавши своїх земляків зі святом,він висловився про те, що грошей на пам’ятник збирати не будуть, хто скільки зможе, той стільки й дасть і виразив надію, що знайдуться благодійники та інвестори, котрі постараються, щоб у селі  стояв пам’ятник. Знову ж заходила мова про те, щоб була у їхньому селі й церква.

В Україні традиційно навчальний рік завершує свято Останнього дзвоника. Після цього школярів ще чекає здача Зовнішнього незалежного оцінювання та вступ до вищих навчальних закладів, що стане для них визначальним фактором для майбутньої кар'єри. У всіх українських школах 26 травня пролунав останній дзвоник
Обов'язковим атрибутом Останнього дзвоника є "лінійка". Це своєрідний ритуал прощання учнів зі шкільним життям і початком дорослого життя.
У цей день випускники 3 школи і школярі молодшого віку прийшли до школи раніше. Вже майже дорослі школярі увібралися у красивий одяг, одинадцятикласники відддали перевагу класичним комстюмам, одинадцятикласниці - шкільній формі радянського зразка - сукенкам із фартушками. Дехто прийшов у вишиванці, зокрема, директор школи Павленко Лариса Анатоліївна віддала данину українським звичаям. , яка раніше була популярною у випускниць. Ще одним незмінним аксесуаром залишається білий бант. Пухнасті банти нагадують про найперше для школярів свято першого вересня.
Привітати школярів зі святом завітали гості: заступник міського голови Суддя Світлана Василівна, директор маслоробного комбінату Кулініч Владислав Віталійович  та Касян Володимир Миколайович, зав. методичним кабінетом Строкань Наталія Василівна. Світлана Василівна побажала учням відпочити на літніх канікулах, оздоровитися, а випускникам вдало скласти ЗНО, добрих людей на життєвому шляху, надійних друзів.
Жодна "лінійка" на останній дзвінок не обходиться без вальсу у виконанні випускників. Цьогоріч випускники теж подарували танець вчителям, батькам та гостям свята. Родзинкою шкільної лінійки став флеш-моб дівчат,-випускинць, які виконали танець, спочатку пригадавши мелодії, які розважали їх у початковій школі, перейшовши до сучасної музики.Коли останній дзвоник пролунає в руках маленького першокласника, випускники запускають в небо повітряні кулі. На них пишуть свої найзаповітніші бажання або прив'язують невеликі записки. Також у дворі рідної школи випускники залишають зворушливі послання крейдою.
Директорка школи вимовляє напутню промову для всіх школярів, але, в першу чергу, звучать ці слова для випускників, адже з цього моменту закінчується їх безтурботне дитинство і вони отримують «квиток у доросле життя». Лариса Анатолівна зізналася, що у цей день переживає особливі почуття до випускників, побажала успішно скласти ЗНО та зазначила, що завжди радітиме усім усіпіхам та перемогам учнів.
Завершили урочистості випусканням кульок, які символізували коло мрій 11-класників. У дівочих очах протягом усієї лінійки були помітні сльози суму за рідною школою.

Погожого ранку 28 травня, в минулу неділю, що в календарі позначена як День прикордонника, в Золотоноші в Меморіальному парку відкривали пам’ятний знак прикордонникам. Скромний: два прикордонні стовпи, а між ними камінь як  ознака міцності, його прикрили зеленим кашкетом. В той день багато прийшло до парку чоловіків у зелених кашкетах - вже поважного віку ветеранів, хто свого часу стояв на сторожі кордонів Батьківщини,  і ще повних сили та зовсім молодих, хто нині боронить рубежі України. Було багато людей різного віку, котрі прийшли зі своїми дітьми і внуками. Відчувався проникливо-турботливий, шанобливий настрій, патріотичні почуття гуртували присутніх, жодного натяку на формальність.На цій події було багато присутніх жителів міста, а також із сіл району, прибули гості з Канівського району та прикордонний взвод «Дозор» зі Сміли. Багатолюдний стрій завмер під звуки Державного Гімну й коли метроном відстукував секунди  в хвилині мовчання. Схиляв голови і знімав кашкети, коли священики золотоніський отець Ярослав і гельмязівський отець Іоан відправляли панахиду за убієнними і освячували пам’ятник. Право перерізати червону стрічку було надано ветеранові прикордонних військ підполковнику Григорію  Васильовичу Гуленку. Він зауважив, що сам має 26 років служби в прикордонних військах, схиляє голову перед тими, хто нині несе службу на кордоні. Зокрема, в неоголошеній війні на сході  вже загинуло 56  прикордонників, із них 16 - із Оршанця.Слова вдячності  на адресу прикордонників  в своєму вітанні висловлювали міський голова Золотоноші Віталій Войцехівський, голова Золотоніської райдержадміністрації Олександр Лісовий, голова Золотоніської районної ради Валерій Саранча. Вони ж вручили  багатьом  прикордонникам різних поколінь  Почесні Грамоти міської і районної ради, а в свою чергу їм дістались  подяки, адресовані від керівника Всеукраїнської  спілки афганців  Сергія Червонописького.Потім присутні приймали вітання від самих прикордонників –від місцевих і з  Черкас. Не діловою мовою, а віршованою  й дотепною  звернувся до присутніх  колишній прикордонник, сержант запасу  Петро  Засенко із  Бубнівської  Слобідки, який на закінчення виступу ще й заспівав, чим викликав палкі оплески  присутніх.
  На чатах біля  щойно відкритого пам’ятного знака завмерла почесна варта. До нього підходили люди і клали живі квіти. Потім чоловіки у військовій формі та зелених кашкетах вишикувались в колону і строєм під прапорами промарширували до парку Шевченка, де на літній естраді  відбувся концерт патріотичної  пісні, влаштований місцевими самодіяльними артистами та гостями із Сміли з прикордонної роти «Дозор».