Родимки є на шкірі кожної людини. Дитина може народитись без них. Але  до 10-річного віку на шкірі уже з’являється одна або декілька міточок.  Іноді  локалізуються вони і мають таку ж форму, як і в предків.
Пацієнтів  цікавить питання чи  ці прекрасні утворення  приховують якусь небезпеку (говорячи мовою місцевих жителів: «Чи це страшне?»).
Родимі плями на різноманітних ділянках тіла  різних розмірів і конфігурацій кольору «кави з молоком»  є безпечними і лікуванню не підлягають. Вони  таять в собі тільки косметичні незручності, особливо, якщо локалізуються на обличчі. До речі,  на обличчі у жінок можна побачити гіперпігментовані плями. Вони з’являються  при гормональних порушеннях. Для їх  лікування дерматологи використовують  відбілюючі засоби, в тому числі – рослинні: відвар ромашки, соки петрушки, маски зі свіжого огірка. Але  без ліквідації основної причини цієї хвороби  у гінеколога-ендокринолога лікування не буде ефективним.
Часто у дітей без видимої причини  на шкірі з’являються родимки червоного кольору, які нагадують ягідки калини. Це доброякісні судинні утворення – гемангіоми. Не потрібно  спішити їх видаляти – вони можуть зникнути так  як і з’явились. Але лікарю показати  потрібно. В медичному закладі за ними вестиметься динамічне спостереження.  Якщо  гемангіоми  починають виникати на тілі дорослих та ще й у великій кількості  це може бути небезпечним. Велика кількість гемангіом може бути попередженням про онкологічне захворювання внутрішніх органів. Потрібно негайно пройти   обстеження у терапевта.
Кажуть: «Старість – не радість». Наша шкіра особливо  це відчуває – знижується  її тургор, з’являються зморшки. А  ще починають дошкуляти старечі кератоми. Це бляшки світло-коричневого  розміром від горошини, які з часом розростаються . З їх поверхні  затрудняється  злущення епідермісу і тому вони  на дотик шорсткі. Через те, що  людина не може змиритись з появою такої непроханої гості часто в досить недоречному місці , з’являється потреба  її поторгати. Від цього вона стає  ще шорсткішою і темнішою. Часто  пацієнти звертаються з проханням лікувати ці утворення. Але ж знову  і в цьому випадку потрібно обстежити внутрішні органи і почати лікування з них.  За кератомою потрібно спостерігати: чи не змінюється її форма, колір, краї, чи не почала вона  швидко рости, кровити. Старайтесь не травмувати її, бережіть від сонячних променів. Ця безневинна бляшка може перерости в небезпечне ракове захворювання шкіри – меланому.
На шкірі  локалізуються  три види злоякісних новоутворень: базальноклітинний рак шкіри (базаліома), плоскоклітинний рак шкіри і меланома.  Перші два види раку шкіри проявляються у вигляді ерозій, які частіше всього локалізуються на відкритих частинах тіла. Розміри  цих ерозій можуть   бути різними – від булавочної голівки на початку захворювання до досить  великих, якщо хворий не звертається  за лікуванням.  На жаль, траплялися випадки, коли хворі направлялися  на лікування до обласного онкодиспансеру маючи вогнище враження розміром  2-копієчної монети. Зволікаючи довгий час із зверненням до спеціалізованого закладу, при пізньому зверненні    вражена зона захвачувала половину обличчя, вушну раковину і шию. Замість  припалювання  на ранній стадії хвороби прийшлось  проводити хіміотерапію і  пластичну операцію. Будь-яка ерозія на шкірі, яка не заживає на протязі трьох тижнів повинна бути  обстежена гістологічно  і при наявності ракових  клітин  проводиться відповідне лікування. Перевага базаліоми та плоскоклітинного раку шкіри в тому, що вони на ранніх стадіях захворювання не дають метастазів.
А от  меланома – дає. Це дуже небезпечна пухлина. Часто вона може виникнути  в родимці, яка існує на шкірі дуже давно.  Коли це відбувається, родимка збільшується в розмірах або міняє форму, або починає кровоточити при найменшій травмі. В ранніх стадіях меланома характеризується наявністю  відтінків різних кольорів – коричневого, чорного, червоного, синього. Меланома також може проявлятись зміною кольору нігтя на коричневий  або чорний. Вона може локалізуватись на слизових оболонках та  на судинній оболонці ока.
Поява нового або зміна  пігментного утворення, що вже існувало  є класичним проявом меланоми. Утворення, що демонструє схильність  до розростання на протязі від тижнів до місяців або зміною рівномірності  його  забарвлення, повинно бути обстежено лікарем.
Зараз раки шкіри, в тому числі й меланоми, стали дуже поширеними. Тому щомісяця потрібно оглядати свою шкіру. Якщо Ви помітили, що родимка, яка вже давно була  у Вас стала асиметричною, її краї стали нерівними, поверхня має мозаїчне забарвлення, легко починає кровоточити при найменшому пошкодження,  має діаметр більше 6 мм – її треба обстежити.
За кордоном виживає 95% хворих  з меланомою, у нас – 5%. Така сумна статистика. Це пов’язано з  пізнім звертанням  за медичною допомогою.
Щоб запобігти розвитку раку шкіри постарайтесь на обгорати на сонці, не травмувати Ваші родимки, щомісячно обдивлятись їх, користуючись тими критеріями, які описані в цій статті.
Будьте здорові!
В. Побиванець, лікар

Понад три місяці тривав у Золотоноші гумористичний проект «Ліга сміху», в якому взяло участь 10 команд. При повному залі, коли в міському будинку культури не вистачало місць для всіх бажаючих подивитися програми, відбулося 4 гумористичні виступи. На завершальний концерт навіть приїздили гості з Києва, з професіональної «Ліги сміху» та ведучий телепрограми з каналу «1+1». У фінальних змаганнях перемогу здобула команда під назвою «На лабутенах» у складі викладачів ветеринарного технікуму, котрій дістався головний приз - поїздка в Карпати. Але ініціатор цього проекту і він же наставник команди, яка виграла, міський голова Віталій Войцехівський запросив у поїздку в Карпати, щоб підкорити гору Говерлу всіх учасників гумористичного шоу та інших золотонісців, які побажають це зробити. Учасникам «Ліги сміху» проїзд безкоштовний, решті - за свій кошт. Вже сформована група із 260 туристів. З яких 200 подорожуватимуть автобусами, 30 - пасажирським поїздом, ще 30 - на власних авто. Тренери «ліговських» команд Віталій Войцехівський, Оксана Міхновська, Юрій Мазур, Ніна Жук вносять посильну допомогу в організацію поїздки. Депутати обласної ради Владислав Кулініч та Віктор Полозов – активні спонсори підготовчого етапу подорожі. Тепер майбутні учасники поїздки готуються до подорожі в Карпати, запасаються відповідною екіпіровкою та речами, а головне - гарним настроєм. Виїзд туристичної групи 18-го червня зранку, сходження на Говерлу відбуватиметься в Зелену неділю, 19 червня, а додому подорожуючі повернуться 20 червня. За них переживатиме все місто.

Вже стало традицією проводити спортивні змагання серед народних депутатів різних рівнів рад. Цієї весни також відбулися такі змагання: у квітні - зональні, у травні - обласні, а із 6 по 11 червня протягом 5 днів проходили V Всеукраїнські змагання у причорноморському місті Чорноморськ Одеської області (перейменований Іллічівськ).
 Цієї весни виявилися на висоті депутати Чорнобаївського району. В зональних змаганнях вони здобули переконливу перемогу і вийшли у фінал. Невипадковість свого успіху підтвердили на обласних змаганнях, де завоювали перше місце та удостоїлися кубка переможців. Крім кубка удостоїлися ще 5 призових грамот за перше місце по футболу,за перше місце по шашках, за друге місце з настільного тенісу (жінки), за третє місце з настільного тенісу (чоловіки), за третє місце із шахів серед жінок. Перемога команди була чистою, бо в жодній з ігор чорнобаївці не зазнали поразки. Причому, таку перемогу вони здобули вперше. Тому розраховували поїхати на Всеукраїнські змагання і там захищати честь області.
 Але сталося по-іншому. Для Всеукраїнських змагань набрали збірну команду із представників 9 районів. У команду Черкаської області ввійшло 22 спортсмени й лише один - від Чорнобаївського району - депутат Хрестителівської сільської ради Михайло Павлович Кожушний - гра в шахи. Також на Всеукраїнські змагання поїхав депутат Іркліївської сільської ради воротар Сергій Степаненко, але ж він в обласних змаганнях участі не брав. Через таку вибірковість чорнобаївські депутати почуваються ображеними, що з ними вчинили несправедливо.
 На Всеукраїнських змаганнях представник Чорнобаївського району Михайло Кожушний не зганьбився і зайняв друге місце. Депутати Черкащини зайняли командне четверте місце, набравши загалом 375 очок. На першому місці команда Івано-Франківської області (438 очок), на другому-Рівненської (383 очка), на третьому –Житомирської ( 381 очко).
  В. Андрійченко На фото –голова Чорнобаївської районної ради Григорій Зінченко з кубком та дипломом обласних фіналістів

Микола Устимович Казновецький, незмінний завідуючий медичної амбулаторії сімейної практики в селі Драбівці Золотоніського району, майор медичної служби. Після того, як відслужив у АТО 13 місяців, відразу після Великодня  повернувся  після військової служби на своє попереднє місце роботи.До нього приходили люди не як звичайні пацієнти, а щоб побачити свого лікаря, поговорити й зрадіти його поверненню. За нього вони молилися.Слідом за ним на адресу районної лікарні та міського голови  від командира частини надійшов лист–подяка  за його відмінну службу.
- Як ви туди потрапили? Адже пам’ятається, коли вас призвали, то була про це інформація в «Лівобережній»: виявилось, ви - єдиний з медиків  районної лікарні, котрий пішов на службу, коли вручили повістку.
- Згідно із законом  мене нібито й не мали призивати не тільки за віком, а як сімейного лікаря, котрий працює в сільській місцевості. Але повідомили про призов - то не став ухилятися.Призвали блискавично: за один день пройшов медогляд, а наступного - вже відправка.
- А колись раніше ви в армії служили?
- Аякже, служив два роки ще за Радянського Союзу фельдшером після закінчення  медичного училища в Кременці Тернопільської області. Служив аж під Китайською границею в горах. Родом я теж із гірського мальовничого краю, де чи не найбільше храмів. Але то була далека сторона. І трудною служба, було багато в армії бедламу, а зараз  мабуть ще більше.
- А яким же вітром вас занесло в Золотоношу? (Микола Устинович тут проживає разом з сім’єю)
- Вітром долі. Після служби в армії навчались в Тернопільському медінституті з Ларисою Яківною в одній групі і після 5-го курсу одружилися. Обоє лікарі-терапевти.Вона тутешня, золотоніська. Після інтернатури мені дісталась робота в Драбівцях, їй на газокомпресорній станції «Софіївська» - службовим автобусом газовиків добираємось в одному напрямку на роботу. У підпорядкуванні Драбівецької медамбулаторії драбівська сторона району: Сеньківці й Маркизівка Драбівецької сільради, Ковтуни й Мицалівка, Подільське, була ще й Антипівка. Було всього в роботі за 27 років роботи на одному місці, але я звик до своїх людей, знаю їх і їхні болі. Пропонували й підвищення, але адміністративна робота не по мені. Бюрократія й папери - цього по горло набачився тепер на службі, коли за все треба відписатися - відзвітувати.
- А які враження після служби?
- Цей рік для мене даром не пройшов. Одержав велику школу життя, багато вражень, знайшов багатьох друзів. Навіть зараз прохоплюється: «а там у нас було так-то і так». Але ж ти дома - нагадує мені дружина. Ловлю себе на думці, що я ще продовжую жити тими подіями, переживати за друзів. Постійно туди телефоную, а вони мені. Неоціненне диво - мобільний зв’язок.
  Спершу після призову нас 2 місяці в Житомирі навчали на курсах спеціалісти медакадемії. Були й американці, представники НАТО - багато цікавого почерпнули. Потім ми навчали солдатів, надавали меддопомогу, при обстрілахвантажили поранених і відправляли в госпіталь. При мені загинуло двоє військових, але не героїчною смертю, а через алкоголь. Двох товаришів противники перехватили: солдата потім відпустили, а офіцера взяли в полон, він пропав безвісти, хороший хлопець - патріот.
Великими патріотами побачив волонтерів. Чого й чим тільки вони не допомагали. В тому числі й ліками, особливо імпортними, італійськими. Кажуть, світ тісний, то там на фронті пересіклися дороги з моїм земляком і однокурсником по медучилищу  Віктором Панфіловим. З групою інвалідності він організовував такі доставки потрібних речей в АТО, що не всякому здоровому під силу.Не забувається Саша з Краматорська, котрий доставляв і одяг, і взуття. Там  пересіклися  стежки із медиком Юрієм Коваленком з Драбова: він за вислугою років на заслуженому відпочинку, але пішов добровольцем. Там зустрів однокурсницю Надю Деревінську в Маріуполі - за 13 місяців я це місто знав вздовж і впоперек. Нас там просили: «Ви тільки не здайте Маріуполь». А стояла наша частина під Володарськом.Коли повернувся додому й проїхав по наших «воєнно-фронтових» дорогах, то мені стало соромно, бо там вони в кращому стані, ніж в нашій стороні. Треба  признатись, війна- це велике горе, але ці надзвичайні обставини людей здружили, показали багато випадків справжньої людяності, самопожертви, патріотизму.  Приїздили капелани, отець Віталій паски по телефону святив. Був у нас зам по тилу - тільки рахувався. А прийшов після нього молодий - то все для солдатів знайшлося, бо було воно на складах, потрібно було тільки взятися за роботу. Зустрічались випадки, коли мобілізованими в АТО виявились зовсім непридатні за медичними показниками, загребли їх, аби галочку поставити про виконання плану.
- Повернулися додому й потрапили все-одно, що з корабля на бал - реформування медицини. Які ваші враження?
- Відзначу, що на перший погляд приємні і втішні. Для первинної ланки на селі добавили штату. Раніше в лікарській амбулаторії було півтори лікарських ставки, а зараз 2 з половиною. Тепер у нас працює педіатром Борис Михайлович Антипович, що завідував дитячою поліклінікою, їздить і лікує дітей. Це добре. Не впевнений, що доцільно було первинну ланку міста й району розділяти. Але поживемо-побачимо. Там, під Маріуполем і Володарськом ще перед воєнними діями ще за міністра Богатирьової провели реформування медицини, так званий пілотний проект. На свої очі побачив, що її просто згорнули. Нам такого варіанту не потрібно.
- Чи під час служби в АТО приїздили у відпустку?
- Так, приїздив на два тижні, встиг у хаті переробити опалення. Тепер з дружиною теж займаємось переплануванням в домі. Після служби ще не використав відпустки, то на неї сподіваюсь. Хотілось би побувати в Кременці, зустрітись з братом, з яким у нас гарні стосунки.
- Чи часом не стежкою  батька—матері пішли ваші діти?
- Наша єдина донька  вивчилась на економіста, в роботі використовує гарні знання англійської мови. Вийшла заміж за сусіда і тепер проживає в Черкасах. А в нас добавилось рідні - свати живуть близенько.
У дворі Миколи і Лариси Казновецьких все так до ладу й по-хазяйськи, все зроблено їхніми руками. Літо у розпалі - між криницею й альтанкою квітнуть-в’ються розкішні троянди. Хай як в пісні співається - щоб те літо не кінчалось і радувало врожаями здійснених мрій.