Моє дитинство  пройшло в селі Кривоносівка коло діда Данила  і бабусі Марії Моторних. З ніжністю згадую  глиняну солом’яну хату  біленьку з маленькими віконцями  на чотири шибки, споришеве подвір’я, по якому ходила босоніж. Гадаю, якби усі люди  частіше згадували батьків і дитинство—було б менше зла на світі, легше б жилося.
   До дідусевої хати збиралися діти і внуки. Мовчали і слухали розповіді про важкі часи, в тому числі й про 1941-ий рік. Тоді в Кривоносівці на війну проводжали матері—синів, дружини—чоловіків. Тож і моя тітка Ганна проводжала  свого чоловіка  Курятника Олександра Петровича. А в колисці спав 3-місячний Альоша, ще зовсім малим був і старшенький Іванко. З ними прощався молодий і красивий татусь , котрий не встиг натішитись своїми синами і мав іти на війну.
Прийшов  Олександр попрощатися  й попросив махорки у діда Данила. Попросив благословення та просив доглянути за синами, якщо не повернеться. Ішли кривоносівці центральною вулицею,чути було плач жіночий і дитячий, оглядали останній раз біленькі хати і рясні садочки, поля й усі ті простори, як найдорожчі скарби. Прямували за них битися, життям обстоювати свою землю, без якої людині не можна прожити, як серцю без крові.
Цим молодим солдатам, як яблуневий цвіт, було наказано  перегородити шлях ворогу під Дніпром. Боліло серце у дружини Галини  за свого чоловіка єдиного й неповторного Сашка. Разом з багатьма своїми однополчанами його скосила кулеметна черга під Дніпром, там він поклав свою голову. Притулившись спиною до груші-дички, беззвучно плакав за зятем дід Данило, йому було жаль Сашка, як сина, що не повернувся до своїх синів.
   Сьогодні в Золотоноші в пам’ять про діда проживає син Сашко старшого сина Івана, а в Києві—сина меншого сина Альоші  теж звати Сашко. Вони пам’ятають свого діда , який захищав свою землю і поліг за неї грудьми, віддавши життя. Сини Олександра Курятника  носять таке ж ім’я, готові продовжувати естафету і боронити свою землю.
Галина Дмитрівна Галушка, племінниця Курятника Олександра Петровича.

Наприкінці минулого робочого тижня, в п’ятницю 1-го червня, позначеному в календарі як День захисту дітей і сім’ї, в Золотоноші  у міському будинку культури відбувся концерт народного артиста України  Фемія Мустафаєва і заслуженої діячки мистецтв Анжели Ярмолюк. Був справжній аншлаг, зал переповнений глядачами. Жителі Золотоноші й району прийшли подивитися та послухати іменитих артистів, завдячуючи спонсорському подарункові Золотоніського маслоробного комбінату «Златокрай», який організував та проспонсорував цей культурний захід і люди мали змогу концерт побачити безкоштовно. Розпочався він на довірливій ноті. Цей дует артистів зі своїми концертами навіть не десятки, а сотні разів виступав у горячих точках на сході країни. Їх слухали у бліндажах, поблизу передової і в так званому тилу, де посічені осколками будинки й дороги, людям почасти не вистачає найнеобхіднішого, але вони потребують ще й пісні. Цей дует свої пісні співав голосно, що припускають, їх чули й по той бік фронту, а тоді, коли стихав концерт, то починали обстрілювати наші позиції. Ті пісні, позначені бойовими буднями захисників Анжела та Фемій для золотоніських глядачів виконали в першу чергу. Потім Мустафаєв заспівав три класичні оперні арії (він крім концертної займається ще й викладацькою роботою в опері, готуючи майбутніх майстрів сцени), продемонструвавши неймовірно сильний голос—його баритон зачаровував. Потім були авторські пісні й народні, серед них і улюблена пісня Тараса Шевченка про козака. Заспівав і класичну кримсько—татарську,на своїй рідній мові, котра без перекладу була зрозуміла для залу.
Анжела Ярмолюк має ніжне сопрано й відразу повідомила, що вона, як правило, співає свої пісні, сама пише тексти і складає на них музику. Але цього разу, крім своїх пісень, ще співала пісні на слова Павла Мовчана, чий творчий вечір відбувся напередодні у столиці, та кілька пісень на слова Сергія Вовченка, голови наглядової ради концерну «Молочний альянс», до складу якого входить і Золотоніський маслоробний комбінат.Сергій Миколайович якусь хвильку часу сидів у залі поряд із директором масло- комбінату Владиславом Кулінічем, міським головою Віталієм Войцехівським, головою райдержадміністрації Олександром Лісовим, а потім підвівся з телекамерою в руках і вже в ролі оператора ловив цікаві моменти концерту. Таких було чимало, адже пісні на його слова про маму, про вишиванку, про батьківський дім, до якого співачка мовою пісні закликала дітей не запізнитися, розчулювали, зворушували. Були пісні про трепетне кохання, остання з програми—«Я задихаюся без тебе»--таку назву носив і ввесь концерт. Нею артистка  і автор слів заінтригували зал: хто вона, муза автора, адже щоб так написати, потрібно ці почуття пережити. Якщо й після концерту це залишалось секретом, то допоміг прояснити всюдисущий інтернет. Муза Сергія Вовченка—його дружина Вікторія,  знавець мов і любителька співу,  у них прекрасна сім’я, вона теж мала бути присутня на концерті, але завадили чи то справи, чи просто скромність. Зате концерт з таким освідченням у любові мав незаперечний успіх, переніс багатьох від буденної прози  до настроїв піднесеності й замріяності.
З нагоди концерту Золотоніський маслоробний комбінат у фойє міського будинку культури влаштував дегустацію своїх виробів, так що глядачі мали змогу ще й посмакувати великим вибором твердих сирів, які завдяки високій якості підприємство експортує в багато країн світу. Тут же поєднались красиве і корисне, за що люди дякували «Златокраю».

Без грошей і без змін в законодавстві вже сьогодні власник землі може отримувати від своєї землі в 2-3 рази більше, ніж здаючи її в оренду. І це може бути тільки початком!
Наділяючи колишнього робітника колгоспу землею і майном у власність, можливо, передбачалося, що земля, як і сільське господарство, отримає свого конкретного хазяїна. Але в результаті селяни отримали схему оренди землі, яка стала гірша за колгоспну, відсторонила їх від землі, довівши до зубожіння. Перепродуючи через корпоративні права право користування землею, орендарі перетворилися в поміщиків, а власники землі - в кріпаків зі своєю землею. Законодавчо установлений мінімальний строк оренди 7 років ще більше закріпачив селян. Закріпачення продовжується і далі. Українська земля поступово втратила ефективного власника та первинного товаровиробника – створення добавленої вартості закінчується на відвантаженні зерна в порту. В результаті такої реформи економіка України в середньому втрачала сучасний бюджет країни. Також втрачено більше 5 мільйонів робочих місць. Процес втрат продовжується. Держава, як організатор, перестала вникати в процеси, що відбуваються на землі, залишивши це на відкуп невидимим рукам ринку, втрачаючи людей, їх знання, навички та професіоналізм. На сьогодні ситуація склалася настільки критичною, що зняття мораторію на продаж землі в Україні спричинить її масовий продаж за безцінь її власниками, які не маючи ні грошей, ні засобів праці не в змозі обробляти її самостійно, а отримані за землю гроші, як цього хочуть багато прибічників зняття мораторію, будуть витрачені на ліки колишнім власникам.
Із цього всього є наступні висновки:
- орендні відносини на землі виявилися згубними для сільського господарства;
- зняття мораторію на продаж землі приведе до непередбачуваних наслідків.
Пропонується згуртуватися і переосмислити, хто насправді хазяїн на землі і відповідно, в країні.
Необхідно здійснити реформу, яка полягає в тому, що за певний час колишній орендар перетвориться в підрядника, що обробляє землю власнику землі на його замовлення. Припинять існувати відносини орендар і орендодавець, з'являться відносини власника землі та підрядника. Зміниться світогляд. І це тільки перший крок, але крок, який вже дасть результати. Доходи власників землі збільшаться вдвічі-втричі. Зупиниться передача права обробляти землю через куплю-продаж орендарем корпоративних прав. Власник землі не буде відчувати себе кріпаком і буде впевнений у власній спроможності обробляти землю.
Для досягнення цієї мети не треба приймати Закони. Необхідно започаткувати європейський підхід в земельних відносинах.
В Україні склалося достатньо конкурентне середовище в обробці землі і власнику землі залишається донести інформацію про те, що він може самостійно обробляти землю, наймаючи підрядника, а не здавати її в оренду. Найкращі умови, коли власники землі будуть утворювати об'єднання власників і користуватися землею спільно.
Закриття потреби в юридичному, бухгалтерському та податковому супроводі діяльності об єднання власників землі візьмуть на себе аутсорсингові компанії.
Важлива роль при започаткуванні нового підходу відводиться банкам, які приймуть активну участь у необмеженому фінансуванні власників чи підрядників за запропонованою схемою. Банки також будуть зацікавлені у споживчому кредитуванні власників землі, коли сума кредиту буде дорівнювати вартості землі, а розрахунок власником буде вестися з доходів від землі. Запропонований розвиток взаємовідносин власника землі і банку треба розглядати як систему запобігання продажу землі після зняття мораторію і як аргумент для якомога довшої дії мораторію, поки в країні не утвориться сприятливе справжнє конкурентне середовище.
Країна від такої схеми роботи отримає збільшення валового продукту, збільшення надходжень до бюджету, зменшення тінізації сільського господарства і економіки в цілому та може в подальшому стимулювати розвиток первинного товаровиробника шляхом різних цільових програм та кредитування сільськогосподарського виробництва без застав та відсотків. Тільки таке реформування може зробити масштабне відновлення трильйонних втрат у сільському господарстві.
Для бізнесу це нові шляхи своєї реалізації в прозорому середовищі без деструктивних витрат та втрат.
Мільйони власників землі та жителі сіл будуть вмотивовані повернутися додому із закордону і працювати на своїй землі.
7 мільйонів власників землі та їх родини із задоволенням сприймуть зміни які передбачають збільшення доходів від землі, появу робочих місць, збільшення заробітних плат, і, дуже ймовірно, будуть електорально підтримувати ту політичну силу, яка підтримає запропоновані реформаторські зміни і забезпечить їх подальший розвиток.
Ця реформа - єдиний варіант вирішення проблем, які завели земельні відносини в глухий кут.

29 травня, в минулий вівторок відбулася чергова сесія Золотоніської міської ради, на яку прибуло 24 депутати, а також запрошені представники структурних підрозділів міської ради, представники громадськості, місцевої преси. Депутати спершу закрили попередню 33-ю сесію, що проходила в кілька етапів, а потім  проголосували за проведення наступної чергової 34-ої та затвердили її порядок денний із 44-х питань. Вів сесію міський голова Віталій Войцехівський.
  Із перших десяти питань доповідав голова бюджетної комісії Ігор Нелін. Зокрема, про виконання програми соціально-економічного розвитку міста за перший квартал 2018 року, котра успішно виконується; про внесення змін до бюджету, про внесення змін до програми енергоефективності щодо сплати відсотків; про обмеження реалізації спиртних напоїв у нічний час та про затвердження  правил торгівлі в Золотоноші, виходячи з розпорядження кабінету міністрів. Про укладання договору пайової участі  у розвиток міської інфраструктури  ТОВ «Укрсервістелеком-Інвест», котрий надає інтернет-послуги. Зважаючи на те, що всі школи і дошкільні заклади міста, міський будинок культури користуються безкоштовним інтернетом, депутати проголосували за сплату 2% пайової участі, тобто за мінімальною ставкою, тоді як максимальна пропонувалась 9%.
Наостанку голова бюджетної комісії прозвітувався про її роботу, відмітивши, що комісія працює дружно, дискутує, іноді переходить навіть на особистості, подякував всім п’ятьом членам комісії за активну роботу, дисциплінованість і організованість.
Про внесення змін до попереднього рішення сесії про первинний центр медико-санітарної допомоги та про структуру й штатну чисельність міського центру соціальної допомоги доповідав голова комісії з питань охорони здоров’я і навколишнього середовища Віктор Жорновий, а про затвердження штатного розпису комунальної установи  «Інклюзивно-ресурсний центр» доповідала Валентина Боченкова, голова комісії з питань освіти, культури, молодіжної політики.
Починаючи із 16-го питання розглядалися поблочно, більшу їх частину доповідав Володимир Мірошніченко, заступник голови комісії з питань будівництва, землеустрою, житлово-комунального господарства. Сесія надала дозвіл КП «Міський водоканал» на розміщення сортувальної лінії твердих побутових відходів на території сміттєзвалища, на передачу в оренду частини нерухомого майна по вул. Шевченка, 156, про затвердження звіту та надання дозволу на продаж нежитлового приміщення  по вул. Жашківська, 3А, Черкаська, 9А, Баха, 29. Депутати погодили питання про припинення користування городнім кооперативом «Туя» земельної ділянки площею 9 гектарів на Струнківському полі. Ділянку площею 6 гектарів по вулиці Мічуріна включили на право оренди на земельних торгах. Щодо прохання ПП «Агроспецпроект» про зниження податкової ставки на оренду земельної ділянки до 3%, то в цьому відмовили, мотивуючи, що попередньо сесія прийняла рішення про встановлення ставки 5%, на чому й зупинилися. Взагалі, на цій сесії майже з усіх без винятку питань голосування було одностайним,  рішення приймалися більшістю голосів. Дискусії виникли хіба що в Різному. Депутат Оксана Міхновська звернулась з проханням до колег, якщо в когось з них залишились невикористаними депутатські кошти, то виділити 20 тисяч гривень для придбання карусельок і ремонту дитячого майданчика у дворі будинку №235 по вулиці Шевченка. Про це є лист-прохання батьків, а також дітей. Депутати ж поставили питання по-іншому: а чи не пробували жителі самі майданчик відремонтувати або скластися на новий? Депутати Наталя Зеленська, Валерій Норенко запрошували переймати досвід у жильців будинку №30 по вулиці Обухова, де творчо підійшли до облаштування дитячого майданчика.
В Різному депутат Ігор Нелін підняв питання про тривалість шкільних лінійок, поцікавившись у начальника відділу освіти Ольги Строкань, скільки дітей і в яких школах втратили свідомість. Ольга Миколаївна авторитетно заявила, що ніхто з учнів не втрачав свідомості в жодній школі, було тільки в школі №5 двом дітям недобре. Депутати погодились, що тривалість лінійок - то вже компетенція міністерств освіти, охорони здоров'я.
Той же депутат Нелін підняв питання випускних вечорів: випускний у дитсадку, після закінчення 4-го класу, 9-го, 11-го, чи це не забагато? Вечори закінчуються гуляннями в закладах громадського харчування. Виникла дискусія. Цих заходів школа не організовує, але й заборонити не може, коли є на це бажання батьків. Обговорення питання поширилося  на проблему продажу алкогольних напоїв у вечірній час. Депутат Олексій Слюсар розповів про вечірні тусовки молоді біля магазину АТБ, він навіть був свідком того, як довелось втручатися поліції. «Раніше був ходовим такий вираз: «Ходімо на ВІВУ», а тапер - на АТБ» - підтримав його депутат  Сергій Мозговий.
Керівник служби у справах дітей Ніна Засенко сказала, що щотижня проводяться вечірні рейди, останнім часом вони майже без «улову». Таке твердження підтримав і депутат Ігор Ракітін: «В рейді були до 1-ої години ночі, але нікого не затримали». Заступник міського голови Світлана Суддя , котра теж брала участь в таких рейдах, закликала міцних депутатів –чоловіків теж долучатися до цієї справи, допомагати. А депутат Віктор Душка в цьому питанні закликав бачити не наслідки, а причину - нічну торгівлю спиртним. Заради спільної мети - щоб був порядок і спокій в місті депутати пропонували свої підходи і способи.
Підвів підсумки сесійного засідання міський голова Віталій Войцехівський. А також повідомив про приємні останні й очікувані новини. Серед них - що відбувся останній дзвінок по школах, Віталій Олександрович був присутній на лінійці в школі інформаційних технологій №2, де вона тривала 35 хвилин, пройшла динамічно й захоплююче. Що вже повністю відремонтували вулицю Нагірна, а на відрізку вулиці Шевченка від новодмитрівського переїзду і до військової частини провели ямковий ремонт. Цього ж дня, у вівторок представники міста поїхали в Бровари отримувати два нові автомобілі та фрезу, тому найближчим часом ремонт міських доріг має значно активізуватись. В середині червня після ремонту відкривається міська мед-амбулаторія по вулиці Благовіщенській.