Бо за радість миру  заплачено мільйонами нещасть. Заримована в поетичні рядки ця житейська істина  прозвучала  на урочистостях  з Дня Перемоги у Золотоноші в Меморіальному парку 9 травня, в минулий вівторок. На Садовому проїзді тут загодя, без поспіху лаштувалась колона демонстрантів і була цього разу набагато більшою, довшою й велилюднішою, ніж у попередні роки. Хоч небо супилось хмарами, готове в будь—яку мить бризнути дощем. А в багатьох з очей ладні були признути сльози. Таким був зворушливим цей захід, без краплини нещирості й формальності. Ця багатолюдна колона ніби демонструвала свій  доземний уклін пам’яті героям, що віддали своє життя за  Батьківщину  70 років тому й котрі  не шкодують його зараз.Прапороносцями цього разу були молоді, а за ними йшли ветерани другої світової—якими ж поріділими здавались їхні ряди, аж серце стискалось від жалю. Зате слідом йшли ряди афганців,АТОвців, повних сил хлопців і чоловіків, йшли люди цілими сім’ями , колективами, гуртами, йшли дорослі й малі.  Йшли до Монумента Слави вклонитися переможцям  і присягнути безперервності пам’яті.
Спершу  настоятель Свято—Успенського собору  благочинний отець Ярослав Івануса  разом з церковним хором  відслужив панахиду  за загиблими в роки другої світової війни і новопредставленими, за тих, хто жертвував життям своїм , захищаючи Батьківщину. Їм звучала вічная пам’ять.  Потім присутніх з Днем Перемоги привітали  заступник голови обласної ради Вадим Гайович, міський голова  Віталій Войцехівський, голова Золотоніської райдержадміністрації  Олександр Лісовий. Вадим Юрійович сказав, що по-синівськи схиляє голову  перед тими,хто дорогою ціною  заплатив за мир, запевнив, що не дамо права переписувати історію.З ще більшою відповідальністю ставитимемось до сьогодення. Віталій Олександрович  закликав вшанувати всіх тих,хто під різними прапорами наближав  день перемоги і робить це сьогодні. Олександр  Анатолійович відмітив , що у другу світову війну  було призвано на фронт  15 тисяч золотонісців, з якої  не повернулося 6 тисяч. Сьогодні  призвано 500 АТОвців, з яких  полягло у боях  13 воїнів.
Потім  вдвох  виступали голова міської ветеранської  організації  Раїса Мотрич і   поет-афганець  Анатолій Скрипник, який прочитав  два своїх вірші  про перемогу  українською  й російською мовами, на котрі  пролунали схвальні оплески.Була  хвилююча  хвилина мовчання й покладання  квітів до Вічного вогню, до пам’ятників Героям Небесної Сотні і Тарасу  Шевченку. Завершився короткий мітинг виконанням  Гімну  України, після чого ведуча  Вікторія Долгушина  оголосила  черговість проведення святкових заходів. Зокрема, у парку Шевченка мав грати духовий оркестр, а  ветеранів пригощали солдатською кашею, потім виступав хор ветеранів.Демонстрували показові виступи борці із секцій різних видів боротьби. На літній естраді  відбувся великий концерт спочатку дитячих талантів, а ввечері—естрадний концерт дорослих.

Це справді як одне із чудес світу, рай земний. Білопінно квітуючий сад із ледь рожевуватим відтінком. Рівними рядами як під лінійку розташовані яблуні дещо старшої посадки, потім-середньої, молодшої, зовсім молодої торішньої й найсвіжішої цьогорічної. Сад розбитий на квартали, а ті, в свою чергу, на модулі.  Цими днями, зокрема у п’ятницю, 5 травня мені пощастило зустрічати ранок у ТОВ «Золотоніські сади», що в селі Гладківщина Золотоніського району. Яблуні в цвіту заливає промінням сонця, що тільки-но вигулькнуло з-за небосхилу. Між рядами квітуючих яблунь - наче хто послав золоту доріжку  із розквітлих кульбаб, і в ранкову тишу вплітається ледь вловимий гул, то - симфонія-то невтомні трудівниці-бджілки вже взялися до роботи над цвітом.
- І людям не можна проспати чи прозівати в саду,- каже головний агроном товариства Олександр Іванович
Репецький. Працює він тут із 2008 року, із 140 гектарів саду 100 було посаджено вже при ньому, тому сад вважає справою свого життя. Радий, що цю справу знайшов - сам родом з Полтавщини, має 25 років стажу, агроном за фахом,а доводилось працювати і вантажником, і охоронцем, поки не потрапив у «Золотоніські сади». Тепер всю душу, досвід та знання вкладає у свій сад. Сад на поливі, забезпечує це дві водойми із свердловин, його поливають і заодно підживлюють.Через суцільні вітри складно було такий момент вибрати, щоб сад обробити. Роблять це переважно вночі, коли вітер втихомириться. А коли були заморозки, то взагалі дві ночі люди не спали, палили вогнища й обкурювали сад, щоб не підмерз. Рятівні роботи вдалися. А ще сад обсадили для захисту  акацієвими лісо- полосами,що дуже важливо.Взагалі, в сезон у працівників «Золотоніських садів» робочий день ненормований, коли потрібно зробити якусь важливу роботу. Наприклад, саджанці наймолодших яблуньок на 5-гектарній ділянці нинішньої весни посадили із 3-го по 5-е  квітня.
Того ранку люди теж спозаранку взялися за роботу, залишивши на автостоянці цілий велосипедний автопарк. Дівчата й жінки разом зі своєю керівницею Ануш Бароян в овочесховищі на лінії заходилися сортувати й пакувати яблука  для відправки в торгівлю. Яблука сорту Симиренка-зелені та соковиті, ніби щойно з дерева. Зберігають їх тут без застосування хімії, тільки завдяки температурному режиму. А постачають у великі супер-маркети « Ошан», «Моллі»,»Сільпо», «Фреззі».
Чоловіки заходилися розвантажувати  автомобіль-холодильник із щойно прибулою з Голландії розсадою полуниць. Акуратно упакована в ящички полуниця п’яти сортів - Флоренс, Румба, Зельва, Ельсанта, Ремантантна - від ранньої до пізньої.З цим  теж не барилися - підготували матеріал до посадки, а вже в суботу та неділю, не зважаючи на вихідні, висадили розсаду в грунт на заздалегідь підготовлені гряди. У попередні роки тут під полуницею була зайнята ділянка площею в один гектар. Прослужила вона три роки й, тепер, на четвертий продуктивність вже буде не та, тому вирішили оновити посадку новою розсадою.Торік полуниці з попередньої ділянки зібрали 18 тонн — щедрий урожай і  на ринку вона розійшлася нарозхват. Бо полуниця із «Золотоніських садів» - крупна, добірна й солодка, без хімії, котру можна їсти навіть малятам і вагітним жінкам.Тепер засадили такою  полуницею 3-гектарну ділянку. Я поцікавилася, скільки ж коштує кущик такої розсади полуниці, привезеної із Голландії. Сказали,що близько 7 гривень. Цілком доступно. Бо на ринку під видом «заморського дива» можуть всучити товар сумнівної якості й подорожче.
Директор підприємства Андрій Володимирович Рубльов похвалився й показав експеримент із джмелями.Купили тут 10 вуликів із джмелями й поставили їх біля молодого саду. Джмелі меду не носять, але по науці краще проводять запилення квіток,що має позитивно  позначитися на врожайності плодів.От  і проекспериментують. А поки-що смугасті джмелі як «бомбовози» кружляться в квітучому саду, зайняті своєю роботою.Молодий сад теж обсадили акацієвою посадкою - і для захисту саду, і як медонос.
А ще у вигляді експерименту тут посадили 20 соток голубіки теж голландського сорту «Аврора» з наміром вирощувати цю чудодійну  для здоров’я ягоду. Також  посадили ділянку солодкої  кукурудзи  для продажу  в сезон  на ринку.
- А наскільки вдався ваш експеримент із рекуператорами?—запитала Андрія Володимировича, згадавши, як в грудні наша газета писала про повторне використання тепла в овочесховищі «Золотоніських садів» для обігріву приміщення.
-Відмінно, зі значним економічним ефектом, -повідомив він.- Справу  продовжимо, встановимо ще три такі рекуператорні установки, чим самим  заощадимо кошти  на придбання  твердого палива для котлів для обігріву приміщення.

Минулої неділі, 7 травня в селі Красенівка Чорнобаївського району урочисто дзвонили дзвони в новоспорудженому храмі Святої Богородиці, скликаючи вірян на службу. В цю неділю тут відбулося урочисте освячення  храму  й перща Літургія. По викладеній із свіжого зелу і квітів доріжці заходили до храму священики в білих одежах і за всіма канонами правили службу, лунав похвальний піснеспів і півча багато разів співала «Вірую!».
Церкву в цьому селі зруйнували в сумнозвісні атеїстичні часи в голодні 30-і роки минулого сторіччя  й відтоді громада жила без церкви. Але не без Бога. У 2000-і роки  віряии придбали  старенький будинок під церкву, в якій правилась служба,а згодом на цьому місці задумали спорудити храм.У 2009 році заклали його фундамент - як це із цеглинки до цеглинки робилося - про це є багато знімків, оформлених у альбом. Починав цю справу шанований у селі чоловік, водій за професією, а так майстер на всі руки й великий патріотОлександр Іванович Міняйло, котрий вже відійшов на небеса. Справу батька продовжив його син воїн - афганець Юрій Міняйло, спорудження храму   в рідному селі для нього стало справою життя. Навіть проживаючи в іншій державі, він надавав кошти на спорудження церкви, очима і душею при виконанні робіт на якій була його мати Мотря Петрівна. Всіляко долучалася громада, сприяло місцеве сільгосптовариство й сільська рада. Храм спорудили добротний і світлий, п’ятикупольний із дзвіницею. Влаштували обігрів підлоги, отож взимку церква буде теплою. На царських вратах-ікона Божої Матері огорнена вишиваною мозаїкою. Двір викладений плиткою, а в дворі ще й двоповерхове приміщення для недільної школи і готелю, через дорогу - новоспоруджений будинок для священика.
Відправляли службу священики гуртом у білих одежах, найстаршим з них за досвідом був  отець Михайло Лотиш із Богодухівки. Причащали і старих, і малих, урочисто здійснили хід навколо церкви, а потім після служби  люди разом трапезували за спільним обідом.

7  травня  розділити радість  освячення новозбудованого храму  Різдва Пресвятої Богородиці  братів та сестер  запрошують в  село Красенівку Чорнобаївського району. Там відбудеться таїнство освячення нового храму  та перша Божественна літургія. Храм споруджували протягом останніх 10  років. Меценатом будівництва храму  став  уродженець Красенівки, земляк—афганець Юрій Міняйло, а сприяли цьому всі віряни.