Сталося це в селі Нехайки Драбівського району в минулий вівторок, 10 липня. Там малого мандрівника Іллюшу впродовж кількох годин шукало  все село разом з піднятими на ноги поліцейськими і рятувальниками.
  Хлопчика віком 2 роки і 8 місяців залишили в хаті разом з дідом, бо молоді батьки були на роботі, а баба поралась по господарству. Дід забавляв онука: і мультика йому включив, і книжечку та іграшки запропонував, але не впильнував. Кудись відвернувся, після чого почув, як рипнули двері. Думав, внучок подався назустріч сусідці, котра мала принести молоко. Сусідка прийшла, але малюка з нею не було. Не видно його було ні в хаті, ні в дворі. Близько 1-ї години дня кинулися шукати малого поза двором. Повідомили про пропажу й сільського голову Сергія Васильовича Петренка, а той підняв на пошуки і односельців, і поліцейських та рятувальників з району.
- Коли підняті по тривозі ми під’їздили до села, то бачили, як на пошуки піднімалися люди. Хто йшов пішки чи їхав велосипедом, хто на конях,--розповідає начальник Драбівської пожежної частини Дмитро Вигуляр. - Знайшли  малого о 17.25, тобто пошуки тривали понад 4 години. Знайшли метрів за 600 від хати, сидів він під кущами й плакав. Злякався мабуть не через те, що загубився, а тому, що пустився дощ і його намочив, тому поскидав з себе одяг і загубив шльопанці. По маленьких слідочках на мокрій землі його і знайшли. Наш рятувальник Руслан Царенко закутав його в свій одяг, малий скоро зігрівся і вже коли підносили його до хати, то довірливо розмовляв з нами, навіть співав.
- Іллюша-відважний мандрівник, по його слідках ми підрахували, що він встиг намотати близько двох кілометрів, поки його шукали,--захоплюється малим Дмитро Григорович.
   Такий щасливий кінець у цієї пригоди, яка однак повчає не спускати очей з малих дітей. Це при тому, що теперішні діти особливо меткі та проворні.

У Золотоноші до першого класу подано 308 заяв при плані 322. СШ№1 має 60 заяв, СШІТ№2 - 49, ЗОШ№3 - 46, гімназія ім. Скляренка - 82, ЗОШ№ 5 - 30, ЗОШ №6 - 41. Прогнозована наповнюваність учнів у перших класах 27,5. У санаторній школі-інтернат  планується відкрити один перший клас , в якому навчатиметься 22 учні згідно з відповідними висновками лікувальних установ.
  У 10 класі виявили бажання навчатися  180 учнів, що становить 89% від плану набору і 78% від загальної кількості випускників. Є сподівання, що з початком нового навчального року кількість цих учнів збільшиться.
2018 рік—початок реформи в освітній галузі. На «Нову українську школу» місту виділено  субвенцію з обласного бюджету  в сумі 550тис.541 грн. та співфінансування  з місцевого бюджету 235 тис.946 грн.

 Із 2-го липня у Золотоніському центрі соціальної допомоги  працює двотижневий літній табір  «Надія» для дітей з обмеженими можливостями, в якому відпочивають 27 діток. Крім міських жителів, у супроводі батьків відпочивають та оздоровлюються  ще троє діток із Зорівської об’єднаної громади і двоє—з села Піщане. Доставляє у табір і відвозить додому їх соціальне таксі.
Для дітей працює логопед, масажист, функціонує гончарна майстерня, викладач БДЮТу дає майстер-класи з декоративно-прикладної творчості.
  Табір працюватиме до 15 липня. За два тижні перебування в таборі заплановано 5 виїздів на Дніпро, три екскурсії та одна поїздка в аква-парк.
Із 2-го липня міський центр соціальної допомоги  запровадив нову послугу—групу денного догляду для осіб  похилого віку (реабілітація набутих з віком захворювань). Право її відвідувати мають  особи пенсійного віку  та пенсіонери з групою інвалідності , які частково або повністю втратили працездатність. До їхніх послуг—маніпуляційна сестра, медсестра з масажу,лікар-терапевт. Харчування надається безплатно цій категорії осіб. Для пенсіонерів, що мають дітей працездатного віку, розробляється платна послуга за харчування за соціальною нормою.

Ой, на Івана та й на Купала—співається в обрядовій українській пісні. Коли літа половина, коли воно в своїх полах колише добрі врожаї. У це свято згадують Івана, чоловіка доброго, працьовитого, з найбільш розповсюдженим іменем Іван. У селі Лихоліти Чорнобаївського району подвійно заслуговує на привітання на Івана Купала знаний і шанований у цій стороні ІВАН ІВАНОВИЧ ОРЕЛ, людина справді високого польоту. Директор місцевого сільгосппідприємства «Лан», котрим керує вже 20 років. Свій «Лан» він зробив високо розвинутим сучасним господарством. Сам тутешній, з діда-прадіда місцевий чоловік, котрий до цього 25 років працював вчителем фізкультури в місцевій школі. Була у нього мрія посадити фруктовий сад на пустирі біля контори. Через це навіть перейшов працювати бригадиром у господарство. Невдовзі, побачивши його хазяйновиту вдачу, односельчани обрали його керівником господарства. На цій посаді директора  Іван Іванович Орел вже 20 років. Виріс його сад і вже щедро плодоносить, а до контори веде трояндова доріжка. За ці роки було багато шипів та перепон і на його дорозі, але він по-хазяйськи їх долає. Його «Лан»--заможне господарство, яке обробляє 1500 гектарів землі, вирощує 1300 голів великої рогатої худоби, з яких 500 корів ,півтори тисячі свиней. Працює у господарстві 132 постійних працівники---жителів їхнього села. Директор не шкодує витрачати кошти на соціальну сферу села. Ось красномовні цифри: якщо у 2016 році на соцсферу було використано 780 гривень з розрахунку на кожен гектар землі, то в 2017-му - по 1200 гривень на кожен гектар. Це найвищий показник не лише в Чорнобаївському районі, а й в усій Черкаській області. Це можна назвати показником найвищого патріотизму. Торік кілька тонн яблук зі свого саду Іван Іванович відправляв не тільки землякам, а нашим воякам на сході України. І не тільки яблука, а й всякого іншого провіанту, запчастини, пальне. Своїм рідним дітищем вважає він рідну школу, котрій постійно допомагає як справжній меценат.
Іван Іванович Орел-чоловік дуже скромний  і не стане про себе розповідати. Зате про нього розкажуть його односельці. Спеціалісти, яких шанує й до думки яких він прислухається. Поряд з ним незмінно 20 років працює економістом Віталій Скакун, інженером і бригадиром Андрій Пристайло. А ще стільки молодих і завзятих вихованців Івана Івановича, переймаючи його науку, зостались працювати в сільському господарстві, стали професіоналами виробництва.
У Івана Івановича цього літа—подвійний ювілей, крім трудового, ще й віковий, йому сповнилось 70 літ  і голову запорошило інеєм. Якраз пора щедрого літа, коли  справжній господар творить добрі справи для своїх людей.