По понеділках і четвергах ввечері у міському парку імені Шевченка грає духовий оркестр. Можна послухати знайомі мелодії і навіть потанцювати.
У минулий четвер 7-го червня  ветеранська організація на чолі з головою спілки Раїсою Мотрич перед концертом духового ансамблю організувала свій концерт на тему "Мамина пісня поруч з нами крокує все життя". Артистами були  самі ветерани. Співали і хором, і дуетом, тріо й квартетом. Співали улюблені й знайомі пісні, а солістам дружно підспівував зал під відкритим небом на літній естраді.
Спершу три пісні акапельно виконала Поліна Петрівна Масич, голова ветеранської організації парфумерної фабрики. Вірш Надії Сакової «Материнська втрата» про співака із Золотоноші Олега Тарана прочитала Раїса Михайлівна Мотрич. (Авторці вірша цими днями виповнилося 75 і її принагідно привітали з ювілеєм).
А потім співав про калину червону ансамбль, а заспівував Василь Олександрович Прохоренко. Ці пісні розчулювали людей вже поважного віку.
 А потім після концерту почав грати духовий оркестр. Ветерани насолоджувалися відомими мелодіями, а дехто навіть виходив на сцену та кружляв у танці.  За незвичайними танцюристами збоку дивились діти й дорослі. Відчувалося, що розуміють одні одних і духовно збагачуються.

У Золотоноші відбувся п’ятий Всеукраїнський  шаховий турнір імені відомого гросмейстера й нашого земляка Ісаака Болеславського, котрий як і в попередні роки проходив у спортивному залі міської школи №3. Болеславський- відомий теоретик і тренер цього виду спорту, тричі виграв чемпіонат України, а в 1950 році  на світовій першості  розділив 1-2 місця із Давидом Бронштейном. На ювілейний турнір з’їхалося 120 любителів шахів  із багатьох областей України - Київської, Полтавської, Донецької, Одеської, Сумської, Житомирської, Миколаївської, Хмельницької, Кіровоградської, Чернігівської, Львівської, Харківської, Вінницької, із Києва і Дніпра. Турнір проходив у двох основних категоріях - в дорослій і молодіжній, за швейцарською системою  у 9 турів. Також на турнірі проводилась гра з блискавичних шахів і розв’язування шахових композицій.
Організатори цього турніру - Золотоніська міська рада та міськрайонна шахова федерація. Один з основних організаторів і спонсорів - Віктор Грінько, голова міськрайонної шахової федерації, який був і турнірним директором. А арбітром ФІДЕ  був Олег Городиський. Призовий фонд турніру становив 16 тисяч гривень.
Золотоношу представляли семеро гравців. Лідер за національним рейтингом Андрій Чопоров.12-річний  Ростислав Гончаренко. Від міста грали  Микола Гуков, Віктор Грінько і Владислава Грінько. В молодшій категорії- 11-річні  Владислав Попов і Ярослав Грінько.
Перше місце в турнірі «А» посів Ігор Жук з Умані. Друге - полтавчанин Володимир Цушко, третє - Олександр Рибченко зі столиці. Серед ветеранів - Іван Цюренко з Чернігова, одесит Мойсей Хазанкін і Володимир Андреєв з Южного. У жіночій першості  лідерами визначилися Олександра Корнійчук з Житомира, Валентина Логозинська з Київщини і Юлія Кравець із Львівської області. Серед золотоніських шахістів найкращий результат показав Андрій Чопоров серед дорослих, а серед дітей - Ростислав Гончаренко, в категорії до 12 років переможцем став Владислав Попов із Золотоноші. Дуже популярним на турнірі стало розв’язування шахових композицій, що спонсорував депутат обласної ради Віктор Полозов. Найкращий результат серед учасників з лівобережжя показав  Сергій Решітько з Новодмитрівки.

Днями в місті Черкаси сталася дорожно-транспортна аварія  за участю автомобіля швидкої допомоги з Чорнобаю. Водій спеціалізованого автомобіля «Служба 103» не справився з керуванням і зіткнувся з іншим легковим автомобілем. Під час аварії загинула молодша медична сестра Чорнобаївської станції швидкої допомоги жінка 1954 року народження. Того дня цим автомобілем на Смілу відправляли одну пацієнтку і «швидка» вже поверталася назад. Прикметно, що того дня в цю поїздку мав їхати й інший автомобіль, і інший водій, а його супроводжувати мали інші особи. Триває розслідування причин дорожно-транспортної пригоди.

В руслі медичної реформи  триває укладання договорів із сімейними лікарями первинної ланки. Для дільничного терапевта, сімейного лікаря норма - укласти 1800 договорів з пацієнтами, для педіатра - 800 договорів. Це свого роду тест на довіру, негласна атестація пацієнтами професійної придатності лікаря. У Золотоніському міському центрі первинної медсандопомоги  однією з перших набрала необхідну норму навантаження Тетяна Анатоліївна Мозгова—сімейний лікар третьої міської амбулаторії, розташованої в приміщені дитячої лікарні. До неї продовжують  приходити охочі укласти декларацію. Під її кабінетом завжди людно і приймає вона до останнього пацієнта.
Сама уродженка і жителька нашого міста лікарем працює вже 25 років.
- Лікарем мріяла бути ще з дитсадка, змалечку, -пригадує вона, хоч мама уявляла її, найменшу доньку, як і старших двох дочок, або мовником-лінгвістом, або журналістом.
  Тетяну Анатоліївну зайве запитувати, чи не шкодує вона про свій вибір. Зовсім ні, вибираючи професію, вона вибрала й долю.Та сама доля її й перевіряла у правильності вибору. Після закінчення школи вступила до Київського медичного училища №2, після закінчення якого два роки працювала операційною сестрою. Потім дві спроби вступу до Запорізького медінституту, а вже потім у 1988-у вдалий  вступ до Чернівецького університету - з тих пір якраз набігла «кругла», ювілейна дата як з часу вступу, так і закінчення, відпрацьованих лікарем років. Через свій скромний характер  лікар не налаштована розповідати про себе в професії, за неї це краще зроблять її пацієнти. Розкажуть про свого чуйного, компетентного лікаря, котрий постійно підвищує свою професійну кваліфікацію. Лікаря, котрому можна довіряти і довіритися.
  Свого часу з нею на чергування ходив і єдиний син Павло, навчався лікарським навичкам і премудростям. Він навіть вступив на держзамовлення медичного вишу, проте оплачувати навчання з лікарської зарплати виявилось не по силах. Довелося за контрактом піти на військову службу, де його й застав буремний 2014-ий рік. За рік служби в АТО він багатьом своїм товаришам врятував життя. Медик без диплома, проте з маминими навичками й наукою. Син і надалі  вибрав професію військового.
  Щодо Тетяни Анатоліївни, то вона з колегами зараз теж перебувають як на роздоріжжі, перед вибором в зв’язку з проведенням медичної реформи.
- Не так вона мала робитись, але нашої думки не питали, до неї не прислухались, а тепер ношу звалили на наші плечі. Це при тому, що катастрофічно не вистачає сімейних лікарів, - каже Тетяна Анатоліївна. - Дехто з колег, зневірившись, виїздять працювати за кордон.
- І ви теж хотіли б махнути?
- Такого навіть не припускала. Тут мій дім, родинне гніздо, могили батьків, моя земля і повітря, яким дихаю. Я б без цього не змогла. Треба чесно робити свою роботу кожному на своєму місці. Тоді б у державі не було безладу.
Вона ще раз повторила як діагноз і як рецепт: «Просто треба чесно робити свою роботу кожному на своєму місці». Таке правило успіху від шанованого сімейного лікаря Тетяни Мозгової.